1 Офіційний вісник України. — 2002. — № 47. — Ст. 2135.

Технічний коридор — земельна ділянка, у межах якої прокладено сис­тему трубопроводів і комунікацій.

Для будівництва магістральних трубопроводів, як і інших лінійних споруд, з урахуванням пріоритету земель сільськогос­подарського призначення згідно зі ст. 23 ЗК України надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогоспо­дарські угіддя гіршої якості. Оскільки закон вимагає, щоб лінії електропередачі і зв'язку, магістральні трубопроводи та інші ко­мунікації проводилися головним чином уздовж шляхів, трас тощо, то не виключена можливість проходження цих лінійних споруд в одному технічному коридорі².

При спорудженні та експлуатації лінійних інженерних спо­руд (доріг, трубопроводів, ліній електропередачі та зв'язку, а та­кож інших лінійних інженерних споруд) спеціально уповнова­жені органи виконавчої влади в галузі охорони земель здійсню­ють постійний контроль за станом ґрунтового покриву на цих та прилеглих до них земельних ділянках. Відповідно до ст. 44 Зако­ну України «Про охорону земель» підприємства, установи та ор­ганізації трубопровідного транспорту несуть відповідальність за забруднення земель небезпечними речовинами, що транспорту­ються трубопроводами, та відшкодовують шкоду, завдану влас­никам земельних ділянок і землекористувачам, зокрема оренда­рям, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи та організації трубопровідного транс­порту зобов'язані забезпечувати власникам землі і землекори­стувачам відшкодування заподіяної шкоди під час ліквідації аварій і проведення ремонту об'єктів трубопровідного транспорту.

Уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання пошкодження, а також зменшення їх негативного впливу на лю­дей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти встанов­люються охоронні зони¹. Правовий режим земель цих зон згідно зі ст. 112 ЗК України визначається законодавством України. Зе­мельні ділянки, розташовані у межах охоронних зон, не вилуча­ються у їх власників і користувачів, а використовуються з обме­женнями, передбаченими Правилами охорони магістральних трубопроводів та в порядку, встановленому ЗК України. На цих ділянках забороняється, зокрема, споруджувати жилі, громад­ські та дачні будинки і розміщувати автозаправні та автогазо-заправні станції і склади пально-мастильних матеріалів тощо.

¹ Охоронною зоною об'єктів магістрального трубопровідного транспорту вважається земельна ділянка, прилегла до об'єктів магістрального трубо­провідного транспорту, обмежена умовними лініями з обох боків трубо­проводу паралельно його осі, на якій обмежується провадження господарської діяльності.

Самостійним правовим режимом характеризуються землі, які обслуговують потреби міського електротранспорту. Особливість цих земель полягає в першу чергу в їх місцезнаходженні — в ме­жах міст. Таке розташування земель та знаходження об'єктів міськелектротранспорту в комунальній власності територіаль­них громад міст обумовлює і приналежність земель, що обслуго­вують потреби та забезпечують роботу міського електротранс­порту, до комунальної власності. Крім того, це створює необхідну основу для здійснення відповідних повноважень міськими рада­ми щодо земель міськелектротранспорту. Так, згідно зі ст. 12 ЗК України міські ради здійснюють контроль за використанням та охороною цих земель тощо.

Відповідно до ст. 74 ЗК України до земель міського електро­транспорту належать землі під відокремленими трамвайними коліями та їх облаштуванням, метрополітеном, коліями і стан­ціями фунікулерів, канатними дорогами, ескалаторами, трам­вайно-тролейбусними депо, вагоноремонтними заводами, спору­дами енергетичного і колійного господарства, сигналізації та зв'язку, службовими і культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи міського електротранспорту.

Цільове призначення цих земель пов'язане з розміщенням на відповідних земельних ділянках будівель та споруд, а також об'єктів інженерної інфраструктури, які забезпечують функціо­нування міського електротранспорту. Вони задовольняють ко­лективні інтереси жителів міста, які об'єднані постійним прожи­ванням і становлять основу територіальної громади.

Зазначені землі надаються у користування підприємствам міського електротранспорту. Розміщення на цих землях споруд та інших об'єктів транспорту здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про основи містобудування».