3. Документно-інформаційні комунікації

4

План

Вступ ……………………………………………………………………………... 3 Типи та види комунікації………………………………………………………... 9

Форми комунікації та її основні прояви ……………………………………… 15

Висновок ………………………………………………………………………....21

Глосарій ………………………………………………………………................ 22

Список літератури ………………………………………………….. ………….23

Вступ

Ми живемо у інформаційному суспільстві, де інформація відіграє важливу роль і має велике значення. Дослідження передачі та отримання інформації шляхом комунікаційних процесів також має місце у сучасному світі. В сучасних умовах різко змінилося відношення до комунікації. Новий комунікативний простір породжується рівноцінними незалежними один від одного учасниками. Тільки за допомогою ефективно проведеної комунікації в сучасному суспільстві здійснюється все більше і більше подій. Суспільство стало більш залежним від комунікації. Ні в одному сторіччі не розвивалося стільки різноманітних дисциплін, пов’язаних з дією людини на людину.

В цій новій ситуації комунікація стає об’єктом дослідження, оскільки від рівня нашого знання цих процесів залежать наші результати. Система ієрархічної комунікації, де головним компонентом був наказ, стала мінятися на систему демократичної комунікації, де основою стає переконання.

Термін комунікація походить від латинського слова «communis», що в перекладі на українську мову означає «загальне», тобто той, хто передає інформацію, хоче встановити «загальність» з тим, хто її отримує, або «соmmunicatio» – повідомлення, передача, бесіда, розмова.

Нині в науці існує сотня визначень комунікації. Ще в 70-х роках ХХ польська дослідниця Х. Валінська у 1975 році у своїй докторській дисертації «Поняття комунікація в американській теорії масової комунікації» зафіксувала понад 200 дефініцій, що віднайшла в американській літературі, і виділила в них 18 семантичних (значеннєвих) категорій. Польський комуніколог T. Гобан-Клас у своєму підручнику «Засоби масової комунікації і масова комунікація» наводить сім типових визначень комунікації:

1) комунікація як трансмісія (трансляція, передача) інформації, ідей, емоцій, умінь;

2) комунікація як розуміння інших, коли ми й самі прагнемо, щоб нас зрозуміли (комунікація як порозуміння);

3) комунікація як вплив за допомогою знаків і символів на людей;

4) комунікація як об’єднання (створення спільноти) за допомогою мови чи знаків;

5)комунікація як взаємодія за допомогою символів;

6) комунікація як обмін значеннями між людьми, які мають спільне в сприйманні, прагненнях і позиціях;

7)комунікація як складник суспільного процесу, який виражає групові норми, здійснює громадський контроль, розподіляє ролі, досягає координації зусиль тощо.

В науці поняття комунікації тлумачиться по-різному. Соціологи розуміють під комунікацією взаємодію, тобто передачу соціальної інформації. Психологи – процеси обміну продуктами психологічної діяльності, насамперед спілкування. Кібернетики – обмін інформацією між складними динамічними системами та їхніми частинами, сприймання, накопичування та переробка інформації.

В менеджменті комунікація – це обмін інформацією за допомогою слів, літер, символів, жестів, за допомогою яких менеджер отримує інформацію для прийняття ефективних рішень і доведення їх до виконавців.

Основна роль комунікацій у поєднанні всіх функцій менеджменту, в досягненні бажаної поведінки окремих осіб чи колективу в організації.

Як стверджують більшість економістів світу, керівник будь-якої організації витрачає на комунікації від 50 до 90 відсотків свого часу тому, що у процесі передачі інформації виникають різні перешкоди, такі як спотворення, непорозуміння, уповільнення, ігнорування тощо.

Теорія комунікації, більш відома як «теорія інформації», виникла наприкінці 40-х років ХХ ст. під час вивчення процесів передачі інформації в технічних системах, таких як телеграф, радіо, телебачення або електронно-обчислювальна машина. Засновники цієї теорії – кібернетики Клод Шеннон та Норберт Вінер. В цій теорії було запропоновано розглядати комунікацію