Функції

До основних напрямів діяльності директора школи належать:

1. Організація освітньої (навчально-виховної) роботи школи.

2. Забезпечення адмшістративно-господарської (виробничої) роботи школи.

2.3. Забезпечення дотримання норм і правил техніки безпеки в школі.

Основними напрямами діяльності заступника директора школи з навчально-виховної роботи є:

2.1. Організація навчально-виховного процесу в школі, управління ним і контроль за розвитком цього процесу.

1. Методичне керівництво педагогічним колективом.

2. Забезпечення дотримання норм і правил техніки безпеки в навчальному процесі.

заступник директора з навчальної роботи складає і контролює розклад уроків, графіки факультативних і гурткових занять, графіки контрольних робіт, проведення практичних і лабораторних робіт, навчальних екскурсій; відповідає за звітність із питань навчально-виховного процесу; організовує методичну роботу предметних комісій та об'єднань, діяльність шкіл передового педагогічного досвіду, керує навчально-виховним процесом під час вивчення предметів, які відповідають профілю його спеціальності; контролює роботу бібліотеки та роботу класів на пришкільній ділянці, спрямовує роботу навчального сектора учкому.

Заступник директора з виховної роботи відповідає за виховну роботу в школі, здійснює педагогічне керівництво загоном скаутів, який працює в мікрорайоні, організовує і координує шкільну художню самодіяльність, готує і проводить шкільні свята та державні визначні дати, організовує чергування класів у школі, підтримує зв'язок з інспекцією у справах неповнолітніх і перевиховання педагогічно занедбаних учнів, відповідає за діяльність клубу вихідного дня, консультує батьків, шефів, керівників гуртків, класних керівників.

6. Методи організації педагогічного управління.

Методи управління- засоби управлінської діяльності керівника школи, до яких він вдіється з метою цілеспрямованого впливу на учасників навчально-виховного процесу.

Методи організації педагогічного управління поділяють на :

1. Організаційні методи – передбачають систему організації і розпорядчих впливів, спрямованих на досягнення поставленої мети. Це інструктаж, нормування ,різні розпорядчі акти.

• Метод інструктування полягає в ознайомленні з умовами праці, роз’яснення змісту роботи.

• Регламентування - виявляється у штатному розкладі працівників для даного закладу або окремо виданим нормативним документом.

• Метод нормування чітко визначає нормативи навчального навантаження, нормативи витрат часу, чисельності педагогічного і обслуговуючого персоналу.

2. Педагогічні методи управління - проведення науково-практичних конференцій педагогічних працівників, серпневих нарад учителів, семінарів, диспутів, педагогічних читань.

3. Соціально-психологічні методи - До цієї групи методів належать методи формування суспільної свідомості, морального стимулювання, методи впливу на педагогічний процес, створення нормального психологічного клімату.

4. Економічні методи управління – це методи матеріального стимулювання ( підвищення зарплати за результатами атестації).

7. Структура шкільної інспекції.

Державний контроль за діяльністю закладів освіти незалежно від форм власності здійснюється центральними і місцевими органами управління освітою та державною інспекцією закладів освіти при Міністерстві освіти і науки України. Основною формою його є державна атестація, яка проводиться не раніше разу на десять років. У між атестаційний період проводяться інспектування з попередньо запланованих питань навчально-виховної діяльності.

Інспектування (від лат. inspectore - наглядати) - це встановлена Міністерством освіти і науки України система державного контролю за виконанням закладами та установами освіти постанов, директив уряду в галузі освіти, навчальних планів та програм, інструкцій, наказів і розпоряджень керівних органів поряд із практичною допомогою об'єктом контролю, вжиттям заходів щодо запобігання й усунення недоліків.

Структура шкільної інспекції включає :

- Інспекторів районних відділів освіти

- інспекторів обласного відділу.

- інспекторів Міністерства освіти і науки України

Інспекторами призначаються висококваліфіковані і досвідчені представники освіти.

Функціональними обовязками інспекторів шкіл є :

• Вивчення стану внутрішньошкільного керівництва і контролю.

• Вивчення організації навчально-виховного процесу, якість знань, умінь і навичок та рівень вихованості.

• Здійснює перевірку шкільних приміщень, вивчає питання організації харчування учнів.

• Контролює дотримання вимог пожежної безпеки.

• Вивчає питання організації та здійснення позашкільної роботи.

• Перевіряє дотримання санітарно-гігієнічного стану даного закладу.

• Прийом учнів та забезпечення школи екзаменаційною документацією.

8. Зміст роботи шкільної інспекції.

У зміст діяльності шкільного інспектування входить контроль за :

1. Забезпечення даного закладу педагогічними працівниками.

2. Вивчає стан дотримання і виконання всіх директив Міністерства освіти.

3. Контролює стан та якість викладання.

4. Контролює виконання завдань, щодо охоплення обов’язкового навчання всіх дітей шкільного віку в мікрорайоні школи.

5. Вивчає питання упровадження передового педагогічного досвіду у даній школі, а також досягнення.

6. Вивчає і аналізує стан і психологічний клімат у колективі.

Умовами ефективного інспектування є :

• Плановість

• Систематичність

• Всебічність

• Глибина педагогічного аналізу

• Вимогливість

• Тактовність

Інспектування поділяють на :

1) фронтальне - Полягає у все сторонній перевірці діяльності школи з метою оцінки роботи адміністрації та очолюваного нею педагогічного колективу, встановлення передумов їх успіхів та причин недоліків.

2. Вибіркове. Зводиться до перевірки окремих сторін діяльності освітнього закладу, зокрема тих, які або мають важливе значення у системі соціального замовлення освіті, або незадовільно вирішуються на практиці

3. Тематичне. Спрямовується на поглиблене вивчення стану вирішення певної освітньої проблеми групою шкіл.

9. Особливості організації та проведення інспектування.

  Тематика, термін та перелік освітніх закладів, що підлягають інспектуванню, визначені в річних планах роботи відділу, управління, Міністерства освіти. Проведенню інспекторської перевірки передує підготовча робота. У ході підготовчої роботи опрацьовуються керівні і нормативні документи і матеріали, пов'язані з темою перевірки, визначаються і аналізуються наявні матеріали і показники роботи загальноосвітнього навчально-виховного закладу, матеріали попередніх перевірок. Підбирається бригада та розподіляються обов'язки між її членами.

   Для проведення перевірки складається пам'ятка, готуються тексти контрольних робіт, запитання до усного опитування, завдання для практичних робіт, тексти для анкетування учнів. Проводиться інструктаж з членами бригади.    Перелік питань, які включають в пам'ятку, залежить від виду і теми перевірки. Наприклад, пам'ятка для фронтальної перевірки загальноосвітнього навчально-виховного закладу може бути такою:    1.   Статут навчально-виховного закладу: відповідність його вимогам Типового статуту.    2.   Навчальні плани і програми: відповідність їх базовим планам і програмам Міністерства освіти, розподіл годин шкільного компоненту, доцільність цього розподілу; авторські навчальні плани і програми, погодженість їх з Головним управлінням Міністерства освіти України.    3.   Система планування діяльності закладу.    4.   Стан викладання навчальних предметів, якість знань, умінь і навичок учнів.    5.   Система виховної роботи.    6.   Позакласна, позашкільна, гурткова робота.    7.   Зв'язок школи, сім'ї, громадських організацій у вихованні дітей.    8.   Стан фізичної підготовки та допризовної підготовки юнаків.    9.   Групи продовженого дня.    10.Робота шкільної бібліотеки.    11.Вивчення і впровадження у практику роботи досягнень психолого-педагогічної науки, передового педагогічного досвіду.    12.Експериментальна робота закладу (актуальність теми, стан експерименту).    13.Стан внутрішньошкільного контролю.    14.Методична робота.    15.Навчально-матеріальна база закладу (стан навчальних, спальних і господарських приміщень; забезпеченість навчально-наочними посібниками, ТЗН, обладнанням, інструментами, матеріалами, меблями навчальних кабінетів, шкільних майстерень; база з фізичної культури та допризовної підготовки юнаків: спортивні майданчики, спортзали, стрілкові тири тощо, їх обладнання).    16.Стан ведення шкільної документації.    17.Морально-психологічний клімат у колективі.    18.Робота ради навчально-виховного закладу.    Максимальна тривалість фронтальної первірки загальноосвітнього навчально-виховного закладу освіти — 2 тижні. У ході перевірки члени бригади спостерігають і аналізують навчальні заняття, проводять контрольні роботи, усне опитування учнів, бесіди з учнями, вчителями, керівниками школи, відвідують позакласні заходи, перевіряють стан внутрішньошкільного керівництва і контролю, організацію методичної роботи, ведення шкільної документації і інше.    При виявленні недоліків досліджуються і розкриваються їхні причини, надається практична допомога: методичні рекомендації, зразки планів, наочних посібників, різні матеріали з досвіду роботи вчителів та інші.    Підсумки перевірки проводяться як в ході самого інспектування (кожний перевіряючий в ході аналізу навчального заняття, позакласного виховного заходу, вивчення шкільної документації та ін. дає оцінку роботи того чи іншого педагогічного працівника), так і після його завершення.    Кінцеві підсумки інспектування проводяться на педагогічній раді загальноосвітнього навчально-виховного закладу (якщо це фронтальна перевірка, яка проводиться відділом освіти) або на нараді керівників закладів освіти (якщо це тематична перевірка, яка проводиться управлінням освіти, Міністерством освіти). Керівник перевірки виступає із доповіддю, в якій дається аргументований аналіз діяльності педагогічного колективу, вказується на його досягнення і недоліки, розкриваються причини цих недоліків та шляхи їх подолання.    Результати інспекторської перевірки оформляються у вигляді акту, доповідної записки або довідки. Зауваження та пропозиції заносяться до контрольно-візитаційної книги.    Закладу освіти не пізніше, ніж через два тижні надсилається копія доповідної записки чи іншого підсумкового документу за наслідками перевірки.    Перевірка виконання інспекторських пропозицій здійснюється самим інспектором відділу, управління, Міністерства освіти (або можуть залучатися інші працівники). Вона може проводитися у формі повторної перевірки, якщо в роботі закладу освіти виявлено істотні недоліки, бесіди з керівником закладу освіти про вжиті заходи. Якщо пропозиції не виконано, то з'ясовуються причини, надається допомога. Зауваження інспекторської перевірки знімаються з контролю після повного їх виконання.

10. Ліцензування та атестація загальноосвітніх навчальних закладів.

Загальноосвітні навчально-виховні заклади можуть розпочинати свою діяльність тільки за наявності ліцензій. Ліцензування — це підтвердження права навчально-виховного закладу здійснювати діяльність по наданню послуг для отримання загальної середньої освіти на рівні державних стандартів. Мета ліцензування — встановлення відповідності програми діяльності навчально-виховного закладу заявленому статусу, створення рівних можливостей для суб'єктів підприємництва на ринку освітніх послуг, забезпечення захисту прав і законних інтересів держави та замовників цих послуг.    Для проведення ліцензування загальноосвітніх навчально-виховних закладів при обласних державних адміністраціях створюється регіональна експертна рада.    На ліцензійну експертизу подаються такі матеріали : заява на ліцензування освітньої діяльності, в якій вказується тип навчально-виховного закладу, загальний напрям діяльності, обсяги прийому дітей. До заяви додаються дозвіл на заснування закладу, свідоцтво про його державну реєстрацію, статут навчально-виховного закладу, навчально-виховні плани, освітні вимоги до випускників, відомості про соціальну інфраструктуру закладу освіти, матеріально-технічне та навчально-методичне забезпечення.    Регіональні експертні ради у двомісячний термін проводять ліцензійну експертизу і подають свій висновок до органу, який приймає рішення про видачу ліцензій. Він у свою чергу в тримісячний термін повинен розглянути подані матеріали і прийняти рішення про видачу ліцензій або про відмову в її видачі.    Ліцензія видається на термін, що відповідає тривалості навчання, але не менше, ніж на три роки. Контроль за дотриманням умов ліцензування закладом здійснює орган, що видав ліцензію на провадження освітньої діяльності.    Усі заклади освіти, що отримали право на проведення освітньої діяльності, вносяться до Державного реєстру закладів освіти України.    Ліцензований заклад освіти зобов'язаний пройти атестацію. Атестація — це підтвердження державою здатності закладу до проведення навчально-виховного процесу на рівні державних стандартів освіти. Метою атестації є перевірка вимог чинного законодавства щодо забезпечення конституційного права на освіту і відповідності закладу освіти державним вимогам (стандартам освіти). Періодичність проведення атестації — не частіше одного разу у 5 років. Позачергова атестація може проводитися з ініціативи закладу освіти або органу державного управління.    Проведення атестації закладів освіти покладається на Міністерство освіти, міністерства та відомства, що мають у своєму підпорядкуванні заклади освіти, Державну інспекцію закладів освіти, управління освіти обласних державних адміністрацій.    Міністерство освіти розробляє і затверджує перелік документів, необхідних для організації та проведення атестації закладів освіти.    Для організації проведення атестаційної експертизи створюються регіональні експертні ради або центри. Атестацію закладу освіти проводить експертна комісія, до складу якої входять працівники органів державного управління та Державної інспекції закладів освіти, висококваліфіковані педагогічні та науково-педагогічні працівники, а також можуть залучатися представники зацікавлених організацій, підприємств і установ, професійних і творчих спілок.    Заклад освіти, що атестується, подає до регіональної експертної ради матеріали самоаналізу освітньої діяльності, що включають аналіз стану навчально-матеріальної бази, кадрового і навчально-методичного забезпечення, копії навчальних планів і програм тощо. Експертна комісія працює в закладі освіти не більше двох тижнів.    За підсумками роботи експертна комісія складає акт атестаційної експертизи закладу освіти, в якому містяться рекомендації щодо визнання закладу освіти атестованим або неатестованим, і передає його регіональній експертній раді та керівництву закладу освіти.    У випадку незгоди закладу освіти з рекомендаціями експертної комісії він має право подати апеляцію до органу державного управління освітою, на який покладається проведення атестації. Якщо апеляція визнається правомірною, то призначається новий склад експертної комісії, висновки якої є остаточними.    Регіональна експертна рада на основі розгляду матеріалів атестаційної експертизи готує мотивований висновок щодо атестації закладу освіти та подає його до органу державного управління освітою, на який покладено проведення атестації. Він приймає рішення про атестацію цього закладу. Заклад освіти визнається атестованим, якщо результати його діяльності відповідають встановленим державним вимогам. Атестованому закладові освіти видається свідоцтво про державну атестацію і надається право видачі документа про освіту державного зразка.    Неатестований заклад освіти позбавляється ліцензії про проведення освітньої діяльності.

11. Система шкільного планування, його принципи.

Чітке, конкретне планування навчально-виховної роботи школи є важливою умовою її успішної діяльності, Плануючи роботу школи, необхідно дотримуватися науковості, що передбачає систему науково обґрунтованих завдань, змісту, методів, форм і засобів;

Перспективне планування діяльності школи

Завдання його полягає в забезпеченні цілеспрямованої діяльності керівництва школи та педагогічного колективу, раціональному розподілі сил, уникненні повторення в річних планах одних і тих самих заходів. Його структура може бути довільною.

Перспективний план розвитку школи, як правило, охоплює аналіз роботи школи за попередній період, визначення важливих завдань на новий період, зміну контингенту учнів і класів-комплектів, організаційно-педагогічні проблеми розвитку школи, головні напрями вдосконалення навчально-виховної роботи, роботу з педагогічними кадрами, адміністративно-господарську діяльність, розвиток матеріально-технічної бази.

Річне планування діяльності школи

Планування на рік дає змогу поєднувати перспективні завдання з конкретними завданнями на семестр, місяць навчального року.

Річний план роботи школи може мати такий зміст:

Річне планування.

Річний план навчально-виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу передбачає низку таких розділів:

1. Вступ. Аналіз та оцінка діяльності за минулий рік. Проблеми та завдання, над розв'язанням яких трудовий колектив працюватиме у наступному навчальному році.

2. Забезпечення прав особистості на загальнообов'язкову освіту. Передбачає ретельний облік дітей шкільного віку, які проживають у мікрорайоні, виявлення можливостей залучення їх до навчання. Розглядаються питання навчання дітей із психофізичними вадами, створення умов для їхнього систематичного навчання, організації медичного нагляду та роботи груп продовженого дня.

3. Підвищення професійної кваліфікації вчителів. Аналіз розстановки кадрів та розподілу обов'язків між ними. Виконання графіка атестації педагогічних кадрів. Стажування молодих спеціалістів та наставництво. Вивчення, пропаганда і втілення у практику передового педагогічного досвіду. Участь у роботі школи, яка представляє цей досвід.

4. Керівництво педагогічним процесом. Передбачає організаційні заходи щодо початку, проведення та завершення навчального року. Розглядаються питання комплектування класів, призначення класних керівників чи педагогів-кураторів, вихователів груп продовженого дня, керівників гуртків, завідувачів навчальними кабінетами, розподіл навчального навантаження.

5. Впровадження у практику роботи педагогічних інновацій. Передбачає низку заходів, спрямованих на оновлення в руслі вимог нового часу педагогічних технологій та педагогічного інструментарію їхньої реалізації.

6. Робота з батьками, спонсорами, громадськістю. Включає тематику батьківських зборів, зміст та режим роботи батьківського комітету, ради школи, ради спонсорів (за можливості), громадських комісій сприяння сім'ї та школі.

7. Соціально-педагогічна діяльність. Представлена планом роботи соціально-педагогічного комплексу навчального закладу, відгенералізованим пропорційно до загальношкільного плану.

8. Організаційно-господарська робота. Передбачає низку заходів, спрямованих на матеріально-технічне забезпечення педагогічного процесу та зміцнення матеріально-технічної бази загальноосвітнього навчального закладу.

До підготовки річного плану залучають працівників школи. Наприкінці березня на основі аналізу діяльності за попередній семестр директор визначає проблеми, які школа повинна розв'язати в наступному навчальному році, дає завдання своїм заступникам і окремим працівникам щодо підготовки матеріалів, визначає терміни їх подання. У квітні на нараді при директорі розглядають питання планування роботи на наступний рік, обговорюють проблеми й завдання, над якими працюватиме школа. З числа педагогів можуть створюватися групи для розроблення розділів плану. Учасникам наради дають завдання підготувати матеріали до річного плану. їх подають дирекції до 1 червня.

Після закінчення навчального року, врахувавши його підсумки, на основі зібраного матеріалу складають план роботи школи на наступний навчальний рік.

Поточне планування діяльності школи

Воно визначає програму діяльності окремих підрозділів і виконавців на певні терміни упродовж навчального року. Передбачає складання: 1) розкладу уроків, шкільних гуртків, спортивних секцій; 2) календарних та поурочних планів учителів, планів виховної роботи класних керівників, вихователів груп подовженого дня; 3) планів роботи методичних об'єднань, інших форм методичної роботи, які працюють на базі школи; 4) плану роботи шкільної бібліотеки; 5) плану роботи батьківського комітету; 6) плану-календаря навчально-виховного процесу, в якому зазначаються загальношкільні заходи. Календарне планування навчального матеріалу (планування на семестр) здійснюють безпосередньо при підготовці програм. На основі календарних учителі розробляють поурочні плани, структуру і форми яких визначають самостійно.

Поурочний план є робочим документом учителя і може бути складений у формі конспекту, тез, таблиці тощо. В ньому відображають мету, завдання і головні положення змісту уроку, його етапи й відповідні їм методи і прийоми організації навчальної діяльності учнів. Багато вчителів мають розгорнуті конспекти або тематичні розробки уроків, складені в попередні роки, можуть з дозволу директора школи користуватися ними як поурочним планом, вносячи за необхідності доповнення й корективи.

Плани роботи класних керівників, вихователів груп подовженого дня, педагогів-організаторів, бібліотекарів, а також керівників методичних об'єднань, гуртків, спортивних секцій складають на період, визначений педагогічним колективом, у довільній формі, вони не підлягають обов'язковому затвердженню директором школи.

12. Інформаційне забезпечення всерединішкільного управління: оперативна інформація, стратегічна інформація, цілісна система всередині шкільної інформації.

Необхідною умовою управління школою є його інформаційне забезпечення. Інформаційне забезпечення управління школою полягає у виборі і відповідної обробці відомостей, що характеризують стан її освітньої системи.

Основні функції, які виконує система інформаційного забезпечення управління школою полягають у наступному:

п‚· задовольняти потреби учнів, вчителів, керівників школи та її структурних підрозділів у відомостях, необхідних в їх діяльності і у взаємодії;

п‚· інформувати про стан освітнього простору в школі, про забезпеченість засобами освіти, про освіченість учнів, про професійну кваліфікацію вчителів;

п‚· передавати учням, вчителям, керівникам школи відомості та документи, адресно-направлені ним;

п‚· систематично виявляти рівні розвитку інтелекту, емоційно-психічного і

фізичного здоров'я, освітні потреби учнів;

п‚· інформувати педагогічних працівників про залученість батьків у процес виховання і навчання своїх дітей, утрудненнях, які вони відчувають при цьому.

Управлінська практика показує, що визначення складу функцій правління подібним чином дозволило добитися однакових підходів суб'єктів правління до відбору та обробці відомостей, які підлягають передачі на всі рівні управління. У школі є можливість варіювати інформаційне забезпечення в залежності від індивідуальних потреб тих чи інших учасників освіти.

У школі склалася система документаційного забезпечення управління. Документаційне забезпечення управління школою включає комплекс взаємопов'язаних документів:

п‚· організаційні документи;

п‚· розпорядчі документи;

п‚· інформаційно-довідкові документи;

п‚· навчально-педагогічна документація.

Кожен з комплексів представлений відповідними документами, що регламентують структуру, завдання та функції школи; організацію її роботи, права та обов'язки, відповідальність керівника та працівників; розпорядчу діяльність установи і т.д.

13. Вимоги до організації всереденішньошкільного контролю та регулювання. Особливості всереденішкільного контролю.

У керівництві школою важливим є внутрішкільний контроль.

Внутрішкільний контроль - систематична, цілеспрямована перевірка роботи вчителя адміністрацією школи.

Його мета полягає в забезпеченні оптимальної відповідності діяльності школи державним стандартам. Внутрішкільний контроль планують заздалегідь. Керівники школи розподіляють між собою сфери діяльності для контролю залежно від свого фаху. Тому директорові школи, якщо його спеціальність, наприклад, фізика, доцільніше зосередитися на контролі вчителів, що викладають предмети фізико-математичного циклу. Якщо його заступник з навчальної роботи - історик, він перевіряє діяльність учителів гуманітарних предметів; заступник з виховної роботи - роботу класних керівників тощо. Кожен з них вивчає також роботу всіх учителів і вихователів, що потребує детальної підготовки до кожного контрольного заходу.

Для забезпечення системи єдності вимог внутрішкільного контролю директор спільно зі своїми заступниками складає плани контролю (на півріччя, місяць, тиждень), в яких зазначає, хто із керівних працівників школи, коли і з якою метою, який вид перевірки і якими методами здійснюватиме. У таких планах передбачають спільне відвідування уроків і позакласних занять керівниками школи, залучення до участі в контролі керівників методичних об'єднань, досвідчених учителів, класних керівників.

Організація перевірки будь-якого з аспектів навчального процесу передбачає визначення мети, складання плану перевірки, вибір форм і методів контролю, констатування, об'єктивну оцінку стану справ, висновків, пропозицій щодо вдосконалення навчально-виховного процесу або усунення недоліків, контроль за виконанням пропозицій.

Внутрішкільний контроль повинен мати індивідуальний характер, що потребує здійснення контролю за роботою кожного члена колективу. Він має бути систематичним, раціональним, всебічним. Важливо забезпечити єдність вимог і об'єктивність, що унеможливлює суб'єктивні оцінні судження і висновки, а також диференційований підхід, який враховує специфічні особливості та індивідуальні якості контрольованих.

Залежно від мети виокремлюють такі види внутрішкільного контролю:

1) класно-узагальнюючий контроль. Передбачає виявлення рівня знань і вихованості учнів класу, якості та методів викладання, якості роботи класного керівника, виконання батьківських обов'язків у вихованні дітей;

2) фронтальний контроль. Спрямований на вивчення стану викладання окремих предметів, роботи класних керівників у всіх або окремих класах;.

3) тематичний контроль. Його метою є перевірка роботи всього колективу над певною проблемою, рівня знань і вмінь учнів з окремої теми або предмета, стану роботи класних керівників у певному напрямі та ін.;

4) персональний контроль. Полягає в перевірці продуктивності викладацької діяльності, методичного рівня роботи учителя загалом або окремого її аспекту;

б) оглядовий контроль. Предметом перевірки є стан шкільної документації, трудової дисципліни, навчального обладнання.

Вид перевірки обирають з огляду на її мету і стан об'єкта, що є її предметом.

В управлінні діяльністю школи використовують різноманітні форми внутрішкільного контролю:

а) колективний контроль. Залучають до нього всі ступені управління: адміністрацію, керівників кафедр, досвідчених учителів, учнів, батьків;

б) взаємоконтроль. До нього залучають керівників кафедр, досвідчених учителів і класних керівників через наставництво, взаємовідвідування навчальних занять і виховних заходів;

в) самоконтроль. Таким правом користуються найдосвідченіші учителі і класні керівники з обов'язковим періодичним звітуванням за пропонованими схемами;

г) адміністративний плановий контроль. Здійснюють директор, його заступники, керівники кафедр відповідно до плану внутрішкільного контролю;

ґ) адміністративний регулювальний (позаплановий) контроль. Здійснюють директор і його заступники у разі виникнення непередбачених планом проблем.

За логічною послідовністю внутрішкільний контроль поділяють на поточний, попередній, проміжний, підсумковий, а також епізодичний і періодичний.

Важливими умовами успішного використання методів контролю є компетентність перевіряючого, його здатність вникнути в суть питання, яке перевіряється, і надати вчителю конкретну допомогу.

14. Зміст всереденішкільного контролю.

Змістом внутрішнього контролю є основні види діяльності школи:

- навчальний процес, який передбачає вивчення стану виконання навчальних програм, рівня знань і навичок учнів, продуктивності праці вчителя, індивідуальної роботи з обдарованими дітьми, якості позаурочної предметної діяльності, наявності в учнів навичок самостійної роботи;

- виховний процес, коли перевіряють рівень вихованості, громадської активності учнів, якість роботи класних керівників, участь батьків у виховному процесі, якість загальношкільних традиційних заходів, рівень здоров'я і фізичної підготовки учнів, профілактичну роботу з педагогічно занедбаними дітьми;

- методична робота, коли визначають методичний рівень кожного вчителя, кожного класного керівника, механізм поширення педагогічного досвіду, підвищення кваліфікації вчителів;

- наукова і експериментальна діяльність, коли визначають її відповідність концепції розвитку школи, ступінь наукової обґрунтованості нововведень, їх результативність, рівень наукової освіченості педагогів, науково-дослідницької роботи учнів;

- психологічний стан, коли виявляють ступінь психологічного комфорту (дискомфорту) учнів, учителів, психологічну підготовленість колективу до розв'язання, певної проблеми, запровадження нової структури та ін.;

- забезпечення необхідних умов навчально-виховного процесу (охорона праці, санітарно-гігієнічний стан, забезпеченість навчальною і методичною літературою, навчально-технічним обладнанням).

Контроль є не лише перевіркою, а й наданням допомоги вчителям у поліпшенні навчально-виховної роботи в школі. Отримана під час перевірки інформація стимулює внесення коректив, пошук нових рішень. Про результати перевірки має знати весь колектив, а не лише учитель, якого перевіряли. Дієвість її залежить від того, наскільки чітко виражені її результати і накреслені перспективи роботи. Вона має бути доброзичливою, тактовною, запобігати можливій емоційній напрузі, конфліктним ситуаціям.

15. Види, форми, методи всереденішкільного контролю.

Об'єктивність будь-якого виду чи форми перевірки залежить від умілого використання методів внутрішкільного контролю, до яких належать:

- спостереження. Передбачає відвідування уроків, позакласних заходів з наступним їх обговоренням;

- перевірка документації. Охоплює роботу з класними журналами, щоденниками учнів, планами уроків, особовими справами учнів та ін.;

- опитування. Усне опитування здійснюють під час невимушеної або цілеспрямованої бесіди за спеціально підготовленою програмою, письмове - за допомогою контрольної роботи (зріз), яка може передбачати відповіді на запрограмовані запитання або закрите анкетування, коли варіанти відповідей обмежені;

- тестування. Використання методу психологічної діагностики для вимірювання індивідуальних відмінностей;

- ретроспективний розбір. Полягає в оцінюванні діяльності школи випускниками минулих років, викладачами вищих навчальних закладів на основі аналізу вступних іспитів та ін.

За логічною послідовністю внутрішкільний контроль поділяють на поточний, попередній, проміжний, підсумковий, а також епізодичний і періодичний.

Важливими умовами успішного використання методів контролю є компетентність перевіряючого, його здатність вникнути в суть питання, яке перевіряється, і надати вчителю конкретну допомогу.

16. Основні форми і зміст методичної роботи в школі. Підвищення кваліфікації та атестації педагогічних працівників.

Якість, результати навчально-виховного процесу школи залежать передусім від учителя, його теоретичної підготовки, педагогічної та методичної майстерності.

Методичну роботу в школі проводять в індивідуальній і колективній формах, які різняться між собою використовуваними прийомами, будучи однаково спрямованими на вдосконалення майстерності вчителя і педагогічного колективу загалом.

Індивідуальна форма методичної роботи у школі

Сутність цієї форми методичної роботи полягає у самостійній роботі педагога над підвищенням теоретичного рівня своїх знань, вдосконаленням методичної майстерності. Значною мірою вона залежить від загальних вимог до педагогічних кадрів керівництва навчального закладу, а також професійної відповідальності, професійних амбіцій вчителя. Тому ця форма методичної роботи вчителів є складовою їх самоосвіти. Зміст її охоплює систематичне вивчення політичної, психолого-педагогічної, наукової літератури, участь у роботі шкільних, міжшкільних та районних методичних об'єднань, семінарів, конференцій, педагогічних читань; розроблення окремих проблем, пов'язаних з удосконаленням навчально-виховної роботи; проведення експериментальних досліджень; підготовку доповідей, виступів по радіо, телебаченню, огляд і реферування педагогічних і методичних журналів, збірників та ін.

Організація самоосвіти передбачає її зв'язок з практичною діяльністю педагога; систематичність і послідовність самоосвіти, постійне ускладнення її змісту і форм; багатоплановий (комплексний) підхід до організації вивчення обраної теми; індивідуальний характер самоосвіти як найгнучкішої форми набуття педагогом знань; гласність і наочність результатів самоосвіти в педагогічному колективі; створення в школі умов для звернення педагогів до нових досягнень науки і передового педагогічного досвіду; завершеність самоосвітньої роботи на кожному її етапі (доповіді, участь у семінарі, підготовка виступу, написання реферату, підготовка доповіді, участь у засіданні педагогічної ради, науково-практичній конференції та ін.).

Молоді спеціалісти, які закінчили вищі педагогічні заклади освіти, упродовж першого року роботи за місцем працевлаштування проходять стажування, мета якого полягає в набутті практичних умінь і навичок педагогічної діяльності. Під час стажування вони користуються всіма правами працівника школи і виконують покладені на них обов'язки. Керівник навчального закладу призначає для молодого вчителя наставника з кращих учителів відповідного фаху. Наставник допомагає стажисту в плануванні навчально-виховної роботи, в розробленні поурочних планів та ін. Результати стажування розглядає наприкінці навчального року дирекція школи.

Немало вчителів, дбаючи про підвищення ефективності навчально-виховного процесу, створюють власні методичні системи. Для цього спершу опрацьовують навчальні програми, підручники та методичні посібники, визначають провідні ідеї, базові поняття та матеріал для практичного використання, окреслюють внутрі- та міжпредметні зв'язки, підбирають відомості, які їх ілюструють. Після встановлення обсягу і змісту навчального матеріалу визначають структуру навчального процесу, тривалість кожного етапу, типи уроків. Важливо, щоб діяльність учнів передбачала групову, індивідуальну та фронтальну роботу. Далі добирають методи і прийоми навчання.

. Основу методичної системи вчителя становить науково-методичний комплекс забезпечення навчальної дисципліни, до якого належать навчальна програма з предмета (з внесеними за необхідності корекціями); календарно-тематичне планування (із зазначенням типів уроків, вимог до знань і вмінь учнів, якщо про це йдеться в програмі, кількості годин на вивчення певної теми та розділу, змісту домашнього завдання); опорні схеми або опорні листки (якщо календарно-тематичне планування призначено для вчителя, то опорні листки вивішують у кабінеті для учнів) для кожної паралелі (профілю навчання), кожного класу.

Шляхи опанування навчальної теми залежать від провідних мотивів діяльності учнів, їхніх потенційних можливостей, ставлення до вчителя і предмета.

До комплексу можуть належати завдання для контролю знань (тексти самостійних, контрольних, залікових робіт, тестових завдань для тематичної атестації із зазначенням рівня кожного завдання). Вчитель може самостійно розробити зміст робіт для контролю навчальних досягнень учнів, а також використовувати дидактичні матеріали, рекомендовані Міністерством освіти і науки України.

Обов'язковим елементом є пакет наочного супроводження курсу (перелік таблиць, кіно-, відеофільмів, слайдів, компакт-дисків тощо), методичні рекомендації для учнів (алгоритми розв'язання задач, схеми аналізу творів, плани роботи з текстами, рекомендації щодо виконання самостійних робіт, зразки оформлення задач, різноманітні пам'ятки та ін.). Вони допомагають без додаткових пояснень вчителя виконувати завдання; набути певних навчальних навичок, уникнути зайвих помилок в оформленні роботи, приділити більше уваги змісту завдання.

Для цілеспрямованої підготовки до семінарів та практичних занять заздалегідь розробляють перелік питань навчально-довідкової літератури, освітніх сайтів в Інтернеті. Науково-методичне об'єднання ліцею складає перелік науково-методичної літератури для вчителя, що також допомагає йому розібратися в сучасному океані методичної літератури.

Науково-методичні комплекси сприяють професійному зростанню та вдосконаленню педагогічної майстерності вчителя, підвищенню ефективності навчально-виховної діяльності взагалі.