3. Відкриття другого фронту в Європі

6 червня 1944 р. почалася найбільша десантна операція союзних військ у Другій світовій війні — висадка в Нормандії (на півночі Франції). Вона ознаменувала відкриття другого фронту в Європі, на який СРСР розраховував ще в 1942 р. Однак і після його відкриття головним фронтом війни залишався радянсько-німецький, де було задіяні в 1,8 — 2,8 раза більше військ країн фашистського блоку, ніж на інших фронтах. У 1944 р. США і Великобританія розгорнули наступ на Тихому океані та на Бірманському театрі військових дій. У Європі взимку 1944—1945 pp. в ході Арденнської операції німці завдали поразки союзним військам. Вийти зі складного становища їм допоміг зимовий наступ Червоної Армії, початий на прохання союзників раніше наміченого терміну. В Італії союзні війська повільно просувалися на північ і за допомогою партизанів оволоділи на початку травня всією територією країни. На Тихому океані збройні сили США, розгромивши японський військово-морський флот, наблизилися безпосередньо до Японії. У квітні — травні 1945 р. радянські війська в ході Берлінської і Празької операцій розгромили останні угруповання німецької армії і зустрілися із західними союзниками. Війська США і Великобританії, у складі яких вели бойові дії військові частини Франції, звільнили ряд країн Західної Європи, частково Австрію і Чехословаччину. Збройні сили Німеччини беззастережно капітулювали. 8 травня в більшості країн Європи і 9 травня в Радянському Союзі стали Днем Перемоги. Виконуючи союзницькі зобов'язання, а також з метою забезпечення безпеки своїх далекосхідних кордонів, СРСР у ніч на 9 серпня 1945 р. вступив у війну проти Японії. Наступ Червоної Армії змусив японський уряд визнати поразку. Атомне бомбардування авіацією США японських міст Хіросими (6 серпня) і Нагасакі (9 серпня), осуджене згодом світовою громадськістю, також відіграли в цьому свою роль. 2 вересня 1945 р. підписанням акту про капітуляцію Японії Друга світова війна закінчилася. 20 листопада 1945 р. почався Нюрнберзький процес над групою головних німецьких нацистських військових злочинців. Ціна перемоги була виключно великою. Радянський Союз, що виніс головний тягар війни, втратив понад 27 млн. чоловік. Національне багатство країни скоротилося майже на 30% (у Великобританії — на 0,8%, у США — на 0,4%). Наслідки Другої світової війни призвели до великих політичних змін на міжнародній арені й поступового розвитку тенденції до співробітництва держав з різними соціальними системами. З метою запобігання новим світовим конфліктам, створення в післявоєнний період системи безпеки і співпраці між країнами в кінці війни була створена Організація Об'єднаних Націй (ООН), Статут якої був підписаний 26 червня 1945 р. в Сан-Франциско 50 державами (СРСР, США, Великобританія, Китай тощо).

Каїрська та Тегеранська конференції

Коли наступна міжнародна конференція, під кодовою назвою «Секстант», що проводилася у з 22 по 26 листопада 1943 у місті Каїр, Єгипет, закінчилася, західні союзники у взаємодії з радянським керівництвом організували провідну зустріч між головами основних країн-учасників антигітлерівської коаліції, що проводилася в Тегерані.

З 28 листопада по 1 грудня Рузвельт, Черчилль та Сталін обговорювали на першій своєї зустрічі основні питання спільної військової стратегії та плани проведення військових операцій. 28 листопада на першому пленарному засіданні конференції, з кодовою назвою «Еврика», союзники відразу приступили до обговорення своїх планів дій у Західній Європі, намагаючись отримати з боку Сталіна підтримку та зрозуміти його наміри. Незважаючи на ухвали попередніх союзних конференцій, Черчилль знов поставив питання про те, аби відкласти висадку англо-американських військ у Франції і замість неї провести низку операцій на Балканах (сподіваючись запобігти розростанню радянської сфери впливу). Вислухавши кілька хвилин підготовчу частину Президента та прем'єр-міністра, Сталін перервав їх та відверто запитав, «давайте перейдемо до справи». Стисло доповівши корінні плани радянської стратегії він висловив думку, що на порозуміння СРСР найперспективнішим напрямком дії західних союзників буде північно-західна Франція. Й до речі він додав пропозицію про доцільність проведення висадки десанту на французькій південній Рив'єрі. Сталін виказав ідею, що таким чином, проведенні сукупно операції відіграють роль кліщів та примусять Гітлера залишити Францію якомога скоріше.

Інтерес Сталіна до проведення вторгнення на півдні Франції захопили Рузвельта та Черчилля зненацька. Вони відповіли керівнику Радянського Союзу, що план висадки військ наЛазурному березі не пророблявся в деталях, проте докладуть до цього максимум зусиль.

Таким чином, СРСР виказав свою заінтересованість у якомога швидкому вторгненні західних союзників у Європу та відкритті Другого фронту. Усі інші операції наСередземноморському театрі дій вважалися перешкоджальними втіленню в життя головної ідеї — ідеї щодо скорішого розгрому нацистської Німеччини.

Виходячи з цього, несподівано англо-американці опинилися перед серйозною проблемою. Головною скрутністю операції був брак десантно-висадочних засобів. Їх не вистачало на проведення операції на півночі Франції, а тут з'ясувалося, що потреба зростає багатократно через намагання союзників висадитися ще й на півдні країни. Військове керівництво Великобританії та США, беручи до уваги пріоритетність операцій «Оверлорд» та «Анвіл», відклало проведення ряду десантних операцій на Тихому океані та Середземному морі й віддало директиву про негайно зосередження усіх наявних справних десантних кораблів, катерів тощо для підготовки до вторгнення. Шляхом вигрібання усіляких транспортних суден командування союзників прийшло до того, що «Оверлорд» отримав додатково десантно-висадочних засобів різних типів: 26 LST, 24 LCI (L) та 64 LCT^{[в 6]}; а для командування «Анвіл» надійшло 41 LST, 31 LCI(L), 6 LSI (L) та 6 інших.