- •8.1. Поняття, склад і структура оборотних коштів підприємства, джерела їх формування
- •8.2. Особливості нормування оборотних коштів на підприємстві
- •8.3. Оцінка ефективності використання оборотних коштів підприємства
- •8.4. Напрямки підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства
8.2. Особливості нормування оборотних коштів на підприємстві
Нормативи оборотних коштів - норми витрат, які встановлюються за видами оборотних коштів у вартісному вираженні.
Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних наукових принципів (правил), основними з яких є:
прогресивність;
динамічність;
технологічна й економічна обґрунтованість;
- економічність (забезпечення зниження норм витрат).
Отже, як було зазначено, потреба в оборотних коштах визначається їх нормуванням. Нормуванню підлягають оборотні кошти у:
виробничих запасах (НВз)',
незавершеному виробництві (Ннв)',
витратах майбутніх періодів (НВмп)',
залишках готової продукції (Нзгп)
Загальна сума окремих нормативів утворює сукупний норматив оборотних коштів підприємства (Ноб), який визначається за формулою (8.1):
НОБ=НВЗ+ННВ+НВМП+НЗГП (8.1)
Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається шляхом множення середньодобового споживання матеріалів у вартісному вираженні (ВДОб) на норму їх запасу в днях (Тзап), тобто за формулою (8.2):
НВЗ=ВДОБ*ТЗАП, грн. (8.2)
Норма запасу в днях залежить від виду виробничого запасу.
Розрізняють транспортний, підготовчий, поточний та страховий запаси.
Транспортний запас для виробництва формується виходячи з дня оплати рахунка постачальника до прибуття вантажу на склад.
Підготовчий запас створюється в тих випадках, коли певний вид сировини чи матеріалів потребує попередньої підготовки і витримки перш, ніж бути використаним у виробництві (час природних процесів, наприклад, сушіння, ферментація тощо).
Поточний запас створюється для забезпечення потреби в матеріалах і сировині між двома суміжними постачаннями.
Страховий запас створюється в тих випадках, коли відбуваються часті зміни інтервалів постачань, які залежать від конкретних умов роботи підприємства.
Отже, норма виробничих запасів обчислюється:
для транспортного запасу вона дорівнює тривалості періоду від укладання договору або оплати рахунку постачальника до прибуття вантажу на склад підприємства;
для підготовчого запасу вона дорівнює часу, необхідному для приймання, складування і підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів;
для поточного запасу вона дорівнює половині інтервалу між суміжними постачаннями;
для страхового (резервного, гарантійного) запасу вона дорівнює середньому відхиленню фактичних строків постачання від передбачених договором.
Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві (Ннв) визначається за формулою (8.3):
ННВ=ВТП*ТЦ*КНВ, грн.. (8.3)
де Втп - середньоденний випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю, грн на день;
Тц - середня тривалість виробничого циклу, в днях;
Кнв - коефіцієнт наростання витрат, який характеризує відношення собівартості продукції в незавершеному виробництві до собівартості готової продукції (ступінь готовності виробу) і визначається за формулою (8.4): {
, частка одиниці (8.4)
де См - частка матеріальних витрат в собівартості продукції (витрати на сиро вину, основні матеріали тощо), грн; Сд - решта супутніх витрат на виготовлення виробу, грн; Свп- виробнича собівартість виробу, грн.
Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів (Нвмп) визначається за формулою (8.5):
НВМП=ЗВМП+ВМП-СМП, грн.. (8.5)
де Звмп - залишки витрат майбутніх періодів на початок планового періоду, грн;
НЗГП=ВТП*ТСКЛ, грн.. (8.6)
Норма запасу складається з кількості днів, необхідних для підготовки продукції до реалізації (комплектування, пакування, відвантаження, оформлення платіжних документів). Слід також зауважити, що грошові кошти підприємства та їх еквіваленти в національній та іноземній валюті не нормуються.
ПРИКЛАД 8.2. Для виробництва продукції використовується два види сировини: А і Б. Середньодобові витрати сировини А для виробництва одиниці продукції складає 0,5 тонни, сировини Б -0,2 тонни. Ціни на сировину складають відповідно 3 тис грн і 4 тис грн за 1 тонну. Тривалість інтервалу між суміжними постачаннями поточного запасу сировини складає 14 діб, підготовчого запасу - 2 доби, страхового запасу - 4 доби. Середньодобовий випуск 1 тонни товарної продукції за її виробничою собівартістю складає суму 2450 грн. Частка витрат на незавершене виробництво складає 40% у загальній виробничій собівартості виготовленої продукції. Відповідно до технологічного регламенту тривалість виробничого циклу складає 10 діб. За наведеними даними необхідно розрахувати норматив виробничих запасів і незавершеного виробництва на підприємстві.
РІШЕННЯ. Відповідно до формули (8.2) знайдемо норматив виробничих запасів на підприємстві: НВз = (0,5 тонни /добу х 3000 грн /тонну + 0,2 тонни /добу х 4000 грн /тонну) х (14/2 + 2 + 4) діб - 29900 грн. Відповідно до формули (8.3) знайдемо норматив незавершеного виробництва: Ннв = 2450 грн / добу х 0,4 х 10 діб = 9800 грн. Отже, норматив виробничих запасів складає 29900 грн, а незавершеного виробництва - 9800 грн.
Методи оцінки окремих елементів оборотних коштів
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. №751/4044, зі змінами і доповненнями, визначає методологічні засади формування інформації про запаси підприємства і розкриття її у фінансовій звітності. Відповідно до П(С)БО 9 під запасами розуміють активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності. Вони перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), а також управління підприємством.
Запаси включають:
сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції (виконання робіт, надання по слуг), обслуговування виробництва й адміністративних потреб;
незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і складанням де талей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, які виконують роботи (надають послуги), складається з ви трат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких ще не визначено доходу;
виготовлену на підприємстві готову продукцію, призначену для продажу і від повідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
товари у вигляді матеріальних цінностей, придбані (отримані) та утримувані підприємством з метою подальшого продажу;
малоцінні та швидкозношувані предмети, використовувані не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;
молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарств (для сільськогосподарських та суміжних з ними підприємств).
При відпуску запасів у виробництво, продажі та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:
методом ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
методом середньозваженої собівартості;
методом собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО - first in, first out); собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО - last in, first out);
методом нормативних витрат;
методом ціни продажу.
Для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.
За методом ідентифікованої собівартості оцінюються запаси, які відпускаються для спеціальних замовлень і проектів, а також невзаємозамінні запаси.
Оцінка за методом середньозваженої собівартості здійснюється окремо за кожною одиницею запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.
Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.
Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж, інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів.
Оцінка за нормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.
Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотку торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і часто змінювану номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.
ПРИКЛАД 8.3.Здійсніть оцінку руху виробничих запасів підприємства за методами середньозваженої собівартості, ФІФО і ЛІФО. Порівняйте результати, отримані за кожним з методів, в табличному вигляді. На початку січня 2004 р. підприємство мало 100 кг товарно-матеріальних запасів за ціною 8 грн за 1 кг. Протягом звітного місяця було придбано 60 кг сировини вартістю 9 грн за 1 кг і 80 кг матеріалів за ціною 10 грн за 1 кг. Відпуск запасів у виробництво склав за місяць 150 кг.
РІШЕННЯ. На початок 2004 р. підприємство мало товарно-матеріальні запаси на суму 800 грн (100 кг х 8 грн / кг). Протягом року було придбано сировини на суму 540 грн (60 кг х 9 грн / кг) та матеріалів на суму 800 грн (80 кг х 10 грн / кг). Отже, всього підприємство мало запасів 240 кг (100 кг + 60 кг + 80 кг) на загальну суму 2140 грн (800 грн + 540 грн + 800 грн). Відтак, середня собівартість товарно-матеріальних запасів становитиме: 2140 грн 1240 кг = 8,92 грн за 1 кг. Подальше рішення представлене в табл. 8.1.
Таблиця8.1
Оцінка матеріальних запасів методами середньозваженої собівартості, ФІФО і ЛІФО
Метод оцінки |
Вартість вибулих запасів, грн |
Вартість запасів на кінець місяця, грн |
Разом, грн |
ФІФО |
100x8 = 800 50x9 = 450 |
10x9 = 90 80x10 = 800 |
2140 |
1250 |
890 | ||
За середньозваженою собівартістю |
8,92x150= 1338 |
8,92x90 = 802 |
2140 |
ЛІФО |
80x10 = 800 60x9 = 540 10x8 = 80 |
90x8 = 720 |
2140 |
1420 |
Метод оцінки за середньозваженою собівартістю враховує всі ціни, за якими були придбані товарно-матеріальні запаси протягом звітного періоду і тим самим згладжує зміну рівня цін.
Метод оцінки запасів ФІФО в період зростання цін відображає найбільш високий рівень прибутку.
Метод оцінки запасів ЛІФО в період інфляційних процесів відображає най менший рівень прибутку в порівнянні з іншими методами.