1. Поняття та особливості гарантій прав на землю

Гарантії права на землю в широкому розумінні — це умови, способи і засоби, якими забезпечується реалізація прав громадя­нина, юридичної особи, територіальної громади і держави на землю. Поняття «гарантії» охоплює всю сукупність об'єктивних і суб'єктивних чинників, спрямованих на практичну реалізацію земельних прав, на усунення перешкод їх повного і належного здійснення. Розрізняють чотири види гарантій: економічні, політичні, ідеологічні та юридичні (правові)¹.

Правові гарантії визначаються як сукупність норм земельно­го та інших галузей права (їх створення і застосування), спрямо­ваних на забезпечення права на землю, зокрема на його виконан­ня і дотримання з метою раціонального використання та охорону земель. Правові гарантії поділяються на нормативно-правові (регулятивні) та організаційно-правові. Перші, у свою чергу, складаються з матеріально-правових і процесуально-правових гарантій.

1 Гарантії // Юридична енциклопедія. — к.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1998. — т. 1. — с. 555.

Основною гарантією реального здійснення земельного законо­давства і реалізації права на землю є Конституція України, нор­ми якої є нормами прямої дії і спрямовані на захист прав людини і громадянина. Безпосередніми конституційними гарантіями права на землю є норми ст. З Конституції України, якими проголошено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а також, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Важливі консти­туційні гарантії закріплені у ст. 13 Конституції України, згідно з якою земля як один з найважливіших природних ресурсів нале­жить до об'єктів права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та ор­гани місцевого самоврядування в межах, визначених Консти­туцією України. Передбачено, що кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права влас­ності і господарювання та що усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Спеціальні конституційні гарантії щодо прав на землю вста­новлені ст. 14 Конституції України, за якою земля визнається ос­новним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Гарантується право власності на землю, яке набувається і забезпечується громадянами, юридичними особа­ми, територіальними громадами та державою виключно відпо­відно до закону. Більш повні гарантії права на землю встановлені земельним правом. Вони забезпечують стабільність земельних відносин.

До матеріальних земельних норм права, якими гарантується право на землю, можна віднести норми:

а) щодо класифікації земель і поділу їх за цільовим призначенням на землі сільськогосподарського призначення; житлової та громадської забудови; природоохоронного, природнозаповідного та іншого призначення; оздоровчого призначення; рекреаційного призначення; історико-культурного призначення; лісогосподарського призначення і водного фонду; промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого при- значення; а також щодо встановлення правового режиму кожної із категорій земель;

б) встановлення права державної, комунальної і приватної форм власності на землю;

в) встановлення права постійного і тимчасового користування землею, зокрема на умовах оренди.

До земельно-правових норм, якими регулюються земельно-правові відносини зобов'язального характеру (право вимоги і обов'язок задовольнити такі вимоги), належать норми:

а) щодо встановлення прав та обов'язків учасників земельних відносин (власників землі і землекористувачів) — статті 39-41 ЗК України;

б) щодо права громадян України на отримання права власності на землю безоплатно в процесі земельної реформи;

в) щодо права громадян і юридичних осіб на отримання землі у постійне чи тимчасове користування, зокрема на умовах оренди;

г) щодо переходу права на землю в процесі придбання будівель і споруд;

ґ) щодо захисту прав власників земельних ділянок і землеко­ристувачів;

д) щодо права на використання землі за цільовим призначенням тощо;

е) щодо обов'язків власників земельних ділянок і землекористувачів, а також органів державної влади та органів місцевого самоврядування у питаннях забезпечення прав громадян, юридичних осіб і територіальних громад на землю.

Організаційно-процесуальними нормами, за допомогою яких забезпечується гарантія реалізації прав на землю, є норми:

а) якими визначається компетенція органів державної влади (Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, Державної адміністрації України, Держкомзему України та інших міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування) у питаннях проведення земельної реформи, регулювання земельних відносин, організації і застосування земельного законодавства в процесі реалізації прав громадян і юридичних осіб України, іноземних громадян, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб;

б) якими забезпечується земельний процес, реалізація прав громадян і юридичних осіб на землю, порядок і умови діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування щодо реалізації прав на землю;

в) якими забезпечується правовий режим земель, порядок їх використання;.

г) якими встановлюються способи захисту прав на землю;

ґ) якими забезпечується відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського ви­робництва, а також вирішення земельних спорів.

Важливе місце в системі земельно-правових гарантій посіда­ють норми, якими забезпечується правова охорона землі і захист права на землю. До таких належать земельно-правові норми:

а) якими встановлюється перелік органів, що здійснюють державне управління у галузі використання й охорони земель;

б) якими забезпечується участь громадян та їх об'єднань, органів територіального самоврядування та громадськості у здійсненні заходів щодо використання й охорони земель;

в) якими підтверджується виникнення права власності і права користування земельною ділянкою і посвідчується право на земельну ділянку;

г) якими гарантується охорона землі від використання не за цільовим призначенням, її нераціонального використання, від використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки;

ґ) якими охороняються права власників землі і землекористу­вачів у разі вилучення (викупу) земель;

д) якими забороняється втручання у діяльність власників земельних ділянок і землекористувачів, пов'язану з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів і організацій, за винятком випадків порушення власниками землі і землекористувачами земельного законодавства;

е) якими забезпечуються поновлення в судовому порядку прав власників земельних ділянок і землекористувачів та інших гарантій. Так, з метою гарантій прав власників земельних ділянок і землекористувачів вилучення (викуп) для державних або громадських потреб земельних ділянок у громадян може провадитися після виділення, за їх бажанням, радою рівноцінної земельної ділянки, будівництва на новому місці підприємствами, установами й організаціями, для яких відводиться земельна ділянка, жилих, виробничих та інших будівель замість тих, що вилучаються, і відшкодовуються в повному обсязі інші збитки.

За такими ж правилами може провадитися вилучення (викуп) зе­мель колективних сільськогосподарських підприємств, сільсько­господарських кооперативів, фермерських та особистих селян­ських господарств, сільськогосподарських науково-дослідних установ і учбових господарств, інших державних сільськогоспо­дарських та лісогосподарських підприємств і організацій;

є) якими забезпечується відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, зумовлених вилученням сіль­ськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, які підлягають зарахуванню на рахунки відповідних місцевих рад і використанню на освоєння для сільськогосподарських і лісогос­подарських потреб, поліпшення відповідних угідь та охорону зе­мель.

На гарантію земельних прав спрямовані також контроль за використанням і охороною земель, їх моніторинг та законодав­че встановлення порядку вирішення земельних спорів і вста­новлення відповідальності за порушення земельного законо­давства.

У наступному підрозділі розглядатимуться способи захисту прав на землю та порядку їх реалізації, які є основними елемен­тами забезпечення гарантій прав на землю.