3. Предмет виконання зобов’язання.

Предметом виконання зобов'язання, зокрема, є певна річ, робота, послуга, гроші, що боржник повинен передати, виконати, надати чи сплатити кредиторові або іншій особі. Вимоги до предмета виконання (якісні, кількісні, просторові та ін.) диференційовані в різних зобов'язаннях і встановлюються умовами договору, актами цивільного законодавства, а у випадку їх відсутності визначаються звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.

Цивільним законодавством для охорони прав фізичних осіб - кредиторів передбачається можливість збільшення сум, які вони отримують за грошовими зобов'язаннями у триваючих правовідносинах, зокрема, з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю чи за договором довічного утримання (ст. 535 ЦК). Перелік випадків збільшення не є вичерпним, тому що воно може відбуватися і за іншими грошовими зобов'язаннями, за умови закріплення цього у договорі або законі.

Підставою для збільшення відповідних сум виступає збільшення встановленого законом неоподатковуваного мінімуму доходів громадян3. У разі такого збільшення пропорційно підвищується і сума, що підлягає виплаті по вказаних грошових зобов'язаннях. ЦК не вимагається вчинення додаткових дій для набуття права на відповідне збільшення, тобто воно відбувається автоматично. Для тих випадків коли грошові зобов'язання, що підлягають збільшенню, виникають на підставі договору і боржник втрачає вигоди, на одержання яких він міг розраховувати при укладенні договору, йому надається право вимагати розірвання такого договору за рішенням суду.

У статті 536 ЦК передбачено загальне правило про сплату боржником у грошовому зобов'язанні процентів за користування чужими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Оплатність користування чужими грошовими зумовлена наявністю у цивільному законодавстві презумпції відплатності договорів (ч. 5 ст. 626 ЦК).

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства. Наприклад, якщо за договором позики розмір процентів не був визначений сторонами, їх розмір визначається на рівні облікової ставки1 Національного банку України (ст. 1048 ЦК).

Проценти за користування чужими коштами необхідно відмежовувати від сплати боржником процентів за грошовими зобов'язаннями при простроченні виконання грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК). Перші за своєю сутністю є боргом, адже вони сплачуються за користування грошима, що має правомірний характер. У свою чергу, проценти річних (ст. 625 ЦК) є специфічним способом захисту майнових прав кредитора при порушенні зобов'язання.

Специфіка виконання притаманна й альтернативному зобов'язанню, в якому боржник зобов'язаний вчинити одну з двох або кількох дій (ст. 539 ЦК). В альтернативному зобов'язанні предмет його виконання є теж "альтернативним", тобто боржник повинен вчинити на користь кредитора одну з двох або кількох дій (наприклад, надати послугу або сплатити суму грошей). Умовно альтернативне зобов'язання можливо втілити у виразі "або одне, або інше". Вчинення однієї із кількох дій буде вважатися належним виконанням. Оскільки виконати необхідно одну з декількох дій, то одна зі сторін повинна мати право обрати цю дію, за допомогою чого остаточно визначиться предмет зобов'язання. За загальним правилом право вибору належить боржнику, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства чи не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Втім не виключені випадки, за яких в альтернативному зобов'язані право вибору предмета виконання належатиме кредитору. Вони, як правило, пов'язані із порушенням зобов'язання. Зокрема, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду замовник має право за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором (ст. 858 ЦК).

Альтернативні зобов'язання слід відрізняти від факультативних зобов'язань. Предмет виконання у факультативному зобов'язанні є визначеним, але він може бути замінений боржником на інший завчасно визначений предмет, при настанні певних юридичних фактів. Факультативне зобов'язання існуватиме, наприклад, коли боржник зобов'язується поставити кредиторові бензин марки А 98, а в разі неможливості-дизельне пальне. Тобто на відміну від альтернативного зобов'язання боржнику належить право на заміну предмета зобов'язання. Оскільки предмет заміни визначений заздалегідь, то згода кредитора при його заміні не потрібна.

Нетиповістю відзначається виконання негативних зобов'язань. Сутність негативних зобов'язань полягає в тому, що предметом виконання є утримання від дій, і зобов'язання виконується протягом усього часу існування зобов'язальних правовідносин. Наприклад, комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами (ч. 2 ст. 1012 ЦК) під час строку дії договору комісії.

Предметом зобов'язання є конкретні дії учасників (щодо передання майна, виконання робіт, надання послуг тощо), а предметом виконання зобов'язання - та річ, робота або послуга, яку відповідно до зобов'язання боржник зобов'язаний передати, виконати або надати кредитору (цю думку поділяють також і казахстанські вчені)