Л 3

Ці неповнолітні, як правило, стоять на обліку. Водночас ці неповнолітні виявляють високу трудову активність. З них бувають добрі керівники учнівських трудових підрозділів. У трудовій діяльності вбачають шлях до самоствердження, можливості заробляти гроші.

Таких підлітків в першу чергу слід залучати до гос­прозрахункової трудової діяльності. Потрібна постійна робота з батьками, які переважно негативно впливають на підлітка. Намагатися проявляти до підлітка чуйність і увагу. Обов'язково залучити його до занять 3 позбав­лення від наркогенних звичок, аутотренінгу, навчити прийомів самовдосконалення, проводиш духовні бесіди.

Підлітки четвертого типу (стійкі з негативною спрямованістю) формуються переважно у вкрай не­сприятливому середовищі. У них переважають примі­тивні, негативні потреби. Ведуть споживацький спосіб життя. Характеризуються аморальними установками і переконаннями. Як правило, вони - невстигаючі другорічники. Негативно і цілеспрямовано впливають на колектив. Крадіжки - їхні переважаючі правопорушен­ня. Як правило, це лідери груп, навколо яких форму­ються підлітки протиправного спрямування. Стоять на обліку в органах та службах у справах неповнолітніх. Деякі з них перебували у спецшколах.

Такі підлітки потребують жорстокого контролю з боку всього педагогічного колективу. При першій на­годі їх слід працевлаштовувати. При необхідності - направляти в школи та училища соціальної реабілітації.

Звичайно, такий поділ дещо умовний. У "чистому" вигляді типи зустрічаються рідко. Частіше присутні ха­рактеристики кількох з них.

Як уже згадувалось, зараз у педагогічній практиці все частіше мова йде не лише про окремих важковиховуваних учнів. Звичайним став вираз "важкі класи", "важкі школи". Попередження і подолання цієї "важкості" - неабияка проблема, що стоїть перед сучас­ною школою.

Однак далеко не всі важковиховувані учні стають правопорушниками і злочинцями, як і не всі правопо­рушники і злочинці вважалися важкими. Скажімо, близько 30% тих, хто скоїв протиправні дії, не стояли на обліку в органах у справах неповнолітніх, а полови­на з них не стояла навіть на внутрішкільному обліку.

Ця складна невідповідність багато в чому пояс­нюється тим, що і вчителі, і правоохоронні-органи некваліфіковано підходять до характеристики самого явища правопорушень. Тому постає необхідність педа­гогічного аналізу такого явища, як правопорушення.

Література

1. Безпалько О. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: Навчальна посібник. – К., 2003.-134с.

2. Важковиховуваність: сутність, причини, реабілітація : Навчальний посібник для соціальних педагогів та практичних психологів / За ред.. Ою Пошкової. – Суми : Університетьська книга, 2009. – 346 с.

3. Оржеховська В. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх . – К.: ВАН,1996. –352 с.

4. Пенішкевич О., Тимчук Л. Соціальна педагогіка: Модульна технологія вивчення навчального курсу. Навчальний посібник. – Чернівці: рута, 2007. – 336 с.