9.5. Економічна ефективність технічних та організаційних нововведень

Узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень є економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний період часу.

Величина економічного ефекту обчислюється в наступних формах:

1) народногосподарський загальний ефект (за умов використання нововведень);

2) внутрішньогосподарський (комерційний) ефект, що одержується окремо розробником, виробником і споживачем технічних новин або нововведень.

Народногосподарський економічний ефект (Е_нг) визначається шляхом порівняння результатів від застосування технічних нововведень і всіх витрат на їх розробку, виробництво і споживання. Він характеризує ефективність певної групи технічних нововведень з погляду їх впливу на кінцеві показники розвитку економіки України і визначається за формулою:

Е_н.г.=ВП-В,

де ВП — загальний результат технічних нововведень (обсяг виготовленої продукції (робіт, послуг), тис. грн;

В — сумарні витрати, понесені на досягнення результату, тис. грн.

Внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект (Е_вг) обчислюється на окремих стадіях відтворювального циклу "наука — виробництво — експлуатація (споживання)" і визначається аналогічно, тільки в своїх масштабах:

Е_в.г.=ВП-В.

Оскільки розрахунковий період має значну тривалість, то результати й витрати за кожний його рік треба визначати з урахуванням чинники часу. Тоді народногосподарський економічний ефект від технічних нововведень розраховується за формулою:

де ВП_і, В_і — вартісна оцінка відповідно результатів і витрат у і-тому році розрахункового періоду;

і_п, і_к— відповідно початковий і кінцевий роки розрахункового періоду;

КД_і — коефіцієнт дисконтування (приведення).

Початковий рік розрахункового періоду — це рік початку фінансування розробки технічних новин, включаючи проведення наукових досліджень. Кінцевим роком розрахункового періоду вважається момент припинення всього життєвого циклу технічного нововведення, що охоплює його розробку, освоєння виробництвом і використання в народному господарстві.

Загальні результати технічних нововведень формуються як сума основних (ВП_ОСН) і супровідних (ВП_супр) результатів (останні можуть включати також соціальні та екологічні наслідки реалізації технічних нововведень):

Основні результати розраховуються за формулами:

• для нових засобів праці тривалого користування:

• для нових предметів праці:

де Ц_і — ціна одиниці продукції, виробленої з використанням нових засобів або предметів праці в і-му році, грн;

ОН_і — обсяг використання нових засобів або предметів праці в і-му році, натур, одиниць;

П_рі — продуктивність засобів праці у і-му році, натур, одиниць;

ВПП_і — витрати предметів праці на одиницю продукції у і-му році, натур, одиниць.

Сумарні витрати на реалізацію технічних нововведень за розрахунковий період включають витрати на виробництво (В_вир) та використання (В_викор) продукції, тобто сумуються поточні витрати на виробництво та використання (без урахування амортизаційних відрахувань) і одночасно враховуються одноразові витрати на ті самі цілі за вилученням із них залишкової вартості основних фондів, що вибувають:

При цьому витрати на виробництво і на використання продукції обчислюється однаково з урахуванням фактора часу:

де В_пот.і — поточні витрати при виробництві (використанні) продукції у і-му році без амортизаційних відрахувань на реновацію, грн;

КВ_і — одноразові витрати при виробництві (використанні) продукції в і-му році, грн;

ЛВ_і — залишкова (ліквідаційна) вартість основних фондів, що вибувають у і-му році, грн.

Для оцінки внутрішньогосподарського економічного ефекту від створюваних технічних новин (нововведень) можна застосувати показник прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, тобто чистого прибутку.

З метою глибшого економічного аналізу ефективності технічних нони н (нововведень) варто обчислювати та оцінювати також інші похідні Показники — коефіцієнт ефективності (прибутковості) одночасних витрат на строк окупності останніх тощо.

Розглянемо приклади визначення терміну окупності інвестицій в інновації.

Приклад. Підприємство вкладає 200 тис. грн у виробничий інноваційний проект, який щорічно дає чистий прибуток у сумі 50 тис. грн., щорічне надходження амортизаційних відрахувань на відновлення основних засобів — 20 тис. грн, тобто загальна сума грошового потоку за рік — 70 тис. грн. За цих умов термін окупності інвестицій дорівнюватиме: 200 : 70 = 2,86 років. Якщо грошовий потік від втілення інноваційного проекту розподілиться за роками нерівномірно, для визначення терміну окупності інвестицій треба підрахувати кількість років (місяців), упродовж яких грошовий потік досягає розміру суми інвестицій.

Приклад. Підприємство вкладає 400 тис. грн у виробничий інноваційний проект, який дає чистий прибуток за перші 5 років функціонування відповідно 70, 70, 80, 100, 120 тис. грн, амортизаційні відрахування на відновлення основних засобів становлять відповідно: 45; 43; 42; 40; 40 тис. грн, грошові потоки за роками: 115; 113; 112; 140; 160 грн. За цих умов у перші 3 роки грошовий потік дорівнюватиме 340 тис. грн. Для повної окупності не вистачає 60 тис. грн, або 60 : 140 • 100 = 42,9% від грошового потоку четвертого року функціонування проекту. Отже, термін окупності інвестиції дорівнює 3 + 0,429 = 3,429 року (3 роки 5 місяців). Результати реалізації технічних нововведень суттєво впливають на господарсько-розрахункові показники роботи підприємств — споживачів нововведень.

Такими показниками можуть бути: