slovnik

СИГНАТУРА(лат. – визначати) – написнап’єдесталідавньогопам’ятника, статуї із зазначенням зображеної особи, часу виконання або автора.

СИГНАТУРКА (лат. – показувати): 1) завершення будівлі невеликою вежею; 2) малий дзвін католицького храму, розташований над пресбітерієм або на перетині центрального нефа з трансептом.

СИСТЕМА ЗВ’ЯЗАНА – просторова особливість католицьких храмів, коли одній чарунці середнього нефа відповідають дві з кожного боку. З’явилась у романську добу, найпоширенішою стає у готичну, оскількидавалазмогукращевирішуватиконструктивні проблеми розподілу навантажень на окремі підпори.

План костелу Санкт Вітус

СКЛЕПІННЯ ХРЕСТОВЕ (quadripartite rib vault) –

найпростіший варіант нервюрного склепіння, що має 6 арок і 4 поля запалубки.

СКЛЕПІННЯ ХРЕСТОВЕ (sexpartite rib vault) –

ускладнений варіант склепіння завдяки введенню додаткової нервюри, яка ділить склепіння на 6 запалубок.

121

СКЛЕПІННЯ ПЕЛЮСТКОВЕ – перекриття криволінійних абрисів у розрізі, різновид сітчастих, утворювалось ускладненим перетином нервюр. Виникло у готичну епоху в Чехії, Словаччині та інших країнах.

СКЛЕПІННЯ СІТЧАСТЕ –

перекриття криволінійних абрисів у розрізі. Нервюри створюють сітку ребер з чарунками, приблизно однаковими за розміром.

СКЛЕПІННЯ СТРІЛЧАСТЕ – перекриття криволінійних абрисів у розрізі, утворюється напрямними з великою стрілою підйому.

Конструктивна схема готичного храму

СКРИПТОРІЙ (лат. – писець) – майстерня у католицьких і деяких православних монастирях, де переписували рукописи книг.

СТРІЛЬНИЦЯ: 1) невелика бійниця в оборонній споруді, яку часто влаштовували у підлозі машикулів.

СЦЕНА (лат.<гр. – шатро) – спеціальний майданчик для показу видовищ, театральних вистав. У середньовічній Європі поділявся на три яруси, які символізували відповідно небо, землю і пекло.

123

ТАБЕРНАКЛЬ, табернакул (фр.<лат. –

намет) – ошатно оздоблена баштоподібна добудова або ніша із статуєю святого, релікваріямиуготичнійархітектурі.

ТОРХАУЗ (нім. – воротна споруда) –

баштанадголовнимиукріпленимиворотами європейського середньовічного міста.

ТРАПЕЗНА (гр. – стіл) – загальна їдальня з підсобними приміщеннями і церквою у монастирі. Спочатку були доволі простими за формою, згодом зали стали просторими, зі склепіннями, що підтримувались одним чи кількома стовпами.

ТРИФОРІЙ (лат. – троє дверей) – арковий проріз з трьох частин у романському і готичному стилях часто оперезувала неф з трьох боків (докладніше див. трифорій,

с. 98).

124

Система розвантаження і конструкція стіни готичного храму

ТЬЄРСЕРОН (фр.) – додаткова нервюра зірчастого або хрестового склепіння, яка з’єднує підпору з серединою лієрни. Крім того, існує:

неповний Т. – нервюра, що з’єднує підпору з контрлієрною.

ФАЛЬТВЕРК (нім.) – декоративний мотив, що застосовувався у готичній архітектурі.

125

звичай визначав на фасадах метричний і ритмічний ряд основних членувань, які доповнювалися скульптурами і декоративнимивізерунками. Ф. характернийдлязабудовиселищсередньовічноїЄвропи.

Фахверкові будинки у Німеччині

ФІАЛ (нім.) – фігурний пірамідальний гострокінцевий шпиль над пінаклем, щипцем або балдахіном, який прикрашено крабами та увінчано хрестоцвітом. Крім декоративного, мав і конструктивне значення, зокрема, збільшував вагу контрфорса, щоб врівноважити силу розпору аркбутана. Ф. був поширений у пізньороманській, готичній і ранньоренесансній архітектурі.

126

ФЛЕРОН (нім., фр.): 1) завершення шпилю у вигляді хрестоподібної квітки, те саме, що і хрестоцвіт; 2) декоративна пірамідка, яка увінчує ділянки карниза або налічника.

Рисунок студента І. Багенського, 1908 р.

ХИМЕРА (гр.) – фантастична істота з тулубом кози, шиєю і головою лева, хвостом дракона або з інших сполучень частин різних тварин. За грецькою міфологією, Х. – дочка Єхидни і Тифона, чудовисько, яке спустошувало країну; в епоху середньвіччя її нерідко зображали з головою людини, як уособлення зла й пороків та розміщували на балюстрадах і кутах башт соборів. Інколи Х. не втілювала сили зла, а навпаки – слугувала апотропеєм, що мав оберігати людей і тварин від ворожих духів. У Новий час скульптурне або живописне зображення Х. – елемент декоративного оздоблення фасадів та інтер’єрів.

ХОЛ (англ.): 1) у період раннього середньовіччя в Англії велике приміщення під двосхилим дахом, навколо якого розташовувалися господарські приміщення; 2) у садибному житловому будинку, особняку – центральний зал, призначений для чекання, відпочинку або загальна кімната зі сходами на другий поверх. Багато прикрашена стеля часто з’єднувалася з конструкціями даху. Х. зазвичай мав великі вікна, звернені на південь або схід, камін; 3) обідня зала у коледжі; 4) вестибюль перед кабінетом, невеликим зальним приміщенням у громадській споруді; 5) сучасний зал для концертів і публічних зібрань.

127

ХОР (гр. – місце для співаків): 1) місце між середохрестям і апсидою у католицьких церквах, що було трохи

і предстоячих Богоматері та Іоанна Богослова. Воно призначалося для півчих та духовенства, для якого влаштовувалися бокові ряди сидінь. Інколи охоплювало частину головного нефа перед середохрестям. У пізній період Х. розташовувався не перед вівтарною частиною, а за нею; 2) узагальнена назва самого Х. разом з пресбітерієм.

Хор Сент-Хью. Склепіння центрального нефа (“божевільні склепіння”), Джеффрі із Нуайе. 1192 – близько 1210 р. Англія

ХОРИ (гр. – місце співаків): 1) відкрита верхня галерея всередині православної церкви, розташована над її західною частиною, іноді над боковими нефами. Огороджувалася перилами і спочатку призначалася для вищих верств суспільства, пізніше – музикантівіпівчих; 2) узалахжитлових будинків – балконабогалереяна колонах, арках, стовпах для глядачів або музикантів.

1 – ранняфаза“декоративного стилю”, Оксфорд, каплицяМертон Коледж, близько1350 р.; 2 – “декоративнийстиль”,

соборВімборн, близько1350 р.; 3 – “перпендикулярнийстиль”, Чітлхемптон, близько1500 р.

ХРЕСТОЦВІТ (нім.) – декоративна стилізована квітка з однією чи двома парами горизонтальних хрестоподібних відгалужень. Поширена в готичній архітектурі, увінчувала фіали, пінаклі, башти, щипці та інші частини споруди. У зворотному положенні прикріплялась на перетині нервюр у склепіннях.

128

ЧАРУНКА – первісний вихідний елемент структури містобудівного утворення або окремої споруди.

ЧЕРВОНА ЛІНІЯ – межа, яка відзначає у плані лінію забудованої ділянки, кварталу тощо. Складається історично і зберігається в процесі реконструкції охоронних територій сучасних міст.

ШПИЛЬ (голл., нім.) – гострокінцеве пірамідальне або конусоподібне завершення споруди, яке зазвичай увінчане скульптурним зображенням, емблемою, прапором.

ШТАБВЕРК (нім.) – орнаментальний мотив у готичній архітектурі.

129

ЩИПЕЦЬ: 1) верхня частина стіни, частіше трикутної форми, що вгорі обмежена кількома схилами даху, але, на відміну від фронтону, не відокремлена знизу горизонтальною тягою або карнизом; 2) верхня частина складної за формою стіни, за якою знаходиться двосхилий дах, а нижня частина теж не позначенагоризонталлю; 3) декоративний трикутник над вікном або дверима у готичній архітектурі.

ЩОКА СКЛЕПІННЯ – торцева стіна на кінці склепіння. Оскільки вона не сприймає навантаження від склепіння, то часто прорізається вікном або дверима.

Вигляд нервюрного склепіння знизу: 4 щокові арки і 2, що діагонально перетинаються

130