25.Навчальні плани для вищої школи, їх характеристика (з опорою на фах студента).

Навчальний план – це нормативний документ, що складається вищим навчальним закладом на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки і визначає перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять (лекцій, лабораторних, практичних, семінарських, індивідуальних занять, консультацій, навчальних і виробничих практик) та їх обсяг, графік навчального процесу, форми і засоби проведення поточного й підсумкового контролю. У навчальному плані вказується й час, відведений на самостійну роботу.

Навчальний план розробляється на весь період реалізації відповідної освітньо-професійної програми і затверджується керівником вищого навчального закладу.

У ньому реалізуються цілі та завдання виховання майбутнього фахівця, основні принципи відбору наукової інформації, її систематизації з урахуванням міжпредметних зв’язків і логіки викладу матеріалу. Тут знаходять своє втілення ідеї розвитку особистості на основі органічного поєднання загальної, політехнічної і професійної освіти, з’єднання навчання з продуктивною працею, розвитку творчого мислення та пізнавальної активності студентів, їх самостійності у надбанні знань, зв’язку теоретичної й практичної підготовки, спадкоємності з іншими типами навчальних закладів.

Розробка науково обґрунтованих принципів побудови навчальних планів ведеться на різних рівнях професійної підготовки кадрів. Узагальнюючи досвід таких досліджень, можна висунути незалежно від їхньої кваліфікації і профілю такі основні принципи побудови навчальних планів підготовки фахівців, а саме:

• гуманістичного спрямування, орієнтований на задоволення освітніх запитів особистості, виховання високоморальних загальнолюдських якостей майбутнього фахівця;

• науковості, який передбачає відповідність отримання освіти до рівня й перспектив розвитку науки, формування у студента наукового світогляду на основі правильних уявлень про загальні і спеціальні методи наукового пізнання, засвоєння основних закономірностей процесу пізнання з позицій діалектичного матеріалізму;

• систематичності і послідовності, потребує розміщувати навчальні дисципліни з урахуванням логіки досліджуваної наукової системи знань і закономірностей розвитку наукових понять у свідомості студентів;

• доступності, що враховує рівень підготовки студентів;

• єдності навчання, виховання розвитку, який передбачає нерозривний зв’язок навчання з формуванням світоглядних, поведінкових і творчих якостей особистості кожного студента;

• гуманітаризації

• зв’язку теорії з практикою;

• політехнічний;

• професійної спрямованості,;

• стабільності й динамічності, який передбачає наявність стабільної (базової) частини отримання навчальних предметів й динамічної (спеціальної) частини, змінюваної з урахуванням вимог виробництва до підготовки фахівців;

• уніфікації і диференціації, обумовлений об’єктивними особливостями і закономірностями характеру, змісту праці фахівців цього профілю і кваліфікації і та врахуванням індивідуальних особливосейі студентів;

• спадкоємності змісту освіти, а також з різноманітними видами неформальної освіти і самоосвіти;

• інформаційної технологічності навчання, орієнтований на застосування в освітньо-виховному процесі педагогічно виправданих засобів інформаційної та комп’ютерної техніки (персональних комп’ютерів, інформаційних банків даних і знань, комп’ютерних експертних систем тощо).