- •Методичні вказівки до вивчення дисципліни
- •V. Українська національна революція (Визвольна війна)
- •1.1.Арії (індоєвропейці) та інші стародавні народи у Східній Європі
- •1.2. Античні держави у Північному Причорномор’ї та Криму
- •1.3. Тюркська державність на території сучасної України
- •1.4. Слов’яни в давні часи
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів
- •2.2. Піднесення Києва. Володимир Великий. Ярослав Мудрий
- •2.3. Занепад Київської Русі. Початок феодальної роздрібненості
- •3.1. Піднесення Галицьких земель. Ярослав Осмомисл
- •3.2. Утворення і становлення Галицько–Волинського князівства
- •3.3. Князь Данило Галицький і його боротьба проти монголо–
- •3.4. Правління Романовичів. Занепад галицько–волинських земель
- •4. 1. Розчленування українських земель та включення їх до складу інших держав
- •4. 3. Формування українського народу та козацтва
- •4. 5. Петро Сагайдачний і створення козацького війська
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів
- •V. Українська національна революція (Визвольна війна) середини XVII ст.
- •5.1. Причини, передумови і характер Національної революції
- •5.2. Воєнні події 1648–1654 рр.
- •5.3. Українсько–московський договір 1654 р.
- •5.4. Утворення Української гетьманської держави
- •Контрольні запитання
- •Теми рефератів
- •Хронологічна таблиця
- •Література
3.4. Правління Романовичів. Занепад галицько–волинських земель
Найпослідовнішим продовжувачем державної політики свого батька був Лев Данилович (1264–1301 рр.), хоча він і був змушений визнати свою залежність від улусу Ногая, все ж таки князь приєднав до своїх володінь Закарпаття та Люблінську землю. Завдяки цьому територія Галицько-Волинської держави стала найбільшою за всю свою історію.
За князя Юрія I (1301–1315 рр.) Галицько-Волинське князівство посідало чільне місце серед країн Європи. Юрій домігся від константинопольського патріарха дозволу на відкриття у 1303 р. галицької митрополії. Юрій, як і Данило, прийняв королівський титул і назвав себе «королем Русі та князем Володимирії». За період правління Юрія I стабілізувався суспільний розвиток, розквітли міста, піднялася торгівля, зріс добробут людей.
Наступниками Юрія I стали його сини – Андрій та Лев II (1315–1323рр.). вони поділили територію князівства на сфери впливу, але правили спільно, дуумвіратом і тому розпаду єдиної держави не відбулося. Романовичі проводили активну зовнішню політику, налагодили союзницькі відносини з Польщею та Тевтонським орденом. Однак братам не вдалося єфективно протидіяти експансії Литви. Дорогочинська та Берестейська землі були втрачені. Трагічно для Андрія і Лева закінчиласьі боротьба з Золотою Ордою. У 1323 р. в битві з військами хана Узбека молоді князі загинули.
Загибель Андрія та Лева II, які не мали дітей, припинила пряму лінію династії Романовичів, що призвело до політичної кризи й ослаблення князівства. Майже 2 роки Галицько-Волинський трон залишався без правителя. І тільки у 1325 р. главою держави було обрано 14-річного мазовецького князя Болеслава Тройденовича, сина Марії, дочки Юрія I Львовича. Юний князь прийняв православ’я та ім’я Юрій II Болеслав. Період правління Юрія II став поступовим занепадом Галицько–Волинського князівства. Посилився неослабний прес Золотої Орди, безуспішною була боротьба з Польщею за Люблінську землю, міста дедалі більше контролювалися іноземними купцями та ремісниками, національна знать відійшла від адміністративної влади, місцеве населення наверталося до католицизму. Всі ці обставини призвели до боярської змови і у квітні 1340 р. Юрія II Болеслава було отруєно. Князівство втратило князя, а незабаром і незалежність. Землі Галицько–Волинської держави були розчленовані і опинилися під владою сусідніх феодальних країн: Галичина – під Польщею, Волинь – під Литвою, Буковина – увійшла до складу Молдавського князівства.
Отже, будучи безпосередньою спадкоємицею Київської Русі, Галицько–Волинська держава відіграла надзвичайно важливу роль в історії України: зберегла від завоювання і асиміляції південну та західну гілки східного слов’янства, сприяла їхній консолідації та усвідомленню власної самобутності; стала новим, після занепаду Києва,. Центром політичного та економічного життя; модернізувала давньоруську державну організацію; розширила сферу дії західноєвропейської культури, сприяли поступовому подоланню однобічності візантійського впливу, продовжила славні дипломатичні традиції Київської Русі, представляла східнослов’янську державність на міжнародній арені.
Контрольні запитання
Коли і як утворилося Галицьке князівство?
Яку політику проводив Ярослав Осмомисл?
Коли і як утворилась Галицько–Волинська держава?
В чому суть політики Романа Мстиславовича?
Яку політику здійснював Данило Галицький?
Як відбувалася боротьба руських князівств проти монголо–татарської навали?
Які причини занепаду Галицько–Волинського князівства?
Яке історичне значення мала Галицько–Волинська держава в історії України?
Теми рефератів
Ярослав Осмомисл: соціально–політичний портрет.
Роман Мстиславович – самодержавець Русі.
Данило Галицький: соціально–політичний портрет.
Боротьба Русі з моно голо–татарською навалою
Роль Галицько–Волинського князівства в історії української державності.
ІV. Україна під владою Литви та Польщі. Українське козацтво. Запорозька Січ
Ключові слова: литовці, православна віра, руська мова, руська знать. Уходництво, статут, селяни-кріпаки, міщани, шляхта, унія, інкорпорація, експансія, фільварк, панщина, ярмарка, Магдебурзьке право, духовенство, греко-католики, церковні братства, козацтво, український народ.
Після того як Галицько-Волинська держава припинила існування, українські землі потрапили в політичну орбіту Литви та Польщі. У цей період набули нового змісту політичні процеси, що розпочалися на попередніх стадіях історичного розвитку – посилення ролі окремих станів, поява нових державних інституцій. Розвивалися правові засади суспільного життя внаслідок внутрішніх змін і запозичення західноєвропейських правових норм. На історичній арені постало козацтво, православні церковні братства, греко-католицька (уніатська) церква.