- •Конспект лекцій
- •2. Етапи процесу управління
- •3. Характерні риси та типи процесів управління.
- •4. Взаємозв'язок процесу та структури управління.
- •5. Формування нової системи поглядів на процес управління.
- •Тема 2.
- •2. Суб’єкти управління інтелектуальною власністю та предмет управління
- •3. Способи управління інтелектуальною власністю
- •4. Принципи управління інтелектуальною власністю
- •Тема. 3.
- •1. Планування, організація, регулювання, впровадження, правова охорона, контроль, облік – як функції управління інтелектуальною власністю.
- •2. Організаційна структура управління інтелектуальною власністю суб'єкта господарської діяльності (організації, підприємства, установи).
- •Тема 4.
- •3. Послідовність формування портфелю опів на підприємстві
- •Тема 5.
- •3. Процедура технологічного аудиту.
- •4. Відбір ідей.
- •5. Відбір компаній.
- •Тема 6.
- •2. Запобігання порушенню чужих прав.
- •3. Виявлення фактів порушення прав своєї компанії.
- •4. Патентний наступ на конкурентів.
- •Тема 7.
- •2. Використання банківських ресурсів.
- •3. Розвиток венчурного капіталу
- •4. Міжнародні інвестиції
- •5. Державні замовлення та урядові закупівлі.
- •6. Кредити під гарантії уряду.
- •7. Податкові стимули та бюджетне фінансування.
- •8. Підтримка національного експорту.
- •9. Можливості залучення донорського фінансування інноваційних проектів
- •Тема 8.
- •2. Основні принципи системного підходу.
- •5. Методи дослідження операцій та прийняття рішень.
3. Розвиток венчурного капіталу
Важливим джерелом фінансового забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності, що широко застосовується в зарубіжній практиці і може позитивно вплинути на структуру фінансування є використання венчурного капіталу.
Слово «венчур» у перекладі з англійської означає ризикований захід, ризикувати або діяти навмання. В економічній термінології це слово закріпилось за ризиковим (венчурним) підприємництвом.
Розробляючи інновації ніхто наперед не знає чи успішно завершиться дослідження, чи принесе воно вигоду в майбутньому. Така діяльність характеризується високим рівнем невдач, тому і називається ризиковою. Але високий ризик — це лише одна сторона інноваційної діяльності, інша сторона — можливість отримати надвисокі прибутки, саме це і стимулює інвесторів вкладати кошти у венчурне підприємництво.
Саме завдяки ризиковій схемі фінансування, за якої вкладники мусять чекати результатів підприємницької діяльності кілька років, виникають стимули щодо активізації інноваційної діяльності, зростання відповідного капіталу, активного продажу акцій, отримання надприбутків від використання нововведень. Ця схема фінансування полягає в тому, що фінансові кошти вкладаються у венчурний бізнес без гарантій з боку венчура, тобто використовувача цих коштів. Кошти надаються на безвідсотковій основі. Цей ризиковий капітал розміщується не як кредит, а як пай у статутному фонді фірми.
Венчурне підприємництво — це ризикована діяльність, у процесі якої створюються і впроваджуються у виробництво нові технології, товари, послуги.
Це поєднання двох видів підприємництва: фінансового та інноваційного. Відповідно до цього спеціалізовану діяльність щодо виробництва і просування на ринок нових товарів ведуть компанії і фонди венчурного капіталу та малі венчурні фірми (венчури).
Венчурні фірми — це здебільшого малі підприємства в прогресивних з технологічного погляду галузях економіки, що спеціалізуються у сфері наукових досліджень, розробок, створення і впровадження інновацій, організація яких пов'язана з підвищеним ризиком.
Категорія венчурного капіталу відображає систему відносин між суб'єктами венчурного підприємництва, що забезпечує акумуляцію вільних коштів і вкладення їх в інноваційні проекти з метою дослідження, освоєння і комерціалізації нововведень.
Венчурне фінансування здійснюється на принципах пайової участі, а кошти фірм венчурного капіталу функціонують як акціонерний капітал. Важливим моментом, що визначає природу венчурного капіталу є безпосередня участь відповідних інвесторів в управлінні ризиковими проектами.
Особливості венчурного фінансування
— Фінансові кошти вкладаються у венчурний бізнес без гарантії з боку венчура.
— Кошти надаються на безповоротній і безоплатній основі, тобто венчурний капітал ближчий до такої форми фінансування, як внесення частки в статутний капітал.
Інвестори вимушені очікувати в середньому від 3 до 5 років, щоб переконатись у перспективності вкладень, та від 5 до 10 років, щоб отримати прибуток на вкладений капітал. Інвестори ризикового капіталу прагнуть отримати не підприємницький, а засновницький дохід, який почне приносити підопічна фірма.
Повернення вкладених коштів венчурним фінансистам здійснюється в момент виходу цінних паперів фірми на відкритий ринок і залежно від їх дольової участі. Фінансова організація стає співвласником венчурної фірми, а надані кошти — внесок у статутний капітал підприємства — часткою власних засобів останнього. Венчурні фінансисти можуть різноманітні управлінські, консультаційні та інші послуги новій фірмі, але не втручаються в оперативне управління її діяльністю.