slovnik

41

ПАРТА – частина модуля для виміру дрібних членувань класичних архітектурних ордерів. У доричному і тосканському ордерах П. становить 12–ту частину модуля, яким є радіусфустуколонивїїнижнійчастині, віонічномуікоринфському– відповідно18-ту частину. ТакожіснуютьіншізначенняП., зокремавордернихканонахА. Палладіо.

ФРИЗ (фр. – прикраса): 1) середня частина класичного антаблемента, яка розташована між архітравом і карнизом. У доричному ордері це чергування метоп і тригліфів, в іонічному і коринфському – стрічка Ф. залишається гладенькою або прикрашаєтьсярельєфнимикомпозиціями; 2) витягнутапогоризонталіскульптурна чи живописна композиція, яка прикрашає стіну (частіше її верхню частину) або підлогу; 3) стрічкова орнаментальна композиція. Крім того, існують: Ф. алмазний (орнаментальна прикраса, виконана у вигляді гранованих кубиків); Ф. випуклий (у перетині має випуклу форму, внаслідок чого поверхня із скульптурним рельєфом характеризується багатством світлотіні. Виник у Стародавньому Римі, коли прагнули до пишності і соковитості пластичних форм).

ТРИГЛÍФ(гр. – тричівирізати) – елементфризадоричногоантаблементаувигляді вертикально поставленої плити з трикутними у перетині вертикальними врізами, два з яких повні і зроблені посередині, а по краях – їхні половини. Розташовуються між метопами і на флангах фриза, а також за віссю колон або пілястр.

ТЕНІЯ(гр.) – горизонтальнаполичка, якаувінчуєархітравукласичномудоричному ордері.

ТРИГЛІФІОН (гр.) – фриз з тригліфами й метопами. Зазвичай вживався у доричному ордері.

МЕТÓПА (гр. metōpon – чоло, перенісся) – кам’яна або керамічна плита між тригліфами у фризі класичного доричного ордера. Має прямокутну чи квадратну форму, часто оздоблювалася рельєфом або розписом.

СТЕРЕОБÁТ (гр. – твердий): 1) східчаста підвалина споруди, колонади. У давньогрецькому зодчестві зазвичай складалася з трьох великих сходинок; 2) штучна платформа під будівлю.

СТИЛОБÁТ (гр. – твердо стояти) – верхня поверхня східчастого цоколя будівлі, стереобата; 2) кам’яні плити, на які спираються колони портика, галереї, птерону.

ФАСТІГІЙ (лат. – вершина) – центральний акротерій, який встановлювався над верхнім кутом фронтону. Зазвичай виконувався у вигляді листя, яке симетрично розходиться по боках.

42

ДОРИЧНИЙ ОРДЕР

ДОРИЧНИЙ ÓРДЕР – перший античний ордер; характеризується громіздкими пропорціями і порівняно простою капітеллю, що складається з круглої фігурної подушки – ехіна і розміщеної вище плити – абаки. Колона грецького доричного ордеранемаєпідніжжя– бази, їїстовбур(фуст) прорізанийдвадцятьмапоздовжніми жолобками (канелюрами) і розташовується на триступінчастому стереобаті. Антаблемент розчленовується на архітрав, фриз і карниз. Фриз по горизонталі ділиться на метопи і тригліфи. Римсько-дорична колона має базу. Назва ордера походить від назви давньогрецької області Доріди.

43

АНТАБЛЕМÉНТ (фр. entablement, від table – стіл, дошка) – конструктивний елемент споруди, що завершує стіну чи колонаду; одна із складових частин архітектурного колонного ордера. А. об’єднує архітрав, фриз і карниз. А. неповний – без фриза; А. полегшений – без архітрава; А. розкріпований – увінчує стіну і виступаючі напівколони або пілястри.

АРХІТРАВ (гр. arhci – головний, лат. trabs – балка) – головна балка, нижня частина антаблемента, що безпосередньо спирається на капітелі колон і несе фриз і карниз.

КАРНИЗ(гр. koronis – кривий): 1) верхнійвиступстіни, щопідтримуєдахіоберігає стіну від води. Конструктивно визначається виносом, відстанню його краю від стінової площини; 2) верхня частина класичного антаблемента.

ВИНОС – виступ карниза відносно вертикальної площини стіни.

ВИНОСНА ПЛИТА – проста чи профільована плита, яка в ордерах є основним елементом карниза антаблемента.

КОЛÓНА (лат. columna – стовп) – кругла або багатокутна у перетині підпора, зазвичай складається з увінчаного капітеллю фусту (стовбура), що може спиратися на базу.

ФУСТ (італ.) – ціліндрична або гранована основна частина колони від бази до капітелі. Розміри Ф., його ентазис, наявність канелюр залежать від того, до якого ордера належить колона.

ГІПОТРАХЕЛІЙ, гіпотрахіліон (гр. – під шиєю): 1) горизонтальні вирізи (від 1 до 4), які відділяють шийку від стовбура колони доричного, тосканського ордерів; 2) шийка доричної капітелі.

КАПІТÉЛЬ(пізньолат. capitellum – головка) – верхнячастинаколони, пілястри, яка позначає перехід від вертикальної стійки, що несе навантаження, до горизонтальної балки, котра теж має певну вагу.

АБÁКА (гр. abakos – дошка, плита) – верхня плита капітелі колони, яка сприймає навантаження від архітрава антаблемента (балкового перекриття); в доричному ордері має в плані квадратну форму; в коринфському і композитному ордерах – ускладнену: квадрат з увігнутими сторонами і зрізаними кутами; в іонічному ордері складаєься з двох частин: профільованої плити і гладенької плити з волютами.

ЕХІН (гр. echinos – їжак) – середня частина капітелі. У класичних греко-доричному і тосканському ордерах виконувався у вигляді круглої в плані гладенької подушки з випуклим криволінійним профілем. У римсько-доричному та іонічному ордерах подушка оздоблювалася іоніками.

44

ШИЙКА – нижня частина доричної, інколи тосканської капітелі для пластичного переходу до фусту, що знаходиться між врізами гіпотрахелія і ремінцями.

РЕМІНЦІ, аннулі – врізані профільовані кільця між ехіном і шийкою доричної капітелі.

ТРАХЕЛІЙ, трахеліон (гр. – шийка) – верхня частина стовбура колони, що відділяється гіпотрахеліоном у доричному ордері, астрагалом в іонічному.

ЕНТÁЗИС (гр. entasis – напруження) – легка припухлість фусту колони, яка найбільше проявлялася на одній третині висоти, створюючи враження пружності.

КАНЕЛЮРИ, альвеоли, рабдоси (франц. cannelure – виїмка, жолобок): 1) верти-

кальні дугоподібні в перетині жолобки на стовбурах колон або пілястр. У класичному іонічному ордері К. (в перетині) чергуються з доріжками, у доричному – утворюють гострі кути; 2) горизонтальні виїмки на базах іонічних колон.

Олімпія. Храм Зевса. Початок 460 – 450 р.р. до н.е. Архітектор Лібон з Еллади

(повздовжний розріз, план, поперечний перспективний розріз)

45

ІОНІЧНИЙ ОРДЕР

ІОНÍЧНИЙ ÓРДЕР (гр. iōnikos – іонічний) – система стояково-балкових конструкцій, що позначається більш стрункими пропорціями порівняно з доричним ордером. Його колона, прорізана 24-ма вертикальними канелюрами висотою до 9 діаметрів, спиралась на профільовану базу та завершувалася капітеллю зі складною абакою, плавними завитками волют і прикрашеним іоніками ехіном. Колони підтримували антаблемент з архітравом, розчленованим на три фасції, фриз часто збагачений орнаментомабоскульптурнимрельєфом, карнизспираєтьсянасухарикичистрічкуіоніків.

П’ЄДЕСТÁЛ (фр. – нога і місто): 1) підніжжя колони класичного ордера, що має три частини: базу, основну частину – стілець, карниз та підпорядковується принципам ордерної побудови; 2) підніжжя для скульптури або вази, яке теж складається з трьох частин.

СТІЛЕЦЬ – середня частина п’єдесталу, цоколя.

БÁЗА (гр. – крок, ступаю) – основа, підніжжя колони, пілястри, пілона.

Римсько-іонічний ордер . База і п’єдестал

46

ВОЛЮТА (лат. volūta – завиток) – архітектурно-декоративна деталь у формі завитка з колом “вічком” у центрі. Це складова частина іонічної і коринфської капітелі. Використовується як архітектурна деталь вікон, карнизів, порталів.

ІÓНІКИ, ови (лат. ōvum – яйце) – орнаментальний мотив у вигляді яйцеподібних опуклостей із зрізаною верхівкою, оздоблених валиками, об’єднаних листочками рослин, на капітелях та карнизах іонічного та коринфского архітектурних ордерів.

БАЛЮСТРА (гр. – перев’язь) – бокова частина іонічної капітелі у вигляді валика між волютами, що посередині перетнутий пояском.

ЗОФОР, зоофор (гр. – зображення тварин) – скульптурний фриз (зазвичай у класичних іонічному або коринфському ордерах), з рельєфними зображеннями тварин, згодом сюжети урізноманітнились (з показом людей).

СПІРА (лат. – звив) – вигнута частина бази іонічних і коринфських колон під торусом, часто оброблена горизонтальними канелюрами.

ТРОХІЛ, трохілус (гр.): 1) скоція бази іонічної колони, профільована астрагалами; 2) те саме, що і канелюра.

ФАСЦІЙ, фасція (лат. – пов’язка) – одна з трьох смуг трохи нависаючих один над одним горизонтальних гладеньких уступів у класичних іонічному та коринфському архітравах.

47

КОРИНФСЬКИЙ ОРДЕР

КОРИНФСЬКИЙ ОРДЕР – система стояково-балкових конструкцій, що відзначається вишуканими пропорціями, багатим декором. Стрункі колони з канелюрами і капітелями, які оформлено ярусами акантового листя, підтримують антаблемент, а значний винос карнизу підтримують модульони.

48

АКÁНТ, аканф (лат. akanthus – трав’яниста рослина середземноморського узбережжя) – декоративна форма у вигляді зубчастого листка однойменної рослини; орнаментальний елемент скульптурного оздоблення фасадів та інтер’єрів споруд; визначає конфігурацію капітелей, акротеріїв коринфського та ін. ордерів. За рисунком розрізняють грецький акант з вузькими гострими формами (acanthus spinosus – акант колючий) і акант з більш округлим рисунком листя, характерний для римського зодчества (acanthus mollis – акант м’який).

ДЕНТИКУЛИ, зубчики, сухарики (лат. – зубчики) – низка невеликих призматичних виступів, влаштованих під карнизом іонічного, коринфського чи композитного ордерів або у вигляді горизонтального, похилого чи дугоподібного поясу на стіні. В архаїчних будівлях Д. мали круглий переріз.

МОДУЛЬЙОН (фр. – образ, положення) – деталь у вигляді кронштейна із завитком, що підтримує винос карнизної плити в антаблементі коринфського або композитного ордерів. Інколи може бути суто декоративною прикрасою.

ТОЙХОБАТ(гр. – стінаіступаю) – візерунчастий, зрельєфниморнаментомплінт коринфського ордера. Виник в архітектурі еллінізму.

КОМПОЗИТНИЙ ОРДЕР

КОМПОЗИТНИЙ ОРДЕР (італ. –

змішаний) – система стояковобалкової конструкції, що відзначається особливою пишністю і поєднує елементи іонічного і коринфського ордерів. Капітель колони має чотири великі волюти, а дзвін оточено двома ярусами акантового листя. Антаблемент – складний.

СКЛАДНИЙ ОРДЕР – застаріла назва композитного ордера.

49

ДЕКОРАТИВНІ ЕЛЕМЕНТИ ОРДЕРІВ

Акротерій

Сима

Гейсон

Гейсон

Мутул з гутами

Тригліф

Метопа

Регула з гутами Архітрав

Абака

Ехін

від 16 до 20 канелюр

АНТЕФІКС (лат. antefixum, від ante – попереду і fixus – прикріплений) – вертикально поставленанадкарнизомлобовачерепицязпорізками, щорозташовуваласьнадзвисом покрівлі і прикривала в античній споруді шов між сусідніми черепицями. Виконувалася з каменю або кераміки у вигляді пальмет, щита з маскароном або прикрашалася орнаментальними мотивами. Утворювала жолоб з отворами для відведення дощової води. Стокизазвичайоформлювалисьувигляділев’ячихголівчирозеток.

АКРОТÉРІЙ (гр. akrōtērion – вершина) – скульптурна прикраса (статуя, пальмета, грифон тощо), розміщена над кутами фронтону споруди, в якій застосований класичний архітектурний ордер.

СИМА(гр. – задертийніс): 1) жолобдлястіканняводинадкарнизомстародавнього грецького храму, виконаний з мармуру або теракоти; 2) архітектурний облом у вигляді гуська, що увінчує давньоримську споруду або її частину.

ГЕЙСОН, гейзон (гр. – виступ) – верхня виносна плита карниза в давньогрецьких архітектурних ордерах.

СЛІЗНИК, слізниця – виносна плита карнизу з жолобом на нижній поверхні, яка увінчує споруду.

МУТУЛ (лат. – молюск) призматичний кронштейн у вигляді плоского виступу, що підтримує виносну плиту доричного карниза, нагадуючи своїм виглядом продовження балки стелі або кроквяної ноги даху. Його нижня поверхня часто збагачувалася гуттами. РозташовувалисьМ. рівномірно, почерзінадтригліфоміметопою.

ГУТТИ, краплі (лат. gutta – краплі) – прикраса доричного ордера у вигляді маленьких усічених конусів.

РЕГУЛА (гр. – пряма палка) – коротка поличка під тригліфом на тлі архітравної балки у доричному ордері. Під нею знаходяться гутти.

РИГОЛА – маленька поличка над тригліфом в антаблементі доричного ордера.

50