§ 9.2.2. Оцінка кредитоспроможності на основі аналізу грошових потоків

аналіз грошового потоку – спосіб оцінки кредитоспроможності підприємства, в основі якого лежить використання факторних показників, що характеризують оборот коштів у клієнта у звітному періоді. Саме цим метод аналізу грошового потоку принципово відрізняється від методу оцінки кредитоспроможності клієнта на основі системи фінансових коефіцієнтів, розрахунок яких будується на звітних (сальдових) показниках.

Аналіз грошового потоку полягає в співставленні відтоку і притоку коштів у позичальника за період, який відповідає терміну надання кредиту ¹.

Різниця між надходженням і витрачанням коштів визначає величину чмстого грошового потоку. Як вже раніше зазначалось, зміни величини запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості, інших активів і пасивів, основних засобів по-різному впливають на чистий грошовий потік. Для визначення цього впливу порівнюють залишки по статтям запасів, дебіторів, кредиторів і таке інше на початок і кінець періоду. Зростання залишків запасів, дебіторів та інших активів протягом періоду означає відтік коштів і враховується при розрахунку із знаком “–” , а зменшення – приток коштів і фіксується із знаком “+” . Збільшення величини довго- та короткострокової заборгованості, а також інших пасивів розглядається як надходження коштів (“+”), а зниження – як їх витрачання (“–”).

Крім того, в визначенні припливу і відпливу коштів, пов’язаних із зміною величини основних засобів, є певні особливості. Враховуються не тільки зростання або зниження їх залишку за період, а й результати реалізації частки основних засобів протягом періоду. Перевищення ціни реалізації над балансовою оцінкою розглядається як надходження коштів, а зворотна ситуація – як витрачання коштів.

Приток (відтік) коштів у зв’язку зі зміною вартості основних засобів

=

Вартість основних засобів на кінець періоду

–

Вартість основних засобів на початок періоду

+

Результати реалізації основних засобів протягом періоду

Для аналізу грошового потоку використовуються дані як мінімум за 3 останніх роки. Якщо клієнт мав стійкі перевищення надходження коштів над їх витрачанням, то це свідчить про його фінансову стійкість, а значить і кредитоспроможність. Коливання величини чистого грошового потоку, а також короткочасне перевищення витрат над надходженням коштів вказує на більш низький рейтинг клієнта за рівнем кредитоспроможності.

Накінець, систематичне перевищення відтоку грошових коштів на їх притоком характеризує клієнта як некредитоспроможного. Середня величина чистого грошового потоку, що мало підприємство протягом досліджуваного періоду, може бути використана як межа надання нових кредитів чи позик. Перевищення позикового грошового потоку над негативним відображенням, в якому розмірі клієнт може погашати за період боргові зобов’язання. На основі співвідношення величини чистого грошового потоку і розміру боргових зобов’язань клієнта визначається клас його кредитоспроможності. Нормативні рівні цього співвідношення:

І клас – 0,75;

ІІ клас – 0,30;

III клас – 0,25;

IV клас – 0,20;

V клас – 0,15 [6, с. 207-211].

Аналіз грошового потоку дозволяє зробити висновки про слабкі місця в управлінні підприємство. Наприклад, витрачання коштів може бути пов’язане з управлінням запасами, розрахунками (дебітори, кредитори), фінансовими платежами (податки, відсотки, кредитори). Виявлення слабких ланок менеджменту використовується для розробки умов кредитування, відображених в кредитній угоді. Наприклад, якщо основним фактором витрачання коштів є зайве відволікання коштів в розрахунки, то умовою кредитування клієнта може бути підтримання оборотності дебіторської заборгованості протягом всього терміну користування кредитом на певному рівні. По такій причині відтоку коштів, як недостатня величина акціонерного капіталу, умовою кредитування може бути збереження певного нормативного рівня коефіцієнта фінансового левериджу.

Для прийняття рішення про доцільність і розмір надання кредиту на відносно тривалий термін аналіз грошового потоку здійснюється не тільки на основі факторних даних за минулі періоди, а й на основі прогнозних даних на плановий період. При цьому, фактичні дані використовуються для розрахунку прогнозних показників. Прогнозна величина окремих елементів притоку і відтоку коштів визначається з урахуванням їх середнього значення за минулі періоди і планових термінів росту виручки від реалізації.