Види туристської підготовки

Загально- туристська

Інтегральна

Спеціальна

туристська

Фізична

Загальна фізична

Організаційна

Топографічна

Спеціальна фізична

Технічна

Туристські походи та подорожі

Тактична

Психологічна

Туристські змагання

Підготовка із забезпечення безпеки

Мал. 3. Види туристської підготовки

Технічна підготовка включає: підготовку з техніки подолання природних перешкод, техніки страховки, техніки бівуачних робіт, рятувальних робіт, підготовку з техніки орієнтування на місцевості.

Технічна підготовка є основою підготовки туристів-спортсменів і диференціюється за видами туризму. Вона включає і теорію, і практику, але основний об'єм навантаження складають практичні заняття в природних умовах. Технічна підготовка взаємопов'язана з тактичною підготовкою і підготовкою із забезпечення безпеки, проте самі технічні прийоми в процесі підготовки туристів-спортсменів можна виділити в окремі групи за змістом і видами туризму. У навчанні туристів-початківців технічна підготовка займає порівняно невеликий об'єм годин, але з підвищенням рівня кваліфікації навантаження значно збільшуються. При цьому велика їх частина реалізується в умовах складних туристських походів.

Технічна підготовка буває індивідуальною та груповою. Перша спрямована на опанування туристом індивідуальних технічних прийомів. Друга - на взаємодію туристів при виконанні групових технічних завдань.

Тактична підготовка має за мету формування цілеспрямованих індивідуальних або групових дій туристів, що дозволяють оптимізувати рішення різних туристських завдань. Індивідуальна тактична підготовка переслідує мету навчити туриста:

• розподіляти свої сили на певній ділянці шляху і в цілому на маршруті;

• раціонально відпочивати на привалах;

• вибирати оптимальний шлях руху;

• вибирати оптимальну техніку подолання природних перешкод, орієнтування на місцевості, страховки, пошукових і рятувальних робіт, бівуачну техніку;

• вирішувати різноманітні ситуаційні завдання індивідуального характеру, пов'язані з особистими та груповими інтересами.

Групова тактична підготовка спрямована на оптимальне розв’язання ситуаційних завдань групового характеру. Ці завдання розв’язуються в передпохідний, похідний і післяпохідний періоди. У передпохідному періоді потрібна оптимізація багатьох елементів організаційної підготовки: вибір різних варіантів основного, запасного і аварійного варіантів маршруту; вибір варіантів матеріально-технічного забезпечення, комплектування групи та розподілу обов'язків; вибір варіантів забезпечення безпеки групи, засобів зв'язку та ін.

Тактична підготовка тісно пов'язана з іншими видами підготовки, але її основою є технічна підготовка, тому в літературі досить часто зустрічається термін "техніко-тактична підготовка". Технічна підготовка багато в чому визначає тактику групи.

Психологічна підготовка включає формування знань з основ психології туриста-спортсмена і виховання його особистих морально-вольових і психічних якостей. Тут використовуються методи громадянського, морального, трудового та естетичного виховання, а також спеціальні методи, засоби і прийоми розвитку і вдосконалення спеціальних психічних якостей туриста. Психологічну підготовку туриста прийнято ділити на дві складові: загальну і спеціальну.

Загальна психологічна підготовка спрямована на формування необхідних морально-вольових і психічних якостей туриста. Спеціальна (підготовка до подолання конкретних природних перешкод) у кожному конкретному випадку включає: певну установку на подолання перешкод (безпека, швидкість та ін.); мотивацію дій; усвідомлення складності перешкоди і можливості її подолання; формування впевненості у своїх силах і можливостях для вирішення поставлених завдань; подолання негативних емоцій,викликаних майбутніми діями; створення стану психологічної готовності до максимальної вольової і фізичної напруги та до тісної взаємодії з іншими учасниками групи.

Громадянське виховання формує соціальну активність особистості туриста і групи в цілому. Ця активність проявляється в суспільно корисній роботі туристів, охороні довкілля, краєзнавстві та інших видах діяльності.

Моральне виховання туриста є основою формування свідомості і найважливіших моральних якостей особистості. Для спортивного туризму однією з найважливіших якостей є колективізм, у тому числі почуття обов’язку та відповідальності, товариській взаємодопомозі, вимогливості до інших і до себе в інтересах колективу, дисциплінованість.

Трудове виховання спрямоване на забезпечення життєдіяльності в умовах туристських походів, воно пов'язане з формуванням певних умінь і навичок: господарських робіт на бівуаці, приготування їжі, ремонтних робіт особистого і групового спорядження, цілого комплексу робіт із самообслуговування і побутової праці в природних умовах.

Естетичне виховання в туризмі грунтується на реальних можливостях естетичного розвитку людини під впливом природного середовища.

Виховання вольових якостей туристів здійснюється в процесі передпохідних тренувань і в похідних умовах. До основних вольових якостей, які потрібні туристам, відносяться: цілеспрямованість, сміливість, рішучість, наполегливість, ініціативність, витримка і терпіння.

Цілеспрямованість - головна вольова властивість, що визначає напрям і рівень розвитку особистості. У процесі виховання цілеспрямованості необхідно ставити перед туристами доступні цілі та домагатися їх досягнення. У спортивному туризмі такою метою може бути успішне проведення туристського походу в заздалегідь вибраному районі або успішний виступ на змаганнях з туристського багатоборства. І те, й інше має супроводжуватися підвищенням спортивної майстерності.

Сміливість - уміння протистояти страху і діяти в небезпечних ситуаціях з певним забезпеченням безпеки. Багато технічних прийомів у туризмі, що відносяться до подолання природних перешкод, вимагають сміливості та виховують її у процесі їх виконання.

Рішучість - уміння досить швидко і обгрунтовано приймати рішення і приступати до їх здійснення в умовах багатоваріантності і неоднозначності наслідків того або іншого рішення. Особливо часто вимагається проявляти рішучість керівникові туристської групи при виборі варіантів шляху.

Наполегливість - уміння постійно прагнути до досягнення мети, незважаючи на певні труднощі та невдачі. Наполегливість туристів проявляється в регулярних заняттях туризмом у будь-яких умовах зовнішнього середовища.

Ініціативність - уміння за власною ініціативою виконувати певні дії, спрямовані на розв’язання особистих і загальних проблем. Особливо важливою ініціативність є при вирішенні завдань безпеки та інших ситуаційних завдань у туризмі.

Витримка - уміння не поспішати з діями, висновками, проявами почуттів, що заважають здійсненню прийнятого рішення; не піддаватися впливу осіб, що проявляють невпевненість, легкодухість, боягузтво, і тому подібне. У туризмі здійснення навіть невірного рішення у виборі шляху часто прийнятніше за зміну рішення у пошуках вірного варіанту шляху, якщо це не пов'язано з безпекою.

Терпіння - уміння у важких умовах протистояти втомі, негативним емоціям, певний час витримувати порівняно високі навантаження, використовуючи додаткові вольові зусилля. У туризмі важкий рюкзак і багато кілометрів шляху - основні випробування, так само, як у стайєра - марафонська дистанція.

У вихованні особистісних якостей туриста використовуються загальновідомі методи формування свідомості особистості (лекції, бесіди, метод прикладу та ін.); методи організації діяльності і формування досвіду поведінки (педагогічні вимоги та завдання, різноманітні вправи, створення виховних ситуацій та ін.); методи стимулювання (змагання, заохочення, покарання та ін.).

В цілому, психологічна підготовка туриста грунтується на розв’язанні різноманітних психологічних завдань, теоретичних і практичних, в спеціально створених і природних ситуаціях, що дійсно існують у спортивному туризмі.

Підготовка із забезпечення безпеки як частина спеціальної туристської підготовки включає формування знань про об'єктивні та суб'єктивні небезпеки занять спортивним туризмом, знання форм і методів медичного забезпечення занять туризмом, умінь і навичок надання першої долікарської допомоги потерпілому.

У підготовку із забезпечення безпеки входять:

- аналіз аварійних ситуацій в обраному виді туризму та районі спортивних походів і подорожей;

- розв’язання ситуаційних завдань забезпечення безпеки в умовах спортивних туристських походів і змагань;

- знання засобів далекого і ближнього радіозв'язку;

- уміння користуватися різними засобами аварійної сигналізації;

- уміння використовувати спеціальні та підручні засоби пошуково-рятувальних і транспортувальних робіт, що використовуються в туризмі;

- знання правил контролю і самоконтролю туристів; знання правил забезпечення безпеки й уміння їх використовувати в реальних умовах походів і змагань.

Підготовка із забезпечення безпеки взаємопов'язана з багатьма видами підготовки, і особливо з технікою страховки і технікою пошуково-рятувальних робіт, але має ширший і комплексний зміст, спрямований на забезпечення безпеки спортивних туристських походів і змагань. Підготовка із забезпечення безпеки має як загальні, так і специфічні для кожного виду туризму питання.

Інтегральна підготовка акумулює в собі практично усі питання спеціальної і частково загальної туристської підготовки. Вона є реалізацією усіх видів підготовки в реальних умовах спортивних походів і змагань (як основних, так і тренувальних) у багаторічному та річному циклах підготовки туристів-спортсменів. Від інших видів інтегральна підготовка відрізняється певною цілісністю вирішуваних завдань з організації і проведенню спортивних туристських походів і змагань. Об'єми інтегральної підготовки (у годинах) підвищуються зі зростанням кваліфікації туристів і у ряді випадків можуть значною мірою витіснити інші види підготовки. Інтенсивність інтегральної підготовки (по потужності навантаження) зазвичай близька до підготовки до змагань, хоча для вирішення певних тренувальних завдань вона може бути підвищеною або зниженою. Інтегральна підготовка в спортивному туризмі є основним засобом підвищення спортивної майстерності. Відомий у минулому рекордсмен світу, фінський стайєр П. Нурмі казав: "Для того, щоб бігати, потрібно бігати і бігати". Перефразовуючи його слова, можна сказати туристам: "Щоб ходити в спортивні туристські походи, потрібно ходити і ходити в туристські походи".

У практиці спортивного туризму інтегральна підготовка часто ототожнюється з набором певної кількості проведених походів і подорожей для виконання класифікаційних нормативів. У такому разі мінімальні об'єми інтегральної підготовки в годинах можна представити як нормативні витрати часу на здійснення спортивних походів і подорожей певної категорії складності. Наприклад, для походів I - VI к.с. можна вважати, що нормативними витратами є 60, 80, 100, 130, 160, 200 годин відповідно.

Максимальні об'єми інтегральної підготовки можна орієнтовно представити відповідно до обмеження класифікаційних нормативів заліків походів. Наприклад, не більше чотирьох походів у календарному році, у тому числі не більше трьох походів IV - VI к.с., з яких не більше двох - VI к.с. У такому разі максимальні об'єми інтегральної підготовки висококваліфікованих спортсменів можуть складати близько 560 годин. Для туристів-початківців (при послідовному наборі участі в походах I - IV к.с.) максимальний об'єм інтегральної підготовки може складати близько 370 годин. У спортивному туризмі відомі випадки, коли самостійне заняття туризмом практично зводиться до організації і проведення походів різної складності. У такому випадку, усвідомлено чи ні, відбувається підміна багатокомпонентної системи туристської підготовки однією інтегральною підготовкою. У багаторічному циклі такої підготовки можливе зростання спортивних результатів, але ефективність такого зростання з точки зору якості спортивних досягнень і рівня безпеки залишається, як правило, на низькому рівні. Проте сам факт такого підходу до підготовки туристів показує великі можливості інтегральної підготовки, яку недооцінювати просто не можна.

Фізична підготовка повинна забезпечити:

• загальну фізичну підготовленість;

• спеціальну фізичну підготовленість залежно від способу пересування і перешкод, які потрібно подолати;

• гартування організму - його опірність захворюванням при охолодженні, перегріванні, підвищеній вологості або сухості повітря, браку кисню тощо.

Загальна фізична підготовка служить основою спеціальної підготовки. Без підтримки її на високому рівні неможливо добитися успіхів у засвоєнні і вдосконаленні техніки різних видів туризму. У процесі загальної фізичної підготовки важливо всебічно розвивати основні фізичні якості, необхідні туристам будь-якої спеціалізації: загальну витривалість, силу, гнучкість тіла, швидкість рухів і спритність. Якщо одна з якостей відстає в розвитку, слід додатково застосовувати засоби, що сприятливо впливають на неї. Загальна фізична підготовка особливо важлива на початкових етапах заняття туризмом і в підготовчий період.

Спеціальна фізична підготовка забезпечує оволодіння специфічними навичками, необхідними для будь-якого певного виду туризму, оскільки вона орієнтована на розвиток спеціальних фізичних здібностей. Наприклад, для туристів: велосипедистів, лижників, піших особливо важлива спеціальна витривалість і сила ніг, для туристів, що займаються водними видами, особливе значення мають спеціальна витривалість і сила рук. Здатність до координації рухів, збереження статичної та динамічної рівноваг потрібні усім туристам, але особливо важливими та специфічними є ці якості в гірському туризмі, оскільки саме вони частенько визначають рівень техніки подолання природних перешкод у горах.

Особливе значення у спеціальній фізичній підготовці має розвиток здібностей пересування з рюкзаком і подолання природних перешкод з вантажем. Розвиток спеціальної витривалості для кожного виду туризму має свою особливість. Наприклад, у гірському туризмі спеціальну витривалість зв'язують з виконанням великого об'єму фізичного навантаження помірної потужності в умовах високогір'я з пониженим вмістом кисню в повітрі. У спортивному орієнтуванні потрібна спеціальна витривалість у кросовому бігу досить високої швидкості по пересіченій місцевості. У спеціальній фізичній підготовці туристів необхідно звернути увагу на розвиток спеціальної здатності переходити з одного виду навантаження на інший і раціонально витрачати сили.