- •Конституційні права на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування, на безпечне для життя і здоров’я довкілля
- •Конституційні права на освіту, свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності.
- •Конституційні права на загальні збори, сходи громадян за місцем проживання, місцеві збори, громадські слухання
- •Конституційне регулювання шлюбу, положення дитини.
- •Органи територіальної самоорганізації населення
- •Правовий статус іммігрантів
Конституційні права на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування, на безпечне для життя і здоров’я довкілля
Стаття 22. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.
Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров’я" від 19 листопада 1992 року N 2801-XII
Кожна людина має природне невід’ємне і непорушне право на охорону здоров’я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров’я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров’я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв’язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.
Основи законодавства України про охорону здоров’я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров’я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.
Постанова Верховної Ради України від 10 липня 2003 року N 1094-IV про направлення на повторне третє читання проекту Закону України "Про загальнообов’язкове державнесоціальне медичне страхування".
Стаття 50. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.
Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року N 1264-XII.
Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини — невід’ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.
З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров’я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Постанова Верховної Ради України від 4 листопада 2004 року N 2169-IV "Про інформування громадськості з питань, що стосуються довкілля".
З метою забезпечення широкого доступу до екологічної інформації, а також на виконання положень Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, законів України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про об’єкти підвищеної небезпеки”, “Про місцеве самоврядування в Україні” Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Рекомендувати Кабінету Міністрів України забезпечити:
щорічне інформування населення через засоби масової інформації про 100 об’єктів, які є найбільшими забруднювачами навколишнього природного середовища;
щоквартальне інформування — про десять об’єктів, які є найбільшими забруднювачами навколишнього природного середовища на загальнодержавному рівні за минулий квартал;
з 1 січня 2005 року функціонування мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації.