15.6. Державна політика у сфері управління якістю продукції

Кабінетом Міністрів України затверджено Концепцію державної політики у сфері управління якістю продукції (товарів, робіт, послуг). У ній зазначено, що державна політика у сфері управління якістю про­дукції (товарів, робіт, послуг) спрямована на підтримку зусиль підпри­ємств у задоволенні потреб споживачів шляхом поліпшення якості й конкурентоспроможності продукції, розвитку і впровадження методів управління якістю.

Спад виробництва та зниження економічного потенціалу України на початку 90-х років негативно вплинули на якість і конкурентоспромож­ність вітчизняних товарів, робіт, послуг, впровадження сучасних методів управління якістю.

Ситуація ускладнювалася інтервенціями іноземних товарів, знижен­ням платоспроможності населення. Це пояснюється недоліками економіч­ної політики, зокрема надмірною лібералізацією ринку, що відкрило необ­межений доступ імпорту товарів, а також відсутністю важелів у сфері Управління якістю. До того ж акти законодавства, що регулюють відноси­ни у цій сфері, не узгоджені між собою і не спрямовані на забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції, а чинна система державного регулювання не стимулює виробників до поліпшення ЇЇ якості. Не ство­рено інфраструктури сприяння поліпшенню якості, підтримки іннова­цій, відсутнє інформаційне забезпечення, практично не проводиться нав­чання у сфері управління якістю та довкіллям.

В Україні, як і в інших державах СНД, діють добровільні державні стандарти на системи управління якістю, розроблені на основі міжна­родних стандартів 180 серії 9000.

Тим часом у Європі та в світі застосовуються сучасні методи поліп­шення якості, рівня ділової досконалості та управління довкіллям, зо­крема за вимогами міжнародних стандартів 130 серії 9000 та 14000 сертифіковано близько 400 тис. систем управління якістю, і щороку ця цифра збільшується на 50 тис., тоді як в Україні сертифіковано близько 600 систем. На багатьох вітчизняних підприємствах системи управління якістю не переглядалися впродовж останніх 10-15 років і не відповіда­ють сучасним вимогам. Аналіз свідчить, що основною причиною їх низь­кого рівня є відсутність системного підходу до управління та навчання у цій сфері.

Для відродження економіки України необхідно поліпшити якість і конкурентоспроможність продукції, створити умови для повного роз­криття потенціалу підприємств, досягнення ділової досконалості, нада­вати всіляку підтримку та сприяти розвитку сфери управління якістю.

Тобто забезпечення поліпшення якості має стати завданням загаль­нодержавної ваги, а основним шляхом його розв'язання — державна під­тримка сучасних методів управління якістю та діловою досконалістю, розробки і впровадження систем управління якістю та довкіллям відпо­відно до стандартів 130 серії 9000 та 14000, принципів всеохоплюючого управління якістю, визнаних у Європі та світі.

Метою Концепції є визначення стратегічних напрямів, пріоритетів, а також політичних, соціально-економічних і техніко-технологічних за­сад реалізації державної політики у сфері управління якістю.

Основними завданнями Концепції є:

• визначення стратегічних напрямів, методів і механізмів реаліза­ції державної політики у сфері управління якістю;

• формування загальної культури якості;

• постійне вдосконалення управління якістю в усіх галузях еконо­міки.

Державна політика у сфері управління якістю повинна ґрунтуватися на оптимальному поєднанні інтересів держави і товаровиробників щодо випуску якісної та конкурентоспроможної продукції.

Завдання державної політики у сфері управління якістю полягає у створенні необхідних правових, економічних, організаційних умов для:

• виробництва якісної продукції, конкурентоспроможної на вну­трішньому та зовнішньому ринках;

• задоволення попиту на безпечну та якісну продукцію; збереження й відновлення безпеки довкілля;

• збільшення доходів бюджету за рахунок інтенсифікації розвитку економіки;

• зростання зайнятості та підвищення життєвого рівня громадян;

• піднесення авторитету країни у світовому співтоваристві, забез­печення стабільного розвитку її економіки та посилення оборо­ноздатності.

Державна політика у сфері управління якістю ґрунтується на та­ких принципах всеохоплюючого управління якістю:

• орієнтація на споживача;

• провідна роль керівництва підприємств у вирішенні питань якості;

• залучення працівників підприємств до процесів управління якістю;

• процесний підхід до управління ресурсами і діяльністю під­приємств;

• системний підхід до управління діяльністю підприємств;

• постійне навчання працівників, впровадження інновацій та вдос­коналення виробничих процесів;

• прийняття рішень з урахуванням конкретних фактів;

• розвиток партнерських стосунків із постачальниками.

Економічні заходи державного регулювання у сфері управління якістю спрямовуються на стимулювання діяльності товаровиробників щодо поліпшення якості продукції, підвищення їх відповідальності за виготовлення та реалізацію неякісної продукції.

З метою активізації роботи з впровадження систем управління якіс­тю необхідно забезпечити державну підтримку підприємств шляхом компенсації (на конкурсній основі) частини їх витрат на розробку і впро­вадження цих систем за рахунок цільового кредитування та інших дже­рел фінансування.

Органи виконавчої влади повинні керуватися при цьому таким кри­терієм, як здатність підприємства до забезпечення конкурентоспромож­ності своєї продукції.

Підприємства можуть довести своє право на одержання державної підтримки шляхом обґрунтування власних програм поліпшення якості та забезпечення конкурентоспроможності продукції.

ПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ І САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Виробнича програма підприємства, її характеристика та основне завдання.

2. Сутність планування виробничої програми.

3. Основні вартісні показники виробничої діяльності підприємства.

4. Оптимізація виробничої програми підприємства.

5. Сутність чистої та товарної продукції'.

6. Матеріально-технічне забезпечення виробництва.

7. Визначення потреби підприємства в матеріально-технічних ре­сурсах.

8. Характеристика видів виробничих запасів.

9. Якість продукції та її конкурентоспроможність.

10. Характеристика і механізм визначення показників якості продукції.

11. Система управління якістю продукції'.

12. Державна політика у сфері стандартизації продукції'.

13. Сутність, мета і види сертифікації продукції.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тести до теми 15

Тест 1. Номенклатура — це:

а) перелік назв окремих видів продукції;

б) різновидність виробів у межах даного асортименту;

в) прогноз потреби у продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі.

Тест 2. Чиста продукція — це:

а) кількість продукції, яку треба виробити в плановому році;

б) вартість, створена на підприємстві, або додана вартість;

в) загальна вартість усіх видів готової продукції, робіт та послуг ви­робничого характеру, що підготовлена для реалізації.

Тест 3. Конкурентоспроможність продукції — це:

а) здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспро­можної продукції, що має попит;

б) способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, потріб­них для виготовлення якісної продукції;

в) сукупність її властивостей, що відображає міру задоволення конкретної потреби споживачів проти наявної на ринку аналогічної продукції.

Тест 4. Якість продукції - це:

а) суспільна оцінка, що характеризує ступінь задоволення потреб у конкретних умовах споживання тієї сукупності властивостей, що явно виражені або потенційно закладені в товарі;

б) сукупність властивостей, які відображають безпеку, новизну, довговічність, надійність, економічність, ергономічність, естетич­ність, екологічність продукції тощо, які надають їй здатність за­довольняти споживача відповідно до ЇЇ призначення;

в) це кількісна характеристика міри придатності того чи іншого ви­ду продукції для задоволення потреб споживачів.

Тест 5. Сертифікація — це:

а) встановлення, забезпечення і дотримання необхідного рівня яко­сті продукції при її розробці, виготовленні та експлуатації, що до­сягається шляхом систематичного контролю за якістю і цілеспря­мованого впливу на умови й фактори, від яких вона залежить;

б) механізм підготовки документа, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати продукція, процеси чи послуги;

в) система мір і дій, що підтверджують відповідність фактичних ха­рактеристик продукції вимогам міжнародних стандартів, техніч­них умов і інших нормативних документів, що діють на світово­му ринку в тій чи іншій країні-імпортері продукції чи послуг.

Задачі для розв’язку

Задача 1.

У плановому році підприємство має випустити основної продукції для реалізації на 140 тис. грн; крім того, заплановані послуги промисло­вого характеру на сторону на 40 тис. грн. Виробництво напівфабрикатів становить 250 тис. грн, з них буде використано у власному виробництві на суму 230 тис. грн.

Незавершене виробництво на кінець року збільшиться в порівнянні з початком року на 23 тис. грн. На початок року залишки готової продукції на складі становили 55 тис. грн, на кінець року становитимуть 45 тис. грн.

Визначити обсяг товарної, валової та реалізованої продукції.

Задача 2.

Планом підприємства на рік передбачено:

Види продукції	Випуск продукції, шт.	Гуртова ціна підприємства, грн
Готові вироби: А	2300	380
Б	2800	300
В	1200	250

Вартість інших виробів у гуртових цінах підприємства склала 740 тис. грн. Крім того, заплановані послуги промислового характеру на сторону в гуртових цінах підприємства на суму 130 тис. грн.

Визначити обсяг товарної продукції.

Задача 3.

Підприємство має намір виготовити нову продукцію за ціною 20 грн, за одиницю. Річна сума умовно-постійних витрат підприємства — 10,9 тис. грн. Рівень змінних витрат на одиницю продукції складає 65% від її ціни. Визначити мінімальний обсяг реалізації продукції, що забез­печує початок доходності підприємства.

Задача 4.

За планом підприємства передбачено випуск 50 тис. виробів. Норма витрат матеріалів на один виріб — 7 кг. Середня норма перехідного запа­су на кінець планового року — 25 діб. Залишок матеріалів на початок ро­ку - 27300 кг.

Визначити надходження необхідної кількості матеріалів у планово­му році.

Задача 5.

Визначити квартальну потребу в матеріалах, загальний максималь­ний поточний і страховий запас та загальний максимальний складсь­кий запас на основі таких даних: програма випуску виробів за квар­тал — 2000 виробів, норма витрат матеріалів на 1 виріб для сталі — 70 кг, міді — 6 кг, бронзи — 10 кг. Сталь постачається через кожні 15 днів, мідь і бронза — один раз на місяць. Середній час затримок пос­тавки: сталі — 5 днів, міді й бронзи — 7 днів. Кількість днів у місяці — ЗО, у кварталі — 90.