- •Конспект лекцій
- •2. Етапи процесу управління
- •3. Характерні риси та типи процесів управління.
- •4. Взаємозв'язок процесу та структури управління.
- •5. Формування нової системи поглядів на процес управління.
- •Тема 2.
- •2. Суб’єкти управління інтелектуальною власністю та предмет управління
- •3. Способи управління інтелектуальною власністю
- •4. Принципи управління інтелектуальною власністю
- •Тема. 3.
- •1. Планування, організація, регулювання, впровадження, правова охорона, контроль, облік – як функції управління інтелектуальною власністю.
- •2. Організаційна структура управління інтелектуальною власністю суб'єкта господарської діяльності (організації, підприємства, установи).
- •Тема 4.
- •3. Послідовність формування портфелю опів на підприємстві
- •Тема 5.
- •3. Процедура технологічного аудиту.
- •4. Відбір ідей.
- •5. Відбір компаній.
- •Тема 6.
- •2. Запобігання порушенню чужих прав.
- •3. Виявлення фактів порушення прав своєї компанії.
- •4. Патентний наступ на конкурентів.
- •Тема 7.
- •2. Використання банківських ресурсів.
- •3. Розвиток венчурного капіталу
- •4. Міжнародні інвестиції
- •5. Державні замовлення та урядові закупівлі.
- •6. Кредити під гарантії уряду.
- •7. Податкові стимули та бюджетне фінансування.
- •8. Підтримка національного експорту.
- •9. Можливості залучення донорського фінансування інноваційних проектів
- •Тема 8.
- •2. Основні принципи системного підходу.
- •5. Методи дослідження операцій та прийняття рішень.
4. Міжнародні інвестиції
Іноземні інвестиції становлять одне з перспективних джерел фінансування інноваційної діяльності. їх вплив на розвиток соціально-економічної системи будь-якої країни, у сучасних умовах, важко переоцінити. Глобалізаційні процеси сприяють зростанню вагомості впливу капіталу іноземного походження на розвиток окремих соціально-економічних систем. Раніше, коли рівень відокремленості соціально-економічних систем був більшим, суб'єкти підприємницької діяльності були приречені працювати в межах національного інвестиційного поля. Зараз ситуація радикальним чином змінюється і перетік інвестиційних ресурсів від однієї економічної системи до іншої може відбуватися дуже швидко і в значних обсягах. Трансформаційні та посттранс-формаційні економіки, до яких належить і економіка України, отримують таким чином більше кращих альтернатив розвитку, ніж це було ще 50-100 років тому.
Використання іноземних інвестицій має ряд переваг порівняно з позичковим капіталом та іншими видами кредитно-фінансового забезпечення. На відміну від кредитів, вони не збільшують зовнішнього боргу держави, сприяють одержанню коштів для розвитку виробництва, зацікавлюючи в цьому безпосередньо іноземного інвестора. Вивезення прибутків, зароблених інвесторами завдяки їх внескам та участі у виробництві, є набагато меншою небезпекою, ніж погашення кредитів із відсотками.
Значну частину інноваційних, промислових, соціальних проектів у сучасних умовах можна фінансувати за рахунок залучення іноземного капіталу як у прямій, так і в опосередковуваній формі. У першому випадку мова йде про залучення прямих іноземних інвестицій, у другому — портфельних. Очевидно, що для цілей інноваційного розвитку прямі іноземні інвестиції є більш привабливими в порівнянні з портфельними. Зокрема, прямі іноземні інвестиції є більш безпечним джерелом капіталу, ніж банківські кредити; вони надають споживачу цього ресурсу також сучасні технічні та управлінські знання і навички, а також нові канали доступу до світових ринків.
Залучення іноземних інвестицій у вітчизняну економіку в якості джерела фінансування інноваційних проектів стикається з рядом проблем, що зумовлені низьким фінансовим рейтингом, який пов'язаний зі значною політичною, економічною, законодавчою нестабільністю інноваційної діяльності в країні. Це не сприяє притоку іноземних інвестицій у вітчизняну економіку.
Форми інвестицій іноземного капіталу у вітчизняну економіку
1. Інвестиції у формі державних позик.
2. Інвестиції у формі вкладів в акціонерний капітал українських підприємств.
3. Інвестиції у формі вкладень у цінні папери, у тому числі державні, а також корпоративних та інституційних емітентів.
4. Іноземні кредити.
5. Лізингові кредити.
Найбільш розповсюдженою формою є інвестиції в акціонерний капітал організацій і державні корпоративні цінні папери.
Основні інвестори, що вкладають кошти в акціонерний капітал вітчизняних організацій
1. Приватні інноваційні фонди, частіше за все у вигляді пайових інноваційних фондів, основний інтерес інвестора — гра на курсі цінних паперів.
2. Венчурні фонди Європейського банку реконструкції і розвитку, що вкладають кошти в акціонерний капітал в основному в перспективні середні і дрібні організації, їх фінансовий інтерес — курсові різниці цінних паперів.
3. Міждержавні організації.
4. Промислові компанії, які зацікавлені в розвитку власного бізнесу і розширення ринків збуту.
Підводячи деякий підсумок стосовно іноземних інвестицій необхідно зауважити, що, на жаль, цей вагомий фінансовий ресурс поки що не відіграє у фінансовому механізмі забезпечення інноваційного розвитку України суттєвої ролі. Тому в напрямі їх більш масштабного залучення необхідно вбачати основні резерви підвищення ефективності функціонування фінансового механізму України. Водночас, акумуляція іноземних інвестицій не завжди залежить від властивостей фінансової системи, або грошово-кредитної політики уряду. Тут у дію вступають політичні фактори, нормативно-правові та інші. У зв'язку із цим дії уряду по залученню іноземних інвестицій повинні набути комплексного характеру і не тільки на мікро- чи макроекономічному рівні, а й на рівні міждержавних відносин, зовнішньоекономічної діяльності уряду. Зокрема, багато залежить від зовнішньоекономічної інтеграції України.