- •1. Роль і місце соціальної педагогіки в системі наук про суспільство.
- •2. Соціальна педагогіка і соціальна робота.
- •4. Предмет, завдання і функції соціальної педагогіки.
- •5. Принципи соціальної педагогіки. Принципи природовідповідності, культуровідповідності і гуманізму: значення та механізми реалізації.
- •6. Дидактичні принципи і правила соціально-педагогічної діяльності.
- •7. Специфіка соціально-педагогічних понять: соціально-освітній простір, соціальний розвиток і соціальне формування особистості.
- •8. Професійний портрет соціального педагога.
- •9. Призначення, сфери діяльності та функції соціального педагога.
- •10. Кодекс етики соціального педагога.
- •12. Значення неперервності освіти у професійній діяльності.
- •14. Організація соціальної допомоги в античному та середньовічному суспільствах.
- •15. Ідеї позашкільного виховання у педагогічній системі Дж. Локка (“виховання джентльмена”).
- •16. А. Дістервег – засновник соціальної педагогіки.
- •17. Педагогічні ідеї к. М. Вентцеля (ідея “Будинку вільної дитини”).
- •18. Виховання дітей і молоді в східних слов’ян у додержавний період.
- •19. Основні напрями й особливості освітньо-виховної та благодійної роботи в період Київської Русі.
- •20. Піднесення українського соціального виховання у козацьку добу.
- •21. Особливості соціального виховання в радянський період.
- •22. Дитячий будинок як «маяк» соціального виховання в Україні в 20-х роках хх століття. Методи і форми соціального виховання особистості у вітчизняній педагогіці 20-х –30-х роках хх ст.
- •23. Мета, завдання шляхи і засоби соціального виховання у педагогічній спадщині в. Зіньковського.
- •24. Проблеми теорії і практики виховання в педагогічній системі а. Макаренка.
- •26. Соціально-педагогічні погляди с. Русової.
- •27. Погляди с. Русової щодо особливостей соціального дошкільного виховання.
- •28. Внесок в. Сухомлинського в теорію та практику соціального виховання.
- •29. Розвиток соціальної педагогіки в незалежній Українській державі.
5. Принципи соціальної педагогіки. Принципи природовідповідності, культуровідповідності і гуманізму: значення та механізми реалізації.
принципи являють собою певну систему, до складу якої можна віднести: - соціально-політичні; - психолого-педагогічні; - організаційні; - специфічні принципи соціально-педагогічної діяльності.
У соціально-політичних принципах містяться основні вимоги, що обумовлюють залежність змісту соціально-педагогічної діяльності від соціальної політики держави стосовно дітей та молоді. До них, у першу чергу, належить
принцип законності та правдини, основне призначення якого полягає в забезпеченні державою та відповідними соціальними інститутами реалізації положень документів стосовно прав людини, ратифікованих нашою державою.
Принцип державного підходу до завдань, що реалізуються в соціально-педагогічній діяльності, підкреслює активну роль держави в постановці пріоритетних завдань та організації соціального виховання.
Принцип зв'язку змісту і форми соціально-педагогічної діяльності з конкретними умовами життєдіяльності особистості чи соціальної
Психолого-педагогічні принципи підкреслюють пріоритети особистості в соціально-педагогічній діяльності. Одним із провідних у цій галузі є
принцип сприяння самореалізації дітей та молоді у всіх сферах Їх життєдіяльності. Принцип диференційованого та індивідуального підходу до об'єктів соціально-педагогічної діяльності базується на відповідних принципах класичної педагогіки. Його сутність полягає в тому, що життєві проблеми, потреби клієнта потрібно диференціювати і віднести до певної групи подібних явищ.
Принцип цілеспрямованості полягає в тому, що соціальний педагог повинен цілеспрямовано досягати професійної мети, впливаючи на свідомість, почуття, волю, вчинки людей. З попереднім тісно пов'язаний принцип системності.
Дотримання розглянутих принципів соціально-педагогічної діяльності є однією з базових умов професіоналізму в практичній роботі соціального педагога.
Принцип природовідповідності. Виховання має будуватися відповідно із природним ходом розвитку самої людської природи (Песталоцці), як слідування за процесом природного розвитку людини на кожному віковому етапі, з урахуванням індивідуальних особливостей (Дістервег). Цей принцип базується на науковому розумінні природничих і соціальних процесів, загальних законів розвитку природи, людини, ноосфери. Залежно від статі й віку необхідно формувати в людини установку на збереження життя, здоров'я, на здоровий спосіб життя, розвивати в ній відповідальність за себе і оточуючий світ.
Принцип культуровідповідності передбачає, що соціальне виховання повинно базуватися на загальнолюдських цінностях культури, будуватися відповідно до національних цінностей, норм; це також прилучення людини до різних пластів культури етносу, суспільства, світу в цілому. Цей принцип має особливу роль у сучасному суспільстві, в якому постійно відбуваються зміни у всіх сферах життя, а зміни, як відомо, породжують психолого-педагогічні проблеми. Людство в цілому, групи людей, конкретна людина далеко не одразу ' не завжди безболісно сприймає всі інновації, які відбуваються. Адаптація людини до інновацій може породжувати порушення психічного здоров'я, соціальну дезінтеграцію, агресивну поведінку.
Принцип гуманізму є стрижневим у всій соціально-педагогічній діяльності. Його витоки можна простежити ще в благодійних діяннях князів Київської Русі після введення християнства. Вчення церкви про людинолюбство, духовність, доброчинне ставлення до нужденних, благодійність через спеціальний податок і милостиню стали наріжним каменем гуманістичної спрямованості соціальної допомоги та підтримки людини. Сьогодні принцип гуманізму передбачає визнання людини найвищою цінністю. Він має на меті здійснення соціально-педагогічної діяльності на засадах альтруїзму, емпатії, людяності, прийняття особистості клієнта з усіма його позитивними та негативними рисами.