slovnik

розташовувалися на стінах, зменшувалися ярусами, оточуючи нижні частини наметів, підбанників і барабанів. Зазвичай використовувалася в архітектурі Московії XVI– XVII ст. та у будівлях XIX ст., виконаних у дусі російсько-візантійської та псевдоросійскої стильових течій.

Кокошники церкви в селі Острів Московської області, XVI ст.

КОЛЕГІЯ, колегіум (лат. – співдружність): 1) будівля навчального і релігійного призначення з анфіладним або галерейним розплануванням внутрішніх приміщень. Виникли в Європі XVI–XVIІ ст. з поширенням католицьких орденів, для зібрань яких стали потрібними відповідні будівлі. В них, крім аула (просторий актовий зал), існували бібліотеки, скрипторії.

КОЛЕДЖ (англ.) – споруда навчального закладу в Англії, призначена для отримання вищої та середньої освіти. Подібна будівля у Франції – колеж; 2) гуртожиток при вищому навчальному закладі.

КОЛОНИ РОСТРАЛЬНІ – тріумфальні колони, прикрашені рострами, тобто скульптурними зображеннями носів кораблів. Вперше носи кораблів, переможених у битві 338 р. до н. е., прикрасили як трофеї трибуну в Стародавньому Римі. Як правило, К.р. ставляться окремо і споруджуються на честь військових перемог як символ морської могутності держави.

Ростральні колони є невід’ємною частиною ансамблю Стрілки Василівського острова

уСанкт-Петербурзі. Побудовані за проектом Тома де Томона одночасно з будівлею Біржі

у1805–1810 рр.

КОНСЕРВАТОРІЯ (італ. – збереження) – споруда навчального закладу, де отримують вищу освіту музиканти. Відзначається специфічним розплануванням, поєднанням класів для індивідуальних занять і залів для концертних виступів.

151

КОНСОЛЬ (фр. – підтримувати) – випущена зі стіни або вертикальної підпо-ри частинабалкиабокаменя, якаоднимкінцемжорсткозакріплена, адругимпідтримує балкон, вазу, скульптуру, карниз тощо (порівн. кронштейн).

КРЕМЛЬ (до XIV ст. – дитинець) (давньорус.) – укріплений оборонними стінами центр у давньоруських містах (порівн. цитадель), розташований на підвищенні. Всередині К. знаходилися соборна площа з храмами, палаци князів і палати бояр та інші споруди.

Новгородський кремль. XV cт.

КРЕСТЕРІЯ – кам’яна огорожа над будівлею, прикрашена геральдичним і рослинним орнаментом.

КРЕСЧЕНТ (англ.<лат. – дуга півмісяця) – фронт забудови, у плані напівкруглої форми.

КРИВОЛІНІЙНИЙ МЕАНДР, “біжуча хвиля” – орнаментальний мотив у різьбленні та розписах, виконаний у вигляді спрямованого в один бік і метрично розташованого ряду спіралей.

КРИЛАС, крилос (давньорус.<гр.) – невеликий притвор, прируб збоку від головного об’єму мурованої або дерев’яної храмової споруди.

КРИЛО – частина споруди, що далеко виступає за основну лінію фасаду і має ряди вікон на поздовжніх боках (порівн. ризаліт). Два симетричні К. на флангах палацу утворювали курдонер. Помилково називають К. окремо поставлений флігель біля основної споруди.

КРИН (гр. – лілія) – орнамент у вигляді трипелюсткової квітки лілії (крина). Ще у Стародавньому Єгипті вважався символом влади фараона, у часи середньовіччя зображався на державних тронах, коронах. Прикрашав герб королівської Франції, кількох міст, зокрема Флоренції. Нанесення на зображення жіночих ликів трилопатевої пальмети на зачісці символізувало непорочне зачаття.

КРИНОПОДІБНИЙ ХРЕСТ – докладніше див. хрест криноподібний.

152

КРІПОВКА, розкріповка – незначний (не більший за товщину стіни) вертикальний виступ частини стіни, антаблемента чи карниза. Якправило, площинацьоговиступу паралельна стіні.

Куїнс-хаус в Гринвічі, архітектор І. Джонс

КРОКВИ – несучі бруси даху, що підтримують покрівлю та визначають форму даху. Складаються з кроквяних ніг, що внизу спираються на стіну або мауерлат, а вгорі – на стійки. К. відрізняються як за матеріалом (найпоширеніші дерев’яні), так і за своїми системами (нахилені, висячі (без проміжних підпор), розтяжні, підвісні, кружальні тощо). Крім них, серед виконаних із заліза і дерева відомі:

• К. американські – металеві підвісні, де вертикальні елементи працюють на стиск, а нахилені – на розтяг.

•К. англійські – металеві ферми, у яких нахилені елементи працюють на стиск, а вертикальні – на розтяг.

•К. Делорма – аркова конструкція з коротких поставлених на ребро дощок. Її розробив французький зодчий Ф. Делорм для перекриття просторих парадних залів.

•К. італійські – дерев’яні кроквяні ноги з’єднуються затяжкою і підтримуються підкосами з упором у висячу бабку.

•К. німецькі – висячі, з перпендикулярними до кроквяної ноги підпірками із нахиленими струнами.

•К. палладієві – дерев’яні висячі, крім двох кроквяних ніг складаються з двох бабок, що з’єднують кінці проміжного ригеля. Були запропоновані зодчим А. Палладіо, за прізвищем якого отримали назву.

•К. системи Полонсо – висячі із затяжкою, що складаються з трьох частин, з’єднаних під тупим кутом і підтримуваних підкосами і струнами. Назву отримали за прізвищем автора інженера Полонсо.

КРОКІ (фр. – начерк): 1) виконане з натури від руки креслення споруди або місцевості; 2) швидко виконаний малюнок з фіксацією основних особливостей споруди.

КРОМ – давньоруська назва оборонної огорожі, укріплених стін.

КРОСБІЛДИНГ (англ. – хрещата будівля) – споруда з планом у формі хреста.

153

КРУЖАЛО – тимчасове дерев’яне пристосування для влаштування арки чи склепіння.

КРЬОЙЦГАНГ (нім.) – клуатр з галереєю навколо двору біля монастирського собору.

КУБОВАТА БАЗА – підніжжя колони або підпори у вигляді усіченого з чотирьох боків піввала. Утворений так куб має грані з дугоподібним верхнім боком.

КУЛІСА (нім.<фр. – струменіти, протяг): 1) частина сцени за театральною декорацією. Разом з розташованими над ними падугами К. створюють т. зв. одяг сцени; 2) дерев’яні рами з декораціями, розташовані на сцені паралельно до рампи на кількох сценічних планах, які закривають бічні частини приміщення і доповнюють загальне оформлення театральної дії; 3) паралельні групи дерев чи кущів вздовж алей, що створюють багатопланову перспективу.

КУЛУАРИ (фр. – коридор): 1) просторі проходи й приміщення у громадських будівлях перед залами для засідань, призначені для відпочинку і неофіційних зустрічей; 2) вузький прохід чи потайні сходи у житловому будинку.

ПЛАФОН (фр. – плоска форма): 1) площинне поле декоративно обробленої стелі, часто прикрашене розписом або ліпниною (порівн. дзеркало – 1, 2, софіт – 1). Існував ще у стародавні часи в Єгипті, Греції, згодом поширився в архітектурі ренесансу, бароко і класицизму, коли живописні зображення виконували у техніках гризайль, фрески, мозаїки тощо.

ПУТТІ (італ. – малятко) – скульптурні прикраси на стінах та інших частинах будівлі у вигляді дитячих фігур (часто з крилами), які були особливо популярні у ренесансному і бароковому мистецтві Європи.

РИЗАЛІТ (італ. – виступ) – частина споруди, яка виступає за основну лінію фасаду більше ніж на товщину стіни (що дає можливість влаштування вікон і дверей на бокових стінах), але меньше ніж за свою загальну ширину (порівн. кріповка, крило).

Банкетінгхаус. 1619—1622 рр. Лондон. Високий РенесансвАнглії(характернийпоширенням палладіанськоїархітектури1625–1665 рр.). АрхітекторІнігоДжонс(1573–1652 рр.), палкийприхильникідейПалладіо

154

ХРЕСТ КРИНОПОДІБНИЙ – подібний до Х. грецького,

але кожне рамено тут замінено трипелюстковою квіткою лілії (крином), яку з давніх давен вважали символом влади.

ШАТО (фр.) – французький замок, що в ХV–ХVІ ст. почав втрачати оборонні функції і набув представницького характеру палацу. Розташований на майданчику, оточеному заповненим водою ровом, за відкритим двором типу еспланади, серед великого парку. Фасади пишно декоровані, високідахиізстрункимидимарями, великі вікна, а не вузькі амбразури в стінах.

Замок Шамбор. Луара (початок будівництва – 1519 р., почергово керували будівництвом французькі майстри Жак і Дені Сурдо, Пьєр Нево, на прізвисько “Трінко”).

Загальний вигляд, план

ШЕЛИГА, шалига: 1) вершина арки; 2) лінія, що з’єднує верхні частини склепіння; 3) безперервна лінія замкових каменів.

155

АРХІТЕКТУРА БАРОКО І КЛАСИЦИЗМУ

Архітектура Італії XVII–XVIII ст.

Бальдассаре Лонгена. Церква Санта Марія делла Салюте у Венеції

Особливе місце в європейській культурі кінця ХVI–XVIII ст. належить архітектурі бароко

(італ. – дивний, вибагливий, химерний).

Розрізняють:

раннє бароко (кінець ХVI – перша третина XVII ст.);

зріле бароко (30-ті рр. ХVIІ – кінець XVIII ст., у деяких країнах – до середини XVIII ст. ).

Стиль бароко характеризується:

•парадністю, декоративністю та пишністю;

•ускладненістю планування;

•синтезом мистецтв – поєднанням в єдиному ідейно-художньому задумі різних видів

мистецтва;

•розкішшю інтер’єрів;

•переважанням пластичних ліній та поверхонь;

•контрастністю, напруженістю, ілюзорністю, динамічністю образів.

156

ВУШКО НАЛИЧНИКА – декоративний елемент, яким акцентовано верхній (інколи нижній) кут обрамлення віконного чи дверного прорізу, що виконується у вигляді прямокутного або фігурного розширення.

ВУШКО З СЕРЕЖКАМИ, де В. у нижній частині доповнено трикутним елементом.

ГЕЛІКОІДАЛЬНІ ФОРМИ (гр. – витий) – кручені форми вертикальних і горизонтальних пластичних елементів: колон, пілястр, шнурів тощо.

ДИМІНУЦІЯ (лат. – пониження) – про-

порційне зменшення всіх частин композиції художнього твору, навмисне зменшення масштабу. За принципами Д. твориться літота.

Парадні сходи Скала Реджа у Ватикані, зодчий і скульптор Лоренцо Берніні, 1666 р. Знизу вони здаються набагато довшими, ніж є насправді, тому що догори звужуються, колони стають меншими за розміром, а проміжки між ними тіснішають. Коли на верхньому майданчику сходів з’являється Папа Римський, його фігура завдяки удаваній перспективі здається знизу дуже величною

ІКОНОСТАС, іконостав

(гр. – образ і місце): 1) пере-

городка з іконами, яка відокремлює вівтарну частину православної церкви від молитовного залу, своєрідний портик віма. Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарначастинавважаєтьсяпам’яткою Христу, конха – небосхилом, амвон – каменем перед гробницею Ісуса; 2) кіот в інтер’єрі церкви, який примикає достовпаабопростінка.

157

КОЛОНА (фр.< лат. – стовп) – у всесвітній історії архітектури спостерігались різні за формою К.: геометрично правильні у вигляді циліндрів або багатогранних призм фусти з простими капітелями або збагаченими пластичними елементами, а також “зображальні”, що повторювали мотиви рослинного світу. Поряд з поширеними, т. зв. класичними – тосканськими, доричними, іонічними, коринфськими, композитними – за характером побудови і призначенням розрізняють: К. вотивні, К. впалі, К. канделябрні, балюстрадні, К. муфтіровані, К. приставні (див. докл.).

КОЛОНИВПАЛІ– напівколони, яківтопленіувузькі вертикальні ніші і не виступають за поверхню стіни. Суперечать функції К. як вільно поставленої підпори, але створюють напружену гру світлотіні. Популярні в стилі бароко та інших стильових напрямах.

КОЛОНИ КАНДЕЛЯБРНІ, балюстрадні – мають різні розміри у перетині та багато орнаментовану нижню частину фуста.

КОЛОНИ КРУЧЕНІ – із спіралеподібними фустами. Атектонічність, деструктивність їх форми приваблювали візантійських і готичних зодчих, а також архітекторів бароко для підкреслення нематеріальності маси. Цю рису також підкреслювала інкрустація фуста різнокольоровою мозаїкою.

КОМПАРТИМЕНТ (фр.< лат. – сполучати): 1) архітектурно виділена частина споруди під одним перекриттям або з’єднаних наскрізними проходами, яка вирізняється зовні ризалітом, крилом та іншими засобами; 2) крупний повторний елемент композиції, наприклад, кутова чарунка хрестово-купольного храму.

КОМПЛЕКС (лат. – складний, зв’язок) – група споруд одного функціонального призначення.

158

КІВОРІЙ (гр. – бобовий стручок): 1) дарохра-

нильницяпідвівтарноюсіннюухрамі, щосимволізувала місце погребіння Христа і Ковчег Завіту; 2) балдахін на чотирьох колонах над престолом у християнській церкві, влаштований над вівтарем або царським місцем.

Ківорій (1624–1633 рр., архітектор Берніні) та кафедра (1657–1666 рр.) у соборі Св. Петра в Римі

ПІЛЯСТРА ВИТА, п. кручена – прямокутний у розрізі, плоский виступ у стіні з базою знизу, основною частиною та капітеллю певного ордера вгорі з канелюрами, валиками або гірляндами на стовбурі, які, розташовані діагонально, створюють зоровий ефект спірального руху.

ПІЛЯСТРА ПУЧКОВА – складний виступ стіни у вигляді низки пілястр. Зазвичай виконували три П. у два шари, при цьому дві задні виступали з-за передньої.

СКАЛА (італ., рос.) – назва сходів в італійській архітектурі.

ФРОНТОН ЛУЧКОВИЙ – верхня частина фасаду над карнизом споруди, порталу, виконана у вигляді невеликої площини, обмеженої дугоподібним профільованим завершенням над горизонтальним карнизом.

Портал з лучковим фронтоном і розірваним архітравом

159

ФРОНТОН ПЕРЕРВАНИЙ, напівфрон-

тон – верхня частина фасаду над карнизом споруди, порталу, виконана у вигляді невеликої площини, дві крайні частини в середині перервані тільки відсутністю частини горизонтального карниза.

Санті Вінчензо, архітектор Мартіно Лонгі

ФРОНТОН РОЗІРВАНИЙ, “вигризений” – верхня частина фасаду над карнизом споруди, порталу, виконана у вигляді тільки двох крайніх частин, залишків від трикутного чи лучкового. Виконується для досягнення декоративного ефекту.

160