slovnik

АРХІТЕКТУРА БАРОКО І КЛАСИЦИЗМУ

Формування класицизму в провідних країнах Європи у середині XVII – на початку ХІХ ст.

Застава Ла Віллетт у Парижі, 1785–1789 рр.

АРХІТЕКТУРА ФРАНЦІЇ ХVІІ СТ. (БАРОКО І КЛАСИЦИЗМ)

Класицизм – стиль у європейському мистецтві та архітектурі в XVII – поч. XIX ст., що характеризується наслідуванням форм античного мистецтва та архітектури як ідеального

естетичного еталона. Водночас класицизм розвивав естетику Ренесансу.

Концепція класицизму полягала у сприйнятті краси як об’єктивної властивості природи, яка не залежить від особистого смаку людини. За такої умови красу можливо осягнути законами розуму, а в архітектурі – опанувати засобами математики та геометрії. Саме такий канон краси було визначено в епоху античності, яка стала головним джерелом натхнення архітекторів-

класицистів. Вивчаючи спадщину античності, вони визначили закони архітектурної краси і

суворо їх дотримувались.

В архітектурі стиль класицизм характеризується грандіозністю містобудівних та паркових ансамблів, монументальністю ордерних форм, чіткими та стриманими композиціями,

врівноваженими геометричними об’ємами, логічним симетричним розплануванням. Стильові

риси класицизму проявились в оздобленні інтер’єрів, художніх тканинах, одязі тощо. У цілісних

художніх композиціях і ансамблях існував певний синтез мистецтв, провідну роль у якому

відігравала архітектура. Вона не лише створювала середовище для інших видів мистецтва, а й організовувала їх у складну ансамблеву єдність.

161

ЕРМІТАЖ (фр. – притулок відлюдника) – паркова будівля, що символізувала усамітнене житло і призначалась для вузького кола гостей. Характеризувався витонченістю форм і вишуканістю оздоблення, переважно розміщувався у глибині парку, на штучних островах, у гаях, малолюдних місцях. У 2-й пол. XVII ст. стає елементом французьких регулярних садів. В пейзажних парках Е. робили житлом садівника, якого одягали в руб’я відлюдника, що мало надавати таємничої романтичності середовищу.

У Петербурзі Е. – споруда, зведена поруч із Зимовим палацом для збереження царських художніх колекцій. Згодом він був значно розширений, доповнений новими спорудами, а ще пізніше його відкрили для публіки і перетворили на один з найбільших і найкращих музеїв світу.

ЕСПЛАНАДА (фр.<ісп.): 1) незабудований простір між фортецею і цивільними спорудами. Забезпечував вільний обстріл території, утруднював ворожі атаки ізапобігавможливимпожежам; 2) широкавулицязалеямиіскверами, засадженими деревами й кущами; 3) площа або майдан перед великою спорудою, збагачені партерною зеленню, фонтанами, скульптурами.

ЗАБУДОВА – сукупність споруд на певній території. Прийнято розрізняти залежно від функціонального призначення, характеру ділянок, орієнтації, розпланування,

дати створення будівель: житлову і виробничу, малоповерхову, багатоповерхову і

змішану, квартальну і вільну, рядкову і периметральну, історичну і традиційну, регулярнуііррегулярну, меридіональнуіширотну, суцільнуісадибнутощо.

ЗАВИТОК, закруток – орнаментальний мотив у вигляді спіралі.

ЗАЇЖДЖИЙ ДВІР – комплекс будівель готельного типу на дорозі або околиці міста. Крім споруд для житла, кухні передбачались службові й господарські будівлі для коней, фуражу тощо.

ЗАЇЗД – споруда для приїжджих.

КОЛОНИ МУФТІРОВАНІ – з фустами, циліндричні об’єми яких збагачені муфтами у вигляді призматичних або циліндричних кам’яних блоків або такої ж форми дерев’яними брусами.

Фрагмент Будинку директора з ансамблю королівських солеварен у північно-східній Франції, поблизу від Безансона, у містечку Арк-е-Сенан (Arc-et-Senans). Солеварні у ньому з’явились у 1771–1779 рр. як втілення лише малої частини грандіозного задуму архітектора Клода Ніколя Леду – “ідеального міста”, яке так і не було збудоване внаслідок революції

162

КОНЬКОВИЙ ГУРТ – оформлення гребня даху профільованим чи декоративним залізом.

КУРДОНЕР (фр. – двір честі) – парадний напіврозкритий двір перед входом до споруди, утворенийголовнимкорпусомібоковимикрилами, ризалітамиабофлігелями. Призначенийдлясановнихгостей, зазвичайвідділявсявідвулицінаскрізноюогорожею з воротами. В середині К. часто влаштовували фонтан або встановлювали пам’ятник, обеліск. СвоєїкласичноїформинабуввархітектуріФранціїХVII–ХVIII ст.

КУРТИНА (фр. – завіса): 1) частина оборонної стіни або земляного валу між баштами чи бастіонами; 2) ділянка саду чи компактна відокремлена група однорідних дерев або кущів, що знаходиться у змішаному зеленому масиві; 3) квітковий газон, обкладений дерном або обрамлений підстриженими кущами та деревами; 4) прямокутнавпланігрупакварталів, якаобмежуєтьсязбоківузвозамидорічки.

КЮВЕТ, кюнет (фр. – чан): 1) заповнений водою рів чи канава перед фортечною стіною; 2) водовідвідна канава, влаштована вздовж упорядкованого шляху або залізничного полотна.

РЕЗИДЕНЦІЯ (лат. – перебуваю) – добре захищена і репрезентативна споруда правлячої особи, пізніше величний палац або архітектурний ансамбль, палацово-парковий комплекс.

КомплекскоролівськоїрезиденціїуВерсалі, архітекторЛуїЛево, 1661–1668 рр. – центральне ядровеличезногопалацово-парковогокомплексу, якийбудувавсямайже130 років

ТРІАНОН (фр.): 1) комплекс з розташованих поруч трьох будівель, згрупованих навколо курдонера; 2) споруда з трьома рівноцінними фасадами. Могла мати П-подібний план або відповідні кріповки на фасаді. Характерна для французької архітектури ХVІІ–ХVІІІ ст.

МалийТріанон– невеликийпалац, щовходитьдопалоцовогокомплексуВерсаля. Побудованийу1762–1768 рр. Анж-ЖакомГабріелемзанаказомЛюдовікаXV дляйого фавориткимаркізидеПомпадур. Фасад, план

163

АРХІТЕКТУРА ФРАНЦІЇ ХVІІІ СТ. (РОКОКО)

Рококо (фр.) – художній стиль, який виник у першій пол. ХVІІІ ст. у Франції і розвинувся в мистецтві європейських країн у сер. ХVІІІ ст. Р. – стиль камерного характеру, для якого характерні витонченість і граціозність. Живопис, скульптура і декоративно-ужитковемистецтвоР. стаютьелементамивишуканогодекоративного інтер’єра, в якому примхливість орнаментальних форм поєднується із делікатністю ніжних блідих кольорів (отель Субіз у Парижі – архітектори Деламер і Ж. Боффран, художник Ф. Буше, скульптор Ж. Лемуан). Твори декоративно-ужиткового мистецтва (різьблення, розписані та інкрустовані меблі) авторства Ж. Каффієрі.

МОНПЛЕЗІР (фр. – моя втіха) – розважальний павільйон у заміському парку. Виник в архітектурі Франції XVIII ст., зводився також в інших країнах.

МУШЕЛЬ (нім.<лат. – мошка) – пластичний мотив для оформлення розписів у вигляді прикрашеної черепашки (рокайль) у стилі рококо.

РОЛЬВЕРК (нім. – ролик) – орнамент картуша у вигляді паперових зовнішніх країв, якізігнуті, надрізані, згорнутіусувої. Інодідоповненийнадрізамиіпрорізами із зображеннями архітектурних елементів, коронами, гірляндами, квітами тощо.

164

АРХІТЕКТУРА ФРАНЦІЇ ПОЧАТКУ ХІХ СТ. (АМПІР) АРХІТЕКТУРА АНГЛІЇ, ГОЛЛАНДІЇ, БЕЛЬГІЇ, НІМЕЧЧИНИ І АВСТРІЇ ХVІІ – ПОЧАТКУ ХІХ СТ.

Ампір (фр. – імперія) – стильовий напрям в архітектурі і мистецтві початку ХІХ ст. А. розвинувся в руслі попереднього стилю класицизму і фактично завершив його еволюцію. А. виник у Франції наприкінці ХVІІІ ст., особливого розвитку набув в епоху імперії Наполеона І. Твори А. були орієнтовані на зразки античного мистецтва, зокрема, імператорського Риму, звідки запозичувалися монументальні портики доричного і тосканського ордерів, скульптурний декор. Широко застосовувалися

давньоєгипетські архітектурні і скульптурні мотиви, наприклад, масивні геометричні об’єми, орнамент, стилізованісфінкси. У1-йтретиніХІХст. ознакиА. спостерігаються в архітектурі Англії, Німеччини, Італії, Росії, де набувають певної самобутності, притаманної національному мистецтву цих країн.

АЛЬКОВ (ісп. – маленька кімната) –

заглиблення у спальні у вигляді ніші для ліжкаабочастинакімнатидлясну, відділена завісою, колонами, аркою. Виникає під впливом іспанської архітектури у романській період, коли грубі стіни давали змогу зробити відповідне заглиблення для ліжка або сходів. Особливо пишно оздоблювали А. у XVIIІ ст.; у Франції А. поступово перетворивсянабудуари.

“БИЧАЧЕ ОКО”, окулус (лат.) – вікно витягнутої форми із загостреними кутами. Нагадує за своєю формою бичаче око, за що й отримало відповідну назву. Поряд з горизонтальним інколи мало і вертикальне розміщення форм. Як горищне вікно часто застосовувалося у спорудах європейського Середньовіччя. Пізніше в стилях бароко, класицизм, рококо влаштовувалось над вхідними дверима для кращого освітлення тамбура, вестибуля, а також на аттиках, мансардах і навіть в падугах парадних приміщень (наприклад, аванзал з “бичачим оком” у Версалі).

ГАУПТВАХТА (нім. – головна сторожа) – караульне приміщення, військова будівля для вартових з арештантською камерою. У XVIII–ХІХ ст. Г. стали приналежністю палацових резиденцій (порівн. кордегардія).

165

ГЕРАЛЬДИЧНІ ФОРМИ (лат.) – зображення гербів, символіка пластичних вирішень. Докладніше див. картуш, щит.

ГОСТИНИЙ ДВІР – торговельні ряди з крамницями навколо внутрішнього подвір’я. Спочатку вони зводилися у вигляді замкненої площі, у бік якої звертались крамниці, прибудовані до оборонної стіни, кути якої завершували баштами. Нерідко двоярусні торговельні й складські приміщення об’єднувалися галереями. Інколи Г.д. поєднували з ратушею і магістратом. Згодом, з ХVIII ст., будівля стала самостійною, розташованою посеред спеціальної площі, на яку виходила зовнішніми колонними чи арковими галереями, а складські приміщення оточували замкнений двір.

ҐРАТИ – огорожа з переплетених металевих кованих прутів (рідко з дерева або каменю) для вікон, дверей, брам, камінів. Кожна художня епоха і стильовий період змінювали характер художнього оформлення Ґ. Вирізняють т. зв. кубові (копитчасті) – виконані з хвилястих круглих прутів, рапорт орнамента якої близький до вертикального ромба із заокругленими боковими і загостреними знизуйвгорікутами.

ГРЕБІНЬ, верх (укр.): 1) горизонтальне ребро згори даху, утворене перетином схилів; 2) прикраса даху у вигляді решітки або високої кам’яної стінки над покрівлею; 3) верхній майданчик на греблі, дамбі; 4) декоративне завершення прямокутного вікна клинчастою перемичкою, камені якої виступають один з-під іншого. Зустрічається в архітектурі ампіра; 5) верхня лінія перетину поверхонь бруствера або гласісу у фортифікаційній споруді. Для неї також вживається термін – крона бруствера. Крім того, існує Ґ. наличника – завершення кута наличника у вигляді увігнутого схилу розірваного фронтону.

ДЕСЮДЕПОРТ, супрапорт (фр. – над дверима) – живописна або рельєфна вставка над дверним прорізом, яка мала відповідне вирішення і узгоджувалась з оформленням інтер’єру, надаючи йому урочистого і монументального вигляду. Широковживаласяудекоративномуоздобленніпараднихприміщеньуєвропейській архітектурі, починаючи з XVII ст. Найвитонченішими Д. стають у стилі рококо – у складному форматі, облямовані позолоченими рельєфними рокайлями, всередині яких поміщалися картини видатних митців або дзеркала. У період класицизму набули форми прямокутника або люнета, за розміром відповідали ширині прорізу.

ДЕТАЛЬ (фр. – подробиця) – елемент композиції, який, на відміну від стихійного фрагмента, є результатом свідомого компонента, що має самостійне значення, часто завершену форму (ордер, кронштейн, барельєф на постаменті пам’ятника тощо). Д. є одним із засобів формоутворення художнього твору, спрямованого на досягнення гармонії між елементами, їх акцентуванні у загальній композиції.

166

ЕРЕНГОФ (нім.) – великий двір перед палацом в Німеччині. Виник в період панування стилю бароко (порівн. курдонер).

ЕРКЕР (нім. – ліхтар) – частина споруди, що здіймається над першим поверхом і виступає за межі основного об’єму у вигляді напівкруглого, трикутного або чотирикутного у плані заскленого балкону. Часто складається з кількох поверхів, збільшуючи корисну площу приміщень, поліпшуючи інсоляцію(порівн. алькер, викуш).

Будинки з еркерами. Інсбрук, Австрія

КОТЕДЖ (англ. – селянська будівля) – індивідуальний житловий будинок в Англії, якийвиникназламіХVІ–ХVII ст. Згодомбувпоширенийвскандинавськихтаінших країнах, де являв собою одноквартирний будинок на невеликій, але впорядкованій земельній ділянці. Зазвичай кімнати розташовані у різних рівнях та з’єднуються внутрішніми сходами (спальня та приміщення для відпочинку на другому поверсі, вітальня, їдальня, кухня та ін. – на першому).

ЛАНКА – гратчастий проміжок металевої огорожі.

ЛАНЦЮГЗРУСТІВ, стовпзрустів– пілястрааболопатка, складеназпрямокутних рустів.

МАНСАРДА (фр.) – горищне приміщення для житла та інших функцій, яке знаходиться під високим, крутим із зламом дахом. Вікна влаштовувалися над головним карнизом. Назва походить від прізвища французького зодчого Франсуа Мансара, який перший застосував М. у своїх будівлях.

167

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.Безродный П.П. Архитектурные термины: Краткий русско-украинский словарь. –

К., 1993. – 272 с.

2.Декоративно-ужиткове мистецтво: Словник / Я.П. Запаско та ін.: В 2 т. – Львів:

Афіша, 2000. – Т. 1. – 364 с., - 316 іл. – Т. 2. – 400 с., – 279 іл.

3.Клименюк Т., Мацкевий Л., Ковальчук Х. Історія архітектури і містобудування. Зошит 1. Зародження будівельного мистецтва у добу первісного суспільства. – Львів.: Нац. ун-т “Львівська політехніка”, 2001. – 26 с.

4.Ліндсей Дж. Коротка історія культури: Від доісторичних часів до доби Відроджен-

ня: В 2 т. – К., 1995. – Т. 1. – 235 с. – Т. 2. – 254 с.

5.Никало С.А. Мистецтвознавство: Короткий тлумачний словник. – К.: Либідь, 1999. – 208 с. (укр. і рос. мовами).

6.Словарь архитектурно-реставрационных терминов / Под общ. ред. И.А. Игнаткина. –

К., 1990. – 147 с.

7.ТимофієнкоВ.І. Архітектураімонументальнемистецтво: терміниіпоняття. – К.: Видво Інституту проблем сучасного мистецтва. – Головкиївархітектура, 2002. – 360 с.

8.Wilfried Koch. Style w architekturze, arcydzieła budownictwa europejskiego od antyku po czasy współczesne. – Warszawa: Wydania polskiego Bertelsmann Publishing, 1996. – 528 s.

168

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

169

170