2.3.2 Розрахунки необхідних трудових ресурсів і ефективності їх використання

Чисельність робітників-відрядників можна розрахувати як частку від розподілу загальної трудомісткості виробничої програми на дійсний фонд робочого часу одного середньоспискового робітника.

Чисельність усього промислово - виробничого персоналу визначається, виходячи з долі, що складає чисельність робітників-відрядників.

Продуктивність праці є одним з найважливіших економічних показників і свідчить про ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві, він показує здатність одного середньоспискового працівника підприємства випускати певну кількість продукції за одиницю часу (в даному разі за рік)

В Україні для підприємства і галузі продуктивність праці розраховують таким чином

ТП

ПП = , г.о./чол (2.13)

ПВП

де ПП - продуктивність праці, г.о.,

ТП - товарна продукція, г.о.;

ПВП - чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

В курсовій роботі необхідно розрахувати продуктивність праці, виходячи з обсягу виробництва продукції підприємством за різними вимірами; усі показники необхідно навести у таблиці.

Таблиця 2. Продуктивність праці на підприємстві

№	Назва показника продуктивності праці	Одиниці вимірювання	Показник
1	У трудових показниках	н-год/чол
2	Вартісні а) через товарну продукцію б) і т.д.	г.о./чол.

Необхідно пояснити важливість показника продуктивності праці, переваги і вади показників, одержаних при їх обчислюванні, виходячи з обсягу виробництва продукції за різними вимірами, визначити найбільш відповідний дійсному стану і водночас універсальний

2.3.3 Визначення виробничої потужності, виробничих фондів і ефективності їх використання

Для розрахунку виробничої потужності можуть бути використані наступні формули Виробнича потужність (в умовних одиницях, оскільки виробництво багато номенклатурне) дорівнює

Nф.ум.

ВП = , ум. одиниць (2 14)

Квп

де ВП - виробнича потужність в умовних одиницях;

Nф.ум. - фактичне виробництво в умовних одиницях,

Кдп - коефіцієнт використання виробничої потужності

Виробництво Nф.ум можна розрахувати за формулою.

τ∑

Nф.ум == , ум. одиниць (2.15)

τум

де τ∑ - загальна машиноємкість усієї виробничої програми, годин; τум - машиноємкість однієї умовної одиниці продукції, год/вироб.

Машиноємкість одиниці продукції і-ого найменування τі може бути орієнтовано визначена як частка від ділення трудомісткості одиниці цієї продукції на кількість чоловіків, що одночасно виготовляють цю продукцію

Тоді

m τ∑= ∑ τі *Ni, год (2.16)

і=1

де τ∑ - загальна машиноємкість усієї виробничої програми, годин,

τі - машиноємкість одиниці продукції і-ого найменування, годин/вироб; Ni - випуск продукції і-ого найменування, шт.

Машиноємкість однієї умовної одиниці розраховується таким чином

τум = τіγi + τіγi (2.17)

де ті - машиноємкість одиниці продукції і-го найменування, годин/ум.вироб;

γі - частка виробів і-ого найменування у загальній кількості виробів

Ефективність використання основних виробничих фондів визначається такими показниками як фондовіддача, фондоємкість, фондоозброєність

ТП

Фв , г.о./г.о (2.18)

ОПФср

де Фв - фондовіддача, г.о./г.о., яка показує, скільки товарної продукції знімається з кожної грошової одиниці вартості основних виробничих фондів; ТП-товарна продукція, г.о.

ОПФср - середньорічна вартість основних виробничих фондів, г.о.

Сереньорічна вартість основних виробничих фондів може бути розрахована як

Бп + Бк ОПФср - , г.о. (2.19)

2

де Бп, Бк - балансова вартість основних виробничих фондів відповідно на початок і кінець року, г.о.

Балансова вартість основних виробничих фондів на кінець року у порівнянні з їх величиною на початок року зменшується на суму амортизаційних відрахувань і вартості реалізованих непотрібних основних виробничих фондів.

ОПФср

Фе = ---------------, г.о./г.о. (2.20)

ТП

де Фє - фондоємкість, г.о./г.о.;

ОПФср - середньорічна вартість основних виробничих фондів, г.о.. ТП - товарна продукція, г.о.

Фондоозброєність дорівнює

ОВФср

Фо = , г.о./чол (2.21)

ПВП

де Фо - фондоозброєність, г.о./чол;

ОВФср - середньорічна вартість основних виробничих фондів, г.о., ПВП - чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

Визначення середньорічної вартості оборотних засобівможна зробити, виходячи з формули коефіцієнту оборотності

РП

Коб= (2.22)

ОЗнср

де Коб - коефіцієнт оборотності оборотних засобів;

РП - реалізована продукція за рік, г.о.;

ОЗнср - середньорічна вартість нормованих оборотних засобів, г.о.

Доцільно порівняти визначення оборотності з іншими засобами і відзначити недоліки Тривалість обороту визначається за формулою

360 Тоб= ,дні (2.23)

Коб

де Тоб - тривалість одного обороту, днів;

Коб - коефіцієнт оборотності оборотних засобів.

Узагальненим показником ефективності діяльності підприємства є його рентабельність (або норма прибутку), що визначається як

Р=Пбал/ОВФср+Ознср*100% (2.24)

де ОВФср - середньорічна вартість основних виробничих фондів, г.о.;

Р - рентабельність підпиємства, %

ОЗнср – середньорічна вартість нормових оборотних засобів,г.о.

2.3.4 Складання собівартості товарної продукції і визначення ії структури

Для здійснення заходів щодо зниження собівартості необхідно визначити її структуру, тобто розрахувати внесок кожного елементу у загальну повну собівартість.

Матеріальні витрати можуть бути розраховані, виходячи з їх долі у собівартості одиниці продукції кожного виду; тоді загальні матеріальні витрати - це сума добутків матеріальних витрат на одиницю продукції на її кількість у натуральному виді.

Другий елемент собівартості - оплата праці - містить основну і додаткову заробітну плату усього промислово-виробничого персоналу. Для його розрахунку необхідно:

1) визначити основну заробітну плату, необхідну для виготовлення одиниці продукції 1-ого найменування, виходячи з годинної тарифної ставки розряду, за яким тарифікована робота, і її трудомісткості;

2) визначити заробітну плату на одиницю продукції з урахуванням додаткової;

3) визначити заробітну плату робітників-відрядників, що безпосередньо виготовляють усю продукцію за номенклатурою;

4) визначити заробітну плату усього персоналу, враховуючи коефіцієнт заробітної плати.

Третій елемент - відрахування у соціальні фонди - визначається, виходячи з величини оплати праці і встановлених відсотків відрахувань.

Четвертий елемент - амортизаційні відрахування - був визначений попередньо у підрозділі 2.1.

П'ятий елемент - інші витрати - розраховується як різниця між загальною собівартістю усього випуску товарної продукції і сумою попередніх елементів.

Для визначення внеску кожного елементу уся собівартість приймається як 100%, потім розрахувати долю кожного елементу у відсотках; дані навести у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Структура собівартості товарної продукції

№ п/п	Назва елементу	Грошові одиниці	%

Необхідно зазначити склад елементу "інші витрати" і виходячи з досвіду виробничої практики, запропонувати заходи щодо їх зменшення. Необхідно також розрахувати, на скільки відсотків збільшиться прибуток, що залишається на підприємстві, якщо елемент "інші витрати" буде зменшений на визначений відсоток (маючи на увазі, що оптова ціна зберігається, прибуток у вихідному стані приймається за 100%).

2.3.5 Визначення цін на продукцію, оформлення і розподіл прибутку підприємства

За схемою рисі (підрозділ 2.1) необхідно розрахувати відпускні ціни на продукцію підприємсгва. Оптові ціни були розраховані у підрозділі 2.1 Відпускна ціна містить акцизний збір і податок на додану вартість (20% до оптової ціни разом з акцизним збором).

Прибуток можна визначити за формулою m

П∑ = ∑ Nі • Пі + Р, г.о. (2.25)

i=1

де П∑ - прибуток, що надійде до підприємства після продажу товарної продукції, г.о. Ni - випуск продукції і-ого найменування, шт;

Пі - прибуток, що заплановано в оптову ціну одиниці продукції і-ого найменування, г.о.; визначається за показниками рентабельності продукції;

Р - надходження від реалізації непотрібного майна, г.о.

Прибуток, що залишається на підприємстві, дорівнює 70% від П∑; цей прибуток орієнтовано розподіляється за схемою (у відсотках):

резервний фонд - 5-20

фонд розвитку виробництва, науки і техніки - 50 - 60 фонд соціального розвитку - 15-20

фонд матеріального заохочування - 30-35

Фонди соціального розвитку і матеріального заохочування формуються лише за рахунок прибутку, що залишається на підприємстві; фонд розвитку виробництва науки і техніки має і інші джерела (наприклад, амортизаційні відрахування); тому його величину необхідно розраховувати.

Якщо припустити, що суми цього фонду будуть спрямовані на придбання нових основних виробничих фондів, то можна розрахувати коефіцієнт оновлення за формулою

ОПФвв

Коновл. = (2.26)

ОПФк

де Коновл. - коефіцієнт оновлення;

ОПФвв - вартість введених основних виробничих фондів за певний період, г.о.; ОПФк - вартість основних виробничих фондів на кінець періоду, г.о.

Величина одержаного коефіцієнта оновлення дозволяє оцінити достатність чи брак коштів на реконструкцію підприємства.

2.3.6. Виконання підприємством обов'язків перед бюджетом і соціальними фондами

Підприємство сплачує до бюджетів.

1. податок на прибуток, що дорівнює 30% відП∑;

2. акцизний збір;

3) податок на додану вартість;

Сума акцизного збору, що сплачує підприємство як виробник підакцизного товару можна визначити за формулою

m СAзі АЗ∑ =∑ Ni • Ці , г.о. (2.27)

ⁱ⁼¹ 100

де АЗ∑ - загальна сума акцизних зборів, що сплачується підприємством, г.о.;

Ni- випуск продукції і-ого найменування, шт;

Ці - оптова ціна одиниці продукції 1-ого найменування, г.о.;

СAзі - ставка акцизного збору на продукцію і-ого найменування;

m-номенклатура випуску.

Податок на додану вартість, що складає 20%, дорівнює

Спдв m

ПДВ ∑ Ni• (Ці + АЗІ), г.о. (2.28)

1000. і=1

де ПДВ - податок на додану вартість, г.о.;

Спдв - ставка податку на додану вартість, %;

Ni- випуск продукції і-ого найменування, шт;

Ці - оптова ціна одиниці продукції і-ого найменування, г.о.;

АЗІ - акцизний збір з одиниці продукції і-ого найменування, г.о.

Сазі

АЗi-Ці* , г.о. (2.29)

100

де АЗі - акцизний збір з одиниці продукції і-ого найменування, г.о.; Сазі - ставка акцизного збору на продукцію і-ого найменування, %.

Підприємство здійснює внески у пенсійний фонд (32%), фонд сприяння зайнятості населення (15%) і фонд соціального страхування з усіх виплат персоналу - як у вигляді заробітної плати, так і у вигляді премії.

2.3.7 Соціальна діяльність підприємства

Обов'язковою і невід'ємною стороною діяльності підприємства є створення умов, які сприяли поліпшенню матеріального стану працівників. Цьому сприяє одержання прибутку і його часткове використання на виплату премії і придбання житла.

2.3.7.1 Розрахунок середньомісячної заробітної плати на підприємстві

Фонд матеріального заохочування, спрямований виключно, на виплату премій за результати роботи за рік, розподіляється пропорційно заробітній платі. Тому середньомісячну заробітну плату для працівника підприємства можна розрахувати таким чином

ФЗПпвп +ФЗМ

ЗПсер.п = , г.о./чол (2.30)

ПВП* 12

де ЗПсер.п. - середньомісячна заробітна плата працівника підприємства, г.о./чол; ФЗПпвп-фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу, г.о. (розраховано у підрозділі 2.3.4 як елемент собівартості);

ФМЗ - фонд матеріального заохочування, г.о.;

ПВП - чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

Для визначення середньомісячної заробітної плати робітника підприємства необхідно розрахувати, скільки грошових одиниць премії припадає на одну грошову одиницю заробітної плати (так би мовити "ціну розподілу премії").

ФМЗ ФМЗцрп = , г.о. (231)

ФМЗпвп

де ЦРП — ціна розподілу премії, г.о.

ФМЗ - фонд матеріального заохочування, г.о.,

ФЗПпвіі - фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу, г.о. Тоді середньомісячна заробітна плата робітника-відрядника дорівнює

ФЗП відр +ЦРП * ФЗП відр

ЗПсервідр = , г.о./чол. (2.23)

гвідр * 12

де ЗПсервідр - середньомісячна заробітна плата робітника-відрядника, г.о.; ФЗПвідр - фонд заробітної плати робітників- відрядників, що містить основну і додаткову заробітну плату, г.о.;

ЦРП - ціна розподілу премії, г.о./г.о.;

гвідр - чисельність робітників-відрядників, чол

2.3.7.2 Виконання соціальної програми підприємства (забезпечення житлом)

Виконання соціальної програми підприємства стосується насамперед забезпеченням житлом тих працівників, для яких це вкрай необхідно.

За приміщенням, що всі кошти фонду соціального розвитку будуть спрямовані на придбання житла, підприємство у змозі за рік придбати

ФСР

n = , кв (2 33)

Цкв

де n - кількість квартир;

ФСР - фонд соціального розвитку, г.о.;

Цкв - ціна за одну квартиру, г.о./кв

Враховуючи, що за статистикою приблизно 5-6 відсотків персоналу мають потребу в житлі або в поліпшенні побутових умов, можна визначити міру задоволення цієї потреби.

2.4 Підготовка третього розділу курсової роботи

У третьому розділі роботи наводиться система доходів, які розробляються на основі розрахунків проведених у другому розділі.

Запропоновані заходи повинні мати економічне обгрунтування. Розділ закінчується розрахунком економічного ефекту.

3. ОФОРМЛЕННЯ І ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

При оформленні курсової роботи слід дотримуватись таких правил.

Курсову роботу виконують машинним (за допомогою комп'ютерної техніки) або рукописним засобом на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210><297 мм). При розміщенні тексту необхідно мати такі розміри : верхній, лівий і нижній - не менше 20 мм, правий - не менше 10 мм.

Курсова робота має таку структурну схему:

• обкладинка;

• титульний аркуш;

• зміст;

• розділи 1,2,3;

• перелік літературних джерел;

• додатки.

Текст курсової роботи повинен мати однаковий колір, структурні елементи „ЗМІСТ", „ВСТУП", „ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ' не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів.

Заголовки структурних елементів звіту і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Відстані між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше ніж 2 рядки. Не допускається розміщувати назву розділу або підрозділу в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено лише один рядок тексту. Сторінку курсової

роботи слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок, але номер сторінки на ньому не проставляють. Приклад оформлення титульного аркуша наведено у додатку.

Розділи, підрозділи, пункти слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи позначаються арабськими цифрами без крапки. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номеру підрозділу, відокремлених крапкою. Після підрозділу крапку не ставлять.

Ілюстрації слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються, або на наступній сторінці. Назву ілюстрації розміщують під ілюстрацією. Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці; при необхідності таблицю розташовують таким чином, щоб її можна було прочитати після повороту за годиною стрілкою. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці. Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Слово „Таблиця" вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: „Продовження

таблиці " з зазначенням номера таблиці. Заголовки граф таблиці починають з великої

літери, а підзаголовки - з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком.

Формули розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Формули слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою. Номер формули зазначають на рівні формули в дужках у крайньому правому положенні на рядку. Пояснення значення кожного символу слід давати з нового рядка у тій послідовності, в якій ці символи наведені у формулі. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом „де" без двокрапки.

Посилання в тексті курсової роботи слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад „...у роботах [1-7]...". Бібліографічні описи в переліку посилань подають у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті, і згідно з правилами, які застосовані в додатку.

Після оформлення курсової роботи її подають на кафедру для реєстрації і передачі керівнику на перевірку не пізніше зазначеного робочим планом терміну. Під час перевірки керівник позначає питання для з'ясування, оцінює глибину висвітлення теми, доцільності рекомендацій і їх обгрунтованість Захист здійснюється перед викладачем кафедри. Наприкінці ставиться загальна оцінка за курсову роботу з урахуванням якості підготовленої роботи і вміння студента грамотно відповідати на запитання під час захисту.