Історія держави і права України - В.М. Іванов (2013)

Нехай узнають всі сили, які нас нападають, що український народ уміє не тільки скидати катів та тиранів, але й уміє будувати свою Республіку і може всією силою непохитно й неухильно обороняти своє право порядкувати самим собою.

Народе український! Будь на сторожі свого права. Проти тебе воюють не тільки імперіялістичні контрреволюційні вороги, але ти бачиш, як Совітська Росія, яка не по правді називає себе соціялістичною, теж посилає своїх наймитів — китайців та латишів проти твоєї незалежности.

Конгрес Трудового Народу України визнає, що захват Московським більшовицьким військом нашої землі може привести до приходу нових чужоземців, які тільки й ждуть того часу, коли на Україні запанує більшовицьке безладдя, щоб напасти на розбиту, зруйновану і пограбовану Україну.

Конгрес Трудового Народу України запевняє перед усім світом, що український народ бажає мира з усіма народами і немає думки забрати під свою власть чужі землі, але він не допустить ніяких замахів від якої б не було держави на свою цілість, самостійність і незалежність.

Не тільки протестами, але й оружною силою трудове селянство й робітництво покаже, що український народ не потерпить над собою насильства і кривди.

Конгрес Трудового Народу України, стоячи за самостійну Українську Народню Республіку, для рятування землі і волі закликає щирих синів землі Української стати кріпко до зброї під стяг славного війська Директорії Народньої Республіки.

Ухвалено Конгресом Трудового Народу України в м. Київі

28 січня 1919 року.

ІМЕНЕМ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ 12 листопада 1920

року

481

«Затверджую» Голова Директорії С.Петлюра (підпис)

Посвідчую Т.в.о. Державного Секретаря В.

Оніхімовський (підпис)

Ухвалений Радою Народніх Міністрів

ЗАКОН

ПРО ТИМЧАСОВЕ ВЕРХОВНЕ УПРАВЛІННЯ

ТА ПОРЯДОК ЗАКОНОДАВСТВА В УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ

(Витяги)

До часу, коли матиме чинність в Українській Народній Республіці ухвалена Народнім Представництвом повна Конституція, що визначить державний устрій у всіх частинах Державної діяльности та спиратиметься на послідовне і всебічне зужитковання засад народнього суверенітету, себ-

то, що вся Верховна Влада безпосередньо належить Народові виявляється через Парлямент, скликаний на підставі загального, рівного, таємного,

безпосереднього і пропорціонального виборчого права, без ріжниці пола,

національности і віри, видається цей закон, що визначає Верховне Управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці.

І. Верховна влада

1. Верховна Влада Української Народньої Республіки тимчасово організується шляхом нижчезазначеного розмежування та координування вищих Державних функцій поміж Директорією, Державною Народньою Радою і Радою Народніх Міністрів.

Склад, порядок скликання та обсяг прав Державної Народньої Ради визначає окремий закон.

П. Директорія Української Народної Республіки

Текст подано за: Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України. – К., 1992. – С.

114 -116.

482

2. Директорія Української Народньої Республіки в особі Голови Директорії, іменем Української Народньої Республіки:

а) затверджує ухвалені Державною Народньою Радою закони;

б) затверджує ухвалені Радою Народніх Міністрів призначення та звільнення;

в) затверджує ухвалені Державною Народньою Радою умови з іншими Державами;

г) видає на пропозицію Ради Народніх Міністрів акти амністії та помилування;

д) репрезентує Українську Народню Республіку перед иншими Державами, за відповідальністю Голови Ради Народніх Міністрів;

е) покликає Голову Народніх Міністрів та затверджує Членів Ради

Народніх Міністрів...

III. Законодавство в Українській Народній Республіці

5.Українська Народня Республіка управляється на точній основі законів, відповідний спосіб виданих.

6.Законопроекти відповідних Міністерств, по ухвалі їх Радою Народніх Міністрів подаються на розгляд Державної Народньої Ради через

їїПрезидію.

7.Внесені в Державну Народню Раду законопроекти або ухвалюються нею самою, або передаються нею на остаточне розв'язання Ради Народніх Міністрів.

8.Проекти законів, ухвалених Державною Народньою Радою або Радою Народніх Міністрів (згідно § 7) за належними підписами подаються Головою державної Народньої Ряди, разом з Головою Ради Народніх Міністрів на затвердження Голови Директорії Української Народньої Республіки.

14.До скликання Державної Народньої Ради всі права і обов'язки покладаються на Раду Народніх Міністрів.

IV. Рада Народніх Міністрів

15. Голова Ради Народніх Міністрів формує Раду Народніх Міністрів, в

483

склад якої входять всі Міністри або Керуючі Міністерствами та Державний Секретар, останній з правом дорадчого голосу.

18. В обсягу діяльности окремого Міністерства і належних до нього відомств тільки відповідний Міністр або Керуючий Міністерством має право в порядку управління видавати роспорядження, вказівки та інструкції,

укладати часово умови і вирішати всі справи Міністерства, за своєю

особистою відповідальністю перед Радою Народніх Міністрів.

19. Рада Народніх Міністрів за діяльність уряду відповідає перед

ІМЕНЕМ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ

«12» падолиста 1920 року Затверджую

Голова Директорії С. Петлюра

Посвідчую Т.в.о. Державного

Секретаря В.Оніхімовський

Ухвалений Радою Народніх Міністрів

ЗАКОН

ПРО ДЕРЖАВНУ НАРОДНЮ РАДУ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ

(Витяги)

Текст подано за: Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України. – К., 1992. – С.

117-122.

484

І. Про Державну Народню Раду та її склад

1.До скликання Парламенту Української Народньої Республіки Законодавча влада в Українській Народній Республіці належить Державній Народній Раді.

2.Державна Народня Рада є тимчасовий орган Народнього Представництва з компетенцією, зазначеною в IV розділі цього закону...

3.Державна Народня Рада складається з представників населення,

політичних, громадських, наукових, професійних і кооперативних організацій і установ. Порядок виборів представників і розподіл їх числа зазначається особливим законом.

II. Особисті права Членів Державної Народньої Ради

9.Члени Державної Народньої Ради користуються всіма правами і виконують свої обов'язки тільки особисто. За свою діяльність в Державній Народній Раді відповідають вони тільки перед самою Державною Радою.

10.Члени Державної Народньої Ради від хвилі обрання їх до складу Державної Народньої Ради до часу, коли скінчаться уповноваження, не виключаючи і перерви між сесіями, не підлягають переслідуванню, ані арештові без згоди Державної Народньої Ради, за винятком схоплення на горячому вчинкові...

III. Порядок скликання сесії та вибору Президії Д.Н.Р.

17.Перша сесія Державної Народньої Ради скликається Головою Директорії Української Народньої Республіки не пізніше одного місяця з мента, коли увійде в чинність закон про склад Державної Народньої Ради і порядок виборів до неї.

18.Сесії Державної Народньої Ради поділяються на чергові і надзвичайні. Чергові сесії збираються три рази в рік...

485

20.Державна Народня Рада вибірає зпоміж себе Голову та відповідне число його заступників та секретарів. Всі вони творять Презідію Державної Народньої Ради і виконують свої обов'язки аж до вибору нової Презідії.

21.Державну Народню Раду можна розв'язати тільки тоді, коли буде обрано Парлямент Української Народньої Республіки.

Тим самим наказом, що розв'язується Державна Народня Рада,

скликається рівночасно Парлямент на першу його сесію...

IV. Про компетенцію Державної Народньої Ради

22. До компетенції Державної Народньої Ради належить:

а) обговорення законопроектів, що вступають до Державної Народньої Ради від Голови Ради Народніх Міністрів;

б) розроблення законопроектів, які виникають з власної ініціятиви Державної Народньої Ради;

в) обговорення бюджету Республіки та всіх асигнувань з Державної Скарбниці. Обрахунок державних прибутків і видатків повинен бути внесений не пізніше початку другої сесії;

г) розгляд справ про позичкі та инші державні зобов'язання;

д) контроль діяльности Уряду шляхом: 1) інтерпеляції, 2) запитань, 3)

призначення окремих парляментарних анкетних або слідчих комісій;

е) розгляд відчиту Державного Контролю по виконанню бюджету попередніх років, а також по всіх прибутках і видатках з Державної Скарбниці;

ж) розгляд і ствердження міжнародних умов;

з) оголошення війни і заключения миру.

23. Тільки Державна Рада має право означувати валюту, ухвалювати емісію Державних Кредитових білетів та державних облігацій порядком,

визначеним в окремім законі.

24. На жадання Державної Народньої Ради Голова Ради Міністрів инші члени Уряду, або їх представники мусять явитися в визначений на засідання

486

Державної Народньої Ради або її комісії, де і повинні вислухані негайно.

Міністри, або визначені ними представники Уряду мають право участь в засіданнях Державної Народньої Ради, або її комісій і промовляти поза чергою.

25. Державна Народня Рада має право приймати петиції від громадян Української Народньої Республіки, приватних і державно-зареєстрованих товариств, кооперативів та корпорацій і установ з публично-правовим характером. Державна Народня Рада окремою ухвалою може передати петиції відповідним міністрам і жадати від них пояснень що до справ, яких відносяться петиції. Міністри мусять дати жадані пояснення, або відмовити з поданням причин.

V. Про порядок ведения справ Державної Народньої Ради

32.Ухвали Державної Ради приймаються звичайною більшістю голосів присутніх членів.

33.Ухвалений Державною Народньою Радою законопроект Голова Державної Ради разом з Головою Ради Міністрів подає на затвердження на протязі 7 днів Голові Директорії.

VII. Про внутрішній устрій Державної Народної Ради

43.Внутрішній устрій та розпорядок праці Державної Народньої Ради зазначаються регуляміном, який складається Державною Народньою Радою відповідно цьому закону.

44.В випадку порушення порядку Членом Державної Народньої Ради він може бути згідно з регуляміном усунений з цього засідання, або позбавлений на якийсь час права брати участь в заняттях Державної Народньої Ради лише постановою Державної Народньої Ради.

45.Закон цей вводиться в чинність з менту його опублікування.

487

Голова Ради Народніх Міністрів Андрій Лівицький

Міністр Внутрішніх Справ Олександр Саліковський

488

Тема 13. Західноукраїнська Народна Республіка та її право

Державне будівництво

Революція в Росії, загострення соціально-економічних і національних суперечностей викликали хвилю революційного піднесення і в Австро-

Угорській імперії. Намагаючись врятувати монархію, імператор Карл видав

16 жовтня 1918 р. маніфест, за яким Австро-Угорщина перетворювалася на багатонаціональну федеративну державу. «Коронним землям» надавалося право створити власні представницькі органи – Національні ради. 18 жовтня у Львові відбулися збори всіх українських депутатів австрійського парламенту, галицького і буковинського сеймів, представників від основних політичних партій, а також від духовенства і студентства. Збори зі свого складу заснували Українську Національну Раду (УНРаду) на чолі з Є.

Петрушевичем.

УНРада у Маніфесті від 19 жовтня проголосила Галичину, Північну Буковину й Закарпаття «одноцільною українською національною територією», що уконституйовується як Українська держава, щоправда у складі Австро-Угорщини. Найближчим часом планувалося виробити конституцію нової держави з правом національно-культурної автономії та з правом представництва в уряді національних меншин. Було утворено три комісії з функціями виконавчих органів УНРади: загальну – на чолі з Є.

Петрушевичем, для Галичини – на чолі з К. Левицьким, для Буковини – на чолі з О. Поповичем. Представництва Закарпатської України у складі УНРади не було, але від групи політичних діячів Закарпаття надійшло повідомлення, що закарпатські українці бажають приєднатися до Української держави.

Бажаючи узгодити програму своєї діяльності з австрійською владою,

Українська Національна Рада направила до Відня повноважну делегацію.

Однак австрійський уряд схилявся до створеної 28 жовтня 1918 р. у Кракові Польської ліквідаційної комісії, маючи на меті перехід Галичини до

489

Польської держави. Був призначений генеральний комісар Галичини князь В.

Чарторийський, військові коменданти Галичини та Львова. На 1 листопада було призначене офіційне передання влади в Галичині полякам. Це призвело до взяття збройним шляхом влади у Львові Центральним військовим комітетом на чолі з Д. Вітовським. На початку листопада в усіх містах і місцевостях Галичини влада перейшла до українців.

У зверненнях від 1 листопада УНРади «До населення міста Львова» та

«Український народе!» зазначалося, що народною «волею утворилася на українських землях бувшої австро-угорської монархії Українська Держава і її найвисша власть, Українська Національна Рада». Проголошувалось про усунення старих органів влади і перехід влади до українських організацій.

Українці-військовослужбовці, все українське населення мали стати на захист власної держави. Усім громадянам різних національностей і віросповідань надавались рівні права. Національним меншинам (полякам, євреям, німцям)

пропонувалось обрати своїх представників до складу УНРади.

Наголошувалося, що «як тільки буде забезпечене й укріплене існування Української держави, Українська Національна Рада скличе на основі загального, рівного, безпосереднього виборчого права Установчі Збори, які рішать про дальшу будучність Української держави».

1 листопада 1918 р. відбулася формальна передача влади УНРаді австрійським намісником Галичини. Щоправда, наприкінці цього ж дня у Львові, а пізніше і в інших місцевостях, польські збройні сили, підтримані польським населенням, розпочали бойові дії. На допомогу їм надходили численні військові частини безпосередньо з Польщі. Все це спричинило довготривалу кровопролитну збройну боротьбу. Під тиском переважаючих сил ворога українське військо і державна влада 22 листопада 1918 р.

залишили Львів, переїхавши спочатку до Тернополя, а на початку січня – до Станіслава.

9 листопада УНРада визначила назву української держави –

Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).

З перших днів існування ЗУНР робилися спроби возз‘єднання із Східною

490