- •7. Політичні концепції Стародавноього Риму
- •8.Політична думка часів Середньовіччя. А. Августин та т. Аквінський.
- •10. Політичні концепції Нового часу
- •11. Політичні ідеї у творчості і. Канта і г. Гегеля
- •12. Виникнення та основні етапи розвитку політичної доктрини марксизму
- •13. Політична думка епохи Київської Русі. Основні твори та документи того часу, їх коротка характеристика.
- •14. Конституція Пилипа Орлика як втілення української державницької ідеї, її політичний аналіз.
- •15. Політичні ідеї членів Кирило-Мефодіївського братства
- •16. М. Драгоманов – основоположник політичної думки в Україні, його основні суспільно-політичні ідеї та вчення.
- •17. І. Франко про історичний характер політичної влади та держави, правовий статус особи і демократію.
- •18. Національно-політична доктрина м. Грушевського
- •19. Основні напрямки української соціально-політичної думки хіх – початку хх ст.
- •20. Український націонал-комунізм
- •25. Межі політики в суспільстві
- •25А. Економічні, соціальні і духовні детермінанти політики
- •26. Суб’єкти та об’єкти політики
- •27. Влада як явище суспільного життя
- •29. Ресурси політичної влади
- •32. Поняття політичної системи, суть, характер та зміст
- •32А. Різні теоретичні погляди на цю проблему
- •34. Функції політичної системи
- •36. Основні напрямки становлення та розвитку політичної системи сучасної України
- •37. Виникнення та еволюція держави. Теорія та основні чинники походження держави
- •38. Поняття та визначальні ознаки держави.
- •39 Функції держави
- •40. Форма правління — організація верховної державної влади, порядок утворення її органів та їx взаємини з населенням.
- •41. Правова держава: сутність й основні принципи
- •46. Поняття і типи партійних систем
- •56. Поняття громадського суспільства ,суть структура , шляхи становлення і розвитку.
34. Функції політичної системи
Будь-яка політична система багатофункціональна. До її основних функцій належать такі:
• політичне керівництво суспільством, в тому числі визначення стратегічних завдань і перспектив суспільного розвитку;
• консолідація суспільно-політичного ладу на базі цінностей, ідеалів, символів;
• регулятивна функція - вироблення певних правил поведінки, притримуватися яких зобов'язані суб'єкти політики;
• мобілізація ресурсів: ця функція покликана забезпечити максимальне використання ресурсів суспільства для здійснення поставлених завдань;
• функція розподілення матеріальних і духовних цінностей тощо.
Є й інші підходи. Г.Алмонд поділив функції політичної системи на два види.
1. Функції, що "входять":
• політична соціалізація, яка спрямована на формування певного типу як учасника політичного життя, і рекрутування - підбір людей для заповнення статусів у політичних інститутах;
• артикуляція інтересів;
• агрегування інтересів;
• політична комунікація - діяльність за згодою, досягнення компромісів.
2. Функції, що "виходять":
• нормотворчість;
• використання правил і норм;
• контроль з боку держави за дотриманням правил і норм.
У здійсненні цих функцій, на думку вченого, проявляється механізм саморегуляції системи, що дозволяє їй зберегти стійкість і єдність.
Існують і інші підходи щодо класифікації функцій політичної системи, з яких виділяють:
• авторитарне розподілення цінностей (передбачає контроль над процесом розподілення суспільних цінностей між різними суспільними групами);
• впорядкування політичних процесів (ця функція визначена самою природою політики);
• поновлення (розвиток) - пристосування до змін у суспільному житті;
• стабілізація, збереження соціальної цілісності.
36. Основні напрямки становлення та розвитку політичної системи сучасної України
Під політичною системою України розуміють сукупність політичних відносин, правових і політичних норм, інститутів та ідей, пов'язаних з формуванням і здійсненням влади та управлінням суспільством. Україна обрала демократичний тип політичної системи. Сьогодні в нашій державі відбувається активний процес становлення нового типу політичної системи, що відображається у формуванні системи органів місцевого самоврядування, запровадженні інституту президентської влади, поділі політичної влади та наявності механізму стримувань і противаг.
З точки зору особливостей загальносистемних якостей, політична система України характеризується як:
• Ø відносно стабільна (на поверхні) система, яка спроможна легко трансформуватися в нестабільну внаслідок поглиблення конфліктів між основними політичними блоками, у т. ч. й усередині державного механізму;
• Ø система з відносно низьким темпом соціальних процесів та недостатньо сприйнятлива до соціальних новацій;
• Ø молода самостійна система, яка фактично не має достатньо ефективних сучасних традицій та досвіду самостійного функціонування;
• Ø централізована, з деякими елементами регіоналізації та децентралізації;
• Ø система, що здійснює не весь комплекс функцій, які є необхідними для забезпечення нормального функціонування цивілізованого суспільства;
• Ø перехідна від закритої до відкритої;
• Ø система, що діє в умовах надзвичайної, а не нормальної ситуації.
Із огляду на особливості політичної природи існуючої в Україні системи політичних інститутів, політична система країни характеризується як:
• Ø перехідна від неправового до правового типу;
• Ø легітимна для більшості населення;
• Ø перехідна до втілення консенсусної моделі розв'язання соціальних конфліктів (але при збереженні можливості реалізації на практиці суто конфронтаційної моделі);
• Ø миролюбна, неагресивна;
• Ø позбавлена власної глобальної (загальнопланетарної) системи забезпечення національних інтересів;
• Ø система, яка поки що нездатна забезпечити зростання рівня і якості добробуту усіх основних верств населення, але зберігає елементи "соціальної держави";
• Ø світська (на відміну від релігійної чи атеїстичної);
• Ø етатизована (одержавлена);
• Ø система з недостатньо високим інтелектуальним рівнем політики;
• Ø система з політичним домінуванням певних соціальних верств "реформованої традиційної номенклатури", нової "номенклатури", "нуворишів" та ін.
Основними напрямками формування і розвитку нової політичної системи України є:
• побудова демократичної, соціальної, правової держави;
• утвердження громадянського суспільства;
• подальший розвиток і вдосконалення політичних відносин, політичних принципів та норм;
• Ø зростання політичної свідомості та політичної культури суспільства й особи;
• Ø удосконалення діяльності засобів масової інформації.
