slovnik

АТРІУМ, атрій (лат. ater – темний, чорний) – середнячастинадавньоіталійськогоіримського житла у вигляді закритого внутрішнього дворика, на який зверталася значна частина приміщень, місце зборів родини. Крила атрію (ала) – зобохбоків– вважалимісцеміснування домашніх богів, тут зберігались їх зображення і маски предків. У давнину посередині атрію було вогнище, над яким в покрівлі знаходився отвір для виходу диму. Від цього диму стіни і стеляатріюбулизакопчені, відчоговінотримав свою назву. В епоху пізньої республіки та імперії атрій став одним з парадних приміщень римського будинку з багатим оздобленням: місце вогнища зайняв прямокутний басейн (імплювій), надяким, якіраніше, зберігсяотвір вдахудлястокудощовоїводи(комплювій).

Італійський домус (реконструкція, схема плану):

1. Таберна; 2. Атріум; 3. Крило (Ала); 4. Імплювій; 5. Таблінум; 6. Город; 7. Коридор; 8. Картібул (стіл); 9. Кубікули(спальні); 10. Комора

ІМПЛЮВІЙ (лат. impluvium – водостік) – неглибокий басейн посередині атріума, прямокутний у плані, що влаштовувався у давньоримському будинку під наскрізним отвором у даху (комплювієм), куди з даху стікала дощова вода. Спочатку використовувавсядлягосподарськихпотреб, згодомузаміськихвіллахприкрашаватріум.

КОМПЛЮВІЙ, комплювіум (лат. pluvia – дощ) – прямокутний отвір всередині даху житлового будинку давньоримської доби, що призначався для освітлення приміщень та стоку дощової води в імплювій, влаштований у внутрішньому (атріумному) дворі.

АНДРÓН (гр. – чоловік) – приміщення в еллінському або давньоримському будинку, призначене для чоловічих бенкетів.

АЛА, крило (лат. – плече) – одне з симетричних приміщень етруського, згодом давньоримського будинку-особняка, розташоване збоку від атріума чи перистилю і призначене для бесід хазяїна з гостями.

ВЕЛАРІУМ, веларій (лат. – вітрило, покров): 1) завіса, що слугувала замість дверних стулок у давньоримських будівлях; 2) тент над амфітеатром чи імплювієм давньоримського житлового будинку.

ВЕСТИБУЛЬ (лат. – передпокій) – оточений з трьох боків невеликий майданчик перед входом до давньоримського житлового будинку. Присвячувався богині домашнього вогню Весті. В імператорський період тут влаштовували колонний портик.

61

ВІЛЛА (лат. villa – маєток) – у стародавніх римлян – сільська садиба, заміський маєток здебільше господарського призначення (Villa rustica) або міська будівля для відпочинку і розваг (Villa urbana).

Помпеї. Вілла Містерій. ІІІ – ІІ ст. до н. е. (вигляд вілли в епоху імперії (реконструкція), план вілли в період республіки)

КАВЕА (лат. – заглиблення): 1) внутрішній дворик всередині староіталійського будинку. Пізніше розвився у форму атріума; 2) відгороджені місця для глядачів у римському амфітеатрі; 3) відділення для диких тварин, призначених для боїв.

КУБІКУЛА (лат. – спати): 1) оформлення віконного прорізу у класичній архітектурі двома колонками з антаблементом чи фронтоном; 2) спальна кімната у давньоримсь- комубудинку-особняку(домусі), щорозташовуваласьвздовжперистильногодвору.

ДОМУС (лат. житло, родина) – дав-

ньоримський міський житловий будинок з атріумним і перистильним дворами, відповідними приміщеннями (протирон, вестибул, трикліній, ала, екус, екседра, спальні, кухня, бальнеум) навколо них та садом (ксістом). Поряд з житловими приміщеннями з боку вулиці влаштовувались крамниці (таберни), якічастоздавалисьунайм.

Дім Менандра в Помпеях (розріз, план)

ТРИКЛІНІЙ, триклініум(лат. – триліжка): 1) їдальняудавньоримськомужитловому будинку (домусі). Багато декорувалась різьбленням та розписами. У великих будинках малося по два Т. (зимовий та літній) або чотири (весняний і літній, що виходили на північний бік перистилю та осінній і зимовий – на південний); 2) місця для урочистоїтрапезизістоломікушетками, розміщенимипідковоподібнозтрьохбоків.

КАРТИБУЛ (лат.) – кам’яний або різьблений мармуровий стіл, який спочатку мав одну підпору. Згодом підпора виконувалась у вигляді стінки, фланкованої рельєфними зображеннями грифонів або тварин. Знаходився між таблінумом та імплювієм у давньоримському житловому будинку (домусі).

ТАБЕРНА(лат. – дощанахатинка, крамниця): 1) торговечиремісничеприміщення з житловими кімнатами на антресолях, яке могло бути частиною зверненого на вулицю або площу житлового будинку, храмового комплексу, форуму в давньоримський час; 2) лавка міняйл у Стародавньому Римі.

62

ТАБЛІНУМ, таблініум (лат. – дошка) – піднята на одну–дві сходинки кімната у будинку давньоримського часу, призначена для багатих трапез, ділових занять власника, котра розташовувалась на протилежному боці від входу до атріума і за потреби ізолювалася ширмами. По боках розміщались кімнати і коридор, що вів до саду за будинком (ксіста).

Види екусів у італійських будинках:

1 – Помпеї. Тетрастильний екус будинку Срібного весілля, 1-ша половина І ст. до н.е.; 2 – Помпеї. Коринфський екус будинку Лабіринту, І ст. до н. е.

3 – Геркуланум. Будинок Мозаїчного атрія. Єгипетський екус

ЕКУС, ек (лат. – приймальне приміщення) – парадний зал, вітальня для прийому гостей у заміському давньоримському будинку, їдальня у міському домусі, що розташовувалися біля перистилю або атріума.

ІНСУЛА (лат. insula – острів; окремо поставлена будівля) – багатоповерховий житловий будинок у Стародавньому Римі з кімнатами для найму на верхніх поверхах і табернами, які розташовувалися на першому поверсі з антресолями. Спочатку І. мали суворий вигляд і просте коридорне розпланування. Бетонні стіни облицьовувались цеглою, верхні поверхи інколи були дерев’яними. Згодом фасади оформлялися ордерним декором, входи на сходові клітки влаштовувались із внутрішніх дворів.

Рим. Інсула на вулиці Джуліо Романо. ІІ ст. до н.е. (реконструкція фасаду)

ТАБУЛЯРІУМ (лат. – сховище документів на дошках) – споруда державного архіву Стародавнього Риму або будинок для зберігання міських архівів.

63

ÁРКА (від. лат. arcus – дуга) – криволінійне перекриття прорізу в стіні або прогону міждвомапідпорами(колонами, стовпамитощо). А. передаєнаосновунавантаження й розпір, викладається з каменів клиноподібної форми чи з прямокутних каменів, але з клиноподібними швами. Елементи А.: 1) вершина А. створюється замковим каменем; 2) прогін А. – відстань між опорами, тобто від однієї п’яти до другої; 3) п’ята, нанеїопираєтьсяА. своїмкінцем; 4) стрілапідйомуА. – відстаньвідверхньої точки арки по вертикалі до п’яти, у півциркульної А. стріла дорівнює радіусу; 5) щока А. – передня і задня її площини, які зазвичай обробляються архівольтом або іншим декоративним елементом; 6) лицем А., чи софітом А. є внутрішня її поверхня. А. розрізняють: за призначенням – несуча, розвантажувальна, підпружна; за конструкцією – клинчаста, хибна; за формою – лучкова, півциркульна, двоцентрова, коробова, стрільчаста, кілеподібна, багатолопатева, підвiсна, повзуча і т.д.

П’ЯТА – нижня опорна частина арки чи склепіння або верхній камінь підпори, що несе арку чи склепіння. Розрізняють: П. виносна (така, що спирається на горизонтальні ряди мурування, стесані краї якої плавно продовжують дугу арки); П. врізна (являє собою вмурований клинчастий камін, на який спирається арка).

АРКА ПІДПРУЖНА – допоміжна А., що підтримує склепіння або плоску стелю.

АРХІВОЛЬТ (гр. archi – головний, лат. volūta – завиток) – криволінійне зовнішнє обрамлення щоки арки у вигляді профільованої рельєфної тяги або клинчастих каменів.

ІМПÓСТ (лат. im-pōno – ставити, покласти) – горизонтальний камінь або тяга у вигляді простої полички або профільована під карниз, що є підпорою для арки або склепіння та відокремлює їх від стовпа чи стіни.

ЗАМÓК, замковий камінь, ключ – верхній клинчастий камінь арки або склепіння, також виконаних з клинчастих каменів. Часто мав більші розміри, виступав над поверхнею стіни та прикрашався барельєфом.

ПУЛЬВАНИ – камені між капітеллю і п’ятою арки. Мали вигляд трапецієподібної подушки, збільшуючи площу сполучення конструктивних елементів.

замок

архівольт

імпост

Складові частини арки

64

ТРІУМФАЛЬНА АРКА (від. лат. triumphus –

перемога) – монументальна брама з одним або трьома арковими прогонами, перекритими півциркульними склепіннями. Пілони Т. а. прикрашалиськолонами, пілястрамиінішамизістатуями, зазвичай завершувалась повним антаблементом і аттиком зі скульптурною групою. Призначалася для урочистого маршу під центральним прогоном військових загонів, які здобули перемогу над супротивником. Т. а. почали споруджувати у СтародавньомуРимідлявшануванняполководців.

ÁТТИК (гр.) – стіна над карнизом, значно вища за парапет, яка завершує споруду. Зазвичай мала цоколь і карниз, прикрашалася рельєфами і написами.

Арка Тита в Римі, 81 р. н. е.

Арка Константина в Римі, IV ст.

АРКÁДА (від фр. arcade) – ряд арок, що спираються на колони або стовпи.

РИМСЬКИЙ ТЕАТР – глядацька споруда півкруглої форми, побудована на субструкціях. Функцію фойе виконували галереї, що обходили ззовні півкружжя театру і перекривалися півциркульними склепіннями. На потрібний ярус глядачі потрапляли по сходах, що розташовувались між субструкціями, а радіальні коридори виводили їх у глядацький зал.

Римський театр середньої величини

65

ТРІУМФАЛЬНА КОЛОНА – мону-

ментальна споруда у вигляді колони на п’єдесталі, завершеної скульптурою. Встановлювалась на честь військової перемоги, знаменної події або особи. З’явилась у Стародавньому Римі.

ЦÓКОЛЬ (італ.) – монументальне підніжжя споруди, монумента, колони тощо, розташоване на фундаменті. Міцність та спроможність Ц. витримати навантаження верхніх частин, форми Ц. підкреслюються масивністю мурування, грубою фактурою, темним кольором, рустовкою тощо. В ордерих вирішеннях, як і п’єдестал, отримує власні базу, стілець і карниз.

Колона Траяна на форумі в Римі (фасад, розріз, план)

ЦИРК (лат. – коло) – глядацька відкрита споруда з витягнутою дреною і трибунами навколо неї. У Стародавньому Римі Ц. спочатку був місцем для тріумфальних парадів полководців, пізніше – для кінних перегонів, кулачних боїв тощо.

Рим. Аппієва дорога. Цирк Максенція (план)

АКВЕДУК (лат. aguaeductus, від agua – вода і ducо – веду) – римський арковий, деколи багатоярусний міст з лотком або трубою, яким пропускали водовід через ріки, шляхи, яри від джерела до населеного пункту.

Розріз акведука

66

НІМФÉЙ (гр.) – святилище, присвячене німфам, яке зазвичай споруджувалось біля джерела у вигляді вівтаря та водоймища. Н. малитакожформугротів, павільйонів з фонтаном і скульптурами, стіни прикрашалися маскаронами,

Німфеї вілл:

1 – Тібур. Німфеї вілли Горація, І ст. до н. е. (розріз і план); 2 – Формія. Німфеї вілли Цицерона,

початок І ст. до н.е. (розріз і план)

ВІАДУК (лат. via – дорога, шлях, dūco – вести) – шляхова інженерна споруда мостового типу, яку будують через ущелини, яри, річки. У стародавні часи римляні будували багатопрогонні та багатоярусні арочні В. з великих кам’яних блоків.

Гардський міст, початок ІІ ст. н. е.

АРЕНА (від лат. arēna – пісок) – круглий чи овальний майданчик посеред давньоримського амфітеатру, спеціально огороджений, посипаний піском для боїв гладіаторів; у давньоримському цирку – для спортивних ігор.

МАЦЕЛЛУМ (лат.) – ринкова перистильна площа (переважно для торгівлі м’ясом і рибою) з круглим святилищем посередині у Стародавньому Римі.

67

ФОРУМ (лат. – площа) – спочатку торговельний майдан у Стародавньому Римі, що знаходився за містом і пізніше введений до міської забудови. Згодом парадно забудована громадська площа, яка характеризувалася чіткою поздовжньою орієнтацією простору. За периметром Ф. прикрашався численними портиками споруд, колонадами, статуями, всередині споруджувалися храми і базиліки. В імператорський період трактувався як пам’ятка військової слави і могутності правителя (наприклад, Ф. Траяна у Римі). У значних містах Ф. мали різне торговельне призначення (для продажу продуктів, вина, тварин тощо), головним вважався т. зв. громадський, де відбувалося суспільно-політичне життя.

68

КАЛЬДАРІЙ (лат. caldarius –

тепла вода) – зал з гарячими ваннами у термах античного Риму, інколи служив і котельною.

Помпеї. Терми форуму. 80 р. до н.е. Кальдарій

БАЛЬНЕУМ (лат.) – невелика лазня або купальня для приватного користування в античних селищах. Нерідко знаходилась у давньоримському житловому будинку (домусі), дерозміщуваласьміжкухнеюікубікулою. Опалюваласьгарячимповітрям, який зпідвальногоприміщенняпідіймавсявгоруспеціальнимиканаламивпідлозітастінах.

ЛАКОНІК, судотаріум (лат.) – кругле у плані приміщення давньоримських терм з найвищою температурою, яке розташовувалося поряд з тепідарієм. У ньому знаходився великий, але мілкий басейн для омивання.

НАТАТІЙ (лат.) – великий басейн для обмивання, влаштований у давньоримських термах і розташований поруч з кальдарієм і лаконіком.

ПРЕФУРНІУМ – топкове приміщення у термах стародавніх римлян.

СФЕРІСТЕРІЙ(лат.) – значне за розмірами приміщення з різними пристроями для гри у м’яч і занять гімнастикою у давньоримських термах.

УНКТУАРІЙ (лат.) – приміщення у римських термах, призначене для натирання оливами і мазями.

АПОДИТÉРІЙ, аподерій (гр. –

передбанник) – приміщення для роздягання у давньоримських термах. У низці споруд інколи суміщався з фригідарієм.

Геркуланум.

Аподитерій жіночих терм

ІНТЕР’ЄР (фр. interieur – внутрішній) – внутрішній простір будівлі, приміщення.

РОТÓНДА (італ.) – кругла в плані споруда, зазвичай перекрита куполом і часто оточена колонами.

ОПЕЙОН(лат. – димовийотвір) – отвірукуполідляприродногоосвітленняабодля демонстрації розписів на поверхні другого куполу при кількашаровій конструкції.

69

ПАНТЕОН (лат. – всі боги): 1) монументальний храм, присвячений всім або багатьом богам; 2) храм з останками героїв, місце урочистого поховання видатних осіб.

ПОРТИК (лат. – крита галерея): 1) колонада або аркада, влаштована перед входом до будівлі, зазвичай увінчана антаблементом і фронтоном або аттиком, парапетом. Розрізняють: П. в антах (вхідна колонада, розташована між торцями стін), П. пілястровий (такий, де замість колон влаштовані пілястри), П. плоский (замість колон влаштовані напівколони або тричетвертні колони); 2) парковий павільйон з колонадою, що існував в архітектурі античності; 3) споруда, квадратна у плані з чотирма однаковими фасадами, що мають вигляд тільки однієї секції аркади з двома кутовими простінками по боках, частооздобленимиордером.

Пантеон у Римі, 125 р.

ФРОНТОН (фр. – чоло) верхня частина фасаду трикутної форми, утвореної горизонтальним і двома нахиленими карнизами споруди, порталу чи завершення віконного обрамлення, внутрішнє поле якого називається тимпаном.

ТИМПАН (гр. – бубон): 1) внутрішнє поле фронтону різної форми (трикутної, лучкової тощо), яке обрамоване нахиленими і горизонтальним карнизами; 2) поле між архівольтом, пілястрами (напівколонами) та антаблементом; 3) заглиблена частина площини стіни, яка може бути зайнята скульптурою, вікном і розташована між аркою і балкою або горизонтальною тягою, що її перетинає чи з’єднує імпости.

КУПОЛ (іт. cupola – бочонок) – склепінчасте перекриття у вигляді напівсфери або сегмента кулі.

КЕСÓНИ (франц. caisson – скриня) – невеликі заглиблення квадратної чи багатогранної форми на поверхні арок, склепіння, купола, софіта, яке полегшувало перекриття і водночас створювало декоративний ефект.

НАПІВКОЛОНА – колона, що виступає із стіни на половину діаметра.

ЦÉЛА (лат. – кімната із статуєю) – основне приміщення давньоримського храму, зал із скульптурним зображенням божества. Інколи в одному храмі знаходилося кілька Ц., присвячених різним богам.

Храм Фортуни Віріліс. I ст. до н. е.

70