- •Тема 16
- •Нормативні документи
- •16.1. Продуктивність праці персоналу: сутність, методи вимірювання та фактори зростання
- •16.2. Мотивація трудової діяльності
- •1. Економічні (прямі):
- •2. Екоколічмі (непрямі):
- •3. Негрошові:
- •16.3. Політика оплати праці
- •16.4. Форми і системи оплати праці
- •16.5. Організація преміювання персоналу
- •16.6. Планування продуктивності та оплати праці
16.2. Мотивація трудової діяльності
Соціально-економічною основою активізації зусиль персоналу підприємства, що спрямовані на підвищення результативності їх трудової діяльності, є мотивація праці.
Система мотивації характеризує сукупність взаємопов'язаних заходів, які стимулюють окремого працівника або трудовий колектив у цілому щодо досягнення індивідуальних і спільних цілей діяльності підприємства.
Мотивація — процес заохочення людей до ефективної діяльності, спрямованої на досягнення цілей організації шляхом формування мотивів.
Мотив — внутрішнє бажання людини діяти певним чином для задоволення своїх потреб. Мотиви виникають під впливом мотиваторів.
Мотиватор — усе те, що спонукає людину діяти певним чином.
Процес мотивації поділяють на чотири основні етапи:
Виникнення потреб.
Розробка стратегії і пошук шляхів задоволення потреб.
Визначення тактики діяльності і поетапне її здійснення.
Задоволення потреб й одержання матеріальної чи духовної винагороди.
Мотивація праці — це бажання працівників задовольнити свої потреби через трудову діяльність.
Виділяють два види мотивації: внутрішню і зовнішню. Внутрішня пов'язана з інтересом до діяльності, зі значимістю виконуваної роботи, зі свободою дій, можливістю реалізувати себе, а також розвивати свої вміння і здібності. Зовнішня мотивація формується під дією зовнішніх факторів, таких як умови оплати праці, соціальні гарантії, можливість просування по службі, похвала або покарання керівником і таке інше. Вони мають вплив, але не обов'язково на довгий період. Більш ефективною є така система факторів, яка буде впливати як на зовнішню, так і на внутрішню мотивацію.
До факторів, які зумовлюють поведінку працівника і які треба враховувати в практиці мотивації його трудової діяльності, належать:
фізичний тип особистості;
рівень самосвідомості та освіченості;
професійна підготовка;:
психологічний клімат у колективі;
вплив зовнішнього середовища.
Формування активної дійової системи мотивації базується на постійному аналізі й удосконаленні відносин між:
роботодавцями і найманими працівниками;
керівниками та їхніми підлеглими;
конкуруючими групами працівників;
групами, що виконують споріднені функції.
На рівні підприємства система мотивації повинна базуватися на таких вимогах:
надання однакових можливостей щодо зайнятості та посадового просування за критерієм результативності праці;
узгодження рівня оплати праці з її результатами та визнання особистого внеску в загальний успіх;
створення належних умов для захисту здоров'я, безпеки праці та добробуту всіх працівників;
забезпечення можливостей для зростання професійної майстерності, реалізації здібностей працівників;
підтримування в колективі атмосфери довіри й зацікавленості в реалізації загальної мети.
Методи мотивації підлягають таких класифікації:
1. Економічні (прямі):
форми та системи оплати праці;
премії;
участь у прибутках;
оплата навчання.