slovnik

КЛАСИФІКАЦІЯ ДАВНЬОГРЕЦЬКИХ ХРАМІВ ЗА ПЛАНОМ

НАОС, цела, гекатомпедон (гр. – житло бога) – молитовний зал, головне приміщення храму зі статуєю бога, яке має цілісний простір.

ПРОНАОС (гр. – перед житлом бога) – напіввідкрита частина стародавнього античного храму між колонадою вхідного портика і наосом. З боків П. оточений стінами, а спереду нерідко вирішувався як портик в антах.

ÁНТ, анти (гр. ante – перед, попереду) – сильно виступаючий торець поздовжньої стіни грецького будинку чи храму. У Стародавній Греції А. мав капітель і базу іншої форми, ніж колони між торцями.

АМФІАНТОВИЙ ХРАМ (гр. – з обох боків) – храм з антами на обох торцевих фасадах.

d – опістодом (задня сень)

ПРОСТИЛЬ (гр. – попереду колона) –

прямокутний у плані античний храм з вхідним портиком на головному торцевому фасаді.

31

АМФІПРОСТИЛЬ (гр. amphiprostylos, від amphi – обабічіprostylos – той, щомаєколони попереду) – тип давньогрецького храму з прямокутним планом, колонними портиками на торцевих фасадах і гладенькими поздовжніми стінами, які споруджувалися з кам’яних блоків (квадрів) і не мали декору.

Храм Ніке Аптерос. 449-421 рр. до н.е.

ПЕРИПТЕР(гр. – окрилений) – прямокутний в плані храм, оточений з усіх боків одним рядом колон.

ОПІСТОДÓМ(гр. – ззаду) – закритеприміщеннязанаосомстародавньоїкультової будівлі. Удавньогрецькиххрамахзнаходивсяузахіднійчастинітаінодіпризначався для зберігання коштовностей.

ПТЕРОН, птерома (гр. – крило) – зовнішня колонада навколо споруди. Переважно використовувався для оточення з чотирьох боків давньогрецьких храмів, у яких П., створюючи навіс для захисту від спеки, спочатку мав практичне значення. Згодом відігравав основну роль у формуванні образного ладу споруди, символізуючи демократизм давньогрецького суспільства завдяки однаковим колонам і рівним інтерколумніям, а своїм масштабом підкреслював велич вільної людини, її прагнення до героїчних звершень.

АДІТОН (гр. – недоступний) – святилище античного храму, яке розташоване за наосом(целою) із’єднувалосязнимпрорізом; доступнелишедляслужителівкульту.

Ефес. Храм Артеміди (фасад, план)

ДИПТЕР (гр. di – два, pteron – крило) – тип давньогрецького храму, прямокутний у плані, оточений двома рядами колон.

32

ПСЕВДОПЕРИПТЕР (гр.) – антич-

ний храм з колонним портиком на головному фасаді і напівколонами чи пілястрами на інших, завдяки чому підкреслюється вхід до споруди.

Акрагас (Агрігент, Сицілія), храм Зевса, V ст. до н. е.

АТЛÁНТ, теламон (гр. аtlantos – несучий небосхил) – підпора у вигляді атлетичної чоловічої статуї, зображеної у повний зріст. Може підтримувати перекриття споруди, антаблемент тощо.

ПСЕВДОДИПТЕР (гр.) – тип антич-

ного храму, де на відміну від диптеру немаєодноговнутрішньогорядуколон біля стін, а відстань до зовнішнього ряду становить два інтерколумнії.

КОЛОНÁДА (франц. colonnade) – ряд колон, розташований за прямою чи кривою лінією та об’єднаних антаблементом або арками.

МОНОПТЕР (гр. – однокрилий) –

оточений колонами античний храм круглої форми без цели (3).

33

ІНТЕРКОЛУМНІЙ (лат. inter – між, i columna – колона) – проміжок між двома колонами, пілястрами чи пілонами, що розташовані поруч. Залежить від прийнятого модуля, за який в античні часи приймався нижній діаметр підпори (ембат), а також фізичних розмірів споруди. У Стародавній Греції та Римі, за Вітрувієм, вживали таких І.: пікностиль(1,5 ембати), сістиль(2,0), євстиль(2,25), діастиль(3,0), ареостиль(4,0).

КЛАСИФІКАЦІЯ ДАВНЬОГРЕЦЬКИХ ХРАМІВ ЗА ІНТЕРКОЛУМНІЯМИ (ЗА ВІТРУВІЄМ)

1.ПІКНОСТИЛЬ, піхностиль(гр.) – типантичногохрамузтіснимрозташуванням колон, інтерколумнії між якими становлять лише 1,5 діаметра;

2.СІСТИЛЬ (гр.) – тип античного храму, інтерколумній між підпорами якого дорівнює двом діаметрам колони;

3.ЕВСТИЛЬ, євстиль (гр. – під прекрасними колонами) – тип античного храму з відстанню між колонами у 2 1/4 нижнього діаметра, причому на торці середній інтерколумній може дорівнювати трьом діаметрам колони;

4.ДІАСТИЛЬ, (лат., від гр. – розділяти) – тип античного храму з широко розставленимиколонами, уякогоінтерколумніїдорівнювалитрьомнижнімдіаметрам;

5.АРЕОСТИЛЬ (лат., від гр. – тонкий стовп) – колонада навколо храму або іншої будівлі з широко розставленими колонами; в якій розмір інтерколумнію дорівнювавчотирьомдіаметрам. ТомуА. мігперекриватисятількидерев’янимибалками.

КЛАСИФІКАЦІЯ ДАВНЬОГРЕЦЬКИХ ХРАМІВ ЗА КІЛЬКІСТЮ КОЛОН НА ТОРЦЕВОМУ ФАСАДІ:

1.ДВОКОЛОННИЙ В АНТАХ.

2.ТЕТРАСТИЛЬ (гр. – чотириколонний) – тип античного храму з чотирма колонами на торцевому фасаді.

3.ГЕКСАСТИЛЬНИЙ ПЕРИПТЕР (гр. hex – шість, stylos – колона) –

давньогрецькийхрампериптер, щомаєпошістьколоннаторцевомупередньому і задньому фасадах.

4.ОКТОСТИЛЬ, октастиль (гр. – восьмиколонний) тип античного храму з вісьмома колонами на торцевому фасаді.

5.ДЕКАСТИЛЬ(гр. deka – десять, stylos – колона) – античнийхрам, щомаєдесять колон на торцевому фасаді.

6.ДОДЕКАСТИЛЬ (гр. – 12 підпор) – тип античного храму з дванадцятьма колонами на торцевому фасаді. Переважно зводився в елліністичні часи.

34

ПЕНТАСТИЛЬ – (гр. – п’ятико-

лонний) – типспорудизп’ятиколонним портиком на торцевому фасаді.

Пантікапей. Будинок, присвячений царю Аспуру, 23 р. н. е. (реконструкція фасаду)

Афіни. Акрополь. Храм Парфенон. 432 р. до н. е. (фасад, план, аксонометрія)

Афіни. Акрополь.

Схеми фактичного і того, що сприймається глядачем, положення курватур сходинок і західного фасаду Парфенону (за Шуазі): а – верхня точка стилобата; б – верхня точка висічених у скелі сходинок; в – положення глядача при вході у святилище Афіни Ергани

КУРВАТУРА (лат. – кривина, округлість) – система засобів підсилення пластичної виразності й усунення оптичних спотворень об’єкта.

35

Баалбек.

План великого і малого храмів. Екседра прямокутного двору. І – ІІІ ст. н. е.

ЕКСÉДРА (гр. exedra): 1) вбудована в громадську споруду і завершена конхою глибока ніша з місцями для сідіння; 2) призначений для відпочинку, зібрань і бесід павільйон, який мав велику напівкруглу в плані нішу, яка завершувалася конхою; 3) відкрита у перистильний двір вітальня в античному житловому будинку під склепінням з напівкружжям у торці.

36

Сицилія. Храм Діани

ПСЕВДОІСОДОМОН (гр.) – мурування стін давньогрецьких споруд з нерівних кам’яних блоків.

СВЯТИЛИЩЕ – місце для здійснення релігійних обрядів, яке вважалось місцем перебування божества; споруда культового призначення.

ЄВТИНТЕРІЯ (гр. – випрямлена) – піднята над землею частина фундаменту, на якій зведено стереобат.

ТЕЛЕСТЕРІЙ (гр.) – містеріальний храм в античній Греції.

ОКТОГОН, октагон (гр. – вісім колон) –

восьмигранна у плані мурована або дерев’яна споруда чи їхня частина.

Афіни. Башта Вітрів. Середина І ст. до н. е.

37

МАЯК – розташована на морському березі висока башта з сигнальним джерелом світла, призначеним для вказування напряму до берега та безпечного шляху для кораблів.

Александрія. Фароський маяк

ХОРАГІЧНИЙ ПАМ’ЯТНИК

(гр.) – невелика пам’ятна споруда з триніжком на честь божества, встановлена у давньогрецькому місті в пам’ять про перемогу хору співаків на музичних змаганнях. Зазвичай знаходилися у підніжжя акрополя.

Афіни. Пам’ятник Лізікрату. 334 р. до н. е.

ОБЛÓМИ АРХІТЕКТУРНІ – пластичні форми різних абрисів у своєму перерізі, які є складовими елементами архітектурних колонних ордерів чи самостійним декором. Вони поділяються на прямолінійні (пояс, поличка, плінт) та криволінійні: прості (вал, валик, четвертний вал, вижолобок) і складні (викружка, гусьок, каблучок, скоція, торус тощо).

ПРÓФІЛЬ (фр. – контур, абрис): 1) один або кілька архітектурних обломів; 2) контур перерізу архітектурної форми.

38

ПОЯСОК – архітектурний облом, трохи вужчий за пояс.

ПОЯС – архітектурний облом у вигляді прямокутного в перерізі горизонтального виступу, зазвичай з гладенькою поверхнею, завдяки чому відділяються архітектурні елементи або підкреслюється пластика розташованих поруч інших обломів. У давньогрецьких спорудах П. нерідко прикрашався меандром.

ПОЛИЧКА – архітектурний облом прямокутного перерізу у вигляді виступу, підпертого викружкою.

ПЛІНТ – архітектурний облом у вигляді виступу біля основи споруди чи її деталі.

ВАЛИК – архітектурний облом, що у перетині становить півколо, але значно менший за розмірами від вала – 1.

ВАЛ (лат.): 1) архітектурний облом, що у перетині становить півкола; вживається в базах колон та прикрашається плетінками або вінками з листя; 2) оборонна споруда у вигляді високого земляного насипу з крутим схилом з боку можливого нападу супротивника.

ПОЛУВАЛ – один з архітектурних обломів; виступ, що має у перетині півкола (часто те саме, що і вал, валик).

ЧЕТВЕРТНИЙ ВАЛ – опуклий архітектурний облом, що утворюється дугою в чверть кола.

Вживаються: Ч. в. зворотний, Ч. в. прямий.

ВИКРУЖКА – архітектурний облом, який за окресленням має четверть кола або кривої, близької доцієїформи. Розрізняють: В. пряма, В. зворотна.

АСТРАГАЛ (гр. astragalos – кістка, хребець) – архітектурний облом складного профілю, що складається з полувалика та полички, яку підтримує викружка. Розрізняють: А. прямий і А. зворотний.

39

ВИКРУЖЕННЯ, гусьок – архітектурний облом, утворений у перетині двома дугами – прямої викружки вгорі й прямого четвертного вала внизу. Розрізняють

В. пряме, В. зворотне.

КАБЛУЧÓК – архітектурний облом, утворений четвертним валом згори та викружкою знизу. Розрізняють К. прямий,

К. зворотний.

СКÓЦІЯ (гр. – темрява) – архітектурний облом, утворений плавною увігнутою кривою, яка складається з двох дуг різних радіусів.

ТОР (лат. – вузол): 1) те саме, що і вал; 2) вал у базі іонічної колони, який часто збагачено горизонтальними канелюрами.

ТОРУС (гр. – виступ) – архітектурний облом, утворений плавною випуклою кривою, яка складається з двох дуг різних радіусів. Часто вживається у базі колон класичних ордерів.

Іоніки

орнамент на великому каблучку

буси

аканти на викруженні (гуську)

листя на каблучку

ПОРІЗКА – рельєфний орнамент на архітектурному обломі.

ОРДЕР (лат. – порядок, стрій): 1) у широкому розумінні – єдність конструкцій і пластичнихформ; 2) сталасистемастояково-балковихконструкцій, підпорядкована закономірностям певної образної доктрини, згідно з якою розміри визначаються залежно від модуля, набуваючи конкретних пропорцій. В основу класичного ордера покладено художньо розроблену підпору з базою і капітеллю (колонна), яка підтримує балкове перекриття (антаблемент). Ордерними частинами є підніжжя (крепіда, стереобат, стилобат, цоколь), а також завершення (фронтон, парапет, аттик тощо). Подібна система зберігається на стіновій площині, де замість колон можуть використовуватися тричвертні колони, напівколони або пілястри. Різновидом ордера є і структури, пов’язані з арковими конструкціями.

40