12. Шляхи та очікувані результати реалізації програми

На державному рівні:

- удосконалення нормативно-правової бази з питань виховання;

- консолідація зусиль державних установ і відомств у вихованні морально-духовної, життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал;

- здійснення управління процесом виховання і контролю за діяльністю підвідомчих структур у частині виконання діючого законодавства України, відповідних Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України;

- подальша демократизація державного управління процесом виховання;

- підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації педагогічних працівників з виховної діяльності;

- модернізація вищої і післядипломної педагогічної освіти з урахуванням сучасних вимог і потреб виховання підростаючої особистості;

- організація системного моніторингу динаміки розвитку змін в організації й оцінці ефективності процесу виховання дітей та учнівської молоді.

На рівні місцевих органів управління освітою:

- піднесення ролі виховання у педагогічному процесі навчальних закладів усіх типів і форм власності;

- організація навчально-методичного забезпечення учасників виховного процесу, вдосконалення професійної компетентності педагогічних працівників, їх соціальний захист;

- залучення й координація зусиль різних соціальних інститутів у процес виховання дітей та учнівської молоді;

- створення необхідних умов для виховання дітей та учнівської молоді, розвитку їх здібностей, професійного самовизначення;

- кадрове забезпечення, фінансування і сприяння реалізації державних і регіональних програм виховання дітей та учнівської молоді;

- координація дій педагогічних колективів, сім'ї, громадськості з питань виховання учнів;

- правове, психологічне забезпечення виховного процесу з дітьми-сиротами, дітьми з дисфункційних сімей;

- забезпечення ефективності профілактики девіантної поведінки дітей та учнівської молоді, дитячої безпритульності, правопорушень, запобігання та подолання тютюнокуріння, вживання наркотичних речовин, профілактики ВІЛ/СНІДу;

- сприяння створенню й розвитку дитячих і молодіжних громадських організацій як осередків самореалізації особистості;

- розвиток регіональних, інших систем виховання, які враховують територіальні, соціальні, національні особливості, які спрямовані на духовно-моральний розвиток особистості.

На рівні навчального закладу:

- підвищення професійної компетентності педагогів у здійсненні процесу виховання;

- активізація творчого потенціалу педагогів у доборі методів, форм, засобів, технологій виховання;

- розширення спектра суб'єктів виховання;

- наукове й організаційно-методичне забезпечення процесу виховання;

- посилення відповідальності суб'єктів виховання за здійснення даного процесу;

- забезпечення єдності навчання й виховання як двох взаємозалежних складових системи освіти;

- посилення ролі сім'ї у вихованні дітей, зміцнення взаємодії сім'ї і навчальних закладів;

- поєднання організаційно-педагогічної, родинно-сімейної, національно-культурної, просвітницької діяльності вчителів, батьків, учнів, місцевої громади.