13.5. Особливості здійснення багатофакторного аналізу прибутку

• зміни в обсягах реалізації;

• зміни в структурі й асортименті про­дукції;

• зміни відпускних цін на продукцію;

• зміни цін на сировинно-матеріальні ресурси;

• зміни в рівні витрат матеріальних і трудових ресурсів.

1. Розрахунок загальної зміни прибутку від реалізації продукції (ЛП) здійснюєть­ся за формулою (13.16):

АП = П₁-П₀, (13.16)

де Пі- прибуток звітного періоду;

По - Прибуток базового періоду.

2. Розрахунок впливу на прибуток змін відпускних цін на продукцію (ЛПі) здійс­нюється за формулою (13.17):

(13.17)

де ВРі = І Ці * Qi - виручка від реалізації продукції в звітному періоді в цінах звітного періоду; Ці - ціна виробу в звітному періоді;

Q1 - кількість виробів, реалізованих у звітному періоді; ВР_1,0 = І Цо* Qi - обсяг реалізації продукції в звітному періоді в цінах базо­вого періоду; Цо- ціна виробу в базовому періоді.

3. Розрахунок впливу на прибуток змін в обсягах реалізації продукції (ЛПг) за базовою собівартістю здійснюється за формулою (13.18):

(13.18)

де Кі - коефіцієнт зростання обсягів реалізації продукції за їх собівартістю, тобто Кі = Сі_іО/Со, Сі,о - фактична собівартість реалізованої продукції за звітний період у цінах і тарифах базового періоду;

Co - собівартість базового періоду.

4. Розрахунок впливу на прибуток змін в структурі й асортименті продукції (АПз) здійснюється за формулою (13.19):

АП₃ = По*К₂-По*К₁=По*(К₂-К₁), (13.19)

де Кг- коефіцієнт зростання обсягу реалізації за відпускними цінами, тобто

К₂ = ВР₁,₀/ВР₀;

ВРі_:о - обсяг реалізації в звітному періоді за цінами базового періоду; ВРо - обсяг реалізації в базовому періоді.

5. Розрахунок впливу на прибуток економії внаслідок зниження собівартості продукції (ДП₄) здійснюється за формулою (13.20):

(13.20)

де С_1,о - собівартість реалізованої продукції звітного періоду в цінах і за умова­ ми базового періоду; Сі - фактична собівартість реалізованої продукції звітного періоду.

6. Розрахунок впливу на прибуток економії від зниження собівартості продукції при одночасному зростанні обсягів реалізації (ДПв) здійснюється за формулою (13.21):

(13.21)

7. Окремо за даними бухгалтерського обліку визначається вплив на прибутої зміни цін на матеріали і тарифів на послуги (ДПб), а також економії, викликаної пору­ шеннями господарської дисципліни (ДП₇). Сума факторних відхилень (Д/7,) дає мож­ ливість визначити загальну зміну прибутку від реалізації за звітний період (ДП), ще виражається формулою (13.22):

(13.22)

13.6. Поняття фінан­сової діагностики та оцінка фінансово-економічного стану підприємства

Якщо підприємство розглядається як механізм, що перебуває в стані безупинного удосконалення своєї діяльності, то природно виникає питання: з чого почати цей процес? Комплекс діагностичних процедур є очевид­ною початковою фазою будь-якого процесу трансформації. В діагностиці підприємства існують два основних об'єкти аналізу: ре­зультати діяльності підприємства за період і його поточний стан (основні бізнес-процеси підприємства).

Економічна діагностика підприємства - аналіз і оцінка економічних показ­ників роботи підприємства на основі вивчення окремих результатів, неповної інфор­мації з метою виявлення можливих перспектив його розвитку і наслідків ухвалення поточних управлінських рішень. Підсумком діагностики на основі оцінки господарсь­кого стану і його ефективності є висновки, необхідні для прийняття термінових, але важливих рішень, наприклад, про цільове кредитування, про покупку чи продаж під­приємства, про його ліквідацію, реорганізацію тощо.

Основні положення діагностики:

Положення 1. Зміст діагностики полягає в аналізі результатів діяльності підпри­ємства і основних бізнес-процесів підприємства.

Положення 2. Фінансові показники слід аналізувати в комплексі з іншими «нефінансовими» показниками.

Положення 3. Принцип розумної достатності: для цілей діагностики варто вико­ристовувати тільки ті показники, що є інформаційною основою для прийняття управ­лінських рішень.

Положення 4. Принцип порівнянності: фінансові показники будуть некорисними для ухвалення рішення, якщо їх не можна зіставити з іншими даними, пов'язаними з об'єктом діагностики.

Положення 5. Принцип тимчасової узгодженості: фінансова діагностика повинна здійснюватися відповідно до конкретного тимчасового регламенту, наприклад, раз на рік здійснюється великомасштабна діагностика, а раз на місяць - моніторинг вибірко­вих фінансових показників.

Положення 6. Діагностика повинна закінчуватися лаконічним представленням основних висновків.

Сформульовані принципи мають виразний практичний зміст. їх повинен засто­совувати будь-який фінансовий аналітик. У протилежному випадку результати діаг­ностики будуть марними для прийняття майбутніх конструктивних управлінських рі­шень, спрямованих на поліпшення діяльності підприємства.

Фінансова діагностика діяльності підприємства передбачає здійснення повномасштабного фінансового аналізу за результатами його господарської діяльності. Слід зазначити, що господарська діяльність вважається ефективною, якщо підприєм­ство:

• раціонально використовує наявні активи;

• своєчасно погашає зобов'язання;

• функціонує рентабельно.

Фінансову діагностику підприємства слід здійснювати, використовуючи статті фінансової звітності:

1. Баланс підприємства (форма 1 -додаток до П(С)БО 2);

2. Звіт про фінансові результати (форма 2 - додаток до П(С)БО 3);

3. Звіт про рух грошових коштів (форма 3 - додаток до П(С)БО 4);

4. Звіт про власний капітал (форма 4 - додаток до П(С)БО 5);

5. Примітки до річної фінансової звітності (форма 5).

Метою фінансової діагностики є показова оцінка динаміки розвитку підприємст­ва, його фінансового стану.

Фінансова діагностика передбачає здійснення:

• горизонтального аналізу;

• вертикального аналізу;

• аналізу з використанням фінансових коефіцієнтів.

Сутність горизонтального аналізу полягає в порівнянні показників звітності попереднього і звітного років. При цьому здійснюється постатейне співставлення зві­тів, визначається абсолютне та відносне відхилення статей. Аналізуючи динаміку ва­люти балансу, порівнюють її значення на початок і кінець року (строки 280 та 640 Ба­лансу підприємства). Зменшення валюти балансу на кінець року свідчить про скоро­чення підприємством обсягів його господарської діяльності.

На відміну від горизонтального аналізу, який відтворює динаміку фінансової зві­тності за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітнос­ті. При здійсненні такого аналізу узагальнюючий показник приймається рівним 100%, а кожна його складова обчислюється як питома вага (частка від 100%). Узагальнюю­чими показниками приймаються підсумки Балансу (Актив, Пасив), обсяг реалізованої продукції Звіту про фінансові результати. За допомогою цього методу аналізу з'ясо­вують, яку частку в групі чи підгрупі узагальнюючих показників займає та чи інша стаття. Це дає змогу визначити вплив кожної складової узагальнюючого показника на діяльність підприємства.

Аналіз з використанням фінансових коефіцієнтів складається з 6 блоків:

1. Операційного аналізу.

2. Аналізу операційних витрат.

3. Аналізу управління активами.

4. Аналізу ліквідності.

5. Аналізу довгострокової платоспроможності.

6. Аналізу прибутковості.

Операційний аналіз передбачає розрахунок коефіцієнта росту валових прода­жів (крвп), коефіцієнта валового прибутку (к_Вп), коефіцієнта операційного прибутку (коп), коефіцієнта чистого прибутку (кчп) за формулами (13.23-13.26):

(13.23)

(13.24)

(13.25)

(13.26)

Під виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) слід розуміти зага­льний дохід (сукупні надходження) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (то­варів, робіт, послуг). В свою чергу, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, ро­біт, послуг) визначається шляхом вирахування з виручки від реалізації продукції (то­варів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.

Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна су­ма валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу за мінусом адміністрати­вних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Чистий прибуток визначається як різниця між прибутком від звичайної діяль­ності до оподаткування та сумою податків з прибутку.

Аналіз операційних витрат передбачає розрахунок коефіцієнта собівартості реалізованої продукції (к_Вс), коефіцієнта витрат на реалізацію та управління (к_Вру), коефіцієнта фінансових витрат та втрат від участі в капіталі (кф_В) за формулами (13.27-13.29):

(13.27)

(13.28)

(13.29)

Аналіз управління активами передбачає розрахунок коефіцієнтів оборотності активів (кол), оборотності необоротних активів (к_Нл), оборотності чистих активів (к_ЧА), оборотності дебіторської заборгованості (к_ДЗ), середнього періоду погашення (пері­оду інкасації) дебіторської заборгованості (Тдз), оборотності запасів за реалізацією

(кзр), оборотності запасів за собівартістю (кзс), оборотності кредиторської заборгова­ності (к_Кз), середнього періоду погашення кредиторської заборгованості (Т_Кз) за формулами (13.30-13.38).

(13.30)

(13.31)

(13.32)

(13.33)

(13.34)

(13.35)

(13.36)

(13.37)

(13.38)

Аналіз ліквідності підприємства вказує на його спроможність перетворити актив на грошові кошти швидко і без втрат ринкової вартості. Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують достатність поточних (оборотних) активів для погашення поточних зобов'язань (короткострокової кредиторської заборгованості).

При оцінці ліквідності розраховують 3 коефіцієнти:

1. Коефіцієнт покриття.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності.

3. 3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт покриття (коефіцієнт поточної ліквідності) (кп) дає загальну оцінку ліквідності активів, вказуючи на те, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань, і розраховується за формулою (13.39):

(13.39)

Коефіцієнт швидкої ліквідності (так званий коефіцієнт «лакмусу») (кшл), на від­ міну від попереднього, вказує на якість використання оборотних активів. Він розрахо­вується за формулою (13.40):

(13.40)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (клл) показує, яка частина поточних зобов'я­зань може бути погашеною негайно. Він розраховується за формулою (13.41):

(13.41)

Для оцінки платоспроможності та фінансової стійкості підприємства слід також розраховувати чистий робочий капітал підприємства (Рк). Його наявність свідчить про те, що підприємство спроможне не тільки оплатити поточні борги, але й має фі­нансові ресурси для розширення діяльності та інвестування найбільш прибуткових видів діяльності. Він розраховується за формулою (13.42):

Р_к = [Оборотні активи + Витрати майбутніх періодів]-- [Поточні зобов'язання + Доходи майбутніх періодів]

Аналіз довгострокової платоспроможності характеризує фінансову стій­ кість підприємства на перспективу з позицій структури коштів, залежність підприємс­ тва від зовнішніх інвесторів і кредиторів. При цьому аналізі використовують наступні коефіцієнти:

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу.

2. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу.

3. Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу.

4. Коефіцієнт забезпечення по кредитах.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу (квк) визначає питому вагу коштів власників підприємства в загальній сумі засобів, вкладених в майно підприємства. Він характеризує можливість підприємства виконати свої зовнішні зобов'язання за рахунок використання власних коштів і розраховується за формулою (13.43):

(13.43)

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу (к₃к) доповнює попередній коефі­цієнт, оскільки їх сума повинна дорівнювати одиниці. Він характеризує питому вагу за­лучених коштів в загальній сумі засобів, вкладених в майно підприємства, і розраховується за формулою (13.44):

(13.44)

Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу (к₃в) дає узагальнену оцінку фінансової стійкості підприємства. Він розраховується за формулою (13.45):

(13.45)

Коефіцієнт забезпечення по кредитах (коефіцієнт покриття процентів) (ккрвд) дає можливість оцінити потенційну можливість підприємства погасити зовнішні запози­чення. Він вказує на ступінь захищеності кредиторів від несплати процентних платежів і обчислюється за формулою (13.46):

(13.46)

Загальновідомо, що на короткострокову та довгострокову платоспроможність підприємства впливає його можливість отримувати прибуток. В цьому зв'язку необ­хідно здійснити аналіз прибутковості діяльності підприємства за показником рен­табельності, який є якісним аспектом ефективності його роботи.

При здійсненні цього аналізу необхідно визначити показники: 1. Рентабельності продажів.

2. Рентабельності активів.

3. Рентабельності капіталу.

4. Рентабельності продукції.

Показник рентабельності продажів (R_n) характеризує, який прибуток з однієї гривні продажів отримує підприємство. Він розраховується за формулою (13.47):

(13.47)

Показник рентабельності активів (Ra) характеризує, наскільки ефективно під­приємство використовує наявні активи для отримання прибутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства. Він обчислюєть­ся за формулою (13.48):

(13.48)

Показник рентабельності капіталу (Rk) характеризує ефективність викорис­тання підприємством власного капіталу і визначається як співвідношення чистого прибутку та середньорічної вартості власного капіталу за формулою (13.49):

(13.49)

Показник рентабельності продукції (Rnp) характеризує, на скільки вигідно під­приємству виготовляти продукцію. Він обчислюється як відношення чистого прибутку до собівартості товарної продукції за формулою (13.50):

(13.50)

Розрахунок всіх наведених вище показників створює підстави для повного і ґрунтовного аналізу фінансово-господарського стану підприємства в поточному періоді.