Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ.docx
Скачиваний:
64
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
79.08 Кб
Скачать

4.3 Жива електрика

Люди вже давно спостерігали дію електричних сил як у живій, так і в неживій природі. Електричні вугри, скати; блискавка – звичні явища. Перші мандрівники  дивувалися з екзотичного способу полювання на південноамериканського електричного вугра. Індіанці заганяли у водойму, де водилися вугрі, стадо коней, і всю силу своїх електричних розрядів небезпечна риба обрушувала на беззахисних тварин. Лише згодом рибалки заходили у воду і вже без страху руками ловили цю незвичайну рибу.

 Усі види електричних риб мають особливий орган, котрий виробляє електрику. За його допомогою тварини полюють, захищаються пристосовуючись до життя у водному середовищі.

Елементарна складова ланка його – електроцит,  котрий називають  живим генератором електроенергії. Кожен електроцит виробляє напругу 0,02-0,08 В. Електроцити зібрані у стовпчики, котрі групуються в ряди. Така конструкція дозволяє  виробляти напругу скатові порядку 400В, а в електричного вугра – понад 600В. Потужність таких «електростанцій» під час удару сягає 1000 Вт.

Грім і блискавка; електричні риби – лише маленька частинка з усіх багатоликих виявів електрики. А роль живої електрики виявляється ширшою. Слух, зір, смак, нюх, відчуття дотику – п’ять видів відчуттів, в основі механізму яких лежить електрика

 Електричні водяні тварини існують не тільки в Америці. Відомо понад 50 видів, і належать вони до різних родин. Про унікальні властивості електричного сома, який водиться у річці Ніл, знали ще давні єгиптяни. Головний біль тодішні знахарі  пропонували лікувати прикладанням до хворого місця живого ската. Електричні скати .Немало скатів, які навіть не відносяться до ряду електричних, мають слабкі електричні органи, розташовані на хвості. У їх електричних побратимів таких органів немає, натомість у них є більш потужні електричні органи, які знаходяться на передній частині тіла – між головою і грудними плавцями. Ці органи складаються з видозміненої м'язової тканини (насправді, кожна м'язова клітина здатна виробляти електрику, але струм, який генерують клітини електричних органів скатів вдесятеро більший) та можуть становити близько шостої частини маси всієї риби. Електричний скат являє собою велику живу батарейку, якій необхідно періодично підзаряджатись. Після здійснення розряду рибі потрібен деякий час, щоб зібратися з силами для нового заходу. В момент, коли скат набирає енергію після розряду, його можна навіть спробувати взяти в руки (що, звісно, не рекомендується).Електричні скати відомі своєю електрочутливістю, а також очима, розташованими зверху голови. Маючи вкрай слабкий зір, вони компенсують це іншими чуттями, включаючи відчуття електрики. Сильні розряди використовуються для оглушення жертв, тоді як слабкі – для електроехолокації при визначенні об'єктів поблизу від риби, для комунікації і, можливо, позначення меж території. Пересуваються електричні скати дуже неохоче, переважно лежать на дні або зариваються у пісок, залишаючи на поверхні лише очі. Полюють вони на мешканців морського дна – ракоподібних і донних риб, тому і здійснювати довгі плавання в гонитві за здобиччю електричним скатам ні до чого. Електричні скати поширені по всьому світу, але тільки в помірних і тропічних водах. Зустрічаються як поблизу берегів, так і у відкритому океані. Мешкають вони на піщаних пляжах, коралових рифах, в глиняних і мулистих затоках. Можуть жити в глибоких водах, опускаючись нижче 1000 м. Сила струму, яка генерується скатами, різниться залежно від виду та досягає 50 ампер. Напруга також варіюється. Наприклад, атлантичний торпедо (Torpedo nobiliana) може давати розряди в 220 Вольт, але для більшості видів ця цифра менша і становить 5-40 Вольт. Розміри електричних скатів також різні, максимальна довжина належить тому ж торпедо і становить 1,2 м при вазі до 100 кг. Решта видів дрібні – до 50 см.

Електричний вугор Вони в основному живуть у регіоні Південної Америки Амазонки та Orinoco басейнів. Електричних вугрів також  можна знайти у французькій Гвіані. Вони вважають за краще залишатися у свіжих, мутних річках і озерах, але в теплих водах. Вони вважають за краще заплави, болота, затоки і ploskodon′e. Електричні вугрі схожі на змій. Вони мають слизьку шкіру, що нагадує шкіру змії. Частодовжина їх тіла досягає 2,5 м. Їх вага становить близько 20 кг. Електричні вугри легко можуть бути впізнаваними  подовгій циліндричній формі тіла з сплющеноїю головою. Тип зазвичай кольоруг либокий зелений або сіруватий і нижньо-жовтий. Електричні вугри — хижі. В основному вони їдять, риб, амфібій, малих птахів і навіть невеликих ссавців. Молоді електричні вугрі  іноді харчуються безхребетними, такими як креветки. Дорослі також їдять ракоподібних. Вони відомі як хижаки, оскільки більшість тварин, не здатні перехоплювати їх.