Фактории розвитку продуктивних сил

• усебічний розвиток людини;

• розвиток освіти, науки;

• розроблення нової техніки, технології, НТП;

• пізнання і використання законів природи й суспільства;

• удосконалення організації й управління виробництвом

Внутрішня структура продуктивних сил розглядається з двох боків:

1) натурально-речового, або матеріально-речового;

2) суспільного — людей, колективів з їхніми здібностями до праці¹.

Взаємодія цих факторів (елементів) і є процесом праці, виробництвом — відношенням людей до матеріально-речових елементів (природи) і одночасно відносинами між людьми з приводу виробництва. Це визначає такі показники, як рівень розвитку продуктивних сил та їхній суспільний характер

Рівень розвитку і суспільний характер продуктивних сил

Рівень розвитку продуктивних сил характеризується якістю робочої сили людини (досвідом, кваліфікацією), технічною озброєністю, рівнем роз­витку техніки, технології, науки, суспільним поділом праці, місцем ро­бітника у виробництві та суспільстві, його соціальним статусом. Показ­никами рівня продуктивних сил є: енергоозброєність, електроозброєність, фондоозброєність, капіталоозброєність, продуктивність праці як більш загальний і найважливіший показник економічного прогресу

Суспільний характер продуктивних сил — це передусім спосіб, яким люди вживають, використовують свої продуктивні сили:

) або індивідуально — свої фізичні, природні сили і знання;

2) або групою, колективом;

3) або суспільством — при поглибленні суспільного поділу праці та кооперації праці тисяч робітників. При цьому зростає роль сукупної робочої сили, сукупного робітника, суспільного характеру праці та виробництва

З розвитком суспільства відбувається перехід від одного до іншого ета­пу ТСВ, який характеризує якісний стан продуктивних сил, їхній рівень розвитку. Головною рисою у зміні ТСВ є тип зв'язку людини з технікою. Економічні епохи відрізняються не тим, що виробляється, а тим, як ви­робляється, якими засобами праці. ТСВ — це етапи людської цивілізації

Визначення суті виробничих відносин

Щоб виробляти, люди вступають у певні зв’язки і відносини, і тільки у межах цих суспільних зв’язків і відносин існує їхня взаємодія з природою, має місце виробництво

Суспільне виробництво — це єдність взаємодії людей із природою (техніко-технологічний процес праці) та відносин між людьми (суспіль-- но-економічний, господарський процес праці). Вони утворюють єдину систему виробничих відносин, яка охоплює загальні відно­сини, притаманні різним історичним етапам розвитку суспільства (відносини розподілу праці, кооперації та ін.) та соціально-економічні панівні відносини (або відносини власності), які виникають на основі перших. До загальних відносин належать виробничо-технологічні або техніко - та організаційно-економічні відносини. Але існують й інші погляди, які розглядають економічні відносини як сукупність організаційно-економічних і соціально-економічних