2.Сучасні принципи побудови вищої освіти.

У 1993 p. в Японії налічувалося 489 університетів (daigaku), понад 520 молодших (tanki-daigaku) і 65 технологічних (koto-senmongakko) коледжів, понад дві третини з них входять до недержавного сектору. У координації і плануванні освіти бере участь велика кількість громадських організацій: Національна асоціація університетів, Асоціація місцевих університетів, Асоціація приватних університетів, Японська університетська акредитаційна асоціація, Центральна рада з освіти та Національна рада університетів і коледжів.

Окрім десятків класичних університетів в Японії функціонує багато інших: педагогічні, технічні, економічні, сільськогосподарські, незвичні Для нас буддійські, жіночі, християнські та інші. До університетської системи включаються школи, коледжі та інститути (нерідко з 1-2 факультетами), які за програмами високого рівня готують фахівців необхідних для країни профілів. Віддавна університети в Японії були комплексами, до складу яких входять заклади всіх рівнів освіти, - від дитячого садка до технологічних коледжів, випускники яких Мають суттєві переваги під час вступу до університетів. Отримані у молодших і технологічних коледжах упродовж 2-3-річної програми кредити зараховуються в закладах університетського рівня.

Цікавим є заснований у 1983 p. в Японії потужний "повітряний університет" з програмами дистанційного і заочного навчання, який використовує усі досягнення сучасної техніки трансляції та інформації. Систему післясередньої освіти доповнюють понад 1500 спеціалізованих (професійних) шкіл з однорічними програмами для підготовки до роботи на достатньо складному японському ринку праці.

Середня освіта Японії триває 12 років і поділяється на три стадії однакової тривалості, з яких остання досить диференційована і використовує кредитну систему врахування виконаного (атестат вимагає 85 кредитів, кожен з яких відповідає 35 годинам занять).

Прийом студентів до вищих навчальних закладів досить регламентований. Процес вступу складний і тривалий. Спочатку Національний центр прийому в університети централізовано проводить однаковий для всіх тест з перевірки шкільних досягнень учнів. Ті, хто подолав цей бар'єр, отримують змогу складати вступні іспити та проходити співбесіди в обраний університет. Не забороняється складання тестів одночасно в кількох ВНЗ, віддається перевага тим, хто досягає високих результатів після кількох невдалих спроб на попередніх вступних сесіях. Екзамени відіграють надзвичайно важливу роль у системі освіти Японії, тому такими поширеними є репетиторські послуги і відповідні заклади різного типу, тому японський школяр і вчиться "у дві зміни": зранку в школі, увечері - в репетиторів.

Навчальний рік в японських ВНЗ розпочинається у квітні і завершується в березні. Він складається з трьох триместрів з літніми канікулами. Перші два роки студенти, зазвичай, навчаються на загальноосвітньому факультеті, далі йде спеціалізація.

У Японії більше 750 вищих навчальних закладів, близько 75 відсотків з яких — приватні. За результатами рейтингу університетів світу QS World University Rankings 2011/12, три японських університети входять в топ-50: Університет Токіо (University of Tokyo) – на 25-му місці, Кіотський університет (Kyoto University) – на 32-му і Університет Осаки (Osaka University) на 45-му місці. Система вищого освіти Японії містить у собі : університети повного циклу (4 роки); університети прискореного циклу (2 роки); професійні коледжі; технічні інститути.

Загальна кількість студентів у Країні Схiдного Сонця — близько 3 мільйонів, з них 40 відсотків — дівчата. За статистикою, університетський ступінь освіти мають лише 15,4 відсотка населення. У «сенмон ґакко» (академіях, професійних школах) навчається кожен четвертий японець. Найпрестижніші спеціальності — економіка, правознавство, філологія. Водночас технічні спеціальності — популярніші, ніж в Україні. Між іншим, у Японії звичним явищем є навчання у вечірній школі, куди йдуть ті, хто з якихось причин не доучився у старшій школі й вирішив, що таки потребує тих базових знань.

У японських компаніях часто розраховують на студентів–«арубайтерів» — тимчасових заробітчан. Гнучкий графік занять дозволяє попрацювати удень і вночі. І платять «арубайтерам» пристойно — мінімум 800 ієн за годину ($1 дорівнює 122 ієнам). Це — суттєва частина коштів, на які живе більшість японських студентів. Також багато хто отримує щомісяця певну суму від батьків, є й багато видів стипендій (щоправда, більшість із них треба повертати частинами упродовж, наприклад, 10 років після закінчення навчання), тим більше, що 80% іноземців учаться в Японії за свій рахунок. Сама ж плата за навчання в японських вузах студентів варіюється від 380 тис. ієн на рік і вище в державних вузах та до 900 тис. ієн у приватних вузах. Дорожче за все коштує навчання по економіці, медицині, філології, педагогіці. Витрати на проживання складають приблизно 9-12 тис. ієн у рік у залежності від міста, у якому розташований вуз.

Також при кожному університеті є студентські гуртожитки. За місяць проживання в кімнаті з двома–трьома колегами треба заплатити 2—3 тисячі ієн (150—250 гривень). Кухня і туалет для мешканців кількох таких кімнат — спільні, душу немає. Миються студенти у громадських лазнях. У Кіото, наприклад, один візит туди коштує 410 ієн (близько 27 гривень). Але є й комфортабельніші варіанти гуртожитків, плата в яких не дуже відрізняється від орендної плати за двокімнатну квартиру десь на околицях Києва.