16. Принципи побудови системи вищої освіти в Україні.

Система вищої освіти — сукупність вищих закладів освіти, які за­безпечують фундаментальну наукову, професійну і практичну під­готовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення кваліфікації.

       

       Закон України «Про вищу освіту» (ст. 3) гарантує гро­мадянам України право на безкоштовну вищу освіту в усіх державних вищих закладах освіти незалежно від статі, ра­си, національності, соціального і майнового стану, роду і характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здо­ров'я, місця проживання та інших обставин.

       Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах мо­же здійснюватись з відривом від виробництва (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєд­нання цих форм (очно-заочна), екстерном, а також як фор­ма дистанційного навчання.

Вступ до вищих навчальних закладів відбувається на конкурсній основі відповідно до здібностей і незалежно від форми власності навчального закладу та джерел оплати за навчання.

Відповідно до Закону України «Про освіту» (ст. 6) систе­ма вищої освіти України ґрунтується на таких принципах:

       1. Доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою. Цей прин­цип передбачає вільний вибір громадянами будь-якого ти­пу вищого навчального закладу на рівних умовах та пра­вах на навчання чоловіків і жінок. Реалізується він через можливість безплатного навчання в усіх типах держав­них навчальних закладів, забезпечення студентів стипен­дією.

       2. Рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту,  всебічного розвитку.  Навчальні плани вищих закладів освіти охоплюють цикли предметів, які передбачають не лише належну професійну підготовку майбутніх фахівців певного профілю, а й їх всебічний роз­виток. З метою інтенсивного розвитку здібностей і талан­тів передбачено предмети, які студенти можуть обирати самостійно. На це спрямовані й різні форми позанавчаль-ної виховної роботи.

       3.Гуманізм, демократизм, пріоритетність загально­людських духовних цінностей.  Навчально-виховний процес має орієнтуватися на зміцнення єдності народу, людини і держави. Водночас процес навчання і вихован­ня повинен сприяти самопізнанню й самореалізації кожного індивіда вибору ним шляху до здійснення мети -  особистої і загальнонародної. Педагоги й студенти є пов­ноправними суб'єктами системи освіти. Кожен з них може орати участь у розв'язанні проблем навчально-виховного, процесу в межах своєї компетенції, має право вибору навчального закладу та індивідуальних форм до­сягнення мети.

       4.Органічний зв'язок освіти з національними істо­рією, культурою, традиціями. Цей принцип реалізується національну спрямованість виховання. Він передбачає необхідність оволодіння історією і культурою наро­ду, рідною мовою, а також прищеплення шанобливого ставлення до національно-етнічної обрядовості всіх наро­дів, що населяють Україну.

       5.Незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій. Реалізація цього принципу забезпечується конституційною вимогою про недопусти­мість втручання у навчально-виховний процес закладу освіти політичних, громадських і релігійних об'єднань.

       6.Науковий світський характер освіти. В україн­ському вищому навчальному закладі навчання має світ­ський характер, тобто у навчальних закладах не викла­дають релігійних предметів. На всіх етапах навчання і виховання студенти  здобувають наукові знання про природу, суспільство, науку, культуру, формуючи на їх основі науковий світогляд, моральні, правові, естетичні та інші цінності.

       7.  Інтеграція з наукою і виробництвом. Цей принцип  передбачає вивчення наукових здобутків, постійне вдоско­налення освіти на основі найновіших досягнень науки, техніки, культури, посилення світоглядних функцій на­вчання. Поєднання освіти з виробництвом має не лише виховний ефект, а й економічний, оскільки є засобом всебічного розвитку особистості молодої людини.

       8. Взаємозв’язок з наукою інших країн. Освіта в нашій державі будується на інтенсивному використанні досягнень світової науки щодо вдосконалення змісту і технології навчання, підготовки висококваліфікованих спеціалістів. Важливими її завданнями є організація спільних дослі­джень з іноземними науковцями, виведення української науки на міжнародний рівень.

       9. Гнучкість і прогностичність системи освіти. Цей принцип передбачає варіативність, саморегуляцію і безпе­рервне  оновлення національної освіти, її адаптацію до но­вих вимог розвитку нашого суспільства.

       10. Єдність і наступність системи освіти. Українська система вищої освіти побудована на принципі послідовнос­ті та наступності навчання в усіх ланках і має єдину мету — підготовку висококваліфікованого спеціаліста. Єдність ме­ти освіти забезпечує внутрішню єдність структури й органі­заційних основ системи освіти.

       11. Безперервність і різноманітність системи освіти. Безперервність освіти реалізується шляхом узгодження змісту й координації навчально-виховної діяльності на різ­них ступенях освіти, що функціонують як продовження попередніх та передбачають підготовку студентів до мож­ливого переходу на наступні ступені.

       12. Поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті. Цей принцип полягає у розподілі функцій в управлінні освітою між державними органами та органами самоврядування.

       Формування й реалізація принципів побудови освіти в Україні ґрунтується на загальнолюдських цінностях, ос­новоположних засадах організації освітньої діяльності за­галом, традиціях вітчизняної вищої школи, врахуванні головних завдань, які освіті необхідно розв'язувати на су­часному етапі.

17. Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти.

Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється на таких рівнях вищої освіти:

початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти;

перший (бакалаврcький) рівень;

другий (магістерський) рівень;

третій (освітньо-науковий) рівень;

науковий рівень..

Освітньо-кваліфікаційні рівні:

1) молодший бакалавр;

2) бакалавр;

3) магістр;

4) доктор філософії;

5) доктор наук.

Молодший бакалавр - це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої-професійної програми.

Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Обсяг освітньо-професійної програми для здобуття ступеня бакалавра на основі ступеня молодшого бакалавра визначається вищим навчальним закладом.

Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.

Доктор філософії - це освітній і водночас перший науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу або наукової установи в результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді.

Особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі (ад’юнктурі).

Наукові установи можуть здійснювати підготовку докторів філософії за власною освітньо-науковою програмою згідно з отриманою ліцензією на відповідну освітню діяльність..

Доктор наук - це другий науковий ступінь, що здобувається особою на науковому рівні вищої освіти на основі ступеня доктора філософії і передбачає набуття найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які забезпечують розв’язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення та опубліковані в наукових виданнях.

Ступінь доктора наук присуджується спеціалізованою вченою радою вищого навчального закладу чи наукової установи за результатами публічного захисту наукових досягнень у вигляді дисертації або опублікованої монографії, або за сукупністю статей, опублікованих у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових виданнях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

17. Рівні акредитації та типи вищих навчальних закладів.

Рівень акредитації вищого навчального закладу — рівень спроможності вищого навчального закладу певного типу проводити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:

• I рівень — технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

• II рівень — коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;

• III рівень — інститут, консерваторія;

• IV рівень — інститут, консерваторія, академія, університет.

За результатами акредитації вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти Міністерство освіти України разом з міністерствами і відомствами, яким підпорядковані навчальні заклади встановлює рівень акредитації навчального закладу.

Типи навчальних закладів

За типами українські ВНЗ поділені на університети, академії, інститути, консерваторії (музичні академії), коледжі й технікуми (училища).

Університет – багатопрофільний вищий навчальний заклад IV рівня акредитації, який надає вищу освіту з широкого спектру гуманітарних, економічних, природничих та інших наук та є провідним науково-методичним центром. Можуть створюватися класичні та профільні університети.

Класичний університет діє за умови, якщо в ньому здійснюється підготовка кадрів не менш як за вісьмома галузями освіти та підготовка докторів філософії і докторів наук не менш як із дванадцяти наукових спеціальностей, у тому числі не менш як із двох гуманітарних, економічних, природничих або технічних спеціальностей.

Профільний університет діє за умови, якщо у ньому здійснюється підготовка кадрів не менш як за чотирма галузями освіти та підготовка докторів філософії і докторів наук  не менш як з восьми наукових спеціальностей, у тому числі не менш як з шести профільних спеціальностей (за винятком мистецьких та військових вищих навчальних закладів (вищих навчальних закладів з особливими умовами навчання)).

Інститут – вищий навчальний заклад III або IV рівня акредитації або структурний підрозділ університету, що надає вищу освіту з певної галузі науки, освіти, культури або виробництва.

Академія – вищий навчальний заклад IV рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності та має відповідний рівень кадрового й матеріально-технічного забезпечення.

Академія діє за умови, якщо в ній здійснюється підготовка кадрів за двома галузями освіти та підготовка докторів філософії і докторів наук  не менш як із двох наукових спеціальностей (за винятком мистецьких та військових вищих навчальних закладів (вищих навчальних закладів з особливими умовами навчання)).

Консерваторія – вищий навчальний заклад ІІІ або IV рівня акредитації, що надає вищу освіту в галузі культури та мистецтва.

Коледж – вищий навчальний заклад ІІ рівня акредитації або структурний підрозділ навчального закладу ІІІ або IV рівня акредитації, який надає вищу освіту зі споріднених напрямів підготовки або за кількома спорідненими спеціальностями. Професійний коледж створюється за умови, якщо в ньому за денною формою навчається не менш як п’ятсот осіб.

Технікум (училище) – вищий навчальний заклад І рівня акредитації або структурний підрозділ ВНЗ ІІІ чи IV рівня акредитації, що надає вищу освіту за кількома спорідненими спеціальностями.

Університети, академії, інститути, консерваторії можуть здійснювати навчання за всіма типами програм підготовки (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр, кандидат наук), а також за програмами післядипломної освіти. За досягнення найвищих показників у науково-дослідницькій діяльності університету (академії) може бути надано статус національного.