
- •Типи навчальних закладів
- •Поняття про дидактику вищої школи і процес навчання. Поняття дидактики вищої школи.
- •20.Основні ланки процесу навчання у вищому навчальному закладі, їх характеристика.
- •21. Функції навчання.
- •22. Особистісно орієнтоване навчання у вищому навчальному закладі.
- •23. Принципи дидактики вищої школи.
- •25.Навчальні плани для вищої школи, їх характеристика (з опорою на фах студента).
- •26. Характеристика навчальних програм для вищої школи (з опорою на фах студента).
- •30. Характеристика методів навчання за ю.К.Бабанським
- •2.Методи стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності
- •3.Методи контролю, корекції за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності
26. Характеристика навчальних програм для вищої школи (з опорою на фах студента).
У цей час програми навчальних дисциплін, як правило, визначають лише обсяг знань, які підлягають засвоєнню. Але функція програми навчальної дисципліни явно недостатня. Крім свого традиційного призначення, програма і пояснювальна записка до неї повинні вказувати:
роль і значення відповідної навчальної дисципліни у майбутній професійній діяльності фахівця;
основні перспективні напрями розвитку досліджуваної науки і галузі техніки;
обсяг і зміст умінь та навичок, що їх повинні опанувати студенти;
основні риси творчої діяльності, необхідні для роботи майбутнього фахівця, а також характер навчально-пізнавальних проблем і завдань, які сприяють формуванню цих рис;
найважливіші світоглядні ідеї і категорії, які підлягають засвоєнню на конкретній змістовій основі;
очікувані результати навчання, тобто необхідні рівні засвоєння навчального матеріалу.
27. Підручники для вищих навчальних закладів (з опорою на фах студента).
Навчальний підручник – книга, що містить основи наукових знаь з певної навчальної дисципліни відповідно до мети навчання, визначеною програмою та вимогами дидактики. Підручник за своїм змістом і структурою повинен бути чітко спрямований на виконання певних функцій: освітньої, розвиваючої, виховної, управлінської.
І.П. Підласий виокремлює такі функції підручника:
мотиваційна – передбачає створення таких стимулів для судентів, які б викликали інтерес до певного предмета зокрема і до процесу навчання в цілому;
інформаційна – відображає дидактичні цілі та завдання навчання, описує зміст, визначає систему пізнавальних дій з матеріалом, форми навчання та способи контролю;
контрольно-коригувальна – передбачає можливості перевірки, самооцінки та корекції процесу і результатів навчання; а також виконання тренувальних завдань для формування необхідних умінь і навичок.
Підручники повинні відповідати певним вимогам:
містити матеріал високого рівня узагальнення і водночас конкретний;
наводити наукові дані, але бути доступними для студентів, враховуючи особливості їх вікових та індивідуальних показників розвитку;
бути інформативними і водночас лаконічними, пов’язувати навчальний матеріал із додатковою літературою, спонукати до самоосвіти і творчості;
містити необхідні ілюстарації у вигляді картин, карт, схем, діаграм, фотографій;
формулювання основних положень, висновків повинні бути гранично ясними і чіткими;
особливе значення має не лише доступність, але й проблемність викладу навчального матеріалу, здатність підручника розвивати пінавальні інтереси учнів і стимулювати їх творче мислення.
Структура підручника:
тексти – основний, додатковий, пояснювальний;
позатекстові компоненти – апарат організації процесу засвоєння змісту, запитання і завдання, інструктивні матеріали (пам’ятки, зразки розв’язування завдань, прикладів); таблиці; вправи; ілюстративний матеріал (фотографії, малюнки, плани, карти та ін.).
За характером відображення дійсності тексти можуть бути емпіричними (відображати факти, явища, події, містити вправи, правила) і теоретичними (містити закономірності, теорії, методологічні знання).
Матеріал підручника необхідно доповнювати додатковою інформацією, бо його зміст надто конспективний і знання, отримані студентами тільки з нього, будуть обмеженими. Тому, крім підручника, слід використовувати додаткові джерела, зокрема навчальні посібники.
Навчальний посібник – це книга, зміст якої повністю відповідає навчальній програмі або ж розглядає окремі теми навчального предмета; може містити емпіричний матеріал, що служить закріпленню основного теоретичного матеріалу. Матерал посібника розширює межі підручника, містить додаткові, найновіші та довідкові відомості.
До навчальних посібників належать: хрестоматії, словники, збірники задач і вправ, довідники, коплекти карт, таблиць тощо.
28. Сутність поняття «методи навчання», їх класифікація.
Щоб розкрити поняття методу докладніше, потрібно розглянути його на рівні прийомів – конкретних способів організації діяльності студента. Тоді метод навчання є способом спонукання й регулювання розвиваючої діяльності тих, кого навчають.
Прийом найчастіше визначають як складову частину або конкретний різновид методу.
Єдиної універсальної класифікації методів навчання дидактикам і методистам створити не вдалося. Але, здається, така класифікація методів неможлива в принципі – через різноманітність і багатофункційність методів. Пропонують класифікувати методи на основі таких засад:
за джерелом знань (виокремлюють словесні, наочні й практичні методи, тому що інших джерел, крім слова, образу й досвіду, не існує);
за відповідним етапом навчання, на кожному з яких розв’язують специфічні завдання (орієнтація на методи підготовки тих, кого навчають, до вивчення матеріалу, що передбачає пробудження інтересу, пізнавальної потреби, актуалізацію базових знань, необхідних умінь і навичок; на методи вивчення нового матеріалу; на методи конкретизації й поглиблення знань, набування практичних умінь і навичок, які сприяють використанню пізнаного; на методи контролю й оцінки результатів навчання);
за способом керівництва навчальною діяльністю – безпосередні або опосередковані (виокремлюють методи пояснення педагога й різноманітні методи організації самостійної роботи студентів);
за логікою навчального процесу (опора на індуктивні й дедуктивні, аналітичні й синтетичні методи);
за дидактичними цілями виокремлюють методи організації діяльності тих, кого навчають, методи стимулювання діяльності, наприклад, конкурси, змагання, ігри, заохочення й інші методи перевірки й оцінки (Ю.К. Бабанський).
Розглянемо докладніше ще одну класифікацію методів – за характером діяльності тих, кого навчають:
Пояснювально-ілюстративний метод. Студенти здобувають знання, слухаючи розповідь, лекцію, з навчальної або методичної літератури, через екранний посібник у «готовому» вигляді. Сприймаючи й осмислюючи факти, оцінки, висновки, вони залишаються в межах репродуктивного (відтворювального) мислення. Такий метод якнайширше застосовують для передавання значного масиву інформації. Його можна використовувати для викладення й засвоєння фактів, підходів, оцінок, висновків.
Репродуктивний метод. Ідеться про застосування вивченого на основі зразка або правила. Діяльність тих, кого навчають, є алгоритмічною, тобто відповідає інструкціям, розпорядженням, правилам – в аналогічних до представленого зразка ситуаціях.
Метод проблемного викладення. Використовуючи будь-які джерела й засоби, педагог, перш ніж викладати матеріал, ставить проблему, формулює пізнавальне завдання, а потім, розкриваючи систему доведень, порівнюючи погляди, різні підходи, показує спосіб розв’язання поставленого завдання. Студенти стають ніби свідками і співучасниками наукового пошуку.
Частково-пошуковий, або евристичний метод. Його суть – в організації активного пошуку розв’язання висунутих педагогом (чи самостійно сформульованих) пізнавальних завдань або під керівництвом педагога, або на основі евристичних програм і вказівок. Процес мислення набуває продуктивного характеру, але при цьому його поетапно скеровує і контролює педагог або самі студенти на основі роботи над програмами (зокрема й комп’ютерними) та навчальними посібниками. Такий метод, один з різновидів якого є евристична бесіда, – перевірений спосіб активізації мислення, спонукання до пізнання.
Дослідницький метод. Після аналізу матеріалу, постановки проблем і завдань та короткого усного або письмового інструктажу ті, кого навчають, самостійно вивчають літературу, джерела, ведуть спо-стереження й виміри та виконують інші пошукові дії. Ініціатива, самостійність, творчий пошук виявляються в дослідницькій діяльності найповніше. Методи навчальної роботи безпосередньо переходять у методи, які імітують, а іноді й реалізують науковий пошук.