Тема: податки та податкова політика держави

ПЛАН

1. Податки, їх сутність та функції

2. Види податків.

3. Принципи побудови податкової системи

4. Податкова політика держави та її особливості на Україні – самост.

Рекомендована література:

1. Мочерний С.В. Основи економічної теорії: навч. посіб.- К.: „Академія”, 2009.-с.365

2. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Підручник. За ред.. Г.Н.Климко, В.П. Нестеренко, - 2-ге вид. –К., 2007. Розд. 25 § 3.

1. Провідна роль у забезпеченні виконання державою її функцій належить податкам.

Податки– обов’язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального та місцевого бюджетів. Вони з’явились у глибокій давнині разом з появою владних структур.

Суть податків проявляється в їх функціях :

• фіскальну (від лат. казенний). Вона означає необ­хідність створення державної скарбниці для забезпечення існування держави та її установ, органів тощо;

• перерозподільну — податки є важливим інструментом розпо­ділу і перерозподілу фінансових ресурсів. Відбувається це в основ­ному через бюджетну систему;

• регулюючу — вилучення податків впливає на активізацію трудової активності, на краще використання основних фондів, сти­мулювання тих чи інших галузей виробництва завдяки створенню податкових пільг.

Податкова система складається з ряду елементів. Розглянемо основні з них.

1) Суб'єкт податку — особа, яка за законом зобов'язана сплачува­ти податки.

2) Об'єкт податку — доход або майно, з якого нараховується пода­ток (заробітна плата, прибуток, доход з цінних паперів, нерухоме майно тощо).

3) Ставка податку — величина податкових нарахувань на одини­цю об'єкта податку (грошова одиниця доходів, одиниця земельної площі, одиниця виміру товару тощо). Розрізняють тверді, прогресивні пропорційні та регресивні податкові ставки.

2. Залежно від встановлення ставок розрізняють пропорційні, про­гресивні та регресивні податки.

1. Пропорційні податки ґрунтуються на твердих ставках, які встановлюються в однаковому відсотковому відношенні до об'єкта податку без урахування диференціації його величини.

2. Прогресивні податки передбачають підвищення величини ста­вок зі зростанням доходу. При прогресивній шкалі оподаткування платник податку сплачує не тільки все більшу абсолютну суму до­ходів у вигляді податку (в міру зростання їх), а й більшу його частку. Прогресивні податки в основному сплачують ті особи, які мають великі доходи.

3. Регресивний податок передбачає зниження величини ставки зі зростанням доходу. Він може й не вести до зростання абсолютної суми надходжень до бюджету при збільшенні доходів фізичних і юри­дичних осіб, що платять податок.

За принципами встановлення податки поділяють на прямі та непрямі.

Прямі податки вилучають з доходів або майна юридичних і фізичних осіб. До них належить податок на прибуток підприємств або організацій, на доходи, а також особистий прибутковий податок з громадян, податок на нерухоме майно.

Непрямі податки встановлюються у вигляді надбавок до ціни товару або тарифу на послуги.

Розрізняють також загальнодержавні та місцеві податки.

До загальнодержавних податків належать мито, податки на ек­спорт та імпорт, податок на додану вартість, податок на прибуток (для підприємств) або доходи (для окремих громадян).

Місцевими є податки з власників будівель, комунальний податок тощо.

3. Система оподаткування повинна бути гнучкою і сприяти економічному розвитку держави. Отже, можна сформулювати такі принципи оптимального оподаткування:

- оподаткування не повинно бути надмірним,

- один дохід не повинен оподатковуватись більше одного разу,

- система і процедура сплати податків мають бути простими, зрозумілими і зручними для платників,

- рівність, недопущення будь-яких виявів податкової дискримі­нації;

- економічна обґрунтованість, встановлення податків на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можли­востей.

Американський економіст А.Лаффер обґрунтував залежність між прогресивністю оподаткування, національним виробництвом і доходами бюджету. Він відобразив цю залежність у так званій кривій Лаффера:

Т

Т – ставка податку у %

.М

Н – податкові надходження

М – максимальні надходження

Н

Згідно з теорією Лаффера підвищення податків до певного рівня (М) сприяє зростанню доходів бюджету, а за певною межею податки не стимулюють розвиток економіки. Отже, необхідно встановити таку оптимальну межу податкового рівня, перевищення якої має негативні наслідки для державного бюджету та економіки.