3 роз 3 пит

Аристотель. Большая этика // Аристотель. Соч.: В 4 т. М., 1983. Т. 4. С. 324- 332. Дробницкий О. Г. Понятие морали: Историко-критический очерк. М., 1974. С. 349– 374. Ермоленко А. Н. Этика ответственности и социальное бытие человека (Современная немецкая практическая философия). К., 1994. 200 с. Кант И. Основы метафизики нравственности // Кант И. Соч.: В 6 т. М., 1965. Т. 4, ч. 1. С. 228-289. Лащик Є. Винниченкова філософія щастя // Філософська думка. 1998. № 1. С. 138– 154. 219 Левінас Е. Між нами. Дослідження думки-про-іншого. К., 1999. С. 119–138. Мелешко Е. Д., Назаров В. Н. Счастье (систематизация мудрых изречений) // Этическая мысль Науч.-публицист. чтения. М., 1988. С. 258–281. Рідель М. Свобода і відповідальність // Ситниченко Л. А. Першоджерела комунікативної філософії. К., 1996. С. 68–83. Рікер П. Навколо політики. К., 1995. С. 269–311. Роулс Д. Теория справедливости (Фрагмент из книги) // Этическая мысль. Науч.-публицист. чтения. М., 1990. С. 229–242. Татаркевич В. О счастье и совершенстве человека. М., 1981. 368 с. 220   [Повернутися до змісту] [1] Див.: Шелер М. Формализм в этике и материальная этика ценностей // Шелер М. Избранные произведения. М., 1994. С. 259– 337. [2] Кант И. Основы метафизики нравственности // Кант И. Соч.: В 6 т. М, 1965. Т. 4. Ч. 1. С. 260. [3] Див.: Там само. С. 270. [4] Див.: Там само. С. 273. [5] Цит. за: Ермоленко А. М. Попередні зауваги про трансцендентальну прагматику // Філософська і соціологічна думка. 1992. № 2. С. 69, 70. [6] Бубер М. Хасидские рассказы // Бубер М. Избранные произведения. Иерусалим. 1979. С. 146. [7] Достоевский Ф. М. Братья Карамазовы // Достоевский Ф. М. Поли. собр. соч.: В 30 т. Л., 1976. Т. 14. С. 291–292. [8] Див.: Этическая мысль: Научно-публицистические чтения. М., 1990. С. 214–255. [9] Константинов А., Дикселиус М. Бандитская Россия. СПб.; М., 1997. С. 17. [10] Волошин М. А. Пророки и мстители // Волошин М. А. Стихотворения. Статьи. Воспоминания современников. М., 1991. С. 274. [11] Дао дэ цзин // Древнекитайская философия: Собр. текстов в 2 т. М., 1972. Т. 1. С. 126. [12] Левінас Е. Між нами: Дослідження думки-про-іншого. К., 1999. С. 124. [13] Цит. за: Яннарас X. Вера Церкви. Введение в православное богословие. М., 1992. С. 131. [14] Див.: Гинзбург Л. Я. О психологической прозе. Л., 1971. С. 5– 134. [15] Див.: Кьеркегор С. Наслаждение и долг. Ростов н/Д, 1998. 416 с. Пор.: Гайденко П. П. Трагедия эстетизма. Опыт характеристики миросозерцания Серена Киркегора. М., 1970. 248 с. [16] Достоевский Ф. М. Преступление и наказание: Рукописные редакции // Достоевский Ф. М. Полн. собр. соч.: В 30 т. Л., 1973. Т. 7. С. 158. [17] Татаркевич В. О счастье и совершенстве человека. М., 1981 С. 42. [18] Розанов В. В. Цель человеческой жизни // Смысл жизни: Антология. М., 1994. С. 63. * У вузькому сенсі – статеве збочення, за якого для здобуття сексуальної насолоди хворому потрібно зазнати принижень із боку свого партнера. Був заочно діагностований віденським психіатром Р. Крафт-Ебінгом у відомого австрійського письменника Леопольда Захер-Мазоха за його еротичними романами. [19] Цветаева М. И Мой Пушкин. 3-е изд., доп. М., 1981. С. 52. [20] Макаренко А. С. Коммунистическое воспитание и поведение // Макаренко А. С. Соч.: В 7 т. М., 1958. Т. 5. С. 453-454. [21] Бубер М. Я и Ты // Бубер М. Два образа веры. М., 1995. С. 79. [22] Винниченко В. Конкордизм – система будування щастя. (Рукопис). С. 4–5. Цит. за: Лащик Є. Винниченкова філософія щастя // Філософська думка. 1998. № 1. С. 144. Пор.: Гусак Н. І. Щастя в етичній концепції «Конкордизму» Володимира Винниченка: Автореф. канд. дис. К., 1999. 19 с.

Література

1. Етика: Навч. посіб. / В. О. Лозовой і ін. — К.: Юрінком інтер, 2005. — 224 с.

2. Тофтул М. Г. Етика: Навч. посіб. — К.: Видав. центр "Академія", 2005. — 416 с.

3. Малахів В. А. Етика: Курс лекцій: Навч. посіб. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Либідь, 2000. — 384 с.

.

.