slovnik

ТОСКÁНСЬКИЙ ÓРДЕР – система стояково-балкових конструкцій, що була розроблена етруськими і давньоримськими зодчими. Є спрощеною модифікацією доричного ордера: гладенька колона з базою також завершена шийкою, ехіном і абакою, тенія над архітравом не має регул з гуттами, фриз в антаблементі гладенький без тригліфів і метоп, карниз підтримується лише каблучком тощо. Поширений у класичній архітектурі.

ТОСКАНСЬКИЙ ОРДЕР

Антаблемент і капітель

Плафон і план капітелі

51

КСІСТ, ксіста (гр.): 1) напівзакрита галерея у давньогрецьких гімнасіях, призначена для фізичних вправ у зимові місяці; 2) відкрита тераса з квітами для прогулянок перед галереєю у заміських віллах стародавніх римлян; 3) поділений на прямокутники невеликий плоский сад з газонами і бордюрами перед житловим будинком. Виник у Стародавньому Римі.

Мілет. Стадіон (загальний вигляд)

ІПОДРОМ, гіподром (гр. – кінь і біг) – споруда, спеціальне місце для кінських перегонів, яке оточено місцями для глядачів. Бере початок в античній Греції (в Олімпії), де з IV ст. до н.е. на спеціальній доріжці з закругленим кінцем і метою та стіною посередині змагалися колісниці.

СТАДІОН (гр. – ристалище) – споруда для спортивних змагань з трибунами для глядачів і допоміжними будівлями. Зародилась у Стародавній Греції, де довжина С. в Олімпії дорівнювала одному стадію.

МЕТА (лат. – після, між, середина) – три конічні стовпи на загальному п’єдесталі, що знаходились на обох кінцях спіни давньоримського цирку і призначались для відрахування кількості кіл, які мали подолати колісниці в процесі змагань. Кількість М. поступово зменшували, зазначаючи тим самим, яку дистанцію залишилось подолати до фінішу.

СПІНА (лат. – хребет) – прикрашена статуями, вазонами й пілястрами невисока стіна посеред арени давньоримського цирку, яку мали огинати колісниці під час змагань. На її кінцях встановлювалися мети.

52

СТАДІЙ (гр.): 1) міра довжини, яка дорівнює 150–190 м в античній Греції; 2) арена, призначена для змагань бігунів, з місцями для глядачів, зазвичай зводилася біля еллінських святилищ.

БУЛЕВТЕРІЙ (гр. – рада) –

адміністративна споруда античних часів. У Стародавній Греції призначалась для засідань ради старійшин або об’єднаної ради святилища. Вирішувалася у вигляді прямокутної будівлі, де перекриття підтримувалося колонами, а ряди сидінь підіймались уступами. В період еллінізму перед головним залом влаштовували перистильний двір з садом і фонтаном, а вхід оздоблювали портиком.

Мілет. Булевтерій II ст. до н. е. (реконструкція загального вигляду, розріз, план, реконструкція інтер’єру)

ЕКЛЕСІАСТЕРІЙ (гр. – місце зборів) – громадська споруда для зібрань народних представників з розташованими амфітеатром рядами сидінь, вівтарем в центрі нижньої площадки, напроти якого знаходилася ніша для оратора. Сформувалася в епоху еллінізму.

Приєна. Еклесіастерій (план, розріз, реконструкція інтер’єру)

53

ПРОСКЕНІУМ, проскеній (лат. – попереду скени) – фасадна або декоративна стінка перед скеною, часто мала вигляд критої колонади на низькому стилобаті. Влаштовуваласянавідстанікількохметріввідскениіз’єднуваласязнеюдерев’яним перекриттям на кам’яних балках, нагадуючи портик перед палацом або храмом. Спочатку перекриття П. (логейон) використовувалось акторами у п’єсах, коли за сюжетом дія відбувалася на високому місці, даху будинку тощо, згодом стало основним місцем театральної вистави.

54

ПАРАСКЕНІЙ (гр. – біля намету) – невелике крило, що виступало збоку від скени і поліпшувало акустику, посилюючи резонанс, а також було тлом для гри акторів і місцем для зберігання декорацій.

АНАЛЕММА(гр. – оболонка, щопідтримує) – підпірнастіна. Влаштовуваласьзторців напівкруглоготеатронавантичнійспоруді, щорозміщуваласьпосхилупагорба.

ПАРОДИ – два проходи на орхестру, які відділяли скену від аналемми у давньогрецькомутеатрі. УдавньоримськихтеатральнихспорудахП. перетворилися на склепінчасті проходи.

ПЕРИАКТ (гр. – обертовий): 1) приміщення для декорацій античного театру; 2) тригранна або прямокутна призма збоку від скени античного театру, з кожного боку якої були декорації.

ДІАЗОМА, діадсома (гр. – через ціле) – широкий прохід між рядами місць давньогрецького театру, розташований півколом навколо орхестри.

ЛОГЕЙОН (гр. – місце, де говорять): 1) перекриття проскенію, що знаходилося на рівні другого ярусу скени і спиралося на стовпи, яке теж використовувалося для гри акторів давньогрецького театру; 2) частина сцени античного театру.

ТЕОЛОГЕЙОН (гр.) – спеціальний підвищений майданчик в античному театрі, де актори грали ролі богів.

ГІППОДАМОВА СИСТЕМА – загаль-

ноприйнята назва прямокутно-сітчастої системи кварталів міста. Поселення з таким регулярним розплануванням існували в давнину в країнах Сходу. Давньогрецький містобудівник Гіпподам створив концепцію міста, за якою передбачалися 2–4 паралельні вулиці, що поділяли місто за становою структурою суспільства на зони для військових, землеробів і ремісників, та 3 поперечні вулиці, внаслідок чого утворювались храмові, громадські й приватні квартали. Центр виділявся просторою прямокутною площею. За системою Гіпподама перебудовано афінський порт Пірей, м. Фурію у ПівденнійІталії, м. РодостаМілет.

Мілет, з479 р. дон. е. Планміста: а– “Лев’ячабухта”; б– Театральнабухта; в– Південнийринок; г– стадіон; д– театр; е– булевтерій; ж– Північнийринок; з– храмАфіни

ПЛАТЕЙЯ (гр. – широкий) – парадна вулиця з колонами в античному місті.

55

МАВЗОЛЕЙ, мавсолей (гр. mausōleion) –

монументальна гробниця, яка, крім поховальної камери, містила поминальний зал. ОтрималаназвувідспорудженоїуIV ст. до н. е. усипальні карійського царя Мавсола у містіГалікарнасі.

КВАДРИГА (лат. quadrigae – чотири і упряжка) – антична колісниця на двох колесах, запряжена чотирма в ряд кіньми, що уособлювали чотири стихії (вогонь, воду, повітря і землю); возниця керував ними стоячи. Символізуючи військовий тріумф, скульптурні композиції К. прикрашали споруди античних Греції і Риму.

Мавзолей у Галікарнасі, увінчаний квадригою (355–350 рр. до н. е.)

ВІВТÁР, олтар (лат. altus – високий,

fltāria – підвищення, жертовник) – жертовник, місцедляжертвоприношення. У Cтародавній Греції і Стародавньому Римі вівтар становив окрему споруду. Ухристиянськиххрамах– стіл(“престол”) для відправлення таїнства.

ГОРЕЛЬЄФ (фр. haut – relief – високий рельєф) один з видів скульптурного зображення на площині, випуклі частини якого виступають над тлом фону на половину і більше своєї висоти, деколи майже відділяючись від нього.

Вівтар Зевса в Пергамі

(180 р. до н. е.)

56

АРХІТЕКТУРА АНТИЧНОГО СВІТУ

Стародавній Рим

Тріумфальна арка Траяна (114 р. н.е.)

Історію Римської держави традиційно поділяють на три великі періоди розвитку:

ранній Рим, або царський період (VIII–VI ст. до н.е.); виділяють етруську епоху й суто царську, тим більше, що деякі римські царі були етрусками за походженням;

епохареспубліки(ранняреспубліка– кінецьVI ст. – 265 р. дон.е.; епохавеликихзавоювань– 265–130 рр. до н.е.; епоха громадянських воєн та кризи республіки – 133 – 31 рр. до н.е.);

епоха імперії (рання імперія, або принципат 31 р. до н.е. – ІІ ст. н.е.; пізня імперія –

ІІІ ст. до н.е. – 476 р.); виникнення християнства.

Особливості архітектури римської республіки:

1.Переважно громадський характер споруд.

2.Формування складної системи громадських будівель, храмів, площ, які вміщували велику кількість людей.

3.Військовий характер міст.

4.Спорудження складних за просторовим і конструктивним рішенням інженерних споруд і громадських будівель.

5.Подальший розвиток будівельної техніки і бетонної кладки: разом з нерегулярною кладкою інцерт застосовується кладка ретікулат – з 4-гранних каменів.

6.Впровадження нового типу надгробних споруд з невеликою поховальною камерою і

основним пам’ятником згори.

7.Використанняновихконструктивнихсистем, якіпоєднувалиордерніформиізсклепінчастими і арочними перекриттями. Формування римської системи ордерів.

8.Формуються основні типи храмів і житла.

Проголошення Октавіана Августа імператором і перетворення республіки на імперію було закономірним етапом розвитку римської рабовласницької демократії. Правління Августа характеризується грандіозними роботами із забудови Риму: будують нові будівлі і перебудовують старі. Основним будівельним матеріалом стає цегла, але для облицювання використовують дорогі матеріали. Для архітектури Римської імперіії характерною є різноманітність типів будинків.

Основні типи будинків і споруд Римської імперії: палаци, вілли, інсули, триумфальні арки,

терми, театри, амфітеатри, цирки, меморіальні споруди (мавзолеї, колумбаріі), храми і храмові комплекси, ринки, курії, будинки Сената, форуми тощо.

57

ТУМУЛУС (лат.) – оточений високою крепідою надмогильний курган з кількома етруськими похованнями в урнах, що знаходилися у кам’яних блоках. Форма Т. була успадкована стародавніми римлянами.

Етруські гробниці VI ст. до н. е. (реконструкція)

КРЕПІДА, крепідома (гр. – фундамент) – підпірна стінка надмогильного кургану, виконана з масивних кам’яних брил або блоків.

ЦИПП – завершення етруської гробниці у вигляді стовпа, невеликої кулі.

КАНОПА – алебастрова посудина з кришкою у вигляді голови людини, тварини або божества; використовувалась для зберігання забальзамованих нутрощів померлого (у Єгипті) або попелу після кремації (в Етрурії).

Канопа з Сертеано. VI ст. до н. е.

Саркофаг подружжя з Цере. VI ст. до н. е.

САРКОФÁГ (гр. – пожирає тіло): 1) монументальна, парадно оформлена домовина, виконана з каменю або коштовного дерева; 2) надгробний пам’ятник у вигляді поховальної урни, домовини.

ПОРТАЛ (лат. – ворота) – урочисто оформлений вхід до громадської чи палацової споруди.

58

Італія. Етруський храм (фасад, план, перспектива)

ПÓДІЙ, пóдіум (лат. – нога, основа): 1) високе підніжжя будівлі зі сходами на чільному торці; 2) стіна у вигляді широкого парапету навколо арени, призначена для знатних глядачів у античні часи.

БЕТОН (лат. bitumen – бітум, гірська смола) – штучний будівельний матеріал, отриманий у результаті змішування в’яжучих речовин із заповнювачем, який після застигання набував надзвичайної міцності. У Стародавньому Римі являв собою суміш пуцолани, вапна, гальки, щебеня та яєць.

Бетонна стіна, облицьована цеглою

ІНЦЕРТ (лат.) – конструктивне облицювання давньоримського бетону камінням неправильної форми.

РЕТІКУЛАТ (лат.) – сітчасте регулярне облицювання поверхні бетону в давньоримських спорудах.

Способи облицювання: а – інцерт; б – ретікулат

59

ПРЕТОРІЙ (лат. – начальницький) – місце палатки головнокомандувача у римському таборі, надалі мурована споруда для скарбниці, вівтаря, збереження військових прапорів і трофеїв.

ТАБІР – пристосована для оборони військова стоянка.

Схема римського табору (за описом Полібія)

Геркуланум (план міста)

ДЕКУМАНУС (лат. decumānus – межа, проведена з заходу на схід) – одна з двох головних магістралей давньоримського військового табору, а згодом міста, яка спрямована зі сходу на захід, перпендикулярно до кардо. Вулиці, що перетиналися, поділялитериторіютабору(апізнішеміста, щорозвивалосьнайогооснові) наквартали житлових будинків. У місці перетину декуманусу і кардо розташовувався форум, до якогоприєднувалисьгромадськіспоруди. Кожназмагістралейзакінчуваласьворотами у фортечній стіні, яка правильним прямокутником охоплювала місто-табір.

КАРДО (лат. cardo – лінія з півночі на південь) – середня магістраль військового табору або міста давньоримської доби, спрямована з півночі на південь, що і на перетині з декуманусом утворювала форум.

ЕДИКУЛА (лат. aedicula – будиночок): 1) ніша для статуй, декоративно оздоблена колонами або пілястрами, що спираються на підніжжя і увінчані фронтоном; 2) культоваспорудаабонадгробокзвідповіднооформленоюнішеюдлявстановлення скульптурного зображення божества або урни в античні часи.

60