Висновки
«Сродна
праця» та її значення для щастя людини
розкриває «схрещення» найболючіших
проблем у вченні Г. Сковороди. Масштабність
його мислення найповніше виявляється
у концепції «сродної праці», акцентованої
таким чином, що природа постає одним з
найважливіших центрів світобудови. У
природі все влаштовано розумно і людина
повинна зріднитися з нею і жити в
гармонії. Природа для Г. Сковороди буде
джерелом радості, спокою, щастя, духовне
задоволення можна знайти лише у єдності
з природою. Свій життєвий ідеал поєднює
з образом зеленої верби над чистою
водою.
Особливого значення
Г. Сковорода надав природним здібностям
людини, «сродності», на основі чого
ґрунтується вібір життєвого шляху. Якщо
вибір людини зробила правильний, то
вона буде щасливою. Бо щастя, на думку
філософі, не в багатстві, не у вчинках,
а в поєднанні свого життя, своїх уподобань
і здібностей з природою, тобто з волею
Божою.
Філософ з повагою
ставився до парці, яка є сенсом життя
людини, тобто є «сродною» для людини.
Проте кожна людина має внутрішню
«сродність» лише до певного виду
діяльності.
Вчення
Г. Сковороди охоплює широке коло
світоглядно-філософських проблем –
метафізику, гносеологію, антропологію,
етику, практичну філософію. В основі
вчення лежить концепція «сродної праці»,
що зводить воєдино різно його аспекти.
Принцип «сродності» в діяльності є
принципом відповідності вищому, розумному
і справедливому началу (Богу), що визначає
сенс людського існування.
