31. Структура владних відносин та теорія і механізм розподілу влади.

Як показує сучасна політологічна практика демократичних країн, механізм влади має доволі складну ієрархічну структуру. Розглянемо її основні компоненти.

Дж. Локк вирізняв три типи влади: законодавчу, виконавчу, федеративну або союзну. Верховна влада повинна належати законодавчому органу. Виконавча – монарху, котрий може одночасно виконувати й союзну владу. Основою структури влади є принцип розподілу влад. Він спирається на потужну традицію забезпечення стабільності і рівноваги, синтез єдиновладдя і колективізму при прийнятті рішень.

Ідея розподілу влад була розвинута Ш.Монтеск’є. Як і Локк, розподіл влад він вважав засобом досягнення компромісу між політичними силами, королівською владою, дворянською знаттю, буржуазією, що розвивається. Але конструювання розподілу у нього носить більш чіткий характер. Монтеск’є також виділяє три типи влади: законодавчу та виконавчу, що відає міжнародними справами; виконавчу, що відає громадян-ськими справами.

Теорія Монтеск’є відводить важливе місце розмежуванню державної діяльності і політичного життя. Суди не єволодіють політичною владою. Їх завдання – покарання злочинців, вирішення конфліктів між громадянами.

Гегель вважав ідею самостійності влад хибною, що обґрунтовує ворожість органів влади самій владі, її єдності як цілого.

Маркс також не вбачав демократичної цінності в теорії розподілу влад. У розподілі влад він вбачав прозаїчний, діловий розподіл праці. В ленінсько-сталінських постулатах про державу не знайшлось місця ідеї розподілу влад.

В європейських країнах розподіл влад не має суворо послідовного характеру. В США межа розподілу сфер діяльності влад не в усьому є стійкою. Час від часу проявляється тенденція підміни конгресу президентом, вторгнення Верховного суду в рішення не лише правових, а й політичних питань.

Яке ж призначення та місце кожної гілки влади у здійсненні владних повноважень?

Законодавча влада ґрунтується на принципах конституції і верховенства права, формується шляхом вільних виборів. Вона вносить поправки до конституції, визначає основи внутрішньої і зовнішньої політики держави, затверджує державний бюджет, приймає закони, обов’язкові для всіх виконавчих органів влади та громадян, контролює їх виконання. Верховенство законодавчої влади обмежене принципами права, конституцією, правами людини. Законодавчі органи та інші органи влади (судові та виконавчі) підконтрольні виборцям через систему народного представництва і вільних демократичних виборів.

Виконавча влада відрізняється динамізмом, підвищеною чутливістю до суспільного життя, здійснюється урядом. Особливість виконавчої влади полягає в тому, що вона не лише виконує закони, але й сама видає нормативні акти, або виступає з законодавчою ініціативою.

Судова влада включає установи, які представляють самостійну структуру державної організації. Стан судової влади, ставлення до неї в суспільстві, напрямки її розвитку суттєво впливають на всі сфери життя суспільства: економічну, політичну, культурну, на статус людини, забезпечення і захист її прав та свобод.

Таким чином, хоча органи влади діють самостійно, мова йде не про абсолютне обособлення, а лише про відносну їх самостійність і одночасну тісну взаємодію між ними, що здійснюється в межах їх повноважень. При цьому повинна діяти система стримувань і противаг, щоб влади контролювали дії одна іншої.