3.7. Принципи форму­вання ефективної виробничої струк­тури підприємства

При побудові виробничої структури під­приємства слід дотримуватися наведених нижче наступних основних принципів.

1. Принцип підпорядкованості приват­них інтересів інтересам єдиного цілого пе­редбачає доцільність створення будь-якої структури всередині підприємства, якщо вона буде сприяти підвищенню загальної ефектив­ності його функціонування на ринку і не супе­речити стратегічним інтересам.

2. Принцип пропорційності передбачає чіткі кількісні співвідношення між різними елементами та дільницями виробництва.

3. Принцип концентрації полягає в укрупненні підприємства в цілому, його окремих підрозділів, у формуванні оптимальної виробничої програми підприємства відповідно до сформованого на продукцію попиту.

4. Принцип спеціалізації застосовується для виокремлення певних часин техно­логічного процесу, окремих видів чи типорозмірів продукції, для організації спеціалізованих ліній всередині цехів. Окрім предметної і технологічної спеціалізації викорис­товуються також функціональна спеціалізація, за допомогою якої формуються окремі бригади працівників, відділи заводоуправління тощо.

5. Принцип кооперування передбачає чітку систему зв'язків в часі і просторі між окремими підрозділами підприємства, між окремими змінами в цехах, між бригадами, між окремими робочими місцями.

6. Принцип маневреності передбачає організаційно та економічно доцільну, а також технічно виконувану швидку перебудову виробничих процесів в цілому на під­приємстві чи на окремих його дільницях при виникненні такої необхідності. Саме цей принцип може забезпечити швидку адаптацію виробничої структури підприємства до швидко змінюваних ринкових умов господарювання і не призвести до втрати ринко­вої позиції підприємством.

7. Принцип превентивності (тобто попередження) є наслідком обов'язковості планування і передбачає необхідність підготовки виробництва (розробку варіантів нових технологічних рішень, видів нової продукції, нових виробництв). Він обґрунтовує необхідність моніторингу відхилень в процесі оперативного регулювання виробництва.

8. Принцип керованості передбачає, що кожна дія, кожний елемент виробницт­ва та кожна структура повинні бути керованими і контрольованими, що узгоджено з принципом зворотного зв'язку.

Із викладеного вище слід зробити висновок про те, що і виробничу і організаційну структуру необхідно постійно удосконалювати відповідно до змінюваних ринкових ви­мог та умов жорсткої конкуренції між вітчизняними й іноземними товаровиробниками.

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗПІЗНАННЯ ТЕРМІНІВ

Розпізнайте, яку економічну категорію характеризують наведені нижче визначення. Обґрунтуйте свою відповідь.

Зашифрованими економічними категоріями є:

- адаптивні (органічні) організаційні структури управління;

- бюрократичні (механістичні) організаційні структури управління;

- виробнича структура підприємства;

• відповідальність;

• делегування;

• дивізіональна організаційна структура управління;

- контроль;

• ланка управління;

• лінійні повноваження;

• матричний тип організаційної структури управління;

• методи управління;

• мотивація;

• організаційна структура управління;

• організація;

• планування;

• повноваження;

- процес управління підприємством;

- рівень управління; - стиль управління;

- функція управління.

1. Способи впливу на окремих працівників чи трудові колективи в цілому, не­обхідні для досягнення поставлених підприємством цілей.

2. Продукт поділу і спеціалізації управлінської праці, відокремлений напря­мок управлінської діяльності, який дає можливість здійснювати управлін­ський вплив

3. Функція управління, що визначає перспективи розвитку економічної сис­теми та її майбутній стан, обумовлені темпами розвитку, джерелами, об­раними методами і формами виробництва для досягнення сформульова­ної мети у вигляді конкретних планових моделей завдань і показників з установленням термінів виконання

4. Функція управління, метою якої є формування керівної і керованої систем, а також зв'язків і відносин між ними, що забезпечують кооперування лю­дей і знарядь праці з максимальною ефективністю протікання їх спільної трудової діяльності

5. Функція управління, яка вказує на комплекс причин, які спонукають членів трудового колективу до спільних впорядкованих і узгоджених дій для досяг­нення поставленої перед суб'єктом господарювання мети

6. Функція управляння, яка завершує будь-яку діяльність і представляє со­бою перевірку, а також постійне спостереження з метою перевірки чи на­гляду

7. Цілеспрямована діяльність, яка представляє собою сукупність методів, за­собів і форм ефективної координації роботи людей для досягнення поста­влених завдань або визначеної мети

8. Передача завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання

9. Зобов'язання виконувати поставлені завдання та відповідати за їх наслід­ки, тобто нести всі ризики за неналежне виконання завдання

10. Обмежене право щодо використання ресурсів організації та спрямування зусиль підлеглих працівників на виконання певних завдань

11. Повноваження, які передаються безпосередньо від керівника підлеглому і далі за ієрархією підпорядкування

12. Стійка система способів, методів і форм практичної діяльності менеджера, звична манера поведінки керівника стосовно підлеглих, націлена на вплив і спонукання їх до досягнення поставлених цілей

13. Конструкція підприємства з формальним чи неформальним вираженням, на основі якої здійснюється управління ним, яка охоплює канали влади та комунікації між різними адміністративними службами та працівниками, а також потік інформації, яка передається цими каналами

14. Відокремлений орган (працівник), наділений управлінськими функціями, правами їх реалізації, визначеною відповідальністю за виконання функцій та використання прав

15. Сукупність ланок управління на певному щаблі ієрархії

16. Структури, які характеризуються високим рівнем поділу праці, розвинутою ієрархією управління ланцюгом команд, наявністю численних правил і норм поведінки персоналу, підбором кадрів за діловими та професійними якостями

17. Структури, які розробляються та впроваджуються з метою забезпечення можливості швидкого реагування на зміни зовнішнього середовища та мобільного впровадження нових наукомістких технологій

18. Структура, заснована на поглибленому поділі управлінської праці за по­ставленими цілями, при якій кожний виробничий підрозділ підприємства має власну розгалужену структуру, що забезпечує його автономну діяль­ність, але стратегічні завдання управління вирішуються централізовано

19. Ефективний тип організаційної структури управління, який створюється шляхом суміщення структур двох типів: лінійної та програмно-цільової

20. Сукупність керованих ланок (цехів, дільниць, господарств тощо), об'єдна­них технологічними чи кооперованими зв'язками, яка відображає склад структурних підрозділів виробництва як суб'єкта управління

ТЕСТОВІ ВПРАВИ

Дайте відповідь на наступні тестові запитання:

1. Цілеспрямована діяльність, яка представляє собою сукупність методів, за­собів і форм ефективної координації роботи людей (трудових колективів) на під­приємстві для досягнення поставлених завдань або визначеної мети (підвищення результативності виробництва, зростання прибутку тощо): а) процес управлінням підприємством;

б) функція управління;

В) стиль управління;

г) кадрова політика.

2. Яка з перелічених нижче функцій не відноситься до функцій управління? а) планування; б) організація;

в) аналіз;

г) мотивація;

д) контроль.

3. З наведених нижче визначень оберіть те, яке, на Вашу думку, відповідає

мотиваційній функці' управління:

а) функція управління, що визначає перспективи розвитку економічної системи і її майбутній стан, обумовлені темпами розвитку, джерелами, обраними метода­ми і формами виробництва для досягнення сформульованої мети у вигляді кон­кретних планових моделей (розрахунків) завдань і показників з установленням

термінів виконання;

б) функція управляння, яка завершує будь-яку діяльність і представляє собою перевірку, а також постійне спостереження з метою перевірки чи нагляду;

в) функція управління, яка вказує на комплекс причин, які спонукають членів трудового колективу до спільних впорядкованих і узгоджених дій для досягнення поставленої перед суб'єктом господарювання мети;

г) функція управління, метою якої є формування керівної і керованої систем, а також зв'язків і відносин між ними, що забезпечують кооперацію людей і знарядь праці з максимальною ефективністю протікання їх спільної трудової діяльності.

4. Яка з наведених нижче функцій не належить до специфічних функцій управ­ління підприємством?

а)управління фінансами;

б) управління науково-технічною підготовкою виробництва;

в) управління персоналом підприємства;

г) мотивація персоналу;

д) управління збутом продукції; е) управління якістю продукції;

є) управління основним, допоміжним і обслуговуючим виробництвом; .

ж)управління матеріально-технічним постачанням;

з) управління розвитком і удосконаленням системи адміністрування.

5. Яке з наведених нижче визначень розкриває зміст категорії «повноваження»?

а) передача завдань особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання, тобто засіб, за допомогою якого керівництво розподіляє серед співробітників чи­сленні завдання;

б) обмежене право щодо використання ресурсів організації та спрямування зусиль підлеглих працівників на виконання певних завдань;

в) зобов'язання виконувати поставлені завдання та відповідати за їх наслідки.

6. Відповідно до якої теорії управління «Праця є природним процесом. Якщо умови праці сприятливі, люди не тільки візьмуть на себе відповідальність, вони будуть прагнути до неї. Якщо люди залучені до виконання організаційних цілей, во­ни будуть використовувати самоврядування і самоконтроль. Залучення є функці­єю винагороди, пов'язаної з досягненням мети. Здатність до творчого вирішення проблем зустрічається часто, разом з тим інтелектуальний потенціал пересічної людини використовується лише частково»?

а)теорія «X» Д.МакГрегора;

б)теорія «Y» Д.МакГрегора;

в)модель управління Р.Пайкерта;

г)управлінська схема Блейка і Моутона.

7. Про який стиль управління відповідно до управлінської схеми Блейка і Моу­тона йдеться, якщо «Керівник досягає прийнятної якості виконання виробничих завдань, знаходячи баланс ефективності і сприятливого для виробництва на­ строю працівників. Керівник вміло сполучає турботу про людей з турботою про виробництво, вважає компромісними у всіх випадках кращі для підприємства рі­шення, які повинні прийматися керівником, але обов'язково обговорюватися з під­леглими. Позитивними рисами такої концепції є сталість, зацікавленість в успіху діяльності, нестандартність мислення, прогресивні погляди»?

а)соціальне управління;

б) виробничо-соціальне управління;

в) командне управління;

г) примітивне управління;

д)авторитарне управління.

8. Хто є автором теорії стилів управління, класифікованих в такі групи: «угодовець, адміністратор, прогресист, дезертир, доброзичливий автократ, ав­тократ, місіонер, бюрократ»?

а) Д.МакГрегор;

б) Блейк і Моутон;

В) Б.Реддін;

г) Р.Лайкерт.

9. Конструкція підприємства з формальним чи неформальним вираженням, на основі якої здійснюється управління, яка охоплює канали влади та комунікації між різними адміністративними службами і працівниками, а також потік інформації, що передається цими каналами?

а)ланка управління;

б) рівень управління;

в) організаційна структура управління підприємством;

г) виробнича структура управління;

д) стиль управління підприємством.

10. Яким з наведених нижче вимог повинна відповідати організаційна струк­ тура управління підприємством?

а) бути адаптивною;

б) бути гнучкою;

в) бути динамічною;

г) бути адекватною;

д) бути спеціалізованою; е) бути оптимальною;

є) бути оперативною;

ж) бути надійною;

з)бути простою;

і) організаційна структура повинна відповідати всім визначеним вище вимогам.

11. До переваг якої організаційної структури управління підприємством відно­сяться встановлення чітких і простих зв'язків між підрозділами; єдність і чіткість розпоряджень; узгодженість дій виконавців; підвищення відповідальності керівника за результати діяльності очолюваного підрозділу; оперативність у прийнятті рі­шень; отримання виконавцями пов'язаних між собою розпоряджень і завдань, за­безпечених ресурсами?

а) лінійної;

б) функціональної;

в) лінійно-функціональної;

г) матричної;

д) дивізіональної;

е) регіональної.

12. До недоліків якої організаційної структури управління підприємством від­носяться можливість втрат часу на забезпечення ефективних комунікацій; труд­нощі в утриманні балансу між різними гілками влади; проблематичність оператив­ного вирішення проблем через необхідність досягнення консенсусу між різними управлінськими світоглядами; сприяння розвитку організаційної бюрократії та по­слабленню дієвого підприємництва; непропорційність залучення до трудової діяль­ності промислово-виробничого персоналу підприємства; можливість виникнення конфлікту інтересів?

а) лінійної;

б) функціональної;

в) лінійно-функціональної;

г) матричної;

д) дивізіональної; е) конгломератної; є) регіональної.

13. Який тип організаційної структури управління передбачає створення в структурі підприємства самостійних господарських підрозділів - виробничих відді­лень, орієнтованих на виробництво і збут конкретних видів продуктів однієї групи або одного продукту. При цьому передбачається спеціалізація виробничих відді­лень в головній компанії за окремими видами або групами продуктів і надання їм повноважень управління виробничими і збутовими дочірніми підприємствами, роз­ташованими в країні та за її межами?

а) продуктовий тип дивізіональної організаційної структури управління;

б) регіональний тип дивізіональної організаційної структури управління;

в) споживацький тип дивізіональної організаційної структури управління;

г) матричний тип організаційної структури управління;

д) конгломератний тип організаційної структури управління.

14. Який принцип побудови ефективної організаційної структури управління передбачає можливість здійснення постійного контролю за результатами функ­ціонування системи та створення умов для її коригування?

а) принцип керованості;

б) принцип первинності функцій і вторинності структури;

в) принцип зворотного зв'язку;

г) принцип єдності мети;

д) принцип єдиноначальства.

15. Адміністративно і організаційно відокремлений структурний підрозділ під­приємства, який виконує комплекс виробничо-управлінських функцій, - це:

а)господарство;

б) дільниця;

в) цех;

г) бригада.

16. Цехи, які здійснюють механічну, хімічну, термічну, електричну, ультразву­кову та інші способи обробки продукції, називаються:

а) заготівельними,

б)обробними;

в) збиральними;

г)обслуговуючими

17. Які з перелічених нижче факторів впливають на вибір виробничої струк­тури підприємства?

а) характер продукції та основні технологічні процеси її виготовлення;

б) ступінь спеціалізації підприємства і кооперування його з іншими суб'єктами підприємницької діяльності;

в) обсяг виготовлення продукції;

г) всі визначені вище фактори впливають на вибір виробничої структури.

18. В чому полягають переваги предметного принципу спеціалізації основних, допоміжних та інших цехів над технологічним?

а) посилення відповідальності за якість, кількість і час виготовлення продукції;

б) встановлення більш тісних зв'язків між працівниками, які беруть безпосеред­ню участь у виробничих процесах, що найбільш повно відповідає бригадній фо­рмі організації праці;

в) спрощення оперативного планування і управління цехом;

г) значне скорочення тривалості виробничого циклу;

д)всі вказані вище переваги.

19. Яке з наведених нижче пояснень розкриває зміст визначення принципу спе­ціалізації при побудові ефективної виробничої структури підприємства?

а) принцип, який передбачає доцільність створення будь-якої структури всере­дині підприємства, якщо вона буде сприяти підвищенню загальної ефективності його функціонування на ринку і не суперечити стратегічним інтересам;

б) принцип, який передбачає чіткі кількісні співвідношення між різними елемен­тами та дільницями виробництва;

в) принцип, який полягає в укрупненні підприємства в цілому, його окремих під­ розділів, у формуванні оптимальної виробничої програми підприємства відпові­дно до сформованого на продукцію попиту;

г) принцип, який застосовується для виокремлення певних часин технологічного процесу, окремих видів чи типорозмірів продукції, для організації спеціалізова­них ліній всередині цехів;

д) принцип, який передбачає чітку систему зв'язків в часі і просторі між окреми­ми підрозділами підприємства, між окремими змінами в цехах, між бригадами, між окремими робочими місцями;

е) принцип, який передбачає організаційно та економічно доцільну, а також тех­нічно виконувану швидку перебудову виробничих процесів в цілому на підпри­ємстві чи на окремих його дільницях при виникненні такої необхідності; є) принцип, який передбачає необхідність підготовки виробництва та моніторинг відхилень в процесі оперативного регулювання виробництва; ж) принцип, який передбачає, що кожна дія, кожний елемент виробництва та кожна структура повинні бути керованими і контрольованими, що узгоджено з принципом зворотного зв'язку.

20. Які з наведених нижче елементів не відносяться до характеристик органі­заційної структури управління підприємством?

а) склад та структура функцій управління;

б)кількість рівнів управління та розподіл працівників між ними;

в) професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управління;

г)порядок інформаційних зв'язків;

д) кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції;

Є) Забезпечення дільничих виробничих зв’язків;

є) склад самостійних структурних підрозділів.

ДІЛОВА СИТУАЦІЯ

Необхідно розв'язати ділову ситуацію, прийнявши відповідне науково обґрунто­ване управлінське рішення. Для цього попередньо слід вивчити ситуацію досліджу­ваного підприємства на ринку лакофарбової за офіційно опублікованими даними, скориставшись періодичною регіональною літературою.