Глава 4.1. Народні депутати україни

Стаття 4.1.1.

1. Порядок діяльності народного депутата України у Верховній Раді та її органах визначається Конституцією України (888-09), Законом України про статус народного депутата України (2790-12), Законом України про постійні комісії Верховної Ради України, цим Регламентом та іншими законами України.

Стаття 4.1.2.

1. Депутатам після визнання Верховною Радою їх повноважень видані окружною виборчою комісією посвідчення про обрання депутатом замінюються на посвідчення народного депутата України; депутату видається також нагрудний знак “Народний депутат України”.

2. Народний депутат України працює у Верховній Раді на постійній основі. Він зобов’язаний протягом місяця після визнання Верховною Радою його повноважень залишити попереднє місце роботи і передати трудову книжку з записом про це до Секретаріату Верховної Ради.

Стаття 4.1.3.

1. Депутат забезпечується персональним місцем в залі засідань Верховної Ради.

Стаття 4.1.4.

1. Діяльність депутата під час сесійного періоду включає:

1) участь у засіданнях Верховної Ради;

2) участь у засіданнях комісій Верховної Ради, їх підкомісій та робочих чи підготовчих груп;

3) участь у засіданнях Президії Верховної Ради;

4) виконання доручень Верховної Ради та її органів;

5) роботу над законопроектами, документами Верховної Ради та виконання інших депутатських повноважень у складі депутатських груп (фракцій) чи індивідуально;

6) роботу у виборчих округах.

2. Діяльність депутата, зазначена в підпунктах 2-6 ч.1 цієї статті, здійснюється у період між засіданнями Верховної Ради, за винятком випадків виконання невідкладних доручень Верховної Ради або її Президії.

3. Робочі дні поза сесійним часом і часом відпустки депутати використовують за своїм розсудом для підвищення своєї кваліфікації, обміну досвідом, роботи у виборчому окрузі та для іншої діяльності, пов’язаної з виконанням депутатських повноважень.

Стаття 4.1.5.

1. Участь у засіданнях Верховної Ради та її органів, виконання доручень Верховної Ради та її органів є підставою для відкладення депутатом усіх інших службових справ.

2. Рішення про відрядження депутата (за його згодою) для виконання депутатських повноважень та доручень Верховної Ради та її органів приймають: Верховна Рада України; Президія Верховної Ради; комісія Верховної Ради, до складу якої обрано депутата; Голова Верховної Ради, а в разі його відсутності — заступники Голови Верховної Ради. Ці ж органи і посадові особи формулюють завдання на відрядження депутата.

3. Депутат зобов’язаний зареєструватися і бути присутнім на засіданнях Верховної Ради та її органів, до яких його обрано. Депутат не має права не брати участь в голосуванні, в тому числі й таємному, за винятком випадків, встановлених ч.4 цієї статті та іншими законами.

4. Депутат не бере участь в голосуванні, якщо Верховна Рада приймає окреме рішення щодо нього персонально.

Стаття 4.1.6.

1. Відсутність депутата на засіданнях Верховної Ради та її органів, до яких його обрано, допускається лише з поважних причин.

2. Підставою для відсутності депутата на засіданнях Верховної Ради чи її органів, які проводяться згідно з розкладом засідань, є виконання депутатом у цей же час доручень Верховної Ради або її органів, якщо про такі доручення ними було прийнято відповідні рішення. Про відсутність депутата з зазначених підстав Голову Верховної Ради повідомляє секретар відповідного органу Верховної Ради.

3. За звичайних обставин поважною причиною для відсутності депутата є його тимчасове увільнення від роботи у зв’язку з хворобою чи доглядом за дитиною, його одруженням, народженням дитини, трауром, документально підтвердженими транспортними перешкодами, а також роботою у виборчому окрузі у зв’язку з відкликанням його виборцями згідно з законом. Поважними причинами для відсутності депутата є й інші обставини, коли згідно з законодавством наймодавець зобов’язаний надати працівнику тимчасову відпустку.

4. Не є поважною для відсутності депутата причина, зазначена в ст.3.8.4.

5. У кожному випадку, крім зазначених у ч.2, 3, 4 цієї статті, питання щодо визнання причини відсутності поважною вирішується Верховною Радою після розгляду висновку комісії, до компетенції якої входять питання депутатської етики. Обговорення цього питання здійснюється за скороченою процедурою (ст.3.4.2) без виступів, зазначених в підпунктах 3 і 5 ч.1 тієї ж статті. Депутату надається слово для виступу з поясненнями і для відповідей на запитання депутатів. Рішення про визнання причини відсутності поважною приймається відповідно до положень ч.3 ст.3.2.2. Відсутність зазначеного депутата без поважних або з невідомих причин на засіданні не є перешкодою для прийняття рішення. Послідовність розгляду причин відсутності того чи іншого депутата визначається кількістю пропущених ним засідань, незалежно від того, до якої депутатської групи (фракції) він належить; при цьому розгляд розпочинається щодо тих, хто має найбільше пропущених засідань.

Стаття 4.1.7.

1. Депутат, який не може взяти участь в одному чи кількох наступних засіданнях, повинен письмово, з зазначенням причин, повідомити завчасно про це Голову Верховної Ради через Секретаріат Верховної Ради, а про неможливість взяти участь у засіданні комісії — голову цієї комісії в такому ж порядку. В разі невиконання депутатом цієї вимоги він дає письмові пояснення з цього приводу комісії, до компетенції якої входять питання депутатської етики.

2. За дні відсутності без поважних причин на засіданнях Верховної Ради чи її органів депутату не провадяться виплати, пов’язані з виконанням депутатських обов’язків.

3. Після закінчення кожної сесії Верховної Ради за поданням Секретаріату Верховної Ради в газеті “Голос України” окремо друкуються відомості про відсутність депутатів на сесії без поважних та з невідомих причин.

Стаття 4.1.8.

1. Дані про відсутність депутатів на засіданнях Верховної Ради та її органів без поважних та з невідомих причин щомісячно передаються Секретаріатом Верховної Ради до комісії, до компетенції якої входять питання депутатської етики.

2. На вимогу комісії, до компетенції якої входять питання депутатської етики, депутат зобов’язаний дати пояснення причини своєї відсутності. Пропущені депутатом засідання Верховної Ради чи її органів, щодо яких немає відповідного рішення Верховної Ради згідно з ч.5 ст.4.1.6, вважаються пропущеними депутатом без поважних причин (крім випадків, зазначених в ч.2, 3 ст.4.1.6).

3. У разі відсутності депутата без поважних причин загалом більш як на 20 засіданнях протягом календарного року комісія, до компетенції якої входять питання депутатської етики, подає до Верховної Ради пропозицію про порушення Верховною Радою питання перед виборцями відповідного округу про його відкликання (ч.2 ст.9.8.3).

Стаття 4.1.9.

1. Якщо депутат вживає образливі або лайливі висловлювання щодо інших депутатів або вчиняє дії, не сумісні з правилами депутатської етики, за висновком комісії, до компетенції якої входять питання депутатської етики, Верховною Радою можуть бути застосовані до нього такі заходи впливу: попередження, догана, сувора догана з наступним повідомленням про них в газеті “Голос України”. Рішення про це приймається після скороченого обговорення більшістю голосів депутатів від їх фактичної кількості і заноситься до протоколу засідання.

2. Депутат, який вважає, що інший депутат вчинив щодо нього зазначені в ч.1 цієї статті дії, може звернутися до комісії, до компетенції якої входять питання депутатської етики, з письмовою заявою про це, якщо ці депутати не досягли примирення.