slovnik

НАКАТ – плоске дерев’яне покриття на балках або стінах, зробленеувиглядісуцільногонастилу.

Межиріччя. Житлові будинки

ЗРУБ – дерев’яна будівля без підлоги, перекриттів, сходів, дверей, зведена з колод чи брусів, покладених кількома горизонтальними рядами в кутах з’єднаних врубками, тобто З. споруджується цілком з вінців.

“БУДИНОККЕЛЬТЕМІНАР” –

тип житлового будинку пізнього неоліту у вигляді величезного куреня, депорядзчисленнимипобутовими вогнищами в центрі знаходилося велике вогнище культового призначення. Б.К. являв собою характерний приклад культу вогнюуСереднійАзіїзІV–ІІІтис. до н.е.

АННЕЗІ – тип житла, що існував в епохи неоліту та енеоліту. Виконані з кам’яних брил чарунки блокувались у компактну групу.

Комплекс у Серуцці

11

АРХІТЕКТУРА СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

Комплекс пірамід у Гізі.

XXIX–XXVII ст. до н.е.

Природні умови

Єгипет розташований у Північно-Східній Африці, на берегах р. Ніла, яка впадає у Середземне море. Країна займала дельту і вузьку річкову долину завширшки 15–25 км між нагір'ями Лівійської та Аравійської пустель.

Етапи історії

Додинастичний період (V–ІV тис. до н.е.), археологічні епохи пізнього неоліту і енеоліту, коли у племен, які заселили береги Ніла, відбувався процес розпаду родових відносин. Виникли зачатки державності у вигляді невеликих номів. Згодом почалися війни за землі, канали і рабів.

Раннє царство – І–ІІ династії (перші два століття ІІІ тис. до н.е.), внутрішні усобиці завершились об'єднанням Верхнього (Південного) і Нижнього (Північного) Єгипту.

Стародавне царство – ІІІ–VІ династії (2800–2250 рр. до н.е.), епоха остаточного об'єднання країни.

Близько 2250 р. до н.е. держава розпалася на окремі номи, правління фараонів VII–VIII династій було умовним. Незабаром з півночі вдерлися лівійці та «азіати», що оволоділи дельтою Ніла. Країну об'єднали близько 2050 р. до н.е. фіванські номархи, що заснували XI династію.

Середнецарство– ХІ–ХVІІдинастії(2100–1700 рр. дон.е.), здійсненограндіознегідротехнічне будівництво, створено Меридово озеро для зрошування ланів Фаюмського оазису, але близько 1700 р. до н. е. через Суецький перешийок вдерлися т. зв. гіксоси (“володарі нагір'їв”, ймовірно,

союз хетів, мітанні і каситів), що поклало край незалежності Єгипту.

Нове царство – ХVІІІ–ХХ династії (1584–1070 рр. до н.е.), гіксоси були вигнані Яхмесом І.

Період поділяється на три частини, середня з яких (перша чверть XIV ст. до н.е.) припадає на роки правління Аменхотепа IV, який порвав з жерцями, прийняв ім'я Ехнатона, переніс столицю в Ахетатон, що мав стати центром інших культів, нових художніх ідеалів. Проте у наступні два століття фараони XIX і XX династій реставрували культ бога Амона; розширилися межі держави, були завойовані Сирія і Палестина. Нащадкам останнього могутнього фараона Рамзеса III довелося захищатися від лівійців із заходу та “народів моря”, котрі вдерлися в дельту Ніла з півночі та сходу. Невдовзі держава розпалась.

Пізній Єгипет – ХХІ–ХХХ династії (1070–332 рр. до н.е.), перське завоювання 525 р. до н.е.

поклало кінець незалежності країни.

ЄлліністичнийЄгипет– (332–30 рр. дон.е.), післярозгромуПерсіїАлександромМакедонським Єгипет незабаром знову здобув самостійність вже при царях македонської династії Птолемеїв, які правили до захоплення країни Стародавнім Римом у 30 р. до н.е.

12

НЕКРОПОЛЬ(гр. – мертвемісто): 1) великийкомплекспохованьзархітектурними і скульптурними пам’ятниками; 2) кладовище з могилами видатних осіб.

Мастаба (загальний вигляд і план)

МАСТАБÁ (араб. – кам’яна лава) – давньоєгипетська гробниця, наземна частина якої вирішувалася у вигляді низької усіченої піраміди. Зазвичай містить заупокійне приміщення, сердаб і усипальню. У М. найшановніших осіб внутрішні стіни покривалися рельєфами і розписами, зали і комори з’єднувалися вузькими коридорами, а поховальна камера, де ставили саркофаг з мумією і ще кілька приміщень, що знаходились під землею, сполучалась з верхніми кімнатами вертикальною шахтою, що дозволяло, відповідно до вимог культу мертвих, “душі” небіжчика вільно переміщуватись у просторі.

ГРОБНИЦЯ (нім. – труна) – монументальна споруда на місці поховання. Розрізняють: скромні могили, “кам’яні скрині”, скельні поховання, мастаба, піраміди, надгробки, саркофаги, кургани, тумулуси, мавзолеї; в християнські часи – склепи з каплицями, крипти, аркосолії і т. ін.

КЕНОТАФ, кенотафій (гр. – пуста могила) – пам’ятник на честь померлих або загиблих, встановлений на символічній могилі, в якій немає праху похованих. Своїм ритуальним значенням увічнення загиблих героїв або легендарних осіб К. характерний для культури багатьох народів з найдавніших часів.

УСИПАЛЬНЯ – склеп для поховання особи чи родини.

СЕРДАБ – підземна камера ритуального призначення у гробниці стародавніх часів.

13

ПІРАМІДА (гр.): 1) надгробна будівля в архітектурі Стародавнього Єгипту та інших країн; 2) храмова будівля в архітектурі Стародавньої Месопотамії.

Комплекс пірамід у Гізі. XXIX–XXVII ст. до н.е.

СФІНКС (гр.) – скульптурне зображення міфічної тварини з тулубом могутнього лева і головою людини, іншого звіра або птаха, яке було дуже поширено в монументальному мистецтві Стародавнього Єгипту. В античній Греції С. уявляли у вигляді крилатого лева с головою і грудьми жінки.

ЗАУПОКІЙНИЙ ХРАМ – культова споруда, призначена для виконання ритуальних обрядів і поховання фараонів.

Дейр-ель Бахрі. Храм Ментухотепа I. XX ст. до н.е.

ПАНДУС (фр. – спуск) – похила площина (ухил до 13 – 14˚) для руху між різними рівнями, що може замінювати сходи. Влаштовується як в середині споруди, так і для зв’язку між окремими містобудівними компонентами. У плані може отримувати різні форми, бути гвинтовою, двомаршевою з прямим або гвинтовим переходом. В оформленні П. використовувались скульптури, вази, балюстради тощо.

ОБЕЛÍСК (гр. obeliskos – вертел) –

монументальний гранчастий стовп з квадратним чи прямокутним планом, що звужується догори і має пірамідальне завершення.

Обеліск храму Сонця в Абусирі

14

ПІЛÓН (італ. – стовп, портал): 1) ве-

ликий стовп-підпора, прямокутний або хрещатої форми у перетині, який підтримує балку моста, купол або склепіння; 2) споруда, яка безпосередньо позначає вхід до давньоєгипетського храму, що складалася з прямокутних у плані, двох масивних башт у вигляді зрізаних пірамід; П. називають також кожну з таких башт; 3) один з масивних стовпів, розташованихзбокувідпорталу.

АЛЕЯ СФІНКСІВ (фр. allee, від aller – іти) – дорога до єгипетського храму, обсаджена обабіч деревами і прикрашена скульптурами сфінксів.

СТÉЛА (гр. – стовп) – вертикально встановлена плита з написами, розписами або рельєфами. В часи античності вгорі прикрашалася карнизом, спрощеними фронтоном, акротеріями. Як священні споруди С. увічнювали релігійні обряди, їх ставили на честь знаменних подій в житті суспільства, споруджували як надгробні пам’ятники, вони позначали кордони певних державних утворень або володінь.

Стела царського писаря Іпі. Кінець XVIII династії (вапняк, рельєф. 95 х 71 см)

РЕЛЬЄФ (фр. – виступ, опуклість) – випукле скульптурне тематичне або орнаментальне зображення на поверхні. За відношенням до тла і матеріалом виконання існують такі Р.: високий (горельєф); врізаний (зображення виконано лише контурними лініями, які заглиблені у поверхню); живописний (дуже низьке рельєфне зображення, ледве піднесене над тлом); заглиблений (койлоногліф, контррельєф); низький (барельєф); штуковий (виконаний з тиньку на поверхні стіни).

БАРЕЛЬЄФ (фр. bas-relief – низький рельєф) – один з видів скульптурного зображення на площині, випуклі частини якого виступають над площиною фону менше ніж на половину свого об’єму.

15

ХРАМ – культова споруда, призначена для молитов та релігійних обрядів.

ПЕРИСТИЛЬ, ПЕРИСТИЛЬНИЙ ДВІР (гр. – навколо колони): 1) прямокутний двір єгипетського храму, оточений колонадою; 2) оточена колонадою площа або просторий двір житлового будинку, громадської споруди; 3) колонада навколо площі або просторого двору.

АНФІЛАДА (фр. en fil – на одну нитку, за ниточкою) – ряд послідовно розташованих приміщень з дверними прорізами по одній осі, внаслідок чого виникає наскрізна перспектива кімнат.

ГІПОСТИЛЬ, гіпостильнийзал(гр. hypostilos – той, щопідтримуєтьсяколонами): 1) крите приміщення з тісно поставленими колонами, які підтримують стелю житлового палацу або громадської споруди в архітектурі країн Стародавнього Сходу; 2) багатоколонний зал з кількома нефами у давньоєгипетському храмі. Будували, починаючи з періоду Середнього царства.

16

ЄГИПЕТСЬКИЙ ОРДЕР – стала система стояково-балкових конструкцій, розроблена у Стародавньому Єгипті.

У єгипетському зодчестві роль ордера величезна. Форми його різноманітні. Колони єгипетського ордера поділяють на дві групи: 1) геометрично правильних колон; 2) “зображальних” колон.

До 1-ї групи належать: а) стовп квадратного перерізу з пропорціями – h (висота) дорівнює 4–5-ти сторонам основи. У більшості випадків стовп не мав капітелі і часто був оздоблений рельєфами. Пізніше перед квадратними стовпами ставили скульптури; б) колони у вигляді гранчастого циліндра з 8 чи 16 (рідше 18 і 20) плоскими поверхнями і канелюрами; в) колони у вигляді циліндра, що звужується догори, зазвичай з канелюрами, але без ентазису. Пропорції: h = 5,5 D. Мали капітель у вигляді квадратної плити – абаки. До 2-ї групи належать: а) папірусоподібні (папірус – висока гладка тростина), з відкритим і закритим бутоном – основний тип колони Нового царства; б) лотосоподібна (лотос – велика біла лілея); в) пальмоподібна; г) композитна зі складною капітеллю (з’явилась у пізній період); д) гаторична з капітеллю у вигляді голови богині Гатор; е) дзвіноподібна з капітеллю у вигляді перевернутого дзвону. У Новому царстві відбувається розподіл типів колон за місцем їх розташування. Колони, що несли навантаження стелі, мали капітелі у вигляді закритої чашечки квітки. І лише у середніх яскраво освітлених прогонах гіпостильних залів колона завершувалась відкритою чашею капітелі, за межею якої не виднобуловерхньоїчастиниколони, якасприймаланасебенавантаженнястелі. Стеля, розписаназірками, зображаланебо, іздавалась, щовонарозчиняєтьсяуповітрі.

1.Гіпостильний зал храму Амона в Карнаці. XIV – XIII ст. до н. е.:

а– конструкція покриття і світлових прорізів; б – поперечний розріз.

2.Давньоєгипетські колони:

а– стовп Осіріса (Нове Царство);

б – стовп-колона з канелюрами на гранчастому стовбурі (Середнє Царство); в–д – папірусоподібні колони (Нове Царство); е – колона з композитною капітеллю (пізній період); є – складна гаторична колона

17

АРХІТЕКТУРА БЛИЗЬКОГО СХОДУ

Зікурат в Урі

(кінець ІІІ тисячоліття до н.е.), реконструкція

Одна з перших великих цивілізацій людства сформувалася в Азії, у родючій долині річок

Тигру і Євфрату, яку греки назвали Месопотамією, тобто Межиріччям. Упродовж тисячоліть її історія тісно пов’язана з розвитком народів Передньоі Азії. Це зумовлювало постійні контакти і взаємодію культур, використання певних будівельних прийомів і запозичення традицій. Cтрибкоподібний розвиток культури Передньої Азії зумовлює розгляд усього регіону в хронологічній послідовності з можливим дотриманням географічних меж.

Арітектура Стародавньої Месопотамії (Межиріччя) IV тис. до н.е. – IV.ст. до н.е.

Історія архітектури Стародавньої Месопотамії (Межиріччя) поділяється на чотири періоди відповідно до етапів економічного і політичного піднесення держав, які почергово виконували роль культурних центрів.

1.Межиріччя ( ІV тис. до н.е. – 2300 р. до н.е. ):

Першийранньодинастичнийперіод(бл. 2750 – 2615 рр. дон.е.), пов’язанийзіменамикількох міфічних правителів (або скоріше тотемів) міст Урука, архаїчного Ура.

Другий ранньодинастичний період (бл. 2615 – 2500 рр. до н.е.), характеризується оформ-

ленням І династії Урука, яку започаткував напівлегендарний цар Гільгамеш архаїчної династії міста Лагаша.

Третійранньодинастичнийперіод(бл. 2500 – 2315 рр. дон. е.), колинатериторіїМесопотамії виникає чимало міст-держав, які ведуть самостійну політику. Це міста Кіш, Ур, Акшак, Умма, Лагаш та ін.

Значний період у розвитку архітектури Месопотамії пов’язаний з історією Вавилонії

(2316 – 539 рр. до н.е.). У ХІХ ст. до н. е. царям Вавилона (назва міста походить від Баб-Ілі – “ворота бога”), що містився на лівому березі Євфрата, на перехресті торговельних шляхів, вдалося об’єднати під своєю владою Межиріччя. Серед великої кількості імен правителів і династий слід звернути увагу на Саргона Давнього – засновника аккадської держави, царювання якого (2316–2261 рр.) примітне будівництвом монументальних споруд; Хаммурапі – шостого царя першої Вавилонської династії (1792 – 1750 рр. до н.е .), що залишив кодекс законів; Навуходоносора ІІ (605 – 562 рр.), який у 597 і 587 рр. до н.е. під час походів у Палестину захопив Єрусалим і полонив багато його жителів.

2.Вавилон – централізована рабовласницька держава (2150 – 1000 рр. до н.е.).

3.Ассірія – велика військова держава (1000 р. – 605 р. до н.е.).

4.Нововавилонська імперія (625 – 539 рр. до н.е.).

Внаслідок подібності виробничих відносинь, ідеологічних поглядів і місцевих умов архітектура народів, що входили до складу деспотій – Шумеро-Аккадів, Вавилона, Ассірії, Ірана і т. ін., – мала багато спільного.

18

Зікурат в Урі (ХХI ст. до н. е.)

ЗІКУРАТ (аккад.) – багатоярусна, ступінчаста храмова башта на платформі в архітектурі народів Месопотамії. Яруси у вигляді усічених пірамід не мали приміщень і лише на верхньому майданчику знаходилося святилище, куди підіймалися під час обрядів пандусами і сходами, які зводили перпендикулярно до споруди або вздовж граней.

Зікурат Етеменанки, Новий Вавилон. VI ст. до н. е.

БІТ-ХІЛАНІ (ассир. – будинок з гале-

реєю) – витягнута споруда, прямокутна в плані, з вхідною лоджією між баштами, з комплексом галерей паралельно до головного фасаду; була започаткована і поширилася у стародавній архітектурі хетів та сиро-хетів.

19

ШЕДУ, ламасу (фр.) – величезна статуя крилатого бика чи лева з увінчаною короною головою бородатого чоловіка та п’ятьма ногами, внаслідок чого скульптура сприймалася спереду у статичному стані, а збоку – у динаміці, символізувала доброго духа-хранителя. Застосовувалася в архітектурі Ассірії та Ахеменідського Ірану, де зазвичай встановлюваласяобабічурочистихарковихвходівдоцарськихпалаців.

Шеду з палацу Саргона II

в Дур-Шаррукині (711–707 рр. до н.е)

квіти, земля зволожувалась водою, яка спеціальними підйомниками подавалася на найвищу терасу. Сади становили частину палацу, знаходилися на великій висоті, що й спричинилоназву– висячі.

20