Історія держави і права України - В.М. Іванов (2013)

109. Жена обязана повиноваться мужу своему, как главе семейства;

пребывать к нему в любви, почтении и в неограниченном послушании,

оказывать ему всякое угождение и привязанность, как хозяйка дома.

110. Жена обязана преимущественным повиновение воле своего супруга,

хотя притом и не освобождается от обязанностей в отношении к ея родителям.

111. Браком не составляется общаго владения в имуществе супругов каждый из них может иметь и вновь приобретать отдельную свою собственность.

КНИГА ВТОРАЯ

опорядке приобретения и укрепления прав на имущества вообще

352.Имущества суть недвижимыя или движимыя.

353.Недвижимыми имуществами признаются по закону земли и всякия угодья, деревни, домы, заводы, фабрики, лавки, всякия строения и пустыя дворовыя места.

388. Кто, быв первым приобретателем имущества, по законному укреплению его в частную принадлежность, получил власть, в порядке,

гражданскими законами установленном, исключительно и независимо от лица посторонняго владеть, пользоваться и распоряжаться оным вечно и потомственно, доколе не передаст сей власти другому, или кому власть сия от перваго ея приобретателя дошла непосредственно или чрез последующия законныя передачи и укрепления: тот имеет на сие имущество право собственности (а).

562.Верховное обладание государственными имуществами принадлежит единственно самодержавной власти Императорскаго Величества.

563.Обладание удельными имуществами принадлежит единственно членам Императорскаго Дома.

564.Все прочия права на имущества, по различию самых имуществ и в пределах, законом определенных, могут приобретать:

1)Члены Императорскаго Дома.

2)Дворцовыя управления.

371

3)Казна.

4)Дворянския, городския и сельския общества.

5)Ипархиальныя начальства, монастыри и церкви.

6)Кредитныя установления

7)Богоугодныя заведения.

8)Ученыя и учебныя заведения.

9)Частныя лица.

10)Сословия лиц, как то: товарищества, компании, конкурсы.

КНИГА ЧЕТВЕРТАЯ

о обязательствах по договорам

1280. Договор составляется по взаимному согласию договаривающихся лиц. Предметом его могут быть или имущества, или действия лиц, цель его должна быть непротивна законам, благочинию и общественному порядку.

1282. Договаривающимся сторонам оставляется на волю включать в договор по обоюдному согласию и по их усмотрению всякия условия,

законам непротивныя, как то: условия о сроке, о платеже, о неустойке, о

обезпечениях и тому подобныя.

1305. Договоры и обязательства по обоюдному согласию могут буть укрепляемы и обезпечиваемы: 1) поручительством; 2) условием неустойки;

3) залогом имуществ недвижимых; 4) закладом имуществ движимых.

КНИГА ШЕСТАЯ

о судопроизводстве

2172. Судопроизводство есть или вотчинное, или исковое.

2173. К вотчинному судопроизводству принадлежат:

1)Споры о праве собственности на земли.

2)Споры о деревнях.

3)Споры о дворовых людях и крестьянах мужескаго и женскаго пола без земли.

4)Споры о городских и подгородных дворах, мызах, садах, рыбных ловлях, мельницах и всяком недвижимом имуществе.

372

5) Споры о праве собственности на движимыя имущества.

2174. К исковому судопроизводству принадлежат:

1)Все споры по неисполненным договорам и обязательствам.

2)Споры по взысканиям за нарушение прав обидами, ущербами,

убытками и самоуправным завладением.

2174. К исковому судопроизводству принадлежат:

1)Все споры по неисполненным договорам и обязательствам.

2)Споры по взысканиям за нарушение прав обидами, ущербами,

убутками и самоуправным завладением.

Маніфест про звільнення селян (19 лютого 1861 р.)

(Витяги)

Божою милістю

Ми, Олександр Другий, імператор і самодержець всеросійський, цар польський, великий князь Фінляндський, та інший, та інший, та інший,

об'являємо всім нашим вірнопідданим 19 лютого 1861 року...

Вникаючи в положення звань і станів в складі держави, ми угледіли, що державне законодавство, упорядковуючи вищий і середній стани,

визначаючи їх обов'язки, права та переваги, не досягло рівномірної діяльності по відношенню до людей кріпосних, так названих тому, що вони частково старими законами, частково звичаєм потомственно закріплені під владою поміщиків, на яких разом з тим лежить обов'язок влаштовувати їхній добробут. Права поміщиків були донині широкі і не визначені з чіткістю законом, місце якого заступали перекази, звичаї та добра воля поміщиків. В кращих випадках із цього виникали добрі патріархальні відносини щирого правдивого піклування і благодійності поміщика та добродушної покори селян. Але при зменшенні моральної простоти, при збільшенні різноманітності відносин, при зменшенні безпосередніх батьківських відносин поміщиків до селян, при отриманні інколи

Текст подано за: Історія держави і права України: Хрестоматія / За ред. Шевченка О.О. –

К., 1996. – С. 182-187.

373

поміщицьких прав людьми, шукаючими лише власної вигоди, добрі відносини послаблювалися і відкривався шлях до свавілля, тяжкого для селян і несприятливого для їх добробуту, на що селяни відповідали застоєм

впокращенні власного побуту...

Всилу зазначених нових положень, кріпосні люди отримають в свій час повні права вільних сільських обивателів.

Поміщики, зберігаючи право власності на всі землі, які їм належать,

надають селянам за встановлені повинності в постійне користування садибну їх осідлість і крім того, для забезпечення побуту їх і виконання обов'язків їх перед урядом — визначену в положеннях кількість польової землі та інших угідь.

Користуючись цим поземельним наділом, селяни за це зобов'язані виконувати на користь поміщиків визначені в положенні повинності. В

цьому стані, який є перехідним, селяни іменуються тимчасовозобов'язанними.

Разом з тим їм надається право викуповувати садибну їх осідлість, а зі згоди поміщиків вони можуть набувати у власність польові землі та інші угіддя, відведені їм в постійне користування. З таким набуттям у власність відповідної кількості землі селяни звільняються від обов'язків до поміщиків по викупленій землі і набудуть рішучого стану вільних селян-власників.

На цих головних умовах складеними положеннями визначається майбутній устрій селян і дворових людей, встановлюється порядок суспільного селянського управління і вказуються докладно даровані селянам і дворовим людям права і покладені на них обов'язки по відношенню до уряду і до поміщиків...

Для правильного досягнення цього ми визнали за благо повеліти:

1. Відкрити в кожній губернії губернське по селянським справам присутствіє, якому ввіряється вище завідування справами селянських спільностей, утворених на поміщицьких землях.

374

2.Для розгляду на місцях непорозумінь і спорів, які можуть виникнути при виконанні нових положень, призначити в повітах мирових посередників

іутворити з них повітові мирові з'їзди.

3.Потім утворити в поміщицьких маєтках мирські управління, для чого залишаючи сільські спільноти в теперішньому їх складі, відкрити в значних поселеннях волосні управління, а малі сільські спільноти з'єднати в одне волосне управління.

4.Скласти, перевірити і затвердити по кожній сільській спільності або маєтку статутну грамоту, в якій буде вирахувано на основі місцевого положення кількість землі, яка надається селянам в постійне користування, і

розмір повинностей, які припали з них на користь поміщика як на землю,

так і на інші від нього вигоди.

5.Ці статутні грамоти вводити в дію по мірі затвердження їх для кожного маєтку, а остаточно по всіх маєтках ввести в дію протягом двох років з дня видання цього маніфесту.

6.До закінчення цього строку селянам і дворовим людям перебувати в попередній покорі поміщикам і бездоганно виконувати попередні їх обов'язки.

7.Поміщикам зберегти нагляд за порядком в їх маєтках, з правом суду і розправи, до утворення волостей і відкриття волосних судів.

...Для зручнішого приведення в дію тих угод між власниками та селянами, по яких вони будуть набувати у власність разом з садибами і польові угіддя, від уряду буде надана допомога на базі особливих правил видачею позик і переведенням боргів, які лежать на маєтках.

Покладаємося на здоровий глузд нашого народу.

І тепер з надією чекаємо, що кріпосні люди при новому майбутньому зрозуміють і з вдячністю приймуть важливе пожертвування, зроблене благородним дворянством для покращення їх побуту.

Вони зрозуміють, що одержавши для себе більш міцну основу власності і велику волю розпоряджатися своїм господарством, вони стають зобов'язаними перед суспільством і перед самими собою благодійність

375

нового закону доповнити вірним, благонаміренним і старанним застосуванням для справи подарованих їм прав.

Найблагородніший закон не може людей зробити благополучними,

якщо вони не захочуть самі влаштувати свій добробут під захистом закону.

Добробут набувається і збільшується не інакше як неослабною працею,

розсудливим застосуванням сил і засобів, суворою бережливістью і взагалі чесним у страсі Божому життям.

Із загального Положення 19 лютого 1861 р.

про селян, що вийшли з кріпосної залежності

(Уривок)

1. Кріпосне право на селян, оселених в поміщицьких маєтках, і на дворових людей скасовується назавжди, в порядку, зазначеному в цьому Положенні і в інших разом з ним виданих Положеннях і Правилах...

3. Поміщики, зберігаючи право власності на всі належні їм землі,

надають за встановлені повинності в постійне користування селян садибну їх осілість і, крім того, для забезпеченая їх побуту і для виконання їх обов'язків перед урядом та поміщиком ту кількість польової землі й інших угідь, яка визначається на підставах, зазначених в місцевих Положеннях...

8.Поміщики, наділивши селян в постійне користування за встановлені повинності землею, на підставі місцевих Положень не зобов'язані надалі ні в якому разі наділяти їх будь-якою додатковою кількістю землі.

9.Після набрання чинності цього Положення знімаються з поміщиків:

1)обов'язки по постачанню продовольства та опікуванню селян; 2)

відповідальність за внесення селянами державних податей і виконання ними грошових та натуральних повинностей; 3) обов'язок клопотатися за селян у справах цивільних і кримінальних... і 4) відповідальність за них у всіх казенних стягненнях, як-от: штрафах, митах та ін...

Текст подано за: Хрестоматія з історії Української РСР: У 3-х т. – Т. ІІ. – К., 1961. – С. 1820.

376

17. Селяни, які вийшли з кріпосної залежності, утворюють в справах господарських сільські громади, а для безпосереднього управління і суду об'єднуються уволосгі. В кожній сільській громаді і в кожній волості громадськими справами керують громада та її виборні на основах,

викладених у цьому Положенні...

23. Селянам, які вийшли з кріпосної залежності, надається право нарівні з іншими вільними сільськими жителями і з додержанням встановлених в загальних законах і в цьому Положенні правил:

1)провадити вільну торгівлю, дозволену селянам, без взяття торговельних свідоцтв і без сплати мита...

2)відкривати і утримувати на законній підставі фабрики і різні промислові, торговельні та ремісничі підприємства...

3)записуватися в цехи, займатися ремеслами в своїх селищах і продавати свої вироби як у селищах, так і в містах...

4)вступати в гільдії, торговельні розряди і відповідні їм підряди...

59.Поки селяни залишаються зобов'язаними поміщикові, на землі якого вони оселені, сільський староста повинен: селян, які виконують

«іздельну» повинність [панщину], наряджати на роботу, а з оброчних стягувати оброк, відповідно до вимоги поміщика, обгрунтованої правилами Місцевих Положень, і взагалі негайно виконувати законні вимоги поміщика під свою особисту відповідальність, згідно з виданими про селян Положеннями...

148. Поміщикові надається на підставах і в межах, нижчезазначених,

право вотчинної поліції в сільській громаді тимчасово зобов'язаних селян,

на землі його оселених, і разом з тим поміщик є попечитель сільської громади.

149. Поміщик має право нагляду за додержанням громадського порядку і громадської безпеки на території належного йому маєтку.

151. Селяни, оселені на землі поміщика, зобов'язані захищати його і

його домашніх від усяких насильницьких дій...

377

153. В разі зловживань і взагалі несправного виконання старостою або

помічником старшини їх обов'язків, поміщик має право вимагати заміни

їх...

187.Кожна сільська громада як при общинному, так і при дільничному або подвірному (спадковому) користуванні землею відповідає круговою порукою за справне відбування казенних земських і громадських повинностей кожним з її членів.

188.Щодо несправних платників казенних і громадських повинностей сільська громада може вживати таких заходів стягнення:

1)повернути в покриття недоїмок доход з належного недоїмникові як власність нерухомого майна;

2)віддати самого недоїмника або кого-небудь з членів його сім'ї на побічні заробітки, в тому ж повіті або сусідньому, з умовою, що зароблені гроші будуть передані в громадську касу; віддавати на заробітки в інші,

невіддалені, губернії дозволяється тільки за присудом сільського сходу,

затвердженим мировим посередником, і при цьому тільки таких несправних платників, які не платять повинностей через впертість, недбальство або розпусту;

3)призначити до недоїмника опікуна, без дозволу якого не давати несправному хазяїну відчужувати будь-що з його майна та з його доходів для покриття недоїмки; або замість несправного хазяїна призначити старшим в домі іншого члена тієї ж сім'ї;

4)продати належне недоїмнику особисто нерухоме майно, за винятком лише викупленої селянином садиби;

5)продати ту частину рухомого майна і будівель недоїмника, яка не є необхідною в його господарстві, і

Про заборону української мови

Циркуляр міністра внутрішніх справ Валуева від 18 липня 1863 р.

Текст подано за: Хрестоматія з історії Української РСР. – К., 1961. – Т. ІІ. – С. 275-276.

378

Давно вже йде суперечка в нашій пресі про можливість існування самостійної малоруської літератури. Приводом для цієї суперечки були твори деяких письменників, які відзначалися більш або менш чудовим талантом або своєю оригінальністю. За останній час питання про малоруську літературу набуло іншого характеру, внаслідок обставин чисто політичних, що не мають ніякого відношення до інтересів власне літературних. Попередні твори малоруською мовою були розраховані лише на освічені класи південної Росії, а тепер прихильники малоруської народності звернули свої погляди на масу неосвічену, і ті з них, які прагнуть здійснити свої політичні задуми, взялися, під приводом поширення грамотності і освіти видавати книги для початкового читання, букварів,

граматик, географій і т.д. В числі подібних діячів було багато осіб, про злочинні дії яких проводилась слідча справа в особливій комісії.

В С.-Петербурзі навіть збираються пожертви для видання дешевих книг на південноруському наріччі. Багато з цих книг надійшли вже на розгляд в С.-Петербурзький цензурний комітет. Немало таких же книг буде представлено і в Київський цензурний комітет. Цей останній відчуває деякі утруднення з розглядом згаданих видань через такі обставини: навчання в усіх без винятку училищах проводиться загальноруською мовою і вживання в училищах малоруської мови ніде не допущено; саме питання про користь і можливості вживання в школах цього наріччя не тільки не розв'язане, але навіть порушення цього питання прийнято більшістю малоросіян з обуренням, яке часто висловлюється в пресі. Вони досить грунтовно доводять, що ніякої окремої малоруської мови не було, немає і не може бути, і що наріччя їх, яке вживається простолюдом, є та ж російська мова,

тільки зіпсована впливом на неї Польщі, що загальноруська мова так само зрозуміла для малоросів, як і для великоросів, і навіть значно зрозуміліша,

ніж тепер створювана для них деякими малоросами, і особливо поляками,

так звана українська мова. Особам того гуртка, який намагається довести протилежне, більшість самих малоросів докоряє в сепаратистських задумах,

ворожих Росії і згубних для Малоросії.

379

Беручи до уваги, з одного боку, теперішнє тривожне становище суспільства, яке хвилюють політичні події, а з другого боку, маючи на увазі,

що питання про навчання грамотності на місцевих наріччях не дістало ще достатнього розв'язання в законодавчому порядку, міністр внутрішніх справ визнав за необхідне, надалі до погодження з міністром народної освіти,

обер-прокурором св. синода і шефом жандармів щодо друкування книг малоруською мовою, дати по цензурному відомству розпорядження, щоб до друку позволялись тільки такі твори цією мовою, які належать до галузі красного письменства; пропускання ж книг малоруською мовою як духовного змісту, так навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити... Це розпорядження було передано на височайший государя імператора розгляд і його величності бажано було удостоїти оноє монаршого схвалення.

Уривок з Положення від 1 січня 1864 р.

про земські установи

1. Для завідування справами, що стосуються місцевих господарських вигод і потреб кожної губернії і кожного повіту, утворюються губернські і повітові земські установи, склад і порядок дії яких визначаються цим Положенням...

7. Земські установи в постановах і розпорядженнях своїх не можуть виходити за межі визначених їм справ; тому вони не втручаються в справи,

що належать до кола дії урядових, станових і громадських властей та установ. Всяке рішення їх, всупереч цьому ухвалене, визнається недійсним...

9. Начальник губернії має право припинити виконання будь-якої постанови земських установ, яка суперечить законам або загальнодержавним вигодам... Міністр внутрішніх справ, з свого боку, в

проміжок часу між двома строками засідань земського зібрання, може

Текст подано за: Хрестоматія з історії Української РСР. — Том П. - К., 1961. - С. 52-54.

380