Історія держави і права України - В.М. Іванов (2013)

функція організації і координації діяльності центральних відомств ―по предметах як законодавства, так і вищого державного управління‖ Розкрийте склад, повноваження та порядок діяльності Гетьманського уряду.

3.Складіть схему центральних органів влади й управління Української держави часів Скоропадського. Розкрийте повноваження цих органів.

4.Розкрийте здобутки Гетьманату в розвитку інституту державної служби, в зовнішньополітичнії діяльності, у військовому будівництві.

5.Складіть схему органів місцевого управління Гетьманату, розкрийте повноваження губернських і повітових старост, земських начальників.

Поясніть, на яких засадах будувалося територіальне самоврядування.

Проаналізуйте причини та наслідки протистояння гетьманської місцевої адміністрації й органів місцевого самоврядування, що перебували під впливом опозиційних до Гетьмана українських політичних партій.

6.Охарактеризуйте процес процес реформування судової системи.

Розкрийте порядок створення та юрисдикцію вищого судового органу Української держави, судових палат, окружних та мирових судів.

Дайте загальну характеристику компетенції Міністерства юстиції щодо керівництва судочинством. Поясніть, що спричинило зростання значення військових судів та розкрийте систему, компетенцію й процесуальні особливості військово-судових установ.

7.Розкрийте процес організації української прокуратури, поновлення адвокатури, створення власного нотаріату. Дайте загальну характеристику діяльності правовохоронних органів Гетьманату,

зокрема, розкрийте функції та повноваження Державної варти.

8.На основі вивчення Законів про тимчасовий державний устрій України (додається) проаналізуйте головні засад створення Гетьманатом власної правової системи.

9.Поясніть, який встановлювався порядок законодавчої діяльності у відповідності до Закону від 2 червня 1918 р. ―Про порядок складання

451

законопроектів, внесення їх до Ради Міністрів, обговорення,

затвердження їх та про форму і порядок оголошення законів‖.

10.З‘ясуйте, які правові акти із законодавчої спадщини, як Центральної Ради так і Російської імперії гетьманська адміністрація вибірково застосовувала.

11.Охарактеризуйте закони Української держави, спрямовані на захист приватної власності, законодавче врегулювання земельного питання,

заснування банків, запровадження української грошової системи.

12.Розкрийте успіхи гетьманського уряду у законодавчому забезпеченні культури й освіти.

13.З‘ясуйте які кроки гетьманська адміністрація зробила у законодавчому забезпеченні військового будівництва.

14.Поясніть, що спричинило посилення каральної спрямованості законодавства Української держави. Дайте загальну характеристику законодавчим актам Гетьманату, що посилювали кримінальну репресію.

ПЕРШОДЖЕРЕЛА

ГРАМОТА ДО ВСЬОГО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

(Витяги)

Громадяне України!

Всім Вам, козаки та громадяне України, відомі події посліднього часу,

коли джерелом лилася кров кращих синів України і знову відродившися Українська Держава стояла коло краю загибелі.

Текст подано за: Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України. – К., 1992. – С. 8283.

452

Спаслась Вона дякуючи могутньому підтриманню центральних держав,

які, вірні свому слову, продовжують і по цей час боротись за цільність і

спокій України...

Цією грамотою я оголошую себе Гетьманом всієї України.

Управління Україною буде провадитися через посередництво призначеного мною Кабінету Міністрів і на остаточнім обгрунтованні нижче долучених до цього законів про тимчасовий державний устрій України.

Центральна і Мала Рада, а также всі земельні комітети з нинішнього дня розпускаються. Всі Міністри і товариші звільняються.

Всі инші урядовці, працюючі в державних інституціях, зістаються на своїх посадах і повинні продовжувати виконання своїх обов'язків.

В найближчий час буде виданий закон, установляючий новий порядок виборів до Українського Сойму.

До цього я буду твердо стояти на сторожі порядку й законности в Українській Державі, буду домагатись негайного виконання всіх державних розпоряджень і буду підтримувати авторитет влади, не спиняючись ні перед якими самими крайніми мірами.

Права приватної власности — як фундаменту культури і цивілізації,

відбудовуються в повній мірі, і всі розпорядження бувшого Українського Уряду, а рівно Тимчасового уряду російського, відміняються і касуються.

Відбудовується повна свобода по зробленню купчих по куплі-продажі землі.

Поруч з цим будуть прийняті міри по відчуженню земель по дійсній їх вартості від великих власників, для наділення земельними участками малоземельних хліборобів.

Рівночасно будуть твердо забезпечені права робітничого класу.

Особлива увага буде звернена на поліпшення правового становища і умов праці залізничників, котрі при виключно тяжких умовах ні на один час не кидали своєї відповідальної праці.

В області економічній і фінансовій відбувається повна свобода торгу й

453

відчиняється широкий простір приватнього підприємства й ініціятиви...

3АКОНИ ПРО ТИМЧАСОВИЙ ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ

Тимчасово до обібрання Сойму і відкриття його діяльності, Державний устрій України і порядок керування основується на слідуючих законах:

Про Гетьманську владу

1.Влада управління належить виключно до Гетьмана України в межах всієї Української Держави.

2.Гетьман стверджує закони, і без його санкції ніякий закон не матиме

сили.

3.Гетьман призначає Отамана Ради Міністрів. Отаман Міністрів складає Кабінет і представляє його у повному його складі на затвердження Гетьмана. Гетьман затверджує і скасовує Кабінет у повному його складі.

Гетьман приймає і звільняє инших урядових осіб в разі для останніх не

обгрунтовано законом иншого порядку призначення і звільнення.

4.Гетьман є вищий керівничий всіх зносин Української Держави закордонними державами.

5.Гетьман є Верховний Воєвода Української Армії і Фльоти.

6.Гетьман оголошує области на військовому, осадному або виключному положенні.

Текст подано за: Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України. – К., 1992. – С. 84-

86.

454

7. Гетьманові належить помилування засуджених, полегчення кари і загальне прощення зроблених злочинних подій з скасованням проти них переслідування і висвободження їх від суду і кари, а також складання казенних взимок і даровання милости в особистих випадках, коли цим не порушаються нічиї охоронені законом інтереси і громадянські права.

8. Накази й розпорядження Гетьмана закріпляються Отаман-Міністром або відповідним йому Міністром.

Про Віру

9. Первенствуюча в Українській Державі є віра християнська,

православна.

10.Всі не належні до православної віри Громадяне Української Держави, також всі мешканці на території України користуються кожний повсемістно свобідним відправленням їх віри і богослуженням по обряду оної.

Права і обов'язки Українських Козаків і Громадян

11.Умови придбання прав Українського козацтва і громадянства, рівно як їх загублення, визначаються законом.

12.Захист Вітчизни — є святий обов'язок кожного козака і громадянина Української Держави.

13.Українські козаки і громадяне повинні платити установлені законом податки і пошлини, а також відбувати повинности згідно з постановленням закону.

14.Ніхто не може підлягати переслідуванню за злочинні вчинки тільки як в черзі, законом визначеній.

15.Ніхто не може бути затриманий під сторожею крім як у випадках,

законом визначених.

16. Ніхто не може бути судимий і покаран крім як за злочинні вчинки,

передбачені істнуючими в час їх здійснення законами.

455

17. Оселя кожного неторкана. Робити обшукування й виїмку в будинку без згоди його господаря можливо не инакше, як в випадках і порядку,

законом визначених.

18.Кожний український козак і громадянин має право вільно вибирати місце мешкання і працю, придбати і відчужити майно і без заборони виїзжати за кордон Української Держави.

19.Власність є неторкана. Примусове відчуження нерухомого майна,

коли це необхідно для якої-небудь державної чи громадської користи,

можливо не инакше, як за відповідну платню.

20.Українські козаки і громадяне мають право робити зібрання в межах не шкідливих законам, мирно і без зброї.

21.Кожний може в межах, установлених законом, висловлювати і писати свої думки, а рівно розповсюджувати їх шляхом друку або иншими засобами.

22.Українські козаки і громадяне мають право гуртувати громади і спілки в межах не противних законам.

Про закони

23.Українська Держава керується на твердих основах законів, виданих

вустановленій черзі.

24.Сила закону без виключення обов'язкова для всіх українських підданих і чужинців, в Українській Державі перебуваючих.

27.Після обнародування законові надається обов'язкова сила з часу призначеного для того в самому законі. В самому виданому законі може бути показане на вживання його, до обнародування, до виконання по телеграфу або через навмисних посланців.

28.Закон не може бути скасований инакше як тільки силою закону.

Через те, поки новим законом не відмінено закон істнуючий, він заховує

повну свою силу.

29. Ніхто не може відмовлятись незнанням закону, коли його було

456

обнародувано істнуючим порядком.

30.Закони розробляються в кожному Міністерстві по належности і передаються на загальне обміркування Ради Міністрів.

31.По ухвалі Радою Міністрів внесених законопроектів вони передаються на ствердження Гетьманові.

32.Закони, які торкаються деяких відомств, передаються в Раду Міністрів після обговорення їх заінтересованими Міністерствами.

33.Міністрам дається можливість видавати розпорядження в розвитку

іпоясненню законів, при чому всі такі розпорядження підлягають попередній ухвалі Радою Міністрів.

Про Раду Міністрів і про Міністрів

34.Напрямок і об'єднання праці окремих відомств по предметах як законодавства, так і вищого державного управління накладаються на Раду Міністрів.

35.Керування справами Ради Міністрів накладається на Генерального Секретаря і на підлягаючу йому Державну Генеральну Канцелярію.

36.Отаман-Міністр і Міністри відповідають перед Гетьманом за загальний хід державного управління. Кожний з них окремо відповідає за свою діяльність і розпорядження.

37.За проступні по посаді вчинки Отаман-Міністр і Міністри підлягають громадській і карній відповідальности на основах, в законі визначених.

Про Фінансову Раду

38. Фінансова Рада є вища народна інституція для справ державного

кредиту і фінансової політики.

457

Про Генеральний Суд

42.Генеральний Суд Української Держави уявляє собою вищого охоронителя і захисника закону та Вищий суд України в справах судових та адміністративних.

43.Генеральний Суд оголошує до загальної відомости всі закони і накази Уряду, слідкуючи за закономірністю їх видання.

44.Порядкуючий Генеральний Суддя та всі Генеральні Судді призначаються Гетьманом.

458

Тема 13. Українська Народна Республіка часів Директорії та її право

Формування держави

Як вже зазначалося, повалення гетьманського режиму було зумовлене як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками. У ніч з 13 на 14 листопада 1918 р.

на таємному засіданні представників українських партій та інших організацій, об‘єднаних в Український національний союз, було ухвалено план повстання і утворено керівний орган – Директорію. До її складу увійшли 5 представників різних політичних сил: від українських соціал-

демократів В. Винниченко (голова), С. Петлюра, А. Макаренко, від українських соціал-революціонерів Ф. Швець, від соціалістів-самостійників П. Андрієвський. Повноваження Директорії були широкими, але тимчасовими: організувати повстання проти режиму гетьмана, а після його повалення скласти свої повноваження перед загальним представницьким органом. У своєму зверненні до українського народу 15 листопада Директорія закликала до повстання проти гетьманського режиму і оголосила його уряд недійсним. Центром повстанського руху стала Біла Церква – місце дислокації Січових стрільців, які становили реальну боєздатну силу повстанців. Сюди стікалися сотні й тисячі селян під проводом своїх отаманів.

На бік повстанців перейшли й основні гетьманські війська, в тому числі опора Гетьмана – Гвардійська Сердюцька дивізія. 14 грудня П. Скоропадський зрікся влади і разом із залишками німецьких військ подався до Німеччини. Того ж дня 90-тисячна армія повстанців увійшла до Києва, а 19 грудня до столиці тріумфально в‘їхала Директорія.

26 грудня була оприлюднена «Декларація Української Народної Республіки», де повідомлялося, що «героїчним поривом українського озброєного народу зметено з лиця землі української поміщицько-монархічне панування – гетьманщину». Директорія одмінила «всі закони й постанови гетьманського уряду, спрямовані проти інтересів трудящих класів і шкідливих для всього громадянства». Відновлювалися демократичні свободи, національно-персональна автономія, поновлювався 8-годинний

459

робочий день тощо. Наголошувалось, що до повного вирішення земельної реформи «всі дрібні селянські господарства, всі трудові господарства залишаються в користуванні попередніх власників непорушними, а решта земель переходить у користування безземельних і малоземельних селян, а в першу чергу тих, хто пішов у військо». Визначалися напрями внутрішньої і зовнішньої політики, соціальних реформ, боротьби із спекуляцією,

організації робітничого контролю, повернення селянам зібраних поміщиками контрибуцій.

Того ж дня було створено перший уряд Директорії – Раду Народних Міністрів у складі 18 осіб на чолі з В. Чеховським. Було ухвалено ряд законів, зокрема, закон про передачу селянам усієї поміщицької землі без викупу.

Директорія не мала єдності щодо перспектив державного будівництва. Її голова В. Винниченко наполягав на розбудові держави за радянським зразком і союзі з більшовицькою Росією проти Антанти. Головний отаман війська С. Петлюра, навпаки, виступав за «європейську модель», і спільну з Антантою боротьбу проти радянської Росії. В такій ситуації визначився третій, компромісний шлях.

В основу розбудови держави Директорією було покладено так званий

трудовий принцип (що спричинило звинувачення Директорії у

«більшовизмі»). В «Декларації» зазначалося, що «Директорія є тимчасова верховна влада революційного часу», яка «… передає свої повноваження лиш трудовому народові самостійної Української Народної Республіки». Тобто, за цим принципом експлуататорські класи позбавлялися виборчих прав. До

«експлуататорів» також було віднесено буржуазну інтелігенцію: професорів,

адвокатів, лікарів та ін. Центральні органи влади і управління мав утворити Трудовий конгрес (Конгрес трудового народу) – своєрідний парламент з делегатів від «трудового селянства», «міського робітництва» і «трудової інтелігенції» (що була безпосередньо пов‘язана з народом: фельдшери,

вчителі народних шкіл, дрібні службовці тощо). Влада на місцях, у губерніях і повітах мала належати трудовим радам робітників, селян і трудової

460