Razom_oper_menedzh-testu

матеріальними ресурсами, який передбачає задоволення індивідуальних та суспільних потреб в матеріальних ресурсах на суспільно-необхідному рівні при найменших витратах; реалізація опрацьованих планів та програм, шляхом кооперації людей та знарядь праці;

будь-який управлінський процес, який будується у відповідності з вимогами принципу послідовності; оптимальне поєднання централізованого регулювання керованої підсистеми

з її саморегулюванням, забезпечення відповідності прав, обов'язків та відповідальності.

147.Запаси, що забезпечують безперервність постачання виробничого процесу між двома поставками:

поточними; підготовчими (буферними);

гарантійними (страховими); перехідними.

148.Максимально-бажаний запас – це запас який:

забезпечує безперервність постачання виробничого процесу між двома поставками; виділяється із виробничих запасів при необхідності додаткової їх

підготовки перед використанням у виробництві; визначає економічно-доцільний в даній системі управління запасами рівень

запасу і застосовується як орієнтир при розрахунку обсягу замовлення; представляє собою залишки матеріалів на кінець звітного періоду.

149.Запаси ресурсів залежно від цільового призначення поділяють на:

сезонні, заготівельні, подетальні; підготовчі, сезоні, гарантійні; фіксовані, інтервальні, оперативні; гарантійні, комплексні, повиробничі.

150.Управління запасами – це:

вид виробничої діяльності, об'єктом якого є створення та збереження запасів; вид виробничої діяльності, направлений на розв'язання конкретних

управлінських функцій з метою збереження запасів; вид виробничої діяльності, об'єктом якого є збереження визначених видів матеріалів (метал, паливо, будівельні матеріали і т.п.);

вид діяльності, який забезпечує безперебійну роботу виробничих цехів.

151. Системою з фіксованим обсягом замовлень є система в якій:

31

замовлення створюються у визначені моменти часу через рівні інтервали; замовлення зафіксоване і незмінне за будь-яких умов; пряме поповнення запасу при невеликому об'ємі серії запасу;

замовлення зафіксовано, але воно змінюється зі зміною умов виробництва.

152. «Витягаюча» система управління запасами «Канбан» дозволяє:

усунути із виробничих підрозділів організації склади сировини, матеріалів, тощо та скоротити можливі обсяги міжопераційних запасів; мінімізувати довгостроковість виробничого циклу, усунути із виробничих

підрозділів організацій склади сировини, матеріалів тощо та скоротити можливі обсяги міжопераційних запасів; мінімізувати довгостроковість виробничого циклу, підвищити продуктивність праці;

підвищити продуктивність праці, збільшити обсяг реалізації продукції та вивчити потреби споживачів.

153. Матеріально-технічне постачання підприємства – це:

постачання на склади підприємства чи на робочі місця матеріальнотехнічних ресурсів; своєчасне забезпечення підрозділів підприємства необхідними видами ресурсів;

форма постачання сировиною та матеріалами підприємства; постачання на склади підприємства необхідних матеріалів.

154. Розрізняють наступні форми матеріально-технічного постачання підприємства:

активна та пасивна; транзитна та складська; загальна та конкретна; зовнішня та внутрішня.

155.Норми витрачання матеріалів поділяють на:

зведені та специфічні; загальні та специфічні; одиничні та укрупнені; конкретні та комплексні.

156.На підприємствах можуть використовуватись наступні способи матеріально-технічного забезпечення (МТЗ):

«традиційний» і «Канбан»; заготівельний, калібрувальний, кріпильний;

пасивний, активний, повиробничий, подетальний; активний і пасивний.

157.Оперативна діяльність щодо збуту продукції поділяється на:

аналіз, облік, роботу; планування, роботу;

32

планування, контроль, роботу; планування, облік, контроль, роботу.

158. Жодного відношення до особливостей JIТ-закупок «точно в термін» не має:

зменшуються розміри партій; надійні поставки за графіком;

малий час виконання замовлення та висока надійність; зростання чисельності виробничого персоналу.

ТЕМА 7. ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ

159. Проект – це:

план довгострокових фінансових вкладень; програма дій з використання фінансових ресурсів;

завдання з певними вихідними даними й плановими результатами, що зумовлюють спосіб його рішення; комплекс взаємопов'язаних заходів, розроблених для досягнення певних

цілей протягом заданого часу при встановлених ресурсних обмеженнях.

160. Взаємовиключаючі проекти – це:

проекти, прийняття та відмова від яких не впливає на дохідність інших проектів; проекти, реалізація яких недоцільна при прийнятті рішень про здійснення

іншого проекту, оскільки прибутковість першого знижується до нульового рівня; проекти, отримання вигод від яких зумовлено прийняттям іншого проекту;

проекти, що збільшують рентабельність один одного, причому зріст прибутковості одного проекту може базуватися як на зниженні витрат, так і на збільшенні вигод.

161. Заміщуючі проекти – це:

проекти, що збільшують рентабельність один одного, причому зріст

33

прибутковості одного проекту може базуватися як на зниженні витрат, так і на збільшенні вигод; проекти, отримання вигод від яких зумовлено прийняттям іншого проекту;

проекти, прийняття чи відмова від яких не впливає на доходність інших проектів; проект А, рентабельність якого залежить від реалізації проекту В, оскільки

його дохідність починає знижуватися при прийнятті проекту В.

162. До класифікацій проектів за класом (складом і структурою самого проекту та його предметної галузі) не відносять:

організаційні проекти; монопроект; мультипроект; мегапроект.

163. Економічні проекти – це:

проекти, головною метою яких є створення чи реновація основних засобів, що вимагає вкладення інвестицій; проекти, в яких головна мета полягає в розробці й застосуванні нових

технологій, ноу-хау та інших нововведень, що забезпечують розвиток систем; проекти, цілі яких заздалегідь визначені, пов'язані з організаційним

поліпшенням системи.

проекти, метою яких є поліпшення показників функціонування системи.

164. До внутрішнього оточення проекту належать:

рівень інформаційних технологій; умови та рівень життя; стиль керівництва проектом; рівень оподаткування.

165.До учасників проекту не належать:

замовник; субконтрактор; інвестор; дилер.

166.Сітковий графік – це:

набір графічних методів, що використовуються при плануванні проекту та

34

спостереженні за ним; процеси та заходи, які потребують витрат часу та ресурсів;

результат однієї або декількох виконаних робіт; побудова таблиць робіт, де вказується їхня тривалість.

167. Структура проекту – це:

спосіб управління проектом; комплекс взаємовідносин, що пов’язує виконавців проекту між собою;

сукупність взаємопов’язаних елементів і процесів проекту, які представлені з різним ступенем деталізації; складові елементи проектної діяльності.

168. За класифікацією UNIDO, виділяють такі фази проекту:

концептуальна, контрактна і фаза реалізації проекту; попереднє техніко-економічне обґрунтування, висновок по проекту і рішення про інвестування; передінвестиційна, інвестиційна та експлуатаційна;

аналіз проблеми, розробка концепції проекту, детальне подання проекту, використання результатів реалізації проекту та ліквідація об'єктів проекту.

169. Кошторис проекту – це:

план витрат на проект; калькулювання поточних або прогнозних цін;

витрати на придбання передбаченого проектом технологічного, підйомнотранспортного, енергетичного та іншого устаткування.

170. Планування проекту:

обґрунтування цілей і засобів їх досягнення на основі виявлення ресурсів, визначення комплексу робіт, ефективних методів і засобів, необхідних для їх виконання, і встановлення взаємодії організацій - учасників проекту; вибір дій, засобів і ресурсів із забезпечення досягнення місії організацій; вибір планових показників і методів досягнення місії організації; визначення пріоритетів і послідовність дій.

171.Метою технічного аналізу проекту є:

вивчення споживачів продукції; вивчення поточних витрат виробництва; вивчення капітальних витрат;

вивчення капітальних і поточних витрат виробництва.

172.Метою екологічного аналізу інвестиційного проекту є:

35

оцінка наслідків впливу на забруднення атмосферного повітря; з'ясування однозначності всіх передумов проектного аналізу;

встановлення потенційної шкоди навколишньому середовищу під час здійснення та експлуатації проекту і визначення заходів, необхідних для її пом'якшення або відвернення; розробка плану збереження природного середовища.

173. На якій стадії життєвого циклу проекту відбувається пошук зацікавлених осіб проекту:

обґрунтування проекту; експертиза; розробка концепції проекту; реалізація проекту.

174. Оцінка населення, що мешкає у зоні реалізації проекту, вимагає:

оцінити населення з точки зору демографічних, соціальних особливостей, умов мешкання, зайнятості, відпочинку та визначити ступінь впливу проекту на ці параметри; оцінити можливість поліпшення рівня життя;

оцінити ступінь впливу проекту на умови проживання, зайнятості та відпочинку населення; спрогнозувати зміни соціокультурних параметрів населення.

175. Мета фінансового аналізу проекту:

оцінити підготовленість підприємства до виконання проекту; розрахувати показники грошових потоків; визначити, чи є проект рентабельним та ефективним;

визначити фінансову життєздатність проекту для прийняття рішень про доцільність його інвестування та фінансування.

176. Функціональний проект – це:

проект, який здійснюється в існуючих функціональних підрозділах; проект, в якому задіяні люди з різних функціональних зон;

проект, основною характеристикою якого є те, ідо над конкретним проектом постійно працює самостійна група спеціалістів; проектування, що ґрунтується на функціональному підході до структуризації.

36

яких вона призначена, і зумовлює галузь її використання; показник, який характеризує корисний ефект від експлуатації чи споживання продукції;

комплексний показник якості різнорідної продукції, виготовленої за певний період, який дорівнює середньому зваженому відносних показників якості; показник, який характеризує властивість технічного об'єкта зберігати працездатність до настання граничного стану.

180. В залежності від властивостей продукції розрізняють наступні показники якості:

експериментальні, соціологічні, експертні, органолептичні, діалектичні; одиничні, комплексні, інтегральні, екологічні, естетичні; стандартизації та уніфікації, ергономічні, надійності, естетичні, екологічні; базові та відносні.

181. Політика у сфері якості – це:

скоординована діяльність, яка полягає у спрямуванні та контролюванні організації щодо якості; загальні наміри та спрямованість організацій пов'язані з якістю, офіційно

сформульовані найвищим управлінням, до якого належать особа чи група осіб, які спрямовують та контролюють діяльність організації на найвищому рівні; те, чого прагнуть або до чого прямують у сфері якості;

складова управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері якості і на визначенні операційних процесів та відповідних ресурсів, необхідних для досягнення таких цілей.

182. Управління якістю – це:

скоординована діяльність, яка полягає у спрямуванні та контролюванні організації щодо якості; загальні наміри та спрямованість організації, пов'язані з якістю, офіційно

сформульовані найвищим управлінням, до якого належать особа чи група осіб, які спрямовують та контролюють діяльність організації на найвищому рівні; те, чого прагнуть або до чого прямують у сфері якості;

складова управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері якості і на визначенні операційних процесів та відповідних ресурсів, необхідних для досягнення таких цілей.

183. Контроль якості – це:

складова управління якістю, зосереджена на збільшенні здатності виконати вимоги щодо якості; складова управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері

якості і на визначенні операційних процесів та відповідних ресурсів, необхідних для досягнення таких цілей; складова управління якістю, зосереджена на виконанні вимог до якості;

складова управління якістю, зосереджена на створенні впевненості в тому, що вимоги щодо якості буде виконано.

184. Забезпечення якості – це:

38

складова управління якістю, зосереджена на збільшенні здатності виконати вимоги щодо якості; складова управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері

якості і на визначенні операційних процесів та відповідних ресурсів, необхідних для досягнення таких цілей; складова управління якістю, зосереджена на виконанні вимог до якості;

складова управління якістю, зосереджена на створенні впевненості в тому, що вимоги щодо якості буде виконано.

185. Поліпшення якості – це:

складова управління якістю, зосереджена на збільшенні здатності виконати вимоги щодо якості; складова управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері

якості і на визначенні операційних процесів та відповідних ресурсів, необхідних для досягнення таких цілей; складова управління якістю, зосереджена на виконанні вимог до якості;

складова управління якістю, зосереджена на створенні впевненості в тому, що вимоги щодо якості буде виконано.

186.Складова управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері якості і на визначенні операційних процесів та відповідних ресурсів, необхідних для досягнення таких цілей – це:

планування якості; контроль якості; забезпечення якості; поліпшення якості.

187.Система управління якістю – це:

концептуальна модель взаємозалежиш видів діяльності, що впливають на якість на різних стадіях життєвого циклу продукції або послуг; єдиний процес, що складається із сукупності скоординованих та контрольованих видів діяльності з датами початку та закінчення;

сукупність взаємопов'язаних елементів, які спрямовані та контролюють діяльність організації щодо якості; складова управління якістю, зосереджена на встановленні цілей у сфері

якості і на визначенні операційних процесів та відповідних ресурсів, необхідних для досягнення таких цілей.

188. Показники технологічності характеризують:

насиченість продукції стандартами, уніфікованими й оригінальними складовими, а також рівень уніфікації з іншими виробами; властивості продукції, які зумовлюють оптимальний розподіл витрат

матеріалів, засобів праці та часу при технологічній підготовці виробництва, виготовленні й експлуатації продукції; пристосованість продукції до транспортування, а також до підготовчих та заключних операцій, пов'язаних із транспортуванням;

особливості продукції, які зумовлюють безпеку людини або

39

обслуговуючого персоналу під час її експлуатації чи споживання.

189.До групи технічних чинників від яких залежить якість продукції відносять:

ритмічність виробництва, технічне обслуговування і ремонт; ціну, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень витрат на технічне обслуговування і ремонт;

технологію виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування; професійну підготовку, фізіологічні й психологічні особливості працівників.

190.До групи організаційних чинників від яких залежить якість продукції відносять:

ритмічність виробництва, технічне обслуговування і ремонт; ціну, собівартість, форми і рівень зарплати, рівень витрат на технічне обслуговування і ремонт;

технологію виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування; професійну підготовку, фізіологічні й психологічні особливості працівників.

191.В залежності від властивостей продукції, що характеризуються розрізняють наступні показники якості:

експериментальні, соціологічні, експертні, органолептичні, діалектичні; одиничні, комплексні, інтегральні, екологічні, естетичні; стандартизації та уніфікації, ергономічні, надійності, естетичні, екологічні; натуральні, вартісні, базові, відносні.

192.Які показники не належать до групи показників призначення?

класифікаційні;

функціональної і технічної ефективності; довговічності; показники складу і структури.

193. Показники безвідмовності характеризують:

властивість технічного об'єкта зберігати працездатність протягом певного часу чи деякого напрацювання; властивість технічного об'єкта зберігати працездатність до настання

граничного стану при встановленій системі технічного обслуговування і ремонтів;

40