5)Допрофесійна підготовка школярів.

Інтерактивні форми навчання корисні не лише для учнів, а й як для вчителів, так і для шкільної адміністрації. Саме ця ідея була покладена в основу семінару заступників з директорів навчально-виховної роботи, організованого Торезьким відділом освіти, міським методичним центром. Тема семінару "Допрофільне навчання: сутність, зміст, технології" є водночас і важливою, і складною, адже шкільна освіта не так давно стала на шлях профілізації навчання, а допрофільна підготовка для багатьох шкіл є "цілинною землею", яку треба освоювати.

Робота з допрофільної підготовки в нашій школі розпочалася з 2000/01 навчального року, коли шляхом аналізу складу педагогічних кадрів, анкетування учнів і батьків, з урахуванням матеріально-технічної бази школи був визначений інтерес до оволодіння навичками трудової виробничої діяльності, необхідними як у повсякденному житті, так і для подальшого навчання в Донецькому технічному університеті, Краматорській машинобудівній академії, Торезькій філії Харківського інституту економіки й менеджменту, Торезькому гірничому технікумі, Торезькому професійному ліцеї. Тобто допрофільна підготовка була спрямована на подальший перехід у старшій школі до технологічного напряму, а саме до профілю "виробничі технології". Для цього у школі є необхідне устаткування, не просто навчальні, а промислові станки (токарний, фрезерний, свердлувальний, деревообробний), індивідуальні робочі місця для роботи по дереву й металу, є столярні та слюсарні майстерні. Школа має кабінет обслуговуючої праці, обладнаний електричними швейними машинами, розкрійним столом, які необхідні для швейної справи.

До варіативної частини навчального плану були введені предмети та курси за вибором, які сприяють допрофільній технологічній підготовці: креслення, математика, гурток технічного конструювання для учнів 7-го, 8-го, 9-го класів. Аналіз інтересів дітей на основі тестування, стану їх успішності у 2001/02 н. р. показав, що є потреба ввести суспільно-гуманітарну допрофільну підготовку, оскільки саме до цього напряму належить вибраний учнями економічний профіль. У навчальному плані варіативна частина у 8–9-х класах включала факультативний курс із математики, поглиблене вивчення географії.

Аналізуючи подальше працевлаштування випускників школи, ми звернули увагу на те, що у 2002/03 н. р. 64 % учнів технологічного класу продовжили навчання за технічними спеціальностями в середніх спеціальних і вищих навчальних закладах. Із випускників 2003–2004 років 72 % учнів вибрали економічні спеціальності.

Інтереси учнів і плани батьків рік від року змінюються, як змінюється й поняття престижності професії в самому суспільстві. Поки що не завжди вдається переконати учнів і батьків, що людині не варто зв’язувати подальшу долю з, можливо, й престижною професією, але не такою, яка відповідає інтересам, здібностям, успішності, темпераменту. Не всі можуть працевлаштуватися, здобувши професію юриста, економіста або фахівця з міжнародних відносин. Тому перед школою постала задача дати можливість дитині вивчити свої власні профорієнтаційні потреби, а батькам замислитись про реальні можливості та здібності їхніх дітей. Для цього необхідно відбирати й удосконалювати методи анкетування, вести роботу з профорієнтації, вивчати успішність, темперамент дитини, оскільки саме такі складові, як інтерес до предмета, успішність і темперамент людини, складають триєдність, за якою можна орієнтувати учня на вибір допрофільного, а потім і профільного навчання. Так, у новому навчальному році у школі проведений поглиблений аналіз не тільки інтересів, а й навчальних досягнень учнів із предметів. У цій роботі взяли участь класні керівники, учителі-предметники, учні, батьки під керівництвом шкільного психолога. Були визначені методики тестування, анкетування та професійного консультування учнів 7–9-х класів, оскільки саме вони є допрофільними. Це такі тексти й анкети, як "Диференційно-діагностичний опитувальник", "Вибір майбутньої професії", "Професійне консультування дев’ятикласників", "Ким я бачу свою дитину" (анкета для батьків). Зібрані анкети опрацьовані, а їх результатом стала "Карта учнівських інтересів", подана не у стандартному вигляді, а в адаптованому для сприйняття всіх учасників навчально-виховного процесу. У свою чергу, "Карта інтересів" стала підставою для висновку про складання робочого навчального плану на наступний навчальний рік з орієнтуванням на допрофільну підготовку 8–9-х класів за технологічним і суспільно-гуманітарним (філологічним) напрямами. Слід сказати, що в учнів посилився інтерес до технологічного допрофільного навчання у зв'язку з тим, що поповнюється обладнання комп’ютерного класу, а до варіативної частини навчального плану за технологічним напрямом будуть уведені курси за вибором "інформатика", "креслення", а також планується робота гуртків технічної творчості. Що стосується допрофільного суспільно-гуманітарного (філологічного) напряму, то в цьому плані інтерес учнів обумовлений життєвою необхідністю вивчати українську мову, літературу, іноземну мову й можливістю виявити себе у творчих конкурсах, у роботі МАН. Важливу роль у підтримці адміністрацією та радою школи вибору допрофільного навчання відіграє результативність учнів із допрофільних предметів на рівні школи та міста, що підтверджує їх інтерес до предметів: наприклад, призові місця в МАН з української мови та біології (2001, 2004 р.), з української мови в конкурсі ім. П. Яцика (2002–2004 р.), у міській олімпіаді з англійської мови (2001, 2004 р.), у конкурсі творів українською та російською мовами "Творча юнь Донбасу", "Вірю в майбутнє твоє, Україно!", нарис до 60-річчя Перемоги (2004 р.), у міських олімпіадах із обслуговуючої праці (2000, 2002, 2005 р.).

Зі свого особистого досвіду кожний із нас може сказати, що допрофільне навчання не обов’язково вплине на остаточний вибір учнями роду занять у дорослому житті. Для дітей характерно змінювати свої плани: сьогодні вони бачать себе міліціонером, завтра – лікарем, потім – бізнесменом, артистом і т. д. Тому після закінчення допрофільного навчання доцільно проводити повторне анкетування та профконсультації для дев’ятикласників з метою дати їм якомога більше можливостей для самоаналізу. Результатом може бути те, що учні виберуть "універсальний" рівень, який не дає переваги окремим предметам. Такий вибір зробили при анкетуванні наші дев’ятикласники та їхні батьки в минулому навчальному році. Аналізуючи причини такого вибору, педколектив дійшов висновку, що це обумовлено невизначеністю, які професії будуть потрібні в нашому суспільстві.

Однак допрофільне самовизначення учнів необхідне – це веління часу, це шлях до саморозвитку й самопізнання. Дитина у віці 14–15 років здатна дати оцінку своїм здібностям, інтересам і схильностям, якщо запропонувати для цього цікаві тести, запросити до співпраці батьків.

Беручи до уваги, що допрофільна підготовка є відправною точкою професійного вибору, школа підтримує інформаційний зв'язок із професійно-технічними, середніми спеціальними, вищими навчальними закладами міста Торез, а також із міським Центром зайнятості. Отриману з цих закладів інформацію, матеріал представлено у шкільному кабінеті профорієнтації у вигляді буклетів, стендів ("Професії наших батьків", "Центр зайнятості інформує", "Медичне училище нашого міста", "Спеціальності професійного ліцею", "Запрошує гірничий технікум" та ін.)

У рамках семінару були проведені відкриті уроки, факультатив, гурток МАН із тих предметів, які, згідно з проведеним тестуванням серед учнів 7–9-х класів та їхніх батьків, стали визначальними для планування допрофільної підготовки в поточному навчальному році (українська мова в 7-му класі, урок російської мови у 8-му класі, урок обслуговуючої праці в 9-му класі).

Факультатив "Стилістика української мови" в 10-му класі проводився з метою поглиблення знань державної мови. Гурток МАН із біологів у 7–11-му класах є однією з форм організації допрофільного навчання як запланований адміністрацією школи на майбутній хіміко-біологічний профіль, виходячи з анкетних даних інтересу учнів до предмета, їх успіхів у науково-дослідній роботі з біології й міських олімпіадах із хімії, а також виходячи з наявності досвідчених педкадрів із хімії та біології.

Чому так важливо допомагати дітям 7, 8, 9-го класів пізнавати й розвивати свої здібності? У вивченій з даного питання літературі є така відповідь: ми вже маємо суспільство з ринковою економікою, коли з’являються нові професії, поняття професіоналізму змінилось. Раніше воно асоціювалося з умінням людини володіти своєю професією, а тепер потрібний не тільки "вузький", а й компетентний у багатьох питаннях фахівець, а це вміння постійно вчитись, тобто освіта має бути безперервною. Тому школа прагне до раннього визначення професійного вибору дітьми, для цього і вводиться допрофільне навчання, а з іншого боку, ринкова економіка примушує людей часто змінювати не тільки місце роботи, а й професію. Принцип "освіта на все життя" змінюється новим – "освіта впродовж усього життя". На допрофільну орієнтацію учнів впливають, з одного боку, суспільство, мода, престижність, професії членів сім’ї, а з другого – внутрішні, особисті умови (індивідуальні інтереси, захоплення, схильність самої дитини до певних занять).

Для вивчення індивідуальних особливостей необхідно використовувати методики, доступні педагогам, дітям і батькам. Серед них – щоденні спостереження, письмові й усні анкети, збір даних від оточуючих, вивчення успішності. Потрібно намагатись аналізувати не тільки результат діяльності, а й сам процес діяльності. Відповіді учнів можуть дати інформацію про прояв і стійкість індивідуальної активності, зокрема:

• про готовність тривалий час займатись однією справою;

• про прагнення займатися знову тією ж невирішеною проблемою;

• про постійність позакласних захоплень і т. д.

Обов'язково повинна бути інформація, одержана від педагогів, які тривалий час працюють з дитиною. Наприклад, можна запропонувати класному керівнику висловитись про особливості поведінки учня у школі, його зайнятість у гуртках, про самостійність, стійкість і широту інтересів, про прагнення до занять.

До "життєвих показників" необхідно віднести й успіхи дітей у навчанні, оскільки шкільні оцінки певним чином відображають і психологічний стан дитини. При цьому шкільні оцінки показують здатність учня регулювати свою діяльність відповідно до вимог школи та сім’ї. Дослідження показують, що успіхи в навчанні є значущими при виборі допрофільного навчання. Дані про успіхи в навчанні, про стосунки й поведінку повинні уточнюватись і доповнюватись у процесі спостережень і бесід, що врешті-решт дасть можливість оцінити індивідуально-психологічні особливості людини, а педагоги при цьому отримають інформацію, завдяки якій зможуть допомогти дитині зробити допрофільний, а потім і профільний, і професійний вибір.

Допрофільна освіта в сучасній середній школі

Законодавче закріплення профільності старшої школи в Україні є прогресивним кроком у напрямку забезпечення її варіативності, широкої диференціації та індивідуалізації навчання, відповідності змісту освітнім запитам та інтересам учнів.

На відміну від поглибленого, профільне навчання дозволяє учням вибрати не один-два предмети, а конкретну пріоритетну галузь для більш глибокого вивчення, планування групи, циклу, сукупності предметів на взаємодоповнювальній і підтримуючій основі, які часто забезпечують понятійним апаратом, методами й засобами вивчення один одного. Повноцінна реалізація профільного навчання, що передбачає істотні зміни у змісті навчання й формах роботи зі школярами, доцільна на старшому ступені школи (10-11-і класи).

Допрофільна підготовка - система педагогічної, психолого-педагогічної, інформаційної та організаційної діяльності, яка допомагає визначенню учнів старших класів основної школи у вибранні ними профільних напрямів майбутнього навчання та широкої сфери наступної професійної діяльності (у тому числі у відношенні вибору профілю та конкретного місця навчання на старшому ступені школи або інших шляхів продовження освіти). Поняття «допрофільна освіта» є новим для вітчизняної педагогічної науки та практики. Уперше воно з'явилось і «набуло права» в Концепції профільного навчання у старшій школі.

Згідно з Концепцією, допрофільна підготовка здійснюється у 8-9-х класах із метою професійної орієнтації учнів, сприяння у виборі ними напряму профільного навчання у старшій школі. Форми її реалізації - введення курсів за вибором, поглиблене вивчення окремих предметів на диференційованій основі.

Основна функція курсів за вибором - профорієнтаційна. Вимоги до організації вивчення курсів: їх достатня кількість для визначення напряму профільного навчання; поступове введення за рахунок годин варіативного освітнього компонента; поділ класу на групи, однорідні за підготовленістю та інтересами учнів. Поглиблене вивчення предмета, крім розширення й поглиблення змісту, має сприяти формуванню стійкого інтересу до предмета, розвитку відповідних здібностей та орієнтації на професійну діяльність, де й використовуються одержані знання. Поглиблене вивчення здійснюється або за спеціальними програмами та підручниками, або за модульним принципом: програма загальноосвітньої школи доповнюється набором модулів, які поглиблюють відповідні теми. Допрофільна підготовка має здійснюватись також через факультативи, предметні гуртки, наукові товариства учнів, Малу академію наук, предметні олімпіади, кабінети профорієнтації.

Ефективність допрофільного навчання вимагає налагодження дієвої діагностики рівня навчальних досягнень учнів основної школи, профконсультаційної психодіагностики з метою визначення професійних інтересів та якостей школярів для створення однорідних за підготовленістю та інтересами мікроколективів (класів, груп).

В умовах профільного навчання старшокласнику треба зробити життєво важливий вибір. У той же час відомо, що дев'ятикласники мають серйозні труднощі при виборі профілю навчання у старшій школі. Дуже часто вони роблять свій вибір під впливом випадкових факторів. Наприклад, за компанію з товаришами або за радою дорослих, які переоцінюють можливості дітей. Іноді школярі попадають під вплив засобів масової інформації та суспільних стереотипів.

Саме тому головна мета допрофільної підготовки - формування в дітей здібності робити усвідомлений вибір подальшого профілю навчання. Школярі повинні вміти об'єктивно оцінювати свої здібності до навчання за різними профілями, здійснювати вибір профілю, який співпадає зі здібностями та інтересами, бути готовими докласти зусилля для отримання якісної освіти.

На етапі допрофільної підготовки важливо створити умови для випробування учня в різних видах навчальної діяльності, яка має здійснюватись на діагностичній основі й мати за мету не тільки виявлення професійних орієнтацій учнів, переважних схильностей у різних галузях знань, а й формування інтересів, потреб, самомотивованого, самостійного навчання як усвідомленої навчальної діяльності. Ця діяльність має знайти більш розгорнуті форми у старшій школі. На цьому етапі важливою стане своєчасна оцінка комплексу індивідуальних особливостей підлітка з точки зору його готовності до успішного навчання за певним профілем, попередження дезадаптації в умовах виникнення навчальних труднощів і стресів, пов'язаних зі спілкуванням у новому колективі. Важливо досягти усвідомлення учнем себе як суб'єкта вибору профілю навчання.

Основна ідея допрофільної підготовки - створення освітнього простору, яке сприяє самовизначенню учнів середнього ланцюга школи через організацію курсів за вибором, інформаційну роботу та профільну орієнтацію.

Головні завдання допрофільної підготовки:

• розвиток широкого спектра пізнавальних і професійних інтересів, освітніх компетенцій, які забезпечують успішність у майбутній професійній діяльності;

• виявлення інтересів, нахилів і здібностей учнів; формування практичного досвіду в різних сферах пізнавальної та професійної діяльності, орієнтованого на вибір профілю навчання у старшій школі;

• надання психолого-педагогічної допомоги при придбанні учнями уявлень про життєві, соціальні цінності, у тому числі пов'язаних із професійним становленням.

Існують певні особливості основних компонентів допрофільної підготовки: елективних курсів (предметних та орієнтаційних), інформаційної роботи та профільної орієнтації, а також різні організаційні моделі допрофільної підготовки (на базі окремої школи або на базі муніципальної, регіональної освітньої мережі).

Робота на муніципальному або регіональному рівні з уведення допрофільної підготовки включає:

• вивчення намірів у відношенні продовження освіти учнями восьмих класів та їхніх батьків;

• підготовку та розповсюдження «освітніх карт» муніципальної (регіональної) мережі, які мають зміст про навчальні заклади в даному муніципальному районі;

• розробка документального забезпечення допрофільної підготовки (нормативного, фінансового тощо);

• у значній частині міст допрофільна підготовка була організована на базі вже існуючих або тільки що організованих освітніх мереж;

• у рамках освітніх мереж для більш ефективного проведення допрофільної підготовки треба виділити опорні школи, основними завданнями яких будуть такі: координація дій окремих шкіл в організації допрофільної підготовки, розробка програм курсів за вибором (9-й клас), формування міжшкільних груп для відвідування курсів за вибором, підготовка вчителів для профорієнтаційної роботи з учнями, інформаційна та психолого-консультаційна робота з учнями;

• створення в муніципальних (регіональних) освітніх мережах координаційних органів, які дозволяють концентрувати інформацію про проведення та аналіз упровадження допрофільної підготовки, проводити експертизу різних матеріалів про допрофільну підготовку (наприклад, програми курсів за вибором або матеріалів портфолио);

• розробка муніципальних (регіональних) схем фінансування допрофільної підготовки.

На мій погляд, допрофільна підготовка буде проходити більш активно та ефективно в тих районах і містах, де вдається знайти для її організації додаткові резервні кошти, причому ці кошти, як правило, невеликі.

Під час організації допрофільної підготовки учнів дев'ятих класів можна виділити кілька основних проблем:

• загальноосвітній заклад, виходячи із власних ресурсів і можливостей, вирішити задачі з організації допрофільної підготовки в повному обсязі не може, тому потрібен координатор на рівні муніципальної (регіональної) мережі;

• організація допрофільної підготовки потребує підвищення кваліфікації педагогічних кадрів (з розробки програм допрофільних курсів, упровадження нових технологій, пов'язаних з їх реалізацією, забезпеченням психолого-педагогічного супроводу проектування учнями своєї освітньої траєкторії тощо);

• організація допрофільної підготовки передбачає відшліфування механізму фінансування курсів допрофільної підготовки;

• при введенні допрофільної підготовки треба визначити статус, роль, обов'язки методичної служби району (міста) з вирішення проблем уведення допрофільної підготовки та інтенсифікувати методичну роботу та роботу з підвищення професійної компетентності вчителів, працюючих у класах, де проводиться допрофільна підготовка;

• при введенні допрофільної підготовки необхідне створення психологічного та інформаційного супроводу експерименту на місцевому та регіональному рівнях;

• при введенні допрофільної підготовки потребується проведення експертизи локальних актів освітніх закладів, регулюючих організацію, та проведення допрофільної підготовки на предмет їх відповідності сучасним освітнім вимогам.

Але, з огляду на вищесказане, помилковим є твердження, що концепцію допрофільної підготовки треба планувати для реалізації за один дев'ятий клас. Це нереально з кількох причин. По-перше, уже пізно, серце та думки учня вже «зайняті»; по-друге, у сім'ї та в учня вже домінують кон'юктурні міркування; по-третє, освіта - важкий та життєво важливий процес, його треба реалізувати так, щоби потім учень усе життя отримував радість і задоволення від вибраної професії, а не мучився від того, що дуже часто змінює роботу.

Тому треба ввести пропедевтику допрофільного навчання економіки, починаючи з п'ятого класу, на необов'язкових, добровільних умовах і тільки за бажанням дитини. Пропедевтичний етап дозволяє диференціювати основний масив учнів у відповідності до їх потреб у різних варіантах допрофільної підготовки.

Пропоную цей процес розділити на два етапи:

ПЕРШИЙ ЕТАП (5-7-й КЛАСИ) - це етап формування профільних інтересів учнів. Навчання на цьому етапі повинно формувати пізнавальний інтерес і мотиви пізнання, а також сприяти свідомому вибору учнями рівня навчальної діяльності (достатній, середній, високий, творчий). На цьому етапі важливу роль відіграють різноманітні форми позакласної роботи з предметів: гуртки, турніри, конкурси, олімпіади, вечори тощо.

ДРУГИЙ ЕТАП (8-9-й КЛАСИ) - це етап становлення профільних намірів. Тому тут ще більшого значення набуває реалізація прикладної спрямованості шкільних предметів, різнорівневе вивчення різноманітних курсів, організація самостійної роботи учнів відповідно до їх індивідуальних нахилів. Позакласна робота повинна максимально сприяти професійній орієнтації учнів.

Основною метою цих етапів є досягнення усвідомлення учнем себе як суб'єкта вибору профілю навчання. Якщо підсумком діяльності середньої школи будуть мотиваційна, інформаційна та практична готовність школяра до вибору, то її роботу з допрофільного навчання можна вважати успішною.