1. Приріст прибутку за рік від виробництва продукції за допомогою нової техніки (δп):
ΔП = (Ц2 - В2) х ОВ2 - (Ц1 – В1) х ОВ1,
де В1, В2 — витрати, віднесені на одиницю продукції, виготовленої за допомогою базової і нової техніки, грн;
Ц1, Ц2 — гуртова ціна одиниці продукції (гуртова ціна продавця) при використанні базової і нової техніки, грн;
ОВ1, ОВ2 — обсяг виробництва продукції за допомогою базової і нової техніки, натур, од.
2. Умовне вивільнення працюючих у зв'язку із впровадженням нової техніки (δч):
де ПП1, ПП2 — продуктивність праці до і після впровадження нової
техніки, грн.
3. Економія капітальних вкладень (δкв):
де КВ1, КВ2 — питомі капіталовкладення при використанні базової і нової техніки, грн;
ПТ1, ПТ2 — продуктивність одиниці базової і нової техніки за одиницю часу, натур, од. або грн за одиницю часу.
4. Зниження матеріальних витрат (δмв) розраховується за формулою:
де МВ1, МВ2 — матеріальні витрати на одиницю продукції при використанні базової і нової техніки, грн.
У сучасних умовах розвитку економіки стає необхідним і можливим принципово новий підхід до визначення ефективності технічних новин і нововведень. Його сутність зводиться до визнання безумовної пріоритетності критерію соціальної ефективності й екологічної безпеки об'єктів технічних новин і нововведень у порівнянні з основним вимірником їх економічної ефективності. При цьому процедурний механізм порівняння і вибору найкращого з можливих варіантів технічних новин (нововведень) здійснюється у певній послідовності.
По-перше, проводиться ранжування цілей розробки, виробництва і використання об'єктів технічних новин; до вищого рангу відносять соціальні цілі та вимоги екологічної безпеки, до нижчого — максимізацію економічної ефективності.
По-друге, можливі варіанти технічних новин однакового функціонального призначення проходять перевірку на відповідність соціальним цілям і вимогам екологічної безпеки, що зафіксовані в існуючих державних і міжнародних стандартах, а також цільових нормативах соціального характеру; якщо вони не відповідають таким цілям і вимогам, то повинні бути відхилені незалежно від рівня їх економічної ефективності.
По-третє, на кінцевій стадії процесу порівняння і вибору мають розглядатися лише соціальне і екологічно припустимі (і в цьому розумінні ефективні) варіанти об'єктів технічних новин чи нововведень; найкращий із них визначається за економічним критерієм.
Визначення й оцінка економічної ефективності організаційних нововведень, що потребують додаткових істотних одночасних витрат (наприклад, організація нових спеціалізованих або комбінованих виробництв; концентрація виробництва на діючому підприємстві, яка спричиняє необхідність його розширення, реконструкції або технічного переозброєння), здійснюється так само, як і нових технічних рішень.
При цьому до складу поточних витрат повинні входити додатково транспортні витрати, а також втрати сировини (матеріалів) і готової продукції при їх транспортуванні й зберіганні.
Ефективність безвитратних нових організаційних рішень (зокрема впровадження прогресивної форми організації і оплати праці; удосконалення окремих елементів господарського механізму — організаційних структур управління, систем планування і фінансування тощо; створення нових ринкових структур) визначають на основі обчислення економії переважно поточних витрат, зумовленої здійсненням таких нововведень.
При цьому у кожному конкретному випадку необхідно точно окреслювати показники для оцінки ефективності тієї або іншої групи, безвитратних організаційних рішень.