slovnik

БІФОРІЙ (лат. – двобічний) – велике вікно, розділенеколоноюабопілястрою на дві частини, які отримували аркові завершенняівгоріоб’єднувалисяаркою з широким архівольтом. У люнеті великої арки нерідко влаштовували кругле віконце, розетку.

ВАЛ (лат.) – оборонна споруда у вигляді високого земляного насипу з крутим схилом, влаштованим з боку можливого нападу супротивника. Для укріплення попереду фортеці передбачали кілька оборонних споруд, серед яких найміцнішим був В. головний, що оточував основні споруди.

ВЕСТВЕРК (нім. – західна будівля) –

поперечнаприбудоваздвома–трьомана- метовими баштами до західного боку християнського собору, яка відкривала-

- ся в неф галереями і капелами, призначеними для придворного церемоніалу. В. переважно зустрічається у храмах доби Каролінгів та доби німецької романіки як своєрідне відображення напруженої боротьби германських імператорів з римськими Папами, феодалів з єпископами за верховенство. Якщо трансепт у східній частині собору демонстрував владу духовних осіб, тоВ. – владуімператорську, світську.

АбатствоДанфермленуШотландії, 1070 р.

91

АПСИДІОЛА(лат., італ. – маленькаапсида) – невеликеприміщення, щоприлягало до апсиди і присвячувалося окремому святому, і в якому зберігалися мощі, реліквії, яким поклонялись прочани. У романських і готичних католицьких базиліках низка А., тобто капел утворювали вінок капел.

ГАЛЕРЕЯ (рос.< фр. – прохід): 1) довга споруда чи напіввідкрите приміщення з дахом, обмежене з одного чи двох боків тільки підпорами; 2) вузьке крите приміщення, створене для з’єднання двох і більше будівель або підходу до приміщення. Серед зазначених існують такі різновиди:

*Г. висяча – влаштована на консолях, випусках; інколи підтримувалась підпорами. Зазвичай застосовувалася у дерев’яному теслярстві;

*Г. довга – розташована на верхньому поверсі англійського особняка, куди виходили двері житлових кімнат і з якої милувалися довкіллям; сформувалась ще в епоху Середньовіччя;

*Г. крита – у найдавніші часи являла собою кілька розташованих на одній осі і зблокованих дольменів, слугувала проходом до сакрального приміщення, підземного поховання знатної особи. Так формувалася композиція дромоса, поширена в егейській та давньогрецькій архітектурі;

*Г. підземна – таємний хід для зв’язку між окремо розташованими будівлями; 3) фортифікаційнаспорудадлясполученняміжчастинамиукріпленняабопосилення його обороноздатності, зокрема;

* Г. голландська – стіни, стеля й підлога виконані з дошок, що стикуються одна з однією.

ГАНОК (пол.<нім. – вхід) –

трохи піднятий над землею майданчик перед дверима будівлі, може мати навіс або дах з наметом, сходи, огородження.

Селянський будинок у Морвані, ХІІ ст.

ГРАД (слов. – загорожа): 1) укріплене місто слов’ян середньовічної доби; 2) оборонний вал, що оточував старовинне поселення.

92

ДЕАМБУЛАТОРІЙ (фр. < лат. –

ходити кругом): 1) обхід навколо хору у вівтарній частині католицького собору; 2) наскрізний прохід до прибудованих капел-апсид, завершення хорів бокових нефів навколо вівтарної частини собору. Виник у Х–ХІ ст. під впливом візантійських хрестово-купольниххрамів.

План романської церкви Аббе-о-з’Ом у Франції з деамбулаторієм

ДОНЖОН (фр. – володіння) – головна житлова і найкраще укріплена башта феодального замку в середньовічній Європі, використовувана як рятівний пункт оборони. Якщо ворог захоплював замок, то вона лишалась останнім “володінням”, звідсіля й назва. Являла собою масивну циліндричну або призматичну споруду з грубими міцними стінами, прорізаними бійницями й амбразурами. Часто розміщалася на підвищеному і важкодоступному місці, відкритому з усіх боків. Крім господарських приміщень, житлових кімнат і рицарського залу, тут знаходилися арсенал, різні склади, а у підземеллі – тюрма. Вважалась символом неприступності замку, бургу.

ДОРЗАЛЕ, дорсаль (фр. – спинний) – кліросна лава в християнських монастирях і кафедральних храмах, яка мала високу спинку, іноді балдахін. Призначалася для монахів під час молитви і пишно прикрашалася інтарсіями, гобеленами, різьбленням.

93

План головного поверху замку Шветц за Ц. Штайнбрехтом: 1. Головна башта; 2. Капітулярій; 3. Каплиця; 4. Північносхідна башта; 5. Дорміторій (спальня); 6. Рефекторій (місце, в якому проводили час вдень і використовували як їдальню); 7. Приміщення конвенту; 8. Приміщення комтури; 9. Туалет. 10. В’їзні ворота

ДОРМІТОРІЙ (лат. – спати) – загальна спальня у католицькому монастирі, що зазвичай знаходилася на одному з боків клуатру. У середньовічній Німеччині двонефні зали Д. походили від халлє каролінгського періоду. Форми романських Д. з півциркульними арками вплинули на становлення каталонської готики. Додатково див. дортуар, одрин.

ДОРТУАР (фр.) – загальна спальня учнів закритого навчального закладу (ліцею, пансіону) або французького монастиря.

Cелянські будинки: 1 – у Вогезах; 2 – у Ружмоні; 3 – у Нормандії (фахверк)

ЕЛЬЗАСЬКИЙ БУДИНОК – тип селянського каркасного будинку, що сформувався у середньовічній Франції. Мав два поверхи, комори внизу і житлові кімнати вгорі, серед яких виділялась штубе. Разом з господарськими будівлями розташовувався навколо прямокутного двору (порівн. північно-французький будинок, лотаринзький будинок, середземноморський будинок, альпійський будинок, касеріо).

94

ЗАКОМАРА (давньорус.<гр. – камера) – напівкругле завершення прясла стіни середньовічної церкви, яке зазвичай відповідало формі внутрішнього склепіння. Оскільки покрівля настилалася по З. (т. зв. позакомарне перекриття), то створювалась можливість скерувати потоки дощової і талої води по водостоках вздовж лопаток, якими стіна поділялась на прясла. З посиленнямдекоративнихтенденційвархітектурі Московії XVII ст. виникають кільоподібні З.

Церква Покрова на Нерлі. Північний фасад, ХІІ ст.

ЗАПЛІЧНИК – карниз, що відмежовує арку від опори (порівн. імпост).

ЗАПЛІЧЧЯ – п’ята склепіння.

ЗАХАБ, кожух: 1) перекритий коридор перед в’їздом у замок, фортецю; 2) укріплення перед дитинцем, кремлем.

95

КЕЛІЯ (давньорус.<лат. – приміщення) – житлове приміщення ченця або монахині у християнському чи іншому монастирі. Зазвичай відзначалося маленькими розмірами і скромним облаштуванням. Існують т. зв. К. братські – приміщення для постійного мешкання монахів однієї обителі. Більш комфортні К. влаштовувалися убагатихмонастиряхдлязнатнихченців. Інколитермінзастосовуютьдляжитлових чарунок (худжр), влаштованих у мусульманських медресе.

КЛІРОС (гр.): 1) призначене для кліру (духовенства) місце біля іконостасу і солеї у православній церкві; 2) місце для хору з півчих у церкві на солеї, які символізували ангелів, що співали во Славу Божу.

96

МЕРЛОНИ (фр. – виступ): 1) зубці або парапетні виступи на мурованій фортечній будівлі (порівн. канджури, машикулі); 2) частина бруствера, насипу між двома амбразурами, бійницями у земляній фортеці.

ПАЛАС (лат.) – палац феодального замку в кільці фортечних стін. Був поширений у середньовічній Німеччині.

ПОРТАЛ ПЕРСПЕКТИВНИЙ (лат.) –

урочисто оформлений вхід, який звужується у плані уступами і зазвичай перекритий арками, які також зменшуються.

ПФАЛЬЦ (нім. – палац) – укріплена резиденція з паласом правителя області або місто, де знаходився такий палас в часи раннього європейського середньовіччя (період Каролінгів).

РАТУША (пол.<нім. – рада і будинок) –

споруда для органів міського самоврядування в європейських країнах епох середньовіччя і Новогочасу(порівн. магістрат). Містилаелементи цивільного і фортечного будівництва. Зазвичай будуваласяувиглядікомпактноїкількаповерхової спорудиіззаломдлязасіданьвсередині, балконом, зякогозверталисьдонароду, тависокоюярусною баштою (беффуа). На останній висів дзвін, щоб сповіщати мешканців міста про небезпеку, а пізніше вона зовні збагачувалася кадраном (оздобленийприкрасамидискгодинника).

Ратуша в Сент Антонен, середина ХІІ ст.

97

РЕБРО СКЛЕПІННЯ – кути діагональних стиків розпалубки.

Конструкція романської базиліки з хрестовими склепіннями

СВІТЛИЦЯ – верхнє приміщення у середньовічній житловій будівлі, яке часто не опалювалося. Призначалося для чистих жіночих занять (рукоділля тощо), мало окремий вхід з ганком і сходами.

ТРИФОЛІЙ (гр. – три листи) – віконий проріз з трьох частин або розпис, різьблення, що отримали трилопатеву форму.

ТРИФОРІЙ (лат. – троє дверей): 1) арко-

вий проріз з трьох частин; 2) верхня поздовжня галерея (інколи декоративна), відкрита в центральний неф собору потрійними чи подвійними арковими прорізами; 3) низка потрійних аркових вікон у нефі; 4) подібна до лоджії вузька галерея, яка знаходилась під дахом бокових нефів і освітлювалась із середини собору. Існувала в готичній архітектурі.

98

ФОРТЕЦЯ – будівельний комплекс, розрахований на довгочасний захист, завдяки міцності споруд і спроможності вести кругову оборону. Крім пояса зовнішніх укріплень (рови, вали, бастіони, дерев’яні або муровані стіни з баштами і воротами, барбакани тощо), Ф. мала інші численні укріплення (цитаделі, донжони і таке інше), а також різноманітні складськійжитловіспоруди.

ФОРТИФІКАЦІЯ (лат. – укріплення) – теорія і практика створення різних оборонних споруд. Завданням військово-інженерної справи було передовсім таке укріплення і обладнання місцевості, яке полегшувало ведення бою для власних підрозділів і утруднювало – для супротивника. Поділяється на польову і тривалу, остання передбачає створення міцних укріплень.

ХРАМ ЗАЛЬНИЙ – споруда з єдиним і компактним молитовним залом або приміщенням, поділеним на нефи однакової висоти, які освітлювалися через бокові вікна.

ЦИТАДЕЛЬ (фр.< італ. – маленьке місто): 1) окрема захисна споруда; 2) центральне укріплення фортеці, міста, яке під час оборони вважалося останнім опорним пунктом. У багатьох випадках Ц. знаходилася в населеному пункті, але інколи – на лінії оборонної межі або поруч із селищем. Спочатку вміщувала палаци правителів, культові й адміністративні будівлі, згодом використовуваласьдлявійськовогогарнизону.

Поділля, Чернівецька обл., Хотинська фортеця. В середині цитаделі

99

ЦИРКУМВАЛАЦІЙНА ЛІНІЯ – зовнішня лінія суцільних укріплень атакуючих, що створювалася супроти тих, хто йшов на допомогу обложеним у цитаделі.

ЧЕРНЕЦЬКЕ ПОДВІР’Я – споруда готельного типу, призначена для ченців і паломників. Крім спальних кімнат включає в себе молитовне приміщення.

ЧЕРТОГ (давньорус.) – велике і багато оздоблене приміщення у старовинних палацах.

ШАМБРЕ (фр.) – невелика кімната із склепінчастим перекриттям.

ШВАРЦВАЛЬДСЬКИЙ БУДИНОК – тип селянського житлового будинку в Німеччині. Зводився з вертикальних дерев’яних стояків і брусів, завершувався вальмовим дахом з солом’яною або гонтовою покрівлею. Внизу знаходились стійла і комори, вгорі – житлові приміщення, у які передбачався інколи окремий вхід зі схилу прилеглої гори. Спереду на торцевому фасаді споруди, зверненому до вулиці, часто влаштовувалась колонна галерея – форлаубе.

ЯРУСИ: горизонтальні частини споруди, розташовані один на одному, часто повторюючи свої форми; інколи збігалися з поверхом. Я. чітко відділялися один від одного завдяки гуртам, профілям, тягам.

100