Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
72
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
477.7 Кб
Скачать

8.2. Особливості нормування обо­ротних коштів на підприємстві

Нормативи оборотних коштів - норми витрат, які встановлюються за видами обо­ротних коштів у вартісному вираженні.

Нормування витрат окремих видів ма­теріальних ресурсів передбачає дотримання певних наукових принципів (правил), основ­ними з яких є:

  • прогресивність;

  • динамічність;

  • технологічна й економічна обґрунто­ваність;

- економічність (забезпечення зниження норм витрат).

Отже, як було зазначено, потреба в оборотних коштах визначається їх норму­ванням. Нормуванню підлягають оборотні кошти у:

  • виробничих запасах Вз)',

  • незавершеному виробництві (Ннв)',

  • витратах майбутніх періодів Вмп)',

  • залишках готової продукції (Нзгп)

Загальна сума окремих нормативів утворює сукупний норматив оборотних ко­штів підприємства (Ноб), який визначається за формулою (8.1):

НОБВЗНВВМПЗГП (8.1)

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається шляхом множення середньодобового споживання матеріалів у вартісному вираженні ДОб) на норму їх запасу в днях (Тзап), тобто за формулою (8.2):

НВЗДОБЗАП, грн. (8.2)

Норма запасу в днях залежить від виду виробничого запасу.

Розрізняють транспортний, підготовчий, поточний та страховий запаси.

Транспортний запас для виробництва формується виходячи з дня оплати ра­хунка постачальника до прибуття вантажу на склад.

Підготовчий запас створюється в тих випадках, коли певний вид сировини чи матеріалів потребує попередньої підготовки і витримки перш, ніж бути використаним у виробництві (час природних процесів, наприклад, сушіння, ферментація тощо).

Поточний запас створюється для забезпечення потреби в матеріалах і сирови­ні між двома суміжними постачаннями.

Страховий запас створюється в тих випадках, коли відбуваються часті зміни ін­тервалів постачань, які залежать від конкретних умов роботи підприємства.

Отже, норма виробничих запасів обчислюється:

  • для транспортного запасу вона дорівнює тривалості періоду від укладання договору або оплати рахунку постачальника до прибуття вантажу на склад підприємства;

  • для підготовчого запасу вона дорівнює часу, необхідному для приймання, складування і підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів;

  • для поточного запасу вона дорівнює половині інтервалу між суміжними по­стачаннями;

  • для страхового (резервного, гарантійного) запасу вона дорівнює середньому відхиленню фактичних строків постачання від передбачених договором.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві (Ннв) визначаєть­ся за формулою (8.3):

ННВТПЦНВ, грн.. (8.3)

де Втп - середньоденний випуск товарної продукції за її виробничою собівартіс­тю, грн на день;

Тц - середня тривалість виробничого циклу, в днях;

Кнв - коефіцієнт наростання витрат, який характеризує відношення собівар­тості продукції в незавершеному виробництві до собівартості готової продук­ції (ступінь готовності виробу) і визначається за формулою (8.4): {

, частка одиниці (8.4)

де См - частка матеріальних витрат в собівартості продукції (витрати на сиро­ вину, основні матеріали тощо), грн; Сд - решта супутніх витрат на виготовлення виробу, грн; Свп- виробнича собівартість виробу, грн.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів (Нвмп) визнача­ється за формулою (8.5):

НВМПВМПМПМП, грн.. (8.5)

де Звмп - залишки витрат майбутніх періодів на початок планового періоду, грн;

НЗГПТПСКЛ, грн.. (8.6)

Норма запасу складається з кількості днів, необхідних для підготовки продукції до реалізації (комплектування, пакування, відвантаження, оформлення платіжних до­кументів). Слід також зауважити, що грошові кошти підприємства та їх еквіваленти в національній та іноземній валюті не нормуються.

ПРИКЛАД 8.2. Для виробництва продукції використовується два види сировини: А і Б. Серед­ньодобові витрати сировини А для виробництва одиниці продукції складає 0,5 тонни, сировини Б -0,2 тонни. Ціни на сировину складають відповідно 3 тис грн і 4 тис грн за 1 тонну. Тривалість ін­тервалу між суміжними постачаннями поточного запасу сировини складає 14 діб, підготовчого за­пасу - 2 доби, страхового запасу - 4 доби. Середньодобовий випуск 1 тонни товарної продукції за її виробничою собівартістю складає суму 2450 грн. Частка витрат на незавершене виробництво складає 40% у загальній виробничій собівартості виготовленої продукції. Відповідно до технологіч­ного регламенту тривалість виробничого циклу складає 10 діб. За наведеними даними необхідно розрахувати норматив виробничих запасів і незавершеного виробництва на підприємстві.

РІШЕННЯ. Відповідно до формули (8.2) знайдемо норматив виробничих запасів на підприємс­тві: НВз = (0,5 тонни /добу х 3000 грн /тонну + 0,2 тонни /добу х 4000 грн /тонну) х (14/2 + 2 + 4) діб - 29900 грн. Відповідно до формули (8.3) знайдемо норматив незавершеного виробництва: Ннв = 2450 грн / добу х 0,4 х 10 діб = 9800 грн. Отже, норматив виробничих запасів складає 29900 грн, а незавершеного виробництва - 9800 грн.

Методи оцінки окремих елементів оборотних коштів

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджений Нака­зом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. №751/4044, зі змінами і доповнен­нями, визначає методологічні засади формування інформації про запаси підприємст­ва і розкриття її у фінансовій звітності. Відповідно до П(С)БО 9 під запасами розумі­ють активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарсь­кої діяльності. Вони перебувають у процесі виробництва з метою подальшого прода­жу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продук­ції (виконання робіт, надання послуг), а також управління підприємством.

Запаси включають:

  • сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші мате­ріальні цінності, призначені для виробництва продукції (виконання робіт, надання по­ слуг), обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

  • незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням де­ талей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене вироб­ництво на підприємствах, які виконують роботи (надають послуги), складається з ви­ трат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких ще не визначено доходу;

  • виготовлену на підприємстві готову продукцію, призначену для продажу і від­ повідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

  • товари у вигляді матеріальних цінностей, придбані (отримані) та утримувані підприємством з метою подальшого продажу;

  • малоцінні та швидкозношувані предмети, використовувані не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

  • молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового госпо­дарств (для сільськогосподарських та суміжних з ними підприємств).

При відпуску запасів у виробництво, продажі та іншому вибутті оцінка їх здійс­нюється за одним з таких методів:

  • методом ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

  • методом середньозваженої собівартості;

  • методом собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО - first in, first out); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО - last in, first out);

  • методом нормативних витрат;

  • методом ціни продажу.

Для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

За методом ідентифікованої собівартості оцінюються запаси, які відпуска­ються для спеціальних замовлень і проектів, а також невзаємозамінні запаси.

Оцінка за методом середньозваженої собівартості здійснюється окремо за кожною одиницею запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси викорис­товуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оцінюються за со­бівартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси викорис­товуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство, тоб­то запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оціню­ються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.

Оцінка за нормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених підприємством з урахуванням нор­мальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотку торговельної націнки товарів. Цей метод можуть засто­совувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і часто змінювану номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добу­ток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торго­вельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздріб­ної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

ПРИКЛАД 8.3.Здійсніть оцінку руху виробничих запасів підприємства за методами середньо­зваженої собівартості, ФІФО і ЛІФО. Порівняйте результати, отримані за кожним з методів, в табличному вигляді. На початку січня 2004 р. підприємство мало 100 кг товарно-матеріальних за­пасів за ціною 8 грн за 1 кг. Протягом звітного місяця було придбано 60 кг сировини вартістю 9 грн за 1 кг і 80 кг матеріалів за ціною 10 грн за 1 кг. Відпуск запасів у виробництво склав за місяць 150 кг.

РІШЕННЯ. На початок 2004 р. підприємство мало товарно-матеріальні запаси на суму 800 грн (100 кг х 8 грн / кг). Протягом року було придбано сировини на суму 540 грн (60 кг х 9 грн / кг) та матеріалів на суму 800 грн (80 кг х 10 грн / кг). Отже, всього підприємство мало запасів 240 кг (100 кг + 60 кг + 80 кг) на загальну суму 2140 грн (800 грн + 540 грн + 800 грн). Відтак, середня собі­вартість товарно-матеріальних запасів становитиме: 2140 грн 1240 кг = 8,92 грн за 1 кг. Подаль­ше рішення представлене в табл. 8.1.

Таблиця8.1

Оцінка матеріальних запасів методами середньозваженої собівартості, ФІФО і ЛІФО

Метод оцінки

Вартість вибулих запасів, грн

Вартість запасів на кінець місяця, грн

Разом, грн

ФІФО

100x8 = 800 50x9 = 450

10x9 = 90 80x10 = 800

2140

1250

890

За середньозваженою собівартістю

8,92x150= 1338

8,92x90 = 802

2140

ЛІФО

80x10 = 800 60x9 = 540 10x8 = 80

90x8 = 720

2140

1420

  1. Метод оцінки за середньозваженою собівартістю враховує всі ціни, за якими були придбані товарно-матеріальні запаси протягом звітного періоду і тим самим згладжує зміну рівня цін.

  2. Метод оцінки запасів ФІФО в період зростання цін відображає найбільш висо­кий рівень прибутку.

  3. Метод оцінки запасів ЛІФО в період інфляційних процесів відображає най­ менший рівень прибутку в порівнянні з іншими методами.

Соседние файлы в папке УКР