4.3.Економічне виховання студентів

       Економічне виховання — педагогічна діяльність, спрямована на формування на основі спеціальних знань економічної свідомості, економічного мислення, умінь і навичок економічної діяльності, економічно значущих якостей особистості.

       Під економічними знаннями розуміють сукупність економічних теорій про зміст, характер матеріальних благ, їх виробництво, обмін, розподіл і споживання, про вплив реального життя на розвиток суспільства. Здатність особистості виконувати економічну діяльність спирається на її економічні вміння.

       На основі економічних знань формується економічна свідомість, тобто усвідомлення людиною реальної карти­ни економічного життя, економічних відносин, власної ді­яльності, взаємозв'язку між економічною активністю та рівнем задоволення особистих і суспільних потреб.

       Складовою економічної свідомості є економічне мис­лення — здатність людини усвідомлювати явища еконо­мічного життя, засвоювати економічні поняття, ідеї, тео­рії, зіставляти їх з практикою і орієнтуватися в економіч­ному житті.

        Економічне виховання має бути зорієнтоване на форму­вання економічного мислення, почуття власника, реального господаря; вміння прогнозувати наслідки своїх рішень, еко­номічно обґрунтовувати ставлення до праці та її результатів; усвідомлення свого статусу платника податку, його прав і обов'язків; прагнення до нарощування трудових доходів, до поліпшення якості життя; готовність брати участь у різнома­нітних формах економічної діяльності; моральний вибір в ситуаціях, пов'язаних з економічною діяльністю; вміння до­лати економічні труднощі в кризовій ситуації; здатність ефективно використовувати механізм соціально-економіч­ного захисту своїх та суспільних інтересів та ін.(С. Шпак).                                            

       Досягнення зазначеної мети в економічному вихованні студентів можливе за умови вивчення основних напрямів розвитку економіки держави, формування економічної сві­домості та мислення, бажання досконало володіти обраною професією; формування навичок раціональної організації праці та економічного використання бюджету часу (на­вчального і особистого), а також елементарних навичок економічного рахунку, вміння співвідносити затрати пра­ці й кінцевий результат з кожного виду діяльності; вихо­вання бережливості, ініціативності, діловитості, дисцип­лінованості тощо.

       З огляду на завдання економічного виховання визнача­ють його зміст. При його структуруванні виходять з моде­лі економічної діяльності громадянина сучасного суспіль­ства, яка має кілька компонентів (Ю. Васильєв):

       1. Професійна діяльність особистості. Вона передбачає планування і організацію своєї праці; виконання професійних обов'язків, трудових завдань згідно з уста­новленими економічними та іншими нормативами; оціню­вання результатів своєї праці за специфічними для різних видів професійної діяльності критеріями; пошук шляхів підвищення ефективності своєї праці (зниження різних витрат — трудових, матеріальних, фінансових; підвищен­ня якості праці; збільшення виробітку тощо); удоскона­лення своєї професійної діяльності (раціоналізація і вина­хідництво, науково-технічна творчість).

       2. Суспільна діяльність. Вона полягає у плануванні і вдосконаленні господарського механізму; плануванні і здійсненні подальшого розвитку підприємства; колек­тивному самоврядуванні чи особистому управлінні під­приємством.

       3. Діяльність у позапрофесійному житті. Нею передба­чається: планування і організація особистого бюджету, прибутків-витрат сім'ї;  економічне обґрунтування при­дбаних в особисте користування товарів і раціональне їх використання; розумне ставлення до свого здоров'я, режи­му і способу життя, використання вільного часу тощо.

       Складовою охарактеризованих видів економічної діяльності особистості є діяльність щодо бережливого і гос­подарського ставлення до природи, її ресурсів, до народно­го добра, суспільної і приватної власності; активне вивчен­ня і осмислення економічної політики держави та ін.

       Здійснюючи економічне виховання студентів, слід бра­ти до уваги його зв'язок з іншими напрямами виховання: трудовим, моральним, правовим, екологічним, естетич­ним і фізичним.

       Єдність трудового і економічного виховання полягає в тому, що мотиви і потреби трудового виховання зумовлені економічними стимулами. Трудове виховання формує ці потреби, приводить їх у відповідність з економічними можливостями. Обидва напрями виховання спрямовані на формування сумлінного ставлення до праці, навичок загаль­ної трудової культури, наукової організації праці. Економіч­ні категорії (планування, нормування праці, облік, стиму­лювання) використовуються і в трудовому вихованні.

       Існує тісний зв'язок між економічною та моральною культурою. Наприклад, такі моральні принципи, як лю­бов до своєї країни, почуття колективізму та товариської взаємодопомоги є важливою умовою реалізації заходів економічного виховання. З іншого боку, економічне вихо­вання сприяє утвердженню таких моральних принципів, як усвідомлення суспільного обов'язку, непримиренність до несправедливості та антисуспільних явищ.

       Безперечним є зв'язок економічного і правового вихо­вання. Формування правової свідомості, високої правової культури і правомірної поведінки у студентської молоді здійснюється в єдності з підготовкою її до економічного життя, оскільки ефективність правового виховання часто визначається саме показниками економічної діяльності в усіх її сферах: виробництві, розподілі, обміні і споживанні матеріальних благ.

       Взаємозв'язок естетичного та економічного вихован­ня полягає передусім у формуванні естетичних понять і смаків, які мають узгоджуватися з економічною діяльніс­тю, економічними можливостями особистості і суспіль­ства. Окрім того, цей зв'язок виявляється в естетиці праці і виробництва, яка є засобом гуманізації праці, реалізації заходів щодо підвищення її ефективності і якості.

       Економічне значення фізичного виховання полягає пе­редусім у тому, що воно сприяє підвищенню продуктив­ності праці, формуванню розумних потреб, бережливому ставленню до свого здоров'я, боротьбі із шкідливими звич­ками тощо.

       Єдність економічного і екологічного виховання зумов­лена необхідністю охорони навколишнього середовища, взаємодією і взаємозумовленістю процесів технології та природи.

       Економічне виховання студентів у вищих навчальних закладах передусім здійснюється у процесі вивчення на­вчальної дисципліни «економіка», її матеріал спрямований на засвоєння студентами економічних понять. Важливим завданням викладача економіки є донесення до студентів того, яким чином здобуті економічні знання він зможе за­стосувати у майбутній трудовій діяльності, навчити їх ква­ліфіковано оцінювати конкретні економічні ситуації.

       Особливе місце в економічному вихованні належить діло­вим іграм, у процесі реалізації яких студентами розігруються різноманітні економічні ситуації.

       Успішному розв'язанню завдань економічного вихо­вання студентів сприяє також розширення економічної підготовки студентів шляхом включення економічних пи­тань в коло обов'язків під час проходження ними виробни­чої практики.

          Ефективність економічного виховання студентської молоді потребує: високого рівня економічної компетенції викладацького складу; залучення студентів до суспільно корисної, продуктивної праці, яка супроводжується за­своєнням знань з економіки й організації виробництва; прищеплення студентам умінь раціонально вести домашнє господарство, економити матеріальні цінності й час, до­тримуватись економії у сфері матеріального виробництва, обслуговування.

       Отже, економічне виховання у вищому навчальному закладі спрямоване на формування висококваліфіковано­го фахівця, людини яка вміє бути господарем своєї долі, здатна об'єктивно оцінювати своє становище в суспільстві, свої вчинки й дії з погляду економічної доцільності та ре­зультативності, вміє планувати свою життєдіяльність, розраховувати і прогнозувати її.